Структура свідомості. Феномен несвідомого, його природа і функції

Свідомість структурно організована, представляє систему елементів, які знаходяться між собою в закономірних відносинах. В структурі свідомості найбільш виразно виділяються такі елементи як усвідомлення речей, а також переживання, тобто відношення до змісту того що відображається. Розвиток свідомості припускає перш за все збагачення її новими знаннями. Пізнання речей має різні рівні проникнення і ступінь ясності розуміння. Звідси буденне, філософське, наукове, и.т.д. усвідомлення світу а також чуттєвий і раціональний рівень свідомості. Відчуття, поняття, сприйняття, мислення утворюють ядро свідомості. Але вони не вичерпують всієї структурної повноти свідомості: вона включає і акт уваги як свій необхідний компонент. Саме завдяки зосередженості уваги певне коло об'єктів знаходиться у фокусі свідомості.

Впливаючі на нас предмети, події викликають в нас не тільки пізнавальні образи, але і емоції. Багатюща сфера емоційного життя людини включає власне відчуття, настрій, або емоційне самопочуття і афекти (лють, жах и.т.д.). Відчуття, емоції – це суть компонент свідомості.

Свідомість не обмежується пізнавальними процесами, спрямованістю на об'єкт, емоційною сферою. Наші наміри втілюються в життя завдяки зусиллям волі. Проте свідомість - це не сума багатоманітності утворюючих її елементів, а їх інтегральне складно–структуроване ціле.

Поряд із свідомістю у "внутрішньому світі" людини існує рівень несвідомого. Сьогодні це визнала більшість вчених. Вважають, що несвідоме — це сукупність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою розуму. До несвідомого належать сновидіння, гіпнотичні стани, явища сомнамбулізму, стани неосудності, а також інстинкти та запорогові почуття. Інстинкти і запорогові почуття — це такі структурні елементи несвідомого, які можуть зароджуватись на рівні підсвідомого, залежати від нього, а з часом переходити на рівень свідомості. До несвідомого зараховуються також автоматизми й інтуїція, які можуть зароджуватись на рівні свідомості, а з часом поринати у сферу несвідомого. Під автоматизмами розуміють складні дії людини. Первинне утворюючись під кон­тролем свідомості, в результаті довгого тренування та багаторазового повторювання, вони набувають несвідомого характеру.

Завдяки включенню несвідомого до психічної діяльності, на думку вчених, навантаження на свідомість зменшується, а це в свою чергу розширює поле творчих можливостей людини. Сучасна наука оперує і поняттям підсвідомого. Це особливий пласт або рівень несвідомого. До нього включаються психічні явища, пов'язані з переходом операцій діяльності з рівня свідомості на рівень автоматизму.

Одним із перших в історії науки розв'язати проблему співвідношення свідомого й несвідомого намагався австрійський психолог і психіатр З.Фрейд (1856—1939). Він дійшов висновку про суттєво важливу, а часом і вирішальну роль несвідомого (особливо щодо психічних захворювань). Концепція Фрейда лежить у руслі тієї філософської традиції, яка робить акцент на несвідомому (А.ІІІопенгауер, Е.Гартман, А.Бергсон та ін.). Разом з тим багато філософських течій на противагу Фрейду, дійшли висновку, що у поведінці людини, її практичній і пізнавальній діяльності провідну роль відіграє все ж таки свідомість. Несвідоме і свідоме є двома відносно самостійними сторонами психіки людини, вони взаємодіють між собою, активно впливаючи одне на одного. Несвідоме містить у собі багаті можливості, які стимулюють раціональні аспекти людської життєдіяльності та творчих дій суб'єкта.

Отже, підкреслимо, що елементи і рівні структури суб'єктивної реальності формуються під впливом соціального способу життя людини. На завершення треба сказати також, що ми багато чого ще не знаємо про механізми, функції, структуру і властивості свідомості. Нез'ясовани-ми залишаються й питання взаємозв'язку свідомості з діяльністю інди­віда, буттям тощо.

Дата добавления: 2015-05-08