Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 8 страница

18. Які види правосуб'єктності індивідуальних суб'єктів фінансового права ви знаєте?

19. Визначте, у яких правовідносинах суб'єктами фінансового права виступають фізичні особи.

20. Що виступає об'єктом фінансових правовідносин?

21. Назвіть ознаки, властиві суб'єктивному праву та юридичному обов'язку.

22. З чим пов'язано виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин?

23. Які особливості властиві юридичним фактам?

24. Назвіть види юридичних фактів.

25. На які групи поділяються діяння суб'єктів у фінансових правовідносинах?

Додаткова література:

1. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С. 14-20.

2. Жернаков М. Податкова правосуб'єктність: підстави настання й особливості змісту // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5.-С. 101-103.

3. Кадькаленко С. Т. Деякі питання взаємовідносин держави і суб'єктів фінансового права / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С. 51-55.

4. Карасева М. В. Финансовые правоотношения. - М.: Норма, 2001. - 283 с.

5. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. - 2003. - № 7. - С. 29-33.

6. Нечай А. А. Динамика финансовых отношений и новый подход к категориям финансового права // Государство и право. - 2000. - № 12. -С. 33-38.

7. Посікіра Р. Поняття та види суб'єктів фінансового права України / Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2002. - Випуск 37. - С. 288-294.

8. Пришва Н. Щодо питання повноважень суб'єктів фінансових правовідносин // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. -С. 25-28.

9. Смирникова Ю. Л. Финансово-правовой статус субъекта Российской Федерации // Журнал российского права. - 2002. - № 6. - С. 39-45.

10. Чернадчук В. Бюджетно-контрольні правовідносини як правова категорія // Право України. - 2005. - № 5. - С. 63-66,

11. Чубенко А. Міністерство внутрішніх справ як суб'єкт фінансового права // Право України. - 2004. - № 1. - С. 47-49.

ГЛАВА 8.

НАУКА ФІНАНСОВОГО ПРАВА. ФІНАНСОВЕ ПРАВО ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права.

2. Методологія науки фінансового права.

3. Становлення та розвиток науки фінансового права.

4. Фінансове право як навчальна дисципліна.

1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права

Становлення України як незалежної держави потребує вивчення широкого кола фінансово-правових проблем з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду регулювання фінансово-правових відносин. Ці проблеми розглядає фінансове право як наука фінансового права та навчальна дисципліна.

Наука фінансового права визначається як внутрішньо цілісна система узагальнених знань (ідей, міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології.

Елементами науки фінансового права є її предмет, система, функції, методологія та методи.

Предметом науки фінансового права є:

а) фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові

інститути та підгалузі фінансового права, що регулюють

суспільні відносини, які виникають при здійсненні фінансової

діяльності,

б) фінансові правовідносини;

в) фінансово-правові категорії («державні фінанси», «бюджетна

система», «бюджетний процес», «державний кредит», «місцеві

запозичення» тощо);

г) фінансове законодавство;

ґ) практика застосування фінансово-правових норм у процесі здійснення фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

д) тенденції розвитку фінансового права як галузі права та

фінансово-правових процесів;

е) система поглядів учених з проблем фінансової діяльності.

Поряд із фінансово-правовими нормами, інститутами фінансового

права, фінансовими правовідносинами і фінансовою практикою, предметом науки фінансового права є історичний розвиток цієї галузі права, фінансового законодавства, науки і навчальної дисципліни, а також доктрина фінансового права, методологічний та науково-категоріальний апарат, розроблення пропозицій щодо удосконалення правових норм і практики їх застосування.

Предмет науки фінансового права є значно ширшим від предмета відповідної галузі,оскільки наука вивчає не лише чинне фінансове право, а й його історію, тенденції розвитку; не лише теоретичні проблеми фінансового права, а й питання фінансової практики; не лише відповідну галузь вітчизняного права, а й галузі фінансового права зарубіжних країн.

Від предмета науки фінансового права слід відрізняти її об'єкт

- те, що має досліджуватися за допомогою засобів і прийомів цієї науки.

