Фінанси міжнар. фін.-кред. установ

Згідно з другим підходом міжнар. орг-ція (міжнар. фін. інституція) – стаб. інститут багатостор. міжнар. відносин, що у своїй д-ті виходить за межі однієї країни і має постійну стр-ру органів наднац. рег-ня. Міжнар. фін. інституції можуть мати взаємовідносини як з урядами, так і з СГ окр. країн. Мета д-ті міжнар. фін. інституцій: * сприяння р-ку зовн. торгівлі й міжнар. та регіон. вал.-фін. співр-цтва, * підтримання рівноваги плат. балансів країн що входять до них, * рег-ня курсів їхніх валют, * надання кредитів цим країнам та гарант-ня прив. позик за кордоном. Серед міжнар. фін. орг-цій провідне місце займають МВФ, Група Світ. банку, ЄБРР.

МВФ – міжурядова вал.-кред. орг-ція, яка виконує ф-ї рег-ня, фін-ня, нагляду та консультування д-в-членів у сфері вал.-фін. відносин. Ресурси МВФ форм-ся за рах. внесків країн-уч-ць відповідно до вст-ної для кожної країни квоти. Розмір квоти зал. від рівня ек. розвитку країни та її ролі в світ. ек-ці й міжнар. торгівлі. Залежно від розмірів квот розпод-ся голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна д-ва має 250 голосів + 1 голос на кожні 100 тис. СПЗ (спец. прав запозичення) її квоти. Величина квоти визначає можл-ті країни впливати на п-ку МВФ.

Кред. операції МВФ здійснює лише з офіц. органами країн-членів – казначействами, ЦБ, вал. стабілізац. фондами. Кредити надаються у формі продажу іноз. валюти за нац-ну, а погашають їх, викуповуючи нац. валюту за іноземну. Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних ек. і політ. вимог у формі програми стабілізації ек-ки. Країни-члени зобов’язані надавати МВФ інф-цію про офіц. запаси золота і вал. резерви, стан ек-ки, плат. баланс, іноз. інвестиції та гр. обіг тощо.

Група Світ. банку – багатостор. неурядова кред.-фін. установа, яка об’єднує 4 окр. фін. установи: МБРР, МФК, МАР, БАГІ. Офіц. цілі усіх членів Групи Світ. банку – подолання бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння ек. р-ку останніх і залучення рес-в з розвинених країн до країн, що розв-ся. Кожна з установ Групи Світ. банку має свої ф-ї і відіграє сам. роль.

Гол. складовою групи Світ. банку є МБРР, який було засновано одночасно з МВФ як частину нової стр-ри в с-мі орг-ції міжнар. співр-цтва на Бреттон-Вудській конференції в 1944 р. МБРР розпочав свою д-ть 25.06.1946 р. До джерел фін. рес-в МБРР належать: 1) стат. к-л, який форм-ся шляхом підписки країн-членів на акції МБРР у межах вст-них квот. Квоти кожної країни визн-ся відповідно до її ек. потенціалу та виходячи з її квоти у МВФ; 2) залучення коштів шляхом випуску облігац. позик, за рах. яких форм-ся більша частка фін. рес-в банку; 3) рез. фонд, який утв-ся за рах. банку.

Здійс-ня кред. д-ті МБРР відб-ся за принципами, зафіксованими у Статтях Угоди. Метою надання позик є стимул-ня ек. зростання країни-позич-ці. Позики надаються на 15-20 років і мають 5річний пільговий хар-р. Відсоткові ставки по позиках Світ. банку змін-ся кожні 6 місяців. Кред-ня здійсн-ся у двох формах: 1) системні позики, що надаються урядам окр. країн під програми макроек. стабілізації та здійс-ня інституц. змін. Ці кошти не мають ціл. призн-ня, надходять до бюджету країни позич-ці і можуть викор-тися урядом на власний розсуд, у т.числі на фін-ня дефіциту бюджету. Отримання позик обумовл-ся вик-ням певних вимог, невик-ня яких може призвести до призупинення кред-ня; 2) інвест. кредити, що надаються під конкр. інвест. проекти у галузі інфрастр-ри, на р-к с/г, охорону здоров’я та освіту, строком на 20 років під гарантії урядів.

Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію держ. та прив. орг-ціям. Чим бідніша країна, тим сприятл. умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР.

МАР – заснована у 1960 р. з метою доповнення д-ті МБРР в напрямі довгостр. фін-ня найбідніших країн світу. Відповідно до ролі у форм-ні власного к-лу МАР країни поділ-ся на дві групи: індустріально розвинуті країни, які вносять 100% підписки у вільно конвертованій валюті, і країни, що розв-ся, які вносять у вільно конвертованій валюті лише 10% суми підписки, а решту – в національній.

