Правова система

Загальна характеристика правової системи. Як зазначалося вище, правова система є більш широкою категорією, ніж система права, і означає, по суті, сукупність усіх правових явищ у суспільстві.

Правова система - це сукупність взаємопов'язаних між со­бою систем права та засобів її реалізації.

До основних елементів правової системи належать:

- система права і система законодавства;

- правові відносини;

17. юридична практика, тобто діяльність правотворчих, правова-
стосовчих і правоохоронних органів;

- правова політика і ідеологія;

- правосвідомість і правова культура;

- юридична наука і освіта тощо.

Усі зазначені елементи правової системи можна розташува-, ти на п'яти рівнях: суб'єктному, інтелектуально-психологічно­му, нормативно-регулятивному, організаційному та соціальному.

Суб'єктний рівень виділяється для того, щоб підкреслити значення суб'єктів права як системоутворюючих матеріальних чинників правової системи. Саме люди (у т.ч. громадяни держа­ви, Іноземні громадяни й особи без громадянства) та їх об'єднан­ня (громадські організації та рухи, акціонерні товариства та не-комерційні організації, держава в цілому) мають суб'єктивні права і відповідні юридичні обов'язки, виступають реальними елемен­тами правової системи.

Інтелектуально-психологічний рівень формує праворозуміння конкретної людини, а також індивідуальну і суспільну правосві­домість. Сукупність таких різноякісних явищ, як знання, почут­тя, емоції, релігійні та ідеологічні догми і погляди, моральні по­стулати, дають можливість людині сприймати та оцінювати правову реальність, виробляти ставлення до неї і мотиви право­вої поведінки.

Глава 19. Право, законодавство, система 405

Регулятивно-статична функція правової системи передба­чає вплив на суспільні відносини шляхом їх закріплення в тих чи інших інститутах права.

Регулятивно-динамічна функція правової системи знаходить вираження у впливі права на суспільні відносини шляхом офо­рмлення їх динаміки.

Комунікативна функція правової системи забезпечує одер­жання учасниками правовідносин інформації про позицію дер­жави щодо необхідної, дозволеної чи забороненої поведінки.

Охоронна функція правової системи полягає в охороні загаль-нозначущих, соціальне важливих, політичних, економічних, куль­турних, національних, особистих та інших відносин, їх недотор­канність і відповідно до цього - витіснення явищ, що шкодять цим суспільним відносинам.

Існує кілька критеріїв типології правових систем різних держав:

1. Спільність генезису (історичних передумов виникнення і
подальшого розвитку) правових систем.

2. Спільність основних юридичних джерел права.

3. Єдність у структурі системи права і норм права.

4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин.

5. Єдність юридичної техніки.

З урахуванням цього в науці виділяється близько двохсот національних правових систем.

Національна правова система - це правова система конкре­тного суспільства, що відображає його соціально-економічну, по­літичну і культурну своєрідність.

Національні правові системи об'єднуються в групи, які мож­на об'єднати в шість правових сімей: сім'ю загального права, романо-германську правову сім'ю, релігійну правову сім'ю, соці­алістичну правову сім'ю, сім'ю звичаєвого права та змішані пра­вові сім'ї (табл. 19.5).

Правова сім'я — це сукупність національних правових сис­тем, заснованих на спільності їх історичного формування, струк­тури права, методів і форм його реалізації.

Сім'я загального права. Сім'я загального права має ще на­зву англ о -американської правової сім'ї.

Ангяо-американська правова сім'я - сукупність національ­них правових систем, що мають спільні риси, які виявляються в:

- єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі нор­ми, що сформульована суддями в судовому прецеденті, який, у свою чергу, домінує як форма права;

404 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

певними засобами функціонування правової системи. Вплив правової системи на суспільні відносини перетворює останні у правовідносини, які сприяють впливу права на поведінку учас­ників суспільних відносин, що наділені взаємними правами, обо­в'язками і відповідальністю.

Ідеологічна підсистема - право розуміння кожної людини чи суспільства в цілому, правосвідомість і правова культура, мож­ливість оцінити правове буття і обрати для себе можливий варі­ант поведінки - правомірний чи неправомірний.