За своєю суттю система науки фінансового права відповідає системі галузі фінансового права, у якій також виділяють загальну та особливу частини, розділи, інститути. Однак наука фінансового права за змістом є значно ширшою, оскільки вивчає не лише конкретні фінансово-правові інститути і норми, а дає загальну характеристику галузі, досліджує її особливості, роль та тенденції розвитку. Наука фінансового права теоретично обґрунтовує окремі фінансово-правові інститути, здійснює аналіз дії фінансово-правових норм та виробляє рекомендації щодо їх удосконалення.

Особливостями науки фінансового права є те що вона:

вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою належать до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері публічних фінансів (державних, місцевих); досліджує, якими юридичними засобами держава в особі державних органів та органів місцевого самоврядування мобілізує кошти для утворення централізованих і децентралізованих фондів та витрачає їх для свого функціонування;

- вивчає фінансово-правові явища, що мають правову та економічну природу;

- покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти розв'язанню практичних завдань фінансовими органами;

- вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення;

- вивчає фінансове законодавство інших держав, здійснює його порівняльний аналіз і дає рекомендації щодо використання позитивного досвіду для вдосконалення практики й оновлення фінансово-правових актів.

Джерелами науки фінансового права є правові акти, що містять фінансово-правові норми, та фінансово-правова практика, тобто ті процеси, що відбуваються на основі фінансово-правових норм та інститутів (практика діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів фінансово-правових відносин). Наука фінансового права, формулюючи відповідні теоретичні положення, висновки, пропонуючи нові концепції, спирається на теоретичні положення з філософії, соціології, науки управління. До джерел науки фінансового права слід також віднести праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, господарського права, з теорії фінансів.

Наука фінансового права тісно пов'язана з фінансовою (економічною) наукою, але відрізняється від останньої предметом та аспектами дослідження. Предметом фінансової науки на відміну від науки фінансового права є не правові, а економічні відносини, що виникають у процесі планомірної фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Крім того, система фінансових відносин, що належить до предмета фінансової науки, є ширшою за сукупність фінансових правовідносин, що складають предмет науки фінансового права (частина фінансових відносин регулюється іншими галузями права (конституційне, адміністративне, цивільне) і вивчається відповідними науками.

Систему науки фінансового права складає сукупність основних напрямів наукових досліджень фінансово-правових явищ. Фактичним матеріалом для науки фінансового права є законодавство, фінансово - правова практика, дані інших правових наук та економічної науки, наслідки конкретних соціологічних досліджень. Наука фінансового права включає в себе цілеспрямований збір, наукову обробку, наукову класифікацію фактів фінансової діяльності, запровадження їх у систему понять фінансово-правових інститутів, виявлення закономірностей розвитку фінансових явищ і відбиття їх у наукових визначеннях. Істотним елементом науки фінансового права є наукові поняття, категорії, які є наслідком узагальнення фактичного матеріалу і які відображають сутність, основні закономірності розвитку фінансів та фінансового права.

Наука фінансового права тісно пов'язана як із загальнотеоретичними (загальна теорія держави і права, юридична деонтологія), історичними (історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, історія політичних і правових учень), так і з галузевими (конституційне, цивільне, адміністративне право) юридичними науками, які утворюють систему юридичних наук. Особливе місце у цій системі належить загальній теорії держави і права, яка:

- досліджує загальні та специфічні закономірності виникнення, функціонування і розвитку держави і права та пов'язані з ними суспільні відносини, що використовуються наукою фінансового права для вирішення галузевих наукових проблем; розробляє понятійний апарат, який використовується наукою фінансового права;

- розробляє методологію досліджень державно-правових явищ,

яку використовує наука фінансового права;

- визначає актуальні та перспективні напрями досліджень для

науки фінансового права.

Предметом науки фінансового права визначаються її функції - напрями, в яких розкривається сутність, призначення, та її роль у правотворчому, правозастосовчому та навчальному процесах. Виділяють аналітичну, критичну, конструктивну та прогнозуючу функції науки фінансового права.

Сутністю аналітичної функції є класифікації фінансово-правових категорій та їх наукове коментування і зведення у внутрішню органічну систему.

Призначенням критичної функції є виявлення недоліків чинного фінансового законодавства, фіксація невідповідності фінансової правової норми вимогам фінансової практики.

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і підгалузей фінансового права. Вона передує виданню нормативно-правового акта і використовується в процесі нормотворчої діяльності.

