Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 11 страница

- залежно від повноти охоплення предмета перевірки: суцільні або виборкові;

- залежно від поставлених перед перевіркою завдань: комплексні та тематичні.

Перевірки бувають плановими та позаплановими.159

159 Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів: Постанова Колегії Рахункової палати України від 27 грудня 2004 року №28-6// Офіційний вісник України. - 20М -№5.-Ст. 207.

Камеральна перевірка проводиться на підставі звітності та інших документів без виходу на об'єкт, а виїзна - за місцезнаходженням об'єкта, що перевіряється.

Сутність планової виїзної та позапланової виїзної перевірки визначено в указі Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року

№817/98.

Планова виїзна перевірка - це перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності,. стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Вона проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення. План перевірок контролюючі органи складають відповідно з Порядком координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 619. Законодавством України визначаються особливості здійснення планових виїзних перевірок органами Державної податкової служби. Поняття такої перевірки платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним обов'язкових платежів міститься у ст. 11(1) Закону України Про державну податкову службу в Україні".

Позапланова виїзна перевірка - це перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

г) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької

діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

д) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства. Позапланові виїзні перевірки з підстави, визначеної у пункті «д», проводяться лише органами Державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень. Така перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Законодавством України визначено особливості проведення позапланових виїзних перевірок органами Державної податкової служби (Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (ст. 11(1)). Позапланова виїзна перевірка може бути комплексною.160

Визначення планової та позапланової документальної перевірки міститься у наказі Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами" від 11 червня 2004 року № 326.

Найчастіше проводиться невиїзна документальна перевірка. Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу Державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.161

160 Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 // Офіційний вісник України

1998.-№30.-Ст. 1119.

161 Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань до тримання податкового, валютного та іншого законодавства: Наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 // Офіційний вісник України -2005,-№35.-ст. 2143.

Особливості інспекційної перевірки - виїзної перевірки (інспектування) банку - визначені у Положенні про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затверджених постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 276. Вона проводиться службою банківського нагляду Національного банку України. Розрізняють такі види інспектування: комплексне інспектування (перевірка); планова перевірка (інспектування); виїзна перевірка (інспектування). Об'єктами перевірки служби банківського нагляду Національного банку України є: банки, філії банків, власники суттєвої участі в банку, юридичні особи, що здійснюють банківську діяльність без банківської ліцензії. Перевірки здійснюються з метою визначення ризиків, властивих банку, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України. Інспекційні перевірки банків та їх філій здійснюються відповідно до плану162

Спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України та Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2001 р. передбачено Порядок взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи з метою встановлення механізму надання органами державної контрольно-ревізійної служби інформації про факти виявлених за результатами ревізій (перевірок) порушень фінансової дисципліни, що стосуються:

а) порушень норм з регулювання обігу готівки;

б) порушень порядку ведення бухгалтерського обліку, які свідчать про можливе заниження об'єкта або (та) бази оподаткування, та зворотного інформування органами державної податкової служби щодо вжитих за цими фактами заходів.163

Особливості проведення ревізій (перевірок) Рахунковою палатою визначені у Законі «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року та Стандарті Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів" від 27 грудня 2004 року №28-6.164

162Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок: Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №276 //Офіційний вісник України. -2001. -№34. - Ст. 1602.

163 Про затвердження Порядку взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи: Наказ Головного контрольно -ревізійного управління України та Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2001 р. № 143/514 // Офіційний вісник України. - 2002. - №3. Ст. 121.

164. Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів". Постанова Колегії Рахункової палати від 27 грудня 2004 р. №28-6 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 5. - Ст.297.

Рахункова палата здійснює контрольні заходи відповідно до функцій, визначених ст. 6 Закону «Про Рахункову палату». Терміни, обсяги і засоби їх проведення встановлюються Рахунковою палатою. В ході перевірок та ревізій на основі документального підтвердження їх результатів, достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначаються своєчасність і достатність взаємних розрахунків об'єкта, що перевіряється, і Державного бюджету України. Якщо перевірка чи ревізія належить до компетенції як Рахункової палати, так і іншого державного контрольного органу, вона повинна проводитись ними спільно. За підсумками проведених контрольних заходів складаються звіти, за достовірність яких відповідні посадові особи Рахункової палати несуть персональну відповідальність.

