Професійні шкідливості в роботі лікаря-рентгенолога, радіолога. Посадові інструкції що забезпечують безпеку професійної діяльності

Профілактичні засоби в професійній діяльності лікаря-фтизіатра. Національна програма боротьби з туберкульозом

Указ Президента України № 643/2001 від 20.08.2001 р. "Про Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002—2005 рр.".У Національній програмі прийнято комплекс протитуберкульозних заходів щодо виявлення, діагностики, лікування і профілактики туберкульозу. До виконання цих заходів залучені всі зацікавлені міністерства і відомства країни. Однак жоден із зазначених нормативних актів не має належного фінансування і не виконується в повному обсязі.

Основними методами специфічної профілактики туберкульо­зу є імунізація вакциною БЦЖ і хіміопрофілактика.

Заходи, спрямовані на зниження ризику інфікування і захворю­вання на туберкульоз працівників туберкульозних установ, такі:

1. Проведення якісної дезінфекції з метою обмеження поширення мікобактерій туберкульозу всередині лікувального закладу.

2. Дотримання персоналом правил особистої гігієни, система­тична перевірка стану здоров'я, створення найсприятливіших умов праці.

3. Відбір працівників для роботи в протитуберкульозних дис­пансерах, протитуберкульозних санаторіях, лабораторіях, про­зектурі.

Відбір осіб для роботи в протитуберкульозних закладах про­водять із попереднім медичним обстеженням, включаючи рент­генографію (флюорографію) органів грудної клітки і туберку­лінові проби. Якщо проба Манту з 2 ТО РРD-Л негативна, особи, яких щойно прийняли на роботу, ревакцинують вакци­ною БЦЖ і допускають до роботи тільки через 2 міс. після щеплення.

Усім працівникам, які перебувають у контакті з бактеріовиділювачами, після перенесених інфекційних захворювань, опера­цій та інших обтяжливих чинників проводять двохмісячні курси хіміопрофілактики препаратами ГІНК.

Медперсонал протитуберкульозних закладів підлягає постій­ному диспансерному нагляду, який проводиться одним із ліка­рів. На кожного працівника заводять амбулаторну картку, де 2 рази на рік (за потреби частіше) фіксують дані клінічного, рентгенологічного і лабораторного дослідження, відомості про пере­несені неспецифічні захворювання.

Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (1998), Наказ Міністерства охорони здоров'я України №340 від 28.11.1997 року "Про удо­сконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії", Норми радіаційної безпеки України (1997), а також Основні санітарні правила протирадіацій­ного захисту України (2001).

Професійне опромінення - опромінення персоналу в процесі здійснення його трудової діяльності.

Норми радіаційної безпеки, які затверджені в 1997 році (НРБУ-97), визначають систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства загалом та встанов­люють 2 підходи до забезпечення протирадіаційного захисту, що принципово від­мінні за змістом:

1 підхід: забезпечення протирадіаційного захисту під час виконання будь-яких ви­дів практичної діяльності в умовах нормальної експлуатації індустріальних та медич­них джерел іонізуючого випромінювання;

2 підхід: забезпечення протирадіаційного захисту під час виконання будь-яких ви­дів діяльності в умовах аварійних ситуацій.

Професійні шкідливості:

1) опромінення; 2) величезне зорове навантаження

За таких умов головними наслідками впливу іонізуючого випромінювання на ме­дичний персонал слід вважати наступні патологічні зрушення:

• соматичні: гостра та хронічна променева хвороба, опіки, катаракта;

• сомато-стохастичні: онкогенез, скорочення тривалості життя;

• генетичні: генні мутації, хромосомні аберації.

Відповідно робота лікарів-рентгенологів, радіологів та інших фахівців, що працю­ють з джерелами іонізуючих випромінювань, має базуватися на винятково суворому дотриманні належних вимог з охорони праці і норм радіаційної безпеки (НРБУ-97 та ОСПУ-01).

Дата добавления: 2015-05-08