Прогнозуюча функція дає фінансово-правовій практиці орієнтири для розвитку, здатні створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин.129

Наука фінансового права реалізує також методологічну, комунікативну, експертну, пізнавальну, еврістичну, практичну, прикладну, навчальну та політичну функції.

Методологічна функція науки фінансового оперує та тлумачить фінансово-правові категорії («бюджет», «податки», «фінансовий контроль», «фінансова діяльність», «банківський кредит», «державний борг» тощо), які мають суттєве значення і для інших галузевих наук. Змістом цієї функції є розроблення певних прийомів і способів дослідження фінансово-правових явищ, які застосовуються іншими галузевими науками.

Комунікативна функція науки фінансового права пов'язана з інформаційними відносинами і спрямована на формування фінансово-правової культури населення, громадської думки щодо фінансової діяльності.

Експертна функція виявляється в тому, що фахівці з фінансового права залучаються до виконання експертних проектів, розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів з фінансового права.

Сутністю пізнавальної (онтологічної) функції науки фінансового права є вивчення найбільш загальних суттєвих явищ та процесів у сфері фінансової діяльності, які досліджуються вперше.

Еврістична функція науки фінансового права спрямована на пізнання нового у фінансово-правових процесах, відкриття раніше невідомих закономірностей.

129 Див. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К. (кер. авт. кол від. ред.), Кадькаленко С.Т. та ін. - X.: Консум, 1998. - 496 с.

Практично-прикладна (організаційна) функція науки фінансового права спрямована на обслуговування фінансової практики. Вона полягає у впровадженні напрацьованих цією наукою положень і висновків у фінансову практику, в урахуванні їх у роботі з удосконалення фінансової діяльності, в підвищенні якості підготовки нормативно - правових актів з фінансових питань й ефективності їх реалізації.

За допомогою політичної функції науки фінансового права формується державна фінансово-правова політика, здійснюється розв'язання політичних та законодавчих рішень з фінансових питань.

Навчальна функція виявляється у тому, що за її допомогою відбувається вивчення фінансово-правових категорій у навчальному курсі «Фінансове право» та оволодіння юридичними знаннями з цього курсу. Фінансове право є нормативною дисципліною, необхідною для оволодіння професією юриста.

2. Методологія науки фінансового права

Наука фінансового права при вивченні фінансово-правових відносин та формулюванні пропозицій для використання їх у фінансовій практиці використовує методи науки - сукупність правил, прийомів, принципів наукового пізнання, які забезпечують оволодіння об'єктивними достовірними знаннями про фінансове право як галузь права. Вчення про методи і принципи, які використовуються у науці фінансового права для пізнання фінансово-правових властивостей об'єкта юридичних наукових досліджень, називають методологією науки фінансового права. Це також вчення: про методи і принципи пізнання, теоретичне обґрунтування використаних у науці фінансового права методів і способів пізнання; про теорію методів; сукупність принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження фінансово-правових явищ; про систему певних теорій та категорій.

Методологія науки фінансового права базується на принципах об’єктивності, пізнання, історизму, єдності теорії та практики.

Формування сучасної наукової методології в Україні відбувається декількома шляхами:

1) шляхом трансформації вже апробованих методів науки радянського фінансового права (історико - ретроспективний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний методи);

2) шляхом відродження методів, які не визнавалися в науці радянського фінансового права, але практикувалися в науці фінансового права зарубіжних країн (соціологічний, нормативістський, аксіологічний, природно-правовий);

3) шляхом залучення до методологічного апарату науки фінансового права методів, що використовуються в інших науках (соціології, статистиці, теорії управління тощо).

Сукупність принципів, правил, прийомів і способів пізнання юридичних властивостей фінансово-правових явищ складає метод науки фінансового права.

До системи методів науки фінансового права належать:

1) загальні методи: метод філософської діалектики, який розкривається через логічний, системний, історичні методи, що базуються на підході до вивчення фінансового права через дослідження загальних закономірностей розвитку буття та свідомості;

2) приватно-наукові (конкретно-наукові) методи: формально-догматичний, соціологічний, статистичний, конкретно-історичний, порівняльно-правовий;

3) спеціальні методи, що базуються на досягненнях суспільних та технічних наук (математичний, кібернетичний, психологічний тощо).

Охарактеризуємо найбільш важливі методи.