Про результати проведених перевірок і ревізій Рахункова палата інформує Верховну Раду України, доводить до відома керівників відповідних центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій.

Про виявлені факти порушення закону, а також заподіяння державі шкоди Рахункова палата інформує Верховну Раду України, а у разі виявлення порушень закону, що тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність, за рішенням Колегії Рахункової палати передає відповідні матеріали до правоохоронних органів.

Обстеження як метод фінансового контролю застосовується лише до окремо взятих сторін фінансової діяльності, але здійснюється за широким колом показників. При проведенні обстеження можуть використовуватися такі прийоми, як опитування та анкетування.

Специфічним методом фінансового контролю є аналіз, що базується на використанні прийомів, розроблених економічною та статистичною науками. Аналіз проводиться на основі матеріалів поточної та річної звітності і дає можливість виявити причини та факти порушень фінансової дисципліни.

Серед організаційно-правових форм фінансового контролю можна виділити фінансовий моніторинг, державний фінансовий аудит і аудит.

Фінансовий моніторинг - сукупність заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансово моніторингу є: банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів; інші юридичні особи, які на підставі законодавства здійснюють фінансові операції. Суб'єктами державного фінансового моніторингу є: центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій; Державний комітет фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг) - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу: проводять ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитивний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення; забезпечують виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; надають Держфінмоніторингу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу; надають відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Держфінмоніторингу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту; сприяють суб’єктам державного фінансового моніторингу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; вживають заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Держфінмоніторингу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації); зберігають документи, які стосуються ідентифікації осіб,якими здійснено фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Держфінмоніторингу встановлює правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення.

Особливості здійснення фінансового моніторингу визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року №249, Указом Президента України «Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» від 22 липня 2003 року № 740/2003, постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)» від 28 серпня 2001 року № 1124, Порядком реєстрації фінансових операцій суб'єктам первинного фінансового моніторингу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 644, Порядком взяття на облік Державним департаментом фінансового моніторингу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 646, Вимогами до організації фінансово моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, затвердженими наказом Міністерства фінансів України та Державного департаменту фінансового моніторингу від 24 квітня 2003 року № 40, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189, Рекомендаціями щодо виявлення та інформування про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, схваленими Методологічною радою Головного контрольно-ревізійного управління України від 18 серпня 2003 року № 6 тощо.

Державний фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Здійснюється Рахунковою палатою та Органами Державної контрольно-ревізійної служби відповідно до законів. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті. Механізм здійснення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту визначений у таких нормативно-правових актах: постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм від 10 серпня 2004 року № 1017.(165), "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ" від 31 грудня 2004 року № 1777. (166), Питання проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту" від 25 березня 2006 року № 361, якою затверджено Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання167, Методичних рекомендаціях з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджених наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 грудня 2005 року № 451.(168)

165 Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно- ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року № 1017// Офіційний вісниик України. - 2004. - № 32. - Ст. 2144.

166 Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно- ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1777 // Офіційний вісник України.-- 2005. -№ 1.-Ст. 14.

167 Питання проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 року №361 //Офіційний вісник України. - 2006. - № 13.-Ст. 868.

168 Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення органами державної

контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності

бюджетних установ: Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 грудня 2005 року № 451 // Українська інвестиційна газета. - 2006. - № 9. - 7 березня 2006 року.

Загальні вимоги до проведення державного фінансового контролю визначені у Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року, Стандартах державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна, затверджених наказами Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168 та від 13 липня 2004 року № 185.

Основні вимоги до планування суб'єктами державного фінансового контролю заходів з контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна визначає Стандарт 2 "Планування державного фінансового контролю". Відповідно до нього кожен суб'єкт державного фінансового контролю самостійно розробляє і затверджує порядок планування контрольних заходів. План контрольних заходів повинен включати: тему контрольного заходу; назву суб'єкта господарювання, який підлягає контролю, та місце його розташування; термін закінчення контрольного заходу; період, який підлягає контролю; перелік суб'єктів державного фінансового контролю, які будуть спільно проводити контрольні заходи (за їх погодженням).Суб'єкти державного фінансового контролю формують плани основних напрямів контрольних заходів терміном на рік, на основі яких складаються піврічні плани. До планів контрольних заходів не включаються суб'єкти господарювання, щодо яких термін проведення попередніх контрольних заходів цими ж суб'єктами з тих самих питань менший одного року (365 календарних днів) або вже здійснено контрольні заходи іншими суб'єктами державного фінансового контролю чи контрольними органами з тих самих питань та за період, який підлягає контролю. Затвердження планів контрольних заходів здійснюється керівником міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади у порядку, визначеному законодавством. 169