Функціональна підсистема - правотворчість, дія права, пра­вове виховання, правова поведінка, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється і здійснюється пра­вова діяльність.

Комунікативна підсистема - сумарні зв'язки всіх підсис­тем правової системи суспільства, які в цілому визначають ефек­тивність правового регулювання, законність і правопорядок.

Функції правової системи виражають її сутність, напрям впли­ву на суспільні відносини, потреба у здійсненні якого обумовлена існуванням правової системи як соціального явища. Функції виражають найсуттєвіші риси правової системи і спрямовані на здійснення головних завдань на даному етапі розвитку. Вони яв­ляють собою, як правило, напрями активного впливу правової системи, що впорядковують певні види суспільних відносин.

У правовій системі виділяють такі основні функції: інтегра­тивну, регулятивну, охорону і комунікативну.

Функція інтеграції суспільства - це об'єднання різних верств населення для досягнення певного рівня життя, певної важли­вої ідеї. Наприклад, для України такою ідеєю є побудова демок­ратичного громадянського суспільства і демократичної, соціаль­но-правової держави. При цьому правова система шляхом вза­ємодії з політичною, економічною, духовною та іншими соціаль­ними системами повинна діяти для досягнення основної мети -національної і соціальної злагоди та забезпечення інтересів людини і всього суспільства. Вона має організовувати і стиму­лювати поведінку і діяльність людей таким чином, щоб вони були солідарні з прогресивними загальнолюдськими принципа­ми і нормами.

Регулятивна функція правової системи знаходить виражен­ня у формуванні нормативної основи, нормативних зразків дія­льності, їх включення в масову за масштабами професійну пра­восвідомість і поведінку. Регулятивна функція може бути регу­лятивно-статичною і регулятивно-динамічною.

Глава 19. Право, законодавство, система 407

Специфіка американської правової системи полягає в тому, що:

• при наявності юридичного прецеденту як основного джерела
права законодавство США також має суттєвий вплив на пра­
вову діяльність, що пояснюється наявністю в США писаної
Конституції;

» за територією нормативно-правові акти США поділяються на загальнофедеральні та нормативні акти штатів;

9. у нормативно-правових актах США (так само, як і в умовах
англосаксонської правової системи) відтворюються норми,
створені судовою практикою;

10.на відміну від англосаксонського права право США характе­
ризується більш вільною дією правила прецеденту. Якщо Апе­
ляційний суд та Палата лордів Великобританії пов'язані влас­
ними прецедентами, то Верховний суд США і верховні суди
окремих штатів ве вважають за потрібне керуватися власни­
ми прецедентами;

11.значно зросла роль правотворчих форм систематизації зако­
нодавства, хоча ва загальнофедеральному рівні ця система-
тиаація має характер консолідації прецедентів, а не створен­
ня нових норм;

12.з метою введення одноманітності в правове регулювання най­
важливіших форм суспільного життя федерації створюють­
ся типові закони (кодекси) для штатів;

13.судова влада в США має більше значення і наділена більш
широким обсягом компетенції. Іноді суди вирішують спра­
ви, що потребують політичної оцінки;

14.суди штатів здійснюють юрисдикцію незалежно один від одного;

15.інститут присяжних має в США більше значення, ніж в Англії;

16.конституційний контроль в США здійснюється загальними
судами - федерації та штатів (чого немає у Великобританії).
Саме суди можуть визнати той чи інший акт неконституцій­
ним. Таке визнання спричинює позбавлення того чи іншого
акту судового захисту, тобто акт формально діє, але, по суті,
втрачає чинність;

17.судова влада в США є менш централізованою, ніж у Велико­
британії.

Система європейського загального права. До системи євро­пейського загального права належать Ірландія і Шотландія. Джерелами права в шотландській правовій системі є:

18.юридичний прецедент;

19.юридичний трактат, що має «інституційне значення», тобто
правова доктрина (наприклад. Інституції Юстиніана);

406 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

18. поділі права на загальне право і право справедливості, у ви­
знанні закону лише після апробування його судовою практи­
кою;

19. домінуванні процесуального права над матеріальним;

20. відсутності поділу права на приватне і публічне, а також га­
лу аевого поділу;

21. казуїстичному характері норми права¹.