Фін. ресурси МАР форм-ся за рах. її власного к-лу, внесків розвинутих країн, а також відр-нь від чистого пр-ку МБРР. МАР надає фін. допомогу країнам, що розв-ся, у вигляді кред-ня конкр. проектів. Кредити мають 10-річний період відстрочки і підлягають сплаті прот. 35-40річного періоду (згідно з кредитоспром-тю країни-позич-ці). Причому якщо прот. 70-80х рр. кредити надавалися зі сплатою невеликих комісійних зборів у розмірі 0,75%, то з 1989 р. – 0%.

МАР надає кредити винятково найбіднішим країнам світу: близько 90% її позик спрямовано в країни, де доходи нас-ня становлять в сер-му менш ніж 2 дол. США на особу щоденно. Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від Світ. банку, ця установа має спільний з ним персонал і організац.-техн. засоби.

МФК- заснована в 1956 р. для сприяння р-ку прив. підпр-цтва в країнах, що розв-ся. У 1996 р. членами МФК були 170 країн. Акціонер. к-л МФК форм-ся шляхом підписки країнами-членами на акції і становить 2,45 млрд. дол. США. МФК фінансує лише рентабельні проекти. На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядових гарантій.

БАГІ – створене в 1988 р. і почало свою д-ть з 1990 р. Входить 110 країн-членів. Д-ть БАГІ спрям. на розповсюдження потоку прямих іноз. інвестицій серед країн-членів. Ця установа надає консульт. послуги на рівні урядів, допомагаючи останнім залучати приватні інвестиції в ек-ку.

Для сприяння ек. співр-цтву та інтеграції країн в різних регіонах в 1960-х рр. були створені регіон. банки р-ку: 1960 р.– Міжамер. банк р-ку (53 країни); 1964 р. – Африк. банк р-ку (75 країн); 1967р. – Азіатський банк р-ку (14 країн).

Україна стала членом МБРР з вересня 1992 р., у жовтні 1993 р. вона стала 162 країною – учасницею МФК, а у 1995 р. – повним членом БАГІ.

Банк міжнар. розр-ків – є першою в історії міжнар. фін. інституцією. Він був створений у 1930 р. Осн. завдання банку полягає у налагодженні співр-цтва між ЦБ провідних країн світу та здійс-ня розр-ків між ними. Банк забезпечує здійснення розр-ків між країнами Європ. вал. с-ми.

В Європі функц-ть такі регіон. вал.-кред. орг-ції:

Європ. інвест. банк (ЄІБ) – створений у 1958 р. як фін. орг-ція ЄС, яка забезпечує довгостр. позики для сприяння збаланс. і рівномірного р-ку країн ЄС. Метою ЄІБ є спрощене фін-ня інвестицій в інфрастр-ру чи пром. інвестицій за проектами, які мають регіон., галузеве чи заг.-європ. зн-ня. Більше ніж половина заг. суми позик виділяється для інвестицій у в-во в регіонах, які відстають в індустр. р-ку. Кредити надаються на 20-25 років.

ЄБРР – функціонує з 1991 р. з метою сприяння ек. реформам у країнах Сх. Європи та кол. СРСР. Осн. об’єктами кред-ня ЄБРР є прив. фірми і держ. підпр-ва, що приватизуються, а також новостворені компанії, включаючи спільні підпр-ва з міжнар. інвестиціями. Пріоритетними сферами фін-ня в Україні є конверсія, с/г, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння р-ку банк. сектору. Банк фінансує проекти в-тю не менше 15-17 млн. дол., макс. ставка відсотку – 16-18% річних.

Європ. фонд вал. співр-цтва (ЄФВС) – створений у 1973 р. в межах європ. вал. с-ми. Він надає кредити країнам-членам ЄС для покриття дефіциту плат. балансу.

Паризький клуб кредиторів - утворено в 1956 р. як неформальну орг-цію урядів країн-кредиторів для розв’язання проблеми заборг-ті країн. Членами Клубу є переважно розвинуті країни ОЕСР. Головою Клубу традиційно є представник мін-ва ф-сів Франції. Члени Паризького клубу беруть на себе зоб-ня кредитувати один одного в нац. валютах, а також треті країни в рамках спільної угоди про позики. Крім того, вони надають валюту МВФ. Клуб розробляє умови позик, приймає рішення про пролонгацію заборг-ті, а також припинення платежів за боргами.

Лондонський клуб – неурядова орг-ція, яка об’єднує майже 600 найб. прив. банків-кредиторів. Банки-члени Клубу укладають з урядом країни-боржника угоду про умови погашення боргу, його рестр-зації. Угода про рестр-зацію можлива тільки в тому випадку, якщо країна-боржник приймає програму МВФ зі стр-рного упр-ня своєї ек-ки, причому її вик-ня жорстко контролюється.

Т.ч. Паризький і Лондонський клуби, формально незалежні орг-ції, тісно координують свою роботу з МВФ. У сфері їхньої д-ті з 90х років опинилися країни з перехідною ек-кою; від рішення клубів багато в чому залежить доля величезної заборг-ті й майб. кред-ня цих країн, в тому числі й України.

Дата добавления: 2015-05-08