Системний метод полягає у виявленні та аналізі елементів того або іншого явища, що належить до сфери фінансового права. При використанні цього методу визначається доцільність і ефективність використання тих або інших принципів правового регулювання, структури фінансово-правових норм, фінансово-правових інститутів, підгалузей фінансового права тощо.

Догматичний метод полягає у тлумаченні структури і змісту фінансово-правових норм з метою встановлення їх суті, взаємозв'язку між ними тощо.

Історичний метод слугує встановленню особливостей розвитку фінансового права і його традицій в цілому, окремих інститутів і категорій, що дає можливість оцінити тенденції і перспективи розвитку цієї галузі.

Формально-догматичний метод передбачає вивчення фінансового права як такого, «у чистому вигляді», поза його зв'язками з економікою, політикою та іншими соціальними явищами. Сутністю його є аналіз чинного фінансового законодавства та практики його застосування, виявлення зовнішніх аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сторони та зв'язки У процесі застосування цього методу використовуються такі формальні прийоми, як опис, аналіз, синтез фінансово-правових норм та фінансових правовідносин їх тлумачення, класифікація. За допомогою формально-догматичного методу знання про фінансове право набувають досконалої зовнішньої форми, зручної для вивчення та запам'ятовування.

Соціологічний метод полягає у дослідженні фінансового права на основі конкретних соціальних фактів, прийомів (аналіз різних фінансових документів, спостереження за діяльністю фінансових органів, опитування фінансових працівників, анкетування). Ці прийоми забезпечують отримання необхідної інформації безпосередньо з самого життя та достовірність знань про фінансово-правові явища, необхідні для дослідника. У процесі використання соціологічного методу аналізується також практика роботи податкових органів, банківських установ та органів фінансового контролю, на базі якої отримуються не лише фактичні дані, а й перевіряється ефективність фінансового законодавства, формулюються пропозиції та рекомендації. Цей метод ґрунтується на узагальненні та аналізі практики застосування фінансового законодавства; проведенні соціологічних досліджень відносно бажаного напряму вдосконалення фінансово-правових норм; складанні експертних оцінок змісту і ефективності фінансово-правових актів тощо.

Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет дослідження (наприклад, даних про кількість фінансових правопорушень, випадків притягнення до відповідальності за порушення термінів продажу валютної виручки тощо).

Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку фінансово-правового інституту конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, запозичити прийнятні для сучасного стану фінансової системи моделі, зробити відповідні висновки та сформулювати рекомендації.

Порівняльно-правовий метод - це спосіб зівставлення та дослідження фінансово-правових понять, явищ та процесів, їх порівняння з метою виявлення між ними спільного та відмінного (наприклад, бюджетного процесу в Україні та у Франції). Порівняння дає можливість уніфікувати та удосконалювати як законодавство в цілому, так і зміст окремих фінансово-правових норм, розкрити сутність фінансово-правових явищ інших країн, виявити окремі переваги та їх використання при зміні і удосконаленні змісту фінансово-правових норм.

Проблема методології передбачає розв'язання трьох завдань: з’ясування філософських основ науки фінансового права; розробку загальних понять та інститутів фінансового права; визначення співвідношення діалектичного методу з приватно-науковими методами, розробку прийомів і способів збирання й аналізу матеріалів, необхідних для висновків, що формулюються наукою з метою конкретних практичних пропозицій.

Різноманітність методів науки фінансового права дає їй змогу комплексно аналізувати фінансові правовідносини, виявляти шляхи підвищення ефективності функціонування фінансово-правових норм, інститутів та підгалузей фінансового права.

Значення науки фінансового права полягає в тому, що вона:

а) вивчає фінансово-правові явища, які мають місце у сфері

публічних (державних, місцевих) фінансів;

б) досліджує, якими юридичними засобами держава в особі своїх

органів та органів місцевого самоврядування мобілізує кошти

для утворення централізованих і децентралізованих фондів

коштів та витрачає їх для свого функціонування;

в) вивчає фінансово-правові явища, що мають правову т

економічну природу;

г) покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища,

а й сприяти розв'язанню практичних завдань фінансовими

органами;

ґ) вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення;

д) проводить вивчення фінансового законодавства інших

держав, здійснює його порівняльний аналіз і дає рекомендації

щодо використання позитивного досвіду для вдосконалення

практики й оновлення фінансово-правових актів.

