Статья 4. Законодательство о труде

МОТ принимает международно-правовые нормативные акты в сфере труда по таким направлениям, как право на труд, запрет принудительного труда, условия труда, правовое регулирование охраны труда, право на коллективные переговоры, занятость и трудоустройство, право на забастовку, социальное сотрудничество работников и работодателей, мирные способы разрешения трудовых конфликтов.

Большое значение, как для Украины, так и для других государств, имеют многосторонние договоры, в частности Конвенции Международной организации труда (МОТ).

Также в Конституции Украины и в Кодексе законов о труде закреплен принцип приоритета международно-правовых норм перед нормами национального законодательства, т.е. в случае противоречия между ними должны применяться положения международных договоров и соглашений.

Из анализа ст. 8 КЗоТ и ст. 9 Конституции Украины вытекает, что международные договоры и соглашения, в которых принимает участие и Украина, являются частью национального трудового законодательства Украины, и потому они принадлежат к источникам правового регулирования трудовых отношений в Украине.

В соответствии со ст. 9 Конституции Украины действующие международные договоры, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины, являются частью национального законодательства Украины.

Если международным договором или международным соглашением, в которых принимает участие Украина, установлены иные правила, чем те, которые содержатся в законодательстве Украины о труде, то применяются правила международного договора или международного соглашения.

Сформулируйте основные отличия гражданско-правовых и трудовых договоров.

2. Законом «О международных договорах Украины» более конкретно определяется порядок заключения, исполнения и денонсации международных договоров Украины.

3. Следует отметить, что в соответствии со ст. 7 Закона «О правопреемстве Украины» к источникам правового регулирования трудовых отношений в Украине также принадлежат и международные договоры, заключенные СССР, которые не противоречат Конституции Украины.

Кроме того, в Украине действуют и некоторые другие многосторонние (например, в рамках СНГ), а также двухсторонние соглашения по различным вопросам правового регулирования трудовых отношений.

10. Локальні нормативні акти та їх значення у правовому регулюванні трудових відносин.

Останнім десятиріччям основний тягар у регулюванні соціально-трудових відносин перенісся на рівень угод та локальних нормативно-правових актів.

У Законі України від 1 липня 1993 р. "Про колективні договори і угоди" вирізнено два види нормативних договорів про працю - угоди і договори, які, будучи актами соціального партнерства, мають підпорядковуватися відповідним принципам, цілям та завданням. Питання про ще один акт соціального партнерства - колективний договір як джерело трудового права і визначення його місця у системі джерел останнього безпосередньо пов'язане з його юридичною природою. Колективному договору притаманна змішана юридична природа. Він поєднує в собі ознаки як договору, так і нормативно-правового акта. Як договір він укладається після проведення переговорів, містить зобов'язальні умови та діє протягом установленого строку. Водночас колективний договір закріплює локальні норми права, що поширюються тільки на конкретне підприємство і мають усі властивості, притаманні правовим нормам взагалі, а саме:

а) вони є обов'язковими до виконання;

б) розраховані на багаторазове застосування;

в) поширюються на невизначене коло осіб. І разом із тим нормативні положення цього договору мають обмежені сферу дії і коло суб'єктів, на які поширюється їх дія, що відрізняє його від інших джерел трудового права.

Отже, колективний договір має змішану юридичну природу і поєднує в собі зобов'язальні та нормативні умови.

