Проблеми забезпечення балансу інтересів боржника і його кредиторів у справі про банкрутство

Класифікація господарсько-правових санкцій на теоретичному та законодавчому (ГК України) рівнях.

Актуальні проблеми господарського права

Господарськими санкціями визнаються (ч. 1 ст. 217 ГК) заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, а також адміністративно-господарські санкції.

1. Відшкодування збитків передбачає відновлення майнового стану суб’єкта господарювання за рахунок іншого суб’єкта - правопорушника. Саме цей вид відповідальності передбачає наявність всіх умов господарсько-правової відповідальності.

2. Штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК).

3. Оперативно-господарські санкції - це заходи оперативного впливу на правопорушника, з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, то використовується самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку (ч. 1 ст. 235 ГК).

4. Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно- правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1 ст. 238 ГК). Вони встановлюються виключно законом і застосовуються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» змінено зміст правил про реструктуризацію та банкрутство неплатоспроможного боржника. Специфіка полягає у сполученні правових засобів (стимулів, обмежень, зобов’язувань тощо) для забезпечення пріоритету інтересів однієї із сторін провадження у справах про банкрутство (конкурсного процесу) або для збалансування інтересів сторін. Отже, режим конкурсного права визначає його змістовну спрямованість на переважне обслуговування інтересів неплатоспроможного боржника чи його кредиторів або паритет їх інтересів. У конкурсному праві є можливим врахувати інтереси кредиторів і боржника в діапазоні режимів від максимально «про-кредиторського» до максимально «про-дебіторського». За цим критерієм умовно виділяють п’ять моделей законодавства про банкрутство: від максимально «про-кредиторського» до максимально «про-дебіторського», а між цими крайнощами розташовані помірно «про-кредиторський», нейтральний та помірно «про-дебіторський». Викладена градація національних моделей законодавства про банкрутство (неспроможність) диференціюється за рівнем закладених у їх нормативних системах обмежень і заборон на передачу прав на майнові активи неплатоспроможного боржника: найнижчий рівень обмежень і заборон передбачено у максимально «про-кредиторському» режимі, а найвищий рівень обмежень і заборон – у максимально «про-дебіторському» режимі. Виокремлення та оцінка режимів національного законодавства про банкрутство залежно від спрямованості використання засобів правового регулювання зумовлюється завданнями або функціями, які ставляться його розробниками.

Соціальна ефективність правового режиму визначається за ступенем оптимальності у збалансуванні інтересів неплатоспроможного боржника та його кредиторів у конкурсному процесі

Державне управління у сфері економіки.

Дата добавления: 2015-05-08