Викладачі-формалісти

На роботі "відбувають" свої години. До студентів байдужі: робіть, що хочете, аби мені не заважали

"Байдужі", "заздрісні", "обмежені", "пани", "роботи"

Викладачі, які за людськими і профе­сійними якостями не відповідають ідеалу, прийнятному для студента

"Трудяги", "гурмани", "друзі"

Викладачі, які користуються автори­тетом у студентів у зв´язку з окремими привабливими особистісними рисами

"Викладач-стандарт"

Знає свій предмет, живе своєю роботою. Тяжкий у спілкуванні. Амбітний. Впер­тий, не цікавий ні собі, ні студентам

Отже, важливе місце у навчально-виховному процесі вищої школи належить особистості викладача, його комунікативним умінням, здатності встановлювати діалог зі студентом, розуміти й адекватно сприймати світ іншого — не підлеглого, а рівноправ­ного партнера, колеги в складному мистецтві навчання.

3. Педагогічний такт викладача.

Такт в буквальному смислі цього слова означає „цотик", „вплив". Це моральна категорія, яка допомагає регулювати взаємовідносини між людьми. Грунтуючись на принципі гуманізму, тактовна поведінка вимагає, щоб у самих складних і суперечливих ситуаціях зберігалась повага до людини, студента. Такт - це форма поведінки, коли людина йде на моральний компроміс в ім'я високої мети.

Проте загальний такт і педагогічний такт - це не одне і теж. Педагогічний такт - це професійна якість викладача, це частина його загальної професійної майстерності. Педагогічний такт означає не тільки наявність певних властивостей особистості педагога, але й уміння вибрати правильний підхід до студентів, встановити педагогічно доцільний тон і стиль спілкування зі слухачами. Саме тому педагогічний такт, як такт взагалі, передбачає наявність у викладача почуття міри, а значить вміння дозувати свої засоби впливу, не допускаючи крайностей у спілкуванні з студентами. Дозування впливу проявляється і у використанні виховних засобів. Як ліки в медицині вимагають розфасовки, режиму прийому, так і слово викладача, його методи повинні використовуватись оптимально, ненав'язливо, делікатно. Педагогічний такт включає в себе повагу до особистості студента, самовладання, увагу до його психічних станів. Він проявляється також у врівноваженості поведінки викладача на занятті: його витримці, самоволодінні, у безпосередності спілкування тощо.

Культура спілкування педагога, такт проявляються у різних Формах взаємодії його на занятті, у вільний час, під час самостійної роботи. Викладачу такт потрібний на всіх етапах заняття. Особливу увагу йому варто звернути на свою поведінку під час перевірки і оцінювання знань студентів. Тут такт виражається у вмінні вислухати відповідь, бути уважним до змісту і форми відповіді, проявляти витримку при появі у студента певних труднощів з нею. У такому випадку педагогу варто заохочувати і підтримувати відповідь студента. Усі члени групи люблять відповідати тому викладачу, який вміє слухати їх уважно, поважливо. При цьому важлива підтримка під час відповіді посмішкою, поглядом, мімікою, кивком голови, коментарі ж по ходу, зупинки відповіді небажані. Порушення педагогічного такту при опитуванні студентів є результатом низької культури педагога.

При оцінюванні студентів викладач може також проявити безтактність. Для посилення впливу оцінки на свідомість студентів, для взаєморозуміння важливо, щоб вони бачили: викладач радіє кожному їх успіху і переживає кожну невдачу.

Педагогічний такт як міра доцільності проявляється в поясненні нового матеріалу, коли викладач не розмежовує його, викликаючи нудьгу у слухачів, а помітивши, що вони зрозуміли суть, активізує їх увагу зверненнями, які виражають довіру до знань, можливостей студентів, солідаризується з ними, а не протиставляє свої знання рівню їх підготовки. Самостійна підготовка студентів вимагає від викладача співвідношення контролю з довірою. Тактовному педагогу не потрібно постійно слідкувати за студентами, контролювати кожний їх рух. Його ставлення до них грунтується на довірі, його спілкування повинно бути довірливим.

Варто знати, як виховувати у себе педагогічний такт. Він є результатом духовної зрілості людини, великої праці над собою з набуття спеціальних знань і вироблення умінь спілкування з людьми. Стиль спілкування з студентами повинен включати відтінки поваги, визнання, довіри у співвідношенні з випмогливістю, серйозністю.

Велике значення у формуванні правильного стилю спілкування викладача мають витримка, самоволодіння, справедливість, творчий підхід до досвіду інших викладачів, розвиток педагогічної техніки, почуття гумору та інші. При цьому він завжди повинен пам'ятати, що важливо у спілкуванні зі студентами поважати в них людину, особистість і берегти свою власну гідність.

Дата добавления: 2015-05-08