169 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна 2 "Планування державного фінансового контролю": Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168 // Українська інвестиційна газета. - 2002. - № 46. - 19 листопада 2002 року.

Стандарт 3 "Організація та виконання контрольних заходів", затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168, визначає основні засади організації та виконання суб'єктами державного фінансового контролю контрольних заходів, а саме: підготовку до проведення контрольних заходів; оформлення офіційних розпорядчих документів, що надають право службовим особам суб'єктів державного фінансового контролю здійснювати контрольні заходи; ознайомлення з цими документами Керівників суб'єктів господарювання; безпосереднє проведення контрольних заходів. Керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади шляхом надання службовим особам суб'єктів державного фінансового контролю офіційних розпорядчих документів надають їм право на проведення контрольних заходів безпосередньо у Суб'єкта господарювання. Службовими особами суб'єкта державного фінансового контролю контрольні заходи мають проводитися з відома керівництва суб'єктів господарювання.

Термін проведення контрольних заходів, як правило, не може перевищувати 30 робочих днів. В окремих випадках, за рішенням керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або уповноваженої особи, що видала офіційний розпорядчий документ, установлений офіційним розпорядчим документом термін проведення контрольного заходу може змінюватися, про що службова особа суб'єкта державного фінансового контролю зобов'язана проінформувати керівництво суб'єкта господарювання та пред'явити належним чином оформлений розпорядчий документ, що засвідчує цю зміну.170

170 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна 3 "Організація та виконання контрольних; заходів": Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168 // Українська інвестиційна газета. - 2002. - № 46. - 19 листопада 2002 року.

За один робочий день до закінчення встановленого терміну проведення контрольних заходів, як правило, службові особи суб'єктів державного фінансового контролю повинні подати керівнику та посадовим особам, відповідальним за фінансову діяльність суб'єкта господарювання, на ознайомлення і підпис результати контрольного заходу, оформлені відповідно до вимог Стандарту 4 "Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання".

Документування результатів та оформлення матеріалів контрольних заходів здійснюється з метою надання власникові та іншим визначеним законодавством користувачам, у тому числі ініціаторам контрольних заходів, суттєвої, повної і достовірної інформації про результати контрольних заходів, які проводилися у певного суб'єкта господарювання. Складається з робочих, офіційних, додаткових та супровідних документів. Основною частиною матеріалів контрольних заходів є офіційна документація, обов'язкова для складання за результатами контрольних заходів, до якої належать акти, довідки та протоколи. Додаткова документація, складена за результатами контрольних заходів, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою оформлену як додатки (частіше всього у вигляді зведених реєстрів, розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офіційній документації.

Супровідна документація, яка має офіційний характер, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних заходів (листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу, інші офіційні документи, оформлені після закінчення контрольного заходу).

Матеріали контрольного заходу являють собою повну або часткову сукупність офіційної, додаткової та супровідної, яка має офіційний характер, документації, складеної за результатами контрольного заходу.

Службова особа, яка очолює контрольний захід (керівник контрольного заходу), повинна детально ознайомитися з матеріалами контрольних заходів, розглянути їх на предмет змісту і форми документування результатів, оцінити повноту та якість розкриття теми контрольного заходу та прийняти відповідне рішення щодо достатності або необхідності доопрацювання його матеріалів Про прийняте рішення керівник контрольного заходу обов'язково повідомляє його учасника (учасників) і в разі необхідності ставить вимоги (в усній або письмовій формі) щодо доопрацювання матеріалів контрольного заходу. У разі проведення спільних контрольних заходів службовими особами суб'єктів державного фінансового контролю декількох міністерств, інших центральних органів виконавчої влади або експертами з окремих питань матеріали передаються керівнику контрольного заходу, який відповідає за узагальнення всіх матеріалів контрольних заходів. За умови,коли на одному суб'єкті господарювання одночасно проводяться контрольні заходи службовими особами різних суб'єктів державного фінансового контролю, матеріали контрольних заходів, складені ними, за рішеннями ініціаторів контрольних заходів можуть надаватися в порядку обміну інформацією.171