Географія сім'ї загального права представлена такими краї­нами, як Великобританія, Ірландія, СІПА, окремі країни Британ­ської співдружності (Канада, Австралія, Нова Зеландія). Проте в сім'ї загального права можна виділити чотири групи правових систем: англосаксонську, американську, групу систем європей­ського загального права і групу систем позаєвропейського зага­льного права.

Англосаксонська група правових систем. До англосаксонсь­кої правової системи належать такі частини Великобританії, як Англія (англійська правова система) та Уельс (уельська правова система).

Основними джерелами англосаксонського права є:

2. судовий прецедент;

3. правовий звичай;
3)правова доктрина;
4) принципи права.

Система англосаксонського права складається з чотирьох категорій:

1. кримінальне і цивільне право;

2. публічне і приватне право;

3. матеріальне і процесуальне право;

4. муніципальне і публічне міжнародне право.

Співвідношення нормативно-правового акту і судового пре­цеденту полягає в тому, що нормативно-правовий акт потребує певної апробації за допомогою судового прецеденту.

Нормативи о-правові акти в рамках англосаксонської право­вої системи малокодифіковані.

Американська правова система. До американської правової системи насамперед належать СІЛА. Саме тому не існує амери­канської групи правових систем, адже лише одна країна утворює цю правову систему.

¹ Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: УчеСннк. - X., 2000. —С. 590 і наст.

Глава 19. Право, законодавство, система 409

На відміну від Канади, США та Великобританії австралійсь­ка правова система має такі риси:

6. В Австралії загальне право є єдиним для всіх штатів Сіх шість)
і територій (північна і столична).

7. Законодавство Австралії є дворівневим - законодавство сою­
зу і законодавство штатів.

8. Чітко розділені компетенція союзу і компетенція штатів, проте
може існувати їх спільна компетенція. У випадку колізій
пріоритет залишається за загальносоюзними нормами.

9. Систематизація законодавства здійснюється в основному у
формі консолідації, хоча в окремих штатах проводяться спроби
кодифікації.

б. Сучасне реформування законодавства проводиться з метою встановлення одноманітних законів Союзу і штатів.

Для Нової Зеландії є характерним:

1) поділ судових прецедентів на обов'язкові (прецеденти, що з'яви­лися а Новій Зеландії) та переконуючі (прецеденти, що з'яви­лися в інших країнах англо-американської правової сім'ї);

2} наявність систематизованого законодавства у формі консолі­дації.

Ромаво-гермакська правова сім'я. Інша назва романо-гер-манської правової сім'ї - сім'я континентального права.

Хоча романо-германська правова сім'я поширена в основно­му в країнах континентальної Європи, проте її вплив на інші регіони (Латинська Америка, Африка, країни Близького Сходу, Японія, Індонезія тощо) досить суттєвий.

Романо-германська правова сім'я - це сукупність націона­льних правових систем держав, що мають спільні риси, які ви­являються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його застосування до нових національних умов¹.

Історично разом із давньоримським правом на континенталь­не право значно вплинули місцеві норми-звичаї варварів та ка­нонічне право Римської церкви.

Характерними рисами романо-германської правової сім'ї є:

10. домінування нормативне-правового акта як основного дже­
рела права;

3. чітка ієрархічність системи джерел права;

11. поділ системи права на дві підсистеми - приватне і публічне
право;

4. диференціація і кодифікація галузей права;

¹ Див.; Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебнии. - X., 2000. - С. 669,

408 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

1. закони, що прийнята парламентами Шотландії та Великобри­
танії;

2. акти Європейського союзу, які стали джерелом права після
вступу в ЄС самої Великобританії.

