Серед таких оборотних форм порушень в перші роки життя найбільш часто спостерігаються відставання в розвитку моторики і мови

Порушення психомоторного розвитку мають різну динаміку. Разом із стійкими відхиленнями в розвитку, обумовленими органічним ураженням мозку, спостерігається безліч так званих оборотних варіантів, які виникають при легкій мозковій дисфункції, соматичній ослабленій, педагогічній занедбаності, емоційній депривації. Ці відхилення можуть бути повністю подолані за умови своєчасного проведення необхідних лікувально-коректувальних