Прогалини в позитивному праві

Поняття і вхдж прогялил. Наслідком недоліків правотворчої діяльності е прогалини в позитивному праві.

ІГрое&лилою * позитивному праві є повна або часткова від­сутність норматйвио-правової регламентації певної групи су­спільних відносин,' що потребують правового регулювання.

Існує дві класифікації прогалин у праві - з погляду позити-ввоео права взагалі і а погляду причин виникнення прогалин у законодавстві.

З погляду позитивного права взагалі існують прогалини в поаитивво-правовому регулюванні, прогалини в нормативно-пра­вовому регулюванні, прогалини в законодавстві і прогалини в закові*'

Прогалини в позитивно-правовому регулюванні - це той випадок, коли немає ні закону, ні шдзаконного акта, ні звичаю, ні прецеденти. Наприклад, у РФ тривалий час взагалі не було вре­гульоване питання з альтернативною цивільною службою.

Прогалини в нормативно-правовому регулюванні - відсут­ність норм закону і норм незаконного акта. Однак можуть іс­нувати певні звичаї, прецеденти тощо.

Прогалина в законодавстві (у вузькому і точному сенсі цьо­го слова) - відсутність закону (акта вищого органу державної влади) взагалі. Однак можуть Існувати підзаконні акти (укази, постанови, інструкції тощо), звичаї чи прецеденти.

Прогалина в законі - неповне врегулювання питання в да­ному законі. Так, у Республіці Білорусь 3 червня 1997 року Па­латою представників був прийнятий закон «Про заходи бороть­би з організованою злочинністю та корупцією». 10 червня закон був затверджений на засіданні Ради Республіки. Цей закон був спрямований на захист прав громадян,.громадських і державних інтересів від організованої злочинності та корупції. 26 червня 1997 року президент Республіки Білорусь О. Лукашенко підпи­сав його, тим самим визначивши державну політику щодо боро­тьби з цими злочинами. Основним завданням цього закону ста­ло створення організаційних і правових засад для боротьби з організованою злочинністю та корупцією, а також забезпечення при цьому правових гарантій захисту законних інтересів фізич­них та юридичних осіб. Однак, по суті, цей закон виявився недо­сконалим. Так, відповідно до ч. 6 ст. 1 зазначеного закону під

29'

450 РОЗДІЛ 5. ПВ\ВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Проектний етап містить такі «події (тобто етапи, що вирі­шують проміжні завдання):

3)внесення в законотворчий орган проекту закону суб'єктом
законодавчої ініціативи. В Україні такими суб'єктами можуть
бути 3 Президент, Кабінет Міністрі», Верховна Рада тощо;

4)розгляд проекту закону в комісіях 1 комітетах закоясгїворчо-
го органу а кетою проаналізувати його зміст а різних вови-
цій І запропонувати більш надійні засоби правового впливу.
Зазначений розгляд здійснюється згідно з принципами пра-
вотаорчості - науковості, використання правового досвіду,
вв'явок а практикою.

Етап прийняття норми права складається з таких стадій:

1) обговорення законопроекту по палатах або на спільному засі­
данні палат законотворчого органа чя в парламенті. Обгово­
рення завершується двома варіантами: спрямування законо­
проекту на доопрацювання в комісії чи комітети, а потім Його
повторне обговорення чи його підписанням і опублікуванням;

2) прийняття законопроекту в остаточному читанні.
Підписання закону та його опублікування. Найчастіше за­
кон підписується Президентом України. Іноді - головою уряду
або спікером парламенту. Щодо опублікування, то акт, який не
публікується, не має юридичної сили. Саме тому може діяти пре­
зумпція знання закону: ніхто не звільняється від відповідаль­
ності під приводом того, що він ие зиав закону.

Питання для самоконтролю

1.Що таке правотворчість?

2.Що таке принципи правотворчості?

8. Що таке правотворчий принцип законності?

1.Що таке правотворчий принцип науковості?

2.Що означає принцип використання правового досвіду?

3.У чому полягає правотворчий принцип демократизму?

4.Які Існують види правотворчості?

5.Які існують види підзаконної правотворчості?

6.У чому полягає безпосередня правотворчість народу?

1.Що передбачає санкціонування норм, при якому процес їх ство­
рення проходить поза державою?

2.Що таке правотворчий процес?

3.Що таке допроектний етап?

4.Що таке стадії?

452 РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

корупцією розуміється «навмисне використання особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що прирівнюються до них, свого службового становища і по­в'язаних з ним можливостей з метою протиправного придбан­ня для себе або близьких родичів майнових та немайнових благ, пільг та переваг»¹. Ч. 7 зазначеної статті серед осіб, що уповноважені на виконання державних функцій, згадує депу­татів. Якщо погодитися з цим, то згідно з ч. 2 ст. 8 на термін виконання своїх обов'язків депутат повинен передати цінні папери та інше майно, від володіння, використання І розпоря­дження яким вони отримують прибутки, у довірче управлін­ня іншим особам. Закон не визначає, що є прибутком, а тому в законі є прогалина.

З погляду причин виникнення прогалин у законодавстві прогалина може бути початковою і наступною.

Початкова прогалина має місце в тому випадку, коли обста­вини, що вимагають правового врегулювання, висе існували, але законодавець їх упустив, не охопивши формулюваннями норма-тинно-правового акта. Наприклад, при підготовці Закону РФ про демонстрації, рухи, збори, законодавці «забули» про таку форму протесту, як пікетування.

Наступна прогалина е наслідком появи нових відносин у предметі правового регулювання в результаті розвитку регульо­ваної соціальної сфери, тобто в тій сфері, на яку законодавець у цілому поширив свою волю. Можна сказати, що поява наступ­них прогалин в законодавстві - явище закономірне, хоча в та­ких випадках повинно проявлятися правове прогнозування.

Таблиця 21.1. Класифікація прогалин
Ознака _~[ РІановидТІрогшІини

З погляду позитивного права Прогалина в позитивно-правовому
взагалі регулюванні

Прогалина в нормативно-лравовому

регулюванні

Прогалини в законодавстві

Прогалини в законі

Початкова
___________ Наступна______

¹ Про заходи боротьба а організованою злочинністю та корупцією. Заков Респу­бліки Білорусь № 47-3 від 26 червня 1997 року // Міжнародне-правові акти та законодавство окремих країв про корупцію / За вед. Б.В, Ромавюка та М.І. Каи-лика. - К., 1999. - С. 366-367.

Глава 21. Правотворчість 453

Дата добавления: 2015-05-10