3. Становлення та розвиток науки фінансового права

Наука фінансового права виникла порівняно недавно, хоч фінансово-правові норми зустрічаються ще у законах Хамурапі, Руській Правді, Великій хартії вольностей тощо. Такі фінансові інститути, як податки, кредит, з'явилися разом із державою.

Розвиток науки фінансового права слід розглядати у загальному руслі вчень про державу і право, в яких розроблялися також і проблеми державних фінансів. Так, французький правознавець Жан Боден (1530 -1596) у праці «Шість книг про республіку» дає перелік джерел фінансових доходів держави і обумовлює, що монарх не має права самовільно обкладати своїх підлеглих податками».130 Ш. Монтеск'є (1689 -1755) у своїй основній праці «Про дух законів» стверджував, що основні питання фінансової політики держави повинні вирішуватися у парламенті.

У витоків виникнення науки фінансового права в Європі стояв німецький учений Юсті, який у працях «Система фінансів» (1766), «Основні початки поліції, комерції і фінансів» (1776)131 розробив загальну систему державних фінансів з точки зору інтересів держави.

Англійський вчений А. Сміт оцінював роль фінансів у житті держави з точки зору як інтересів держави, так і добробуту окремого громадянина. У роботі «Про багатство народів» він сформулював висновок та частина податку, яку зобов'язана платити кожна окрема особа, «повинна бути точно визначена».132

Наука фінансового права 19 ст. у країнах Західної Європи характеризувалася такими особливостями:

а) з'являються роботи, що містять систематизацію та

класифікацію фінансово-правових норм та коментують

фінансове законодавство;

б) починається викладання фінансового права на юридичних

факультетах англійських, французьких і німецьких

університетів;

в) видаються перші курси лекцій та підручники;

г) створюються кафедри фінансового права.133

Наприкінці 19 - початку 20 ст. з'являються перші наукові розробки окремих питань бюджетного права відомих західноєвропейських, учених-професорів Л. Штейна «Фінансова наука», Г. Єллінека (Бюджетне право», Г. Жеза «Загальна теорія бюджету».134

130. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. B.C. Нерсесянца.- М.: Юрид.лит., 1983. - С. 158.

131. Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - 2-е изд., пере-раб.

и доп. - М: Юристъ, 2000. - С. 58.

132. Смит Л. Исследование о богатстве народов. - М.: 1895. - С. 248.

133. Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - 2-е изд., пере-раб. и доп. M.: Юристъ, 2000.-С. 58-59.

134. Див Сидорова К В. Теоретичні основи бюджетного права. - X.: Бізнес Інформ, 1998.- 236с.

Зокрема, Г. Єллінек (1851-1911) у зазначеній праці вперше дав визначення бюджету як централізованого фонду держави.135

Значну роль у становленні науки фінансового права відіграв французький вчений Поль Марі Годме, який одним із перших зробив висновок, що фінансове право є самостійною галуззю права та належить до публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси.136

Виникнення науки фінансового права в Росії пов'язують з появою у першій половині 19 ст. перших монографій, статей, підручників та навчальних посібників як із загальної теорії фінансів (М.М. Сперанський «План фінансів» (1810), І.Я. Горлов «Теорія фінансів»), так із окремих фінансових інститутів (М.І. Тургенев «Досвід теорії податків», М.Ф. Орлов «Про державний кредит» (1832)137).

У 30 - 60 pp. 19 ст. у зв'язку з прийняттям Статуту імператорських російських університетів (1835 р.) фінансове право вноситься до навчальних програм, на юридичних факультетах створюються кафедри фінансового права та з'являються перші навчальні посібники з фінансового права (Є.Г. Осокін «Декілька спірних питань з історій російського фінансового права» (1855), Ф.Б. Мільгаузен «Фінансове право» (1865).138

135 Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - 2-е изд., перераб,

и доп. - М.: Юристъ, 2000. - С. 59.

136 Годме П. М. Финансовое право. - М.: Прогресс, 1978. - С. 9.

137 Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер,

2003.-С. 37.

138 Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н.Горбуновой. - 2-е изд., перераб. И

доп. - М.: Юристъ, 2000. - С. 60.