Порівняно із законодавчим регулюванням, здійснюваним у централізованому порядку, локальне регулювання мас свою специфіку, а саме:

а) здійснюється безпосередньо у сфері праці - на підприємствах, в установах та організаціях;

б) зазнає опосередкованого впливу держави за допомогою трудового законодавства (органи державної влади та органи управління не беруть прямої участі в локальному регулюванні відносин у царині праці);

в) має підзаконний характер, розвиваючи, уточнюючи та конкретизуючи головним чином положення законодавчих та інших нормативних актів, ухвалених у встановленому законом порядку компетентними органами, і не може суперечити централізованому регулюванню;

г) спрямоване на впорядкування таких суспільних відносин, які є специфічними для даного підприємства і не врегульовані або не повністю врегульовані в централізованому порядку;

ґ) виступає формою саморегуляції працівниками та роботодавцем (безпосередньо або опосередковано) тих питань у сфері праці, що належать до компетенції підприємства, установи, організації;

д) здійснюється за участю самих працівників підприємства або їх представницького органу;

е) нерідко виступає як експериментальне регулювання, у перебігу якого перевіряється доцільність певного варіанта вирішення питання;

є) може містити елементи випереджуючого регулювання, спрямованого на заповнення прогалин у праві, пошук адекватного варіанта правової регламентації умов праці.

Отже, локальні нормативні акти - це прийняті в установленому порядку на підприємстві, в установі або організації правила загальнообов'язкової поведінки працівників та роботодавців, що регулюють відносини у сфері праці. Здійснюючи свої права у сфері регулювання соціально-трудових відносин у нових умовах господарювання, підприємства в межах своєї компетенції видають переважно такі локальні нормативні акти, як колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про:

а) атестацію працівників,

б) оплату праці,

в) преміювання,

г) виплату винагороди за підсумками роботи за рік,

ґ) охорону праці, д) комісію з питань охорони праці підприємства,

е) уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, графіки змінності, перелік працівників з ненормованим робочим днем тощо.

Проте у деяких сферах локальне регулювання праці застосовувати не можна. Наприклад, перелік підстав, за наявності яких можливе розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, встановлено в законодавстві і не підлягає розширювальному тлумаченню. Законодавець усі підстави для звільнення сформулював вичерпно, а тому відхід від його волі є порушенням трудового законодавства. Локальні нормативні акти класифікуються за такими підставами.

1. За сферою дії - локальні акти загальної дії та локальні акти спеціальної дії. Локальні акти загальної дії включають норми, що поширюються на всіх працівників підприємства за наявності відповідного юридичного факту, що визначає можливість їх застосування. До таких локальних актів належать колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про оплату праці тощо. Локальні акти спеціальної дії регулюють окремі сторони відносин у сфері праці або їх дія поширюється тільки на певні категорії працівників (положення про роз'їзний (пересувний) характер роботи).

2. За строком дії -локальні акти невизначеного строку дії і строкові локальні акти.

3. За способом ухвалення - локальні акти, ухвалені спільно працівниками підприємства (їх представниками) і роботодавцем (його представниками); локальні акти, ухвалені роботодавцем з урахуванням думки працівників підприємства; одноособові локальні акти роботодавця.

Законодательство о труде состоит из Кодекса законов о труде Украины и других актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.

1. Ведущее место в системе законодательства Украины занимает Конституция Украины, нормы которой обладают наивысшей юридической силой. В Конституции Украины изложены и основные конституционные принципы трудового права.

Вторым по юридической значимости источником трудового права являются законы, к которым относятся Кодекс законов о труде, который является кодифицированным законом и не противоречит Конституции Украины, и другие законы, которые также содержат нормы трудового права.

2. К иным актам трудового законодательства относятся:

1) законы, регулирующие трудовые отношения, например Закон Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 1 июля 1993 года; «Об оплате труда» от 24 марта 1995 года; Закон Украины «Об отпусках» от 15 ноября 1996 года в новой редакции от 2.11.2000 года, итд

2) вторую группу источников в сфере трудового права составляют подзаконные акты. Среди них следует прежде всего отметить указы и распоряжения Президента Украины, например Указ Президента Украины «Об организационных мерах по усилению социальной защиты малообеспеченных граждан» от 12 мая 1995 года. Указ Президента Украины «О концепции реформирования оплаты труда в Украине» от 25 декабря 2000 года.

Дата добавления: 2015-05-10