Норми Стандарту 5 "Здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і обробки інформації, яка підлягає дослідженню" поширюються на суб'єкти господарювання, які застосовують засоби електронного зберігання і обробки інформації, в частині їх зобов'язань щодо забезпечення проведення суб'єктами державного фінансового контролю контрольних заходів. Службові особи суб'єктів державного фінансового контролю під час здійснення контрольних заходів мають право користуватися засобами електронного зберігання і обробки інформації, що застосовуються суб'єктами господарювання в процесі здійснення фінансово - господарської діяльності, ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності та можуть використовувати службові портативні засоби електронного зберігання і обробки інформації. Для оформлення службовими особами суб'єктів державного фінансового контролю офіційної та додаткової документації за результатами контрольних заходів, проведених в умовах застосування суб'єктом господарювання засобів електронного зберігання і обробки інформації, необхідна для документування інформація переноситься на паперові носії та належним чином завіряється власним підписом службової особи та підписами керівника і інших відповідальних осіб суб'єкта господарювання.172

171 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних " коштів, державного і комунального майна 4 "Документування результатів та форм формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання": Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168 // Українська інвестиційна газета. - 2002. - № 46. - 19 листопада 2002 року.

172 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна 5 "Здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і обробки інформації, яка підлягає дослідженню": Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9серпня 2002 року № 168 // Українська інвестиційна газета. - 2002. - № 46. – 19 листопада 2002 року.

Стандарт 6 "Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю" визначає основні критерії оцінки стану внутрішнього фінансового контролю. Метою оцінки стану внутрішнього фінансового контролю є дослідження рівня досягнення суб'єктом господарювання таких цілей: усі рішення керівництва приймаються в межах власних повноважень та вимог законодавства, налагоджено контроль за їх виконанням; усі фінансово-господарські операції здійснюються за погодженням керівництва та достовірно і у повному обсязі фіксуються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності; доступ до грошових коштів і матеріальних цінностей можливий лише за погодженням керівництва; відслідковується відповідність між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю активів, забезпечується їх належне збереження. За підсумками дослідження стану внутрішнього фінансового контролю визначається рівень ефективності та дієвості функціонуючої системи внутрішнього фінансового контролю щодо попередження та недопущення в подальшому правопорушень. Суб'єкти державного фінансового контролю інформують керівництво суб'єкта господарювання та ініціатора контрольних заходів про стан системи внутрішнього фінансового контролю з визначенням основних недоліків та резервів його здійснення.173

173 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна 6 "Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю": Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року № 168 // Українська інвестиційна газета. - 2002. - № 46. - 19 листопада 2002 року.

Систему заходів щодо попередження правопорушень містить Стандарт 7 "Попередження правопорушень з боку суб'єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб". З метою попередження суб'єктами державного фінансового контролю та їх службовими особами порушень вимог законодавства з питань державного фінансового контролю, прав та законних інтересів суб'єктів господарювання і громадян керівники суб'єктів державного фінансового контролю зобов'язані забезпечити: ознайомлення підлеглих з нормативно-правовими актами, які передбачають відповідальність працівників за неправомірні дії або бездіяльність; періодичне проведення з підлеглими навчань та атестацій з питань дотримання вимог законодавства про державний фінансовий контроль, про дотримання прав та законних інтересів суб'єктів господарювання і громадян; нагляд за виконанням службових обов'язків підлеглими; недопущення проведення контрольних заходів у суб'єктів господарювання тими самими службовими особами суб'єкта державного фінансового контролю, які проводили попередні контрольні заходи, або особами, які мають близькі родинні зв'язки з працівниками суб'єкта господарювання чи працювали там на керівних посадах; участь у проведенні контрольних заходів у суб'єктів господарювання, як правило, не менше ніж двох посадових осіб суб'єкта державного фінансового контролю.174

Дата добавления: 2015-05-10