У останній чверті 19 - на початку 20 ст. наука фінансового права у Росії розвивається у двох основних напрямках: створення кафедр фінансового права (Московський,Казанський, Новоросійський (Одеса) університети) та видання праць із фінансового права. У 1882 - 1885 pp. професор Петербурзького університету В.А. Лебедев опублікував ґрунтовну двотомну працю «Фінансове право», що була перекладена на основні західноєвропейські мови. У праці Є. Берендтса «Російське фінансове право» (1914) було визначено предмет науки фінансового права - правові норми, що лежать в основі фінансової діяльності держави. Видатний російський учений у галузі фінансового права І. Озеров, який у 1898 - 1917 pp. очолював кафедру фінансового права Московського університету, у своїх працях («Прибутковий податок в Англії» (1898), «Фінансове право» (1915) досліджував проблеми податкового права та фінансової системи у цілому139

Формування вітчизняної науки фінансового права пов'язують з іменем академіка Російської академії наук І. Янжула. У юридичній науці Росії 19 ст. помітний слід залишили його підручники з різних галузей права та роботи, присвячені методиці викладання юридичних наук. Але особливе місце у його творчій спадщині посідають праці з фінансового права.140 Праця І.І. Янжула «Основні засади фінансової науки: Вчення про державні доходи» (1899) стала важливою віхою у розвитку науки фінансового права та дала можливість віднести її автора до числа основоположників цієї галузі російської юриспруденції.141

У 1890 р. вийшла фундаментальна праця І.Янжула «Основні засади фінансової науки», що являла собою скорочений курс лекцій автoра, які він читав у Московському університеті. У своїй роботі І. Янжул приділив велику увагу визначенню місця фінансового права серед юридичних наук, осмисленню важливих проблем організації фінансової діяльності держави.142

139. Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н.Горбуновой. - 2-е изд., перераб. и доп М: Юристъ, 2000.-С. 60-61.

140 См. Янжул И. И: "Опыт исследования английских косвенных налогов. Акциз" (1874), "Вероятные последствия табачной монополии" (1879); "Соляной налог и последствия его отмены в Англии и России" (1881); "Финансовое право: Руководство для студентов юридического факультета 3-го и 4-го семестров" (1885); "Темы и задачи для практических упражнений по финансовому праву" (1895); "Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах" (1899) / В кн. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах. - М.: Статут 2002.-С.6-7.

141. Козырин А. Н. Читая Янжула / В кн. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах. - М: «Статут», 2002. - С. 7.

142. Янжул И. И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах.: «Статут», 2002.-555 с.

Слід також назвати імена вчених, які викладали фінансове право в університетах у той час та сприяли його розвитку (І. Тарасов. «Нариси науки фінансового права» (1883), Д. Львов. «Курс фінансового права» (1888), М. Слуцький. «Популярні лекції по фінансовому праву» і(1902), В. Яроцький. «Фінансове право» (1886)).

Відомими російськими ученими, які займалися дослідженням проблем фінансового права на початку 20 ст., були С. Іловайський «Підручник фінансового права (1912) та Г. Піктін («Нариси загальної теорії фінансів» (1926). Особливості бюджетного права у цей період

вивчали С. Яснопольский «Нариси російського бюджетного права» (1912), С. Алексеев «Бюджетне право народного представництва» (1918) тощо.143

За часів СРСР у 20-ті роки 20 ст. науковці в основному займалися дослідженням проблем бюджетного права, що знайшло своє відображення у працях таких учених, як А. Гурвич («Бюджетне право за законодавством РРФСР» (1918), С. Котляревський («Бюджет СРСР» (1925), «Фінансове право СРСР» (1926), М. Загряцков («Адміністративно-фінансове право» (1928), С. Крилов («Бюджетне право СРСР. Федеральні основи» (1928) тощо.

Наприкінці 20-х - початку 30-х років 20 ст. наукові дослідження у галузі фінансового права були майже припинені. Лише у 40-х роках з'явилися підручники з фінансового права: «Предмет радянського фінансового права» Є. Ровінського та «Радянське фінансове право» за редакцією М. Гурвича.

Значний вплив на подальший розвиток науки фінансового права мала глобальна дискусія про зміст і місце фінансового права у системі права, яка була розпочата Інститутом права АН СРСР у 1940 р. і закінчилася у 70-х рр. 20 ст. Вона засвідчила про існування фінансового права як самостійної правової галузі зі своїм предметом і методом регулювання.144

Дата добавления: 2015-05-10