Щодо Ірландії, то основними рисами її правової системи є Те, що:

1. джерелом права визнається закон і судовий прецедент;

2. визнається англійська доктрина судового прецеденту, згідно
з якою рішення вищих судових інстанцій вважаються обо­
в'язковими для них самих та нижчих судів;

3. продовжують діяти судові прецеденти, що містять рішення
вищих судів Ірландії, які з'явилися ще до її приєднання до
Англії. Ці норми прецедентів входять до системи загального
права Ірландії і мають низку незначних відмінностей від
англійського права у сфері регулювання земельних догово­
рів та відносив;

4. у сфері законодавства зберігають значення ті акти, що були
прийняті парламентом Ірландії як до 1921 року (до утворен­
ня самостійної держави), так 1 иісля 1921 року, у тому числі
акти Стормонтону (парламент Ірландії у 1929-1972 роках);

5. найважливіші галузі законодавства не кодифіковані, хоча
парламентські акти мають характер консолідованих норма­
тивних актів;

6. активно розвивається система делегованого законодавства, яка
дозволяє уряду і міністерствам приймати постанови 1 накази
9 найважливіших питань суспільного життя.

Система позаєвропейського загального права. Характерна для Канади, Австралії та Нової Зеландії.

Основними джерелами права канадської правової системи є:

3. закони, що видаються канадським парламентом (статутне
право);

4. норми права справедливості, що створені Судом справедли­
вості лорда-канцлера в Лондоні ХУ-ХУІ століть;

1. прецеденти! норми англійського загального права.

Незважаючи на те що Канада е британським домініоном, а англійська королева є главою держави в Канаді, сучасне канад­ське ораво має своє досить специфічні риси:

1) система канадського загального права є самостійною;

2) система канадського статутного права є дворівневою внаслі­
док того, що Канада є федерацією;

3) кодифіковані акти лише на території франкомовної канад­
ської провінції Квебек.

41 О РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

1. норма права е загальним абстрактним правилом поведінки,
що встановлюється законодавцем чи уповноваженими ним
органом;

2. суди займаються виключно тлумаченням правових норм, а
не створюють їх;

3. правова наука романо- герм енської правової сім'ї є абстракт­
ною внаслідок того, що юристи європейського континенту
мислять категоріями норм і інститутів. Наслідком цього е
правовий формалізм юриспруденції.

Романо-германська правова сім'я поділяється на романську групу правових систем і германську групу правових систем.

До романської групи належать Італія, Франція, Іспанія, Пор­тугалія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди. Провідна роль у цій системі належить праву Франції.

До германської групи належать ФРН, Австрія, Швейцарія тощо. Провідну роль у цій системі відіграє право ФРН.

У рамках романо-германської правової сім'ї значно зниже­на роль правової доктрини та судової практики.

Релігійна правова сім'я. Релігійна правова сім'я - це сукуп­ність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі релігійної норми як основеого джерела права, що являє собою тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних при­писів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Виходячи з цього визначення, можна сказати, що право в релігійній правовій сім'ї формується як невід'ємна частина ре­лігії. Релігійні тексти мають нормативний характер, а акти світ­ської влади як джерела права виковують лише допоміжну роль.

Для релігійної правової сім'ї характерна відсутність чітко вираженого галузевого поділу внаслідок впливу релігії.

Релігійна правова сім'я об'єднує групи мусульманського, ін­дуського, іудейського та християнського права. Характеризується фундаментальним значенням релігійних вчень у поєднанні з тривалим* збереженням общинного устрою.

Характерна для країн, що сповідають як державну релігію ка­толицизм (Ватикан), іслам (Іран), індуїзм (Індія), іудаїзм (Ізраїль).

Найпоширенішими з правових систем, що входять до релігій­ної правової сім'ї, є мусульманська та індуська правова системи.

Мусульманське право - сукупність релігійних, моральних і правових норм, що підтримуються державою і склалися на осно­ві ісламу у тлумаченні вченими-богословами і правознавцями¹.

Див. Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 634.

Глава 19. Право, законодавство, система 411

Традиційно мусульманське право домінує в країнах Близь­кого і Середнього Сходу та Перської затоки (Іран, Ірак, Йорданія, Туреччина, Кувейт, Афганістан тощо), Африки (Сомалі, Танзанія, Кенія, Єгипет та ін.). Малайзії, Індонезії тощо.

Дещо впливовим є мусульманське право на Балканах (Алба­нія, Косово), у Росії (Татарстан, Чечня, Інгушетія) та в Україні (кримські татари).

Дата добавления: 2015-05-10