Завдання №16

Завдання №15

А)Якою є основна проблематика екзистенціалізму. Назвіть його головних представників

Екзистенціалізм або філософія існування – ірраціоналістичний напрямок сучасної західної філософії. Попередником сучасного екзистенціалізму вважається датський філософ С. К'єркегор (1813–1855). Як напрямок екзистенціалізм виникає на початку 20-х років у Німеччині та Франції. Його найбільш відомими представниками е М. Хайдеггер К. Ясперс,Сартр, А. Камю. Цей філософський напрямок, що активно розробляє концепцію світу та людини, є відображенням глибоких потрясінь, які спіткали людство у XX ст. Екзистенціалізм звернувся до проблем критичних, кризових ситуацій, прагнучи зрозуміти поведінку людини в жорстоких, граничних ситуаціях. Історія Європи XX ст. показала нестійкість, слабкість, невідворотну кінечність будь-якого людського існування. Одкровенням виявилося усвідомлення власної смертності і недосконалості кожної людини. Цей стан Хайдеггер називає істинним буттям, як "буття-до-смерті".Головна увага приділяється духовній активності та духовній витримці людини, яка виявилася закинутою в ірраціональний (нерозумний) потік подій і глибоко розчарувалася в історії. Єдиною справжньою дійсністю слід визнавати лише буття людської особистості. Це буття – головний предмет пізнання, насамперед філософського. Причому, існування передує сутності. Тобто людина спочатку існує – думає, відчуває, живе, а потім визначає себе в світі. Людина така, якою вона сама себе хоче бачити. Вона сама себе визначає, прагне до своєї індивідуальної мети, творить себе, вибирає своє життя.

Б)Хто з відомих вам філософів розробляв основні положення метафізики

В)Який зв'язок існує між достотністю та відчуженням

А)В чому специфіка протиставлення сцієнтичної та антисцієнтичної філософії. Які основні характеристики сцієнтизму та анти сцієнтизму.

Антісціентісти бачать суто негативні наслідки НТР, їх песимістичні настрої посилюються по мірі краху усіх покладених на науку надій у вирішенні економічних і соціально-політичних проблем.Сцієнтизм і його антитеза - антисциєнтизм - виникли практично одночасно і проголошують діаметрально протилежні установки. Визначити, хто є прихильником сцієнтизму, а хто анти-сцієнтисти, неважко. Аргументи сцієнтистів і антісціентістов легко декодуються, маючи різновекторну спрямованість. Сцієнтисти вітає досягнення науки. Антісціентіст відчуває упередженість проти наукових інновацій.Сцієнтисти проголошує знання як культурну найвищу цінність. Антісціентіст не втомлюється підкреслювати критичне ставлення до науки.Сцієнтисти, відшукуючи аргументи на свою користь, привертають своє славне минуле, коли наука Нового часу, спростовуючи пута середньовічної схоластики, виступала в ім'я обгрунтування культури і нових, справді гуманних цінностей. Вони абсолютно справедливо підкреслюють, що наука є продуктивною силою суспільства, виробляє суспільні цінності і має безмежні пізнавальні можливості.Дуже виграшні аргументи антісціентістов, коли вони помічають просту істину, що, незважаючи на численні успіхи науки, людство не стало щасливішим і стоїть перед небезпеками, джерелом яких стала сама наука і її досягнення. Отже, наука не здатна зробити свої успіхи благодіянням для всіх людей, для всього людства.

Б)Якою є структура та основні властивості свідомості

Свідомість – це особлива форма відображення, регуляції та управління ставленням людей до навколишньої дійсності, до самих себе та своїх способів спілкування, які виникають і розвиваються на основі практично-перетворювальної діяльності. Свідомості відповідає специфічно людський спосіб буття в світі, взаємодія зі світом. Цим способом є практика, тобто практично-перетворювальне ставлення до дійсності, за допомогою якого людина створює своє "неорганічне тіло", "другу природу" і взагалі творить культуру.

В)Розкрийте особливості філософського розуміння суспільства

Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства: - праця (специфічно людська доцільна діяльність); - спілкування (колективний характер діяльності і життя); - свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності). Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм і способів взаємодії і об'єднання людей. В такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство, як система взаємодії людей, визначається певними внутрішніми суперечностями - між природою і суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю. В розумінні поняття «суспільство» потрібно виділяти два аспекти, два виміри — індивідуальний і соціальний. По-перше, суспільство — це самі люди в їх суспільних відносинах. Всі суспільні явища є врешті-решт результатом дій індивідів, їхніх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Причому діють ці індивіди не відокремлено один від одного, тому суспільство є не просто сукупністю індивідів, а відкритою системою їх спілкування, взаємозв'язків і взаємодій. По-друге, суспільство є такою системою, що здатна до саморегуляції. Процес упорядкування та організації суспільних відносин породжує відносно самостійні і незалежні від індивідів форми суспільної інтеграції і регулювання відносин між індивідами, між соціальними спільнотами, між людиною і природою (виникає система норм і правил, прав і обов'язків, заборон і дозволів).

Дата добавления: 2015-05-08