Небезпечність поступлення радіонуклідів в харчові продукти, особливості харчування в умовах радіаційного забруднення

Генетично модифіковані продукти та їх небезпека для здоров’я людини

Генетично модифікований організм (ГМО) - організм, що містить нову комбінацію генетичного матеріалу, отриманого з використанням генетичної інженерії.

Можливими вважаються такі нега­тивні наслідки вико­ристання генетично модифікованих про­дуктів: витіснення природних організмів з їхніх екологічних ніш із на­ступним порушенням екологічної рівнова­ги; зменшення біорізноманіття; безконт­рольне перенесення інших генів із трансгенних організмів у природні, що, як га­дають, може призвести до активізації раніше відомих чи створення нових патогенів.

Генно-модифіковані організми серйозно перевіряють на біо­безпеку у різних країнах,

хоча підхід до цього у кожній з них – свій.

Міністерство охорони здоров’я:

- здійснює державну санітарно-гігієнічну експертизу та реєстрацію харчових продуктів, біологічно активних добавок до їжі, косметичних, фармацевтичних препаратів, іншої продукції, призначеної для безпосереднього використання людиною, що містять ГМО або отриманих в результаті їх застосування;

- проводить необхідні випробування ГМО, які використовуються у виробництві харчових продуктів, біологічно активних добавок до їжі, косметичних, фармацевтичних препаратів, іншої продукції з метою захисту здоров’я людини.

За 25 років досліджень (за даними американської Ради з науки й охорони здоров'я) поки що немає достовірної на­укової інформації про небезпеку від генетично модифікованих організмів. Зви­чайно, це не означає, що ми не врахо­вуємо можливість ризику, пов'язаного з такими продуктами.

З метою попередження несприятливого впливу на здоров’я людини, збереження та стале використання біологічного різноманіття продукти, отримані з використанням ГМО, обіг яких здійснюється в Україні, а також у відповідності до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", підлягають обов’язковому маркуванню.

У середньому понад 5/6 річної еквівалентної дози, що її одержує населення, становить природна радіація переважно внаслідок внутрішнього опромінення, а решту — через зовнішнє опромінення.

Радіоактивні речовини можуть надходити до організму людини через органи дихання з повітрям або через травний тракт з продуктами харчу­вання та питною водою. Шляхи надходження радіонуклідів до організму людини з їжею достатньо складні та різноманітні. Можна виділити наступні з них: рослина — людина, рослина—тварина—молоко—людина, рослина—тварина — м'ясо—людина.

Добре всмоктують­ся ізотопи елементів, що необхідні для організму, — натрій, калій, каль­цій та подібні до них своїми властивостями радіонукліди. Як джерела внутрішнього опромінення найбільш небезпечні радіонукліди йоду, це­зію, стронцію та плутонію.

Найбільш біологічно небезпечним є цезій-137, який потрапляє в організм людини з продуктами харчування та питною водою. Розчинність солей цезіюскладає 80—100%. Тому він не утворює важкорозчинних сполук у широкому діапазоні рН, він легко доступний для рослин і накопичується в них. цезій-137 практично повністю всмоктує­ться в кров людини, а далі веде себе як калій, займаючи його місце у структурі клітин накопичується він в основному у м'яких тканинах, тільки 4% його відкладається в кістках.

У період лактації як у тварин, так і у жінок, що годують груддю, цезій добре виводиться з молоком. Період напіввиведення цезію-137 - віці до одного року він становить у середньому 9 діб, до 9 років — близько 38 діб, для дорослого у віці 30 років — близько 90 діб.

За нестачі кальцію та білка в раціоні харчування всмоктуваність ізотопу може підвищитись до 50— 60%. Розчинні сполуки стронцію вибірково накопичуються у кістках, у м'яких тканинах затримується менше 1% стронцію-90.

йоду радіаційно-гігієнічне значення має один — йод-131 з періодом напіврозпаду 8,04 діб. Основна маса його вибірково накопичується у щитовидній залозі (60—80%).

Згідно з міжнародною рекомендацією та Нормами радіаційної безпе­ки України-97 (НРБУ-97), післяаварійний період ділиться на три етапи, або фази:

- рання фаза — гостра (триває кілька місяців, основний дозоутворю-вальний чинник — радіоактивний йод);

- середня фаза, або стабілізації (тривалість більше року, основний дозоутворювальний чинник — потрапивші у навколишнє середовище короткоживучі гамма-випромінювачі — стронцій-89, радон-108 та ін., які можуть створювати значну дозу зовнішнього опромінення);

- пізня фаза, або відновлення, особливістю її є створення найбільшої дози внутрішнього опромінення за рахунок довгоживучих радіонуклідів через харчовий ланцюжок.

Радіозахисне харчування базується на трьох основ­них положеннях:

1) на максимально можливому зменшенні надход­ження радіонуклідів з їжею;

2) на гальмуванні проце­су всмоктування та накопичення радіонуклідів у орга­нізмі;

3) на дотриманні принципів раціонального хар­чування.

Яйця, Морська риба та інші продукти, картоплю, морква, бобові (горох, квасолю тощо), яблук, абрикос, слив, перси­ків, вишні, горіхи,

Добовий раціон людини в умовах підвищеної радіа­ції повинен містити: 200—250 г пісного м'яса, м'ясних та рибних продуктів, 300 г хліба, до 350 г картоплі, 50—100 г сиру, 0,5 л молока, 400—500 г овочів, 20 г тваринних жирів, 30—35 г олії, 40 г крупи (вівсяна, гречана), 150—200 г фруктів.

Обробка:1) механічна очистка; 2) вимочування протягом 2-3год; 3) варіння (єдиний доцільний метод)

Так, вихід у відвар стронцію-90 складає у дистильованій воді — 30%, у водопровідній воді — 57%, у водопровідній воді з домішкою кальцію лактату — 85%.

Дата добавления: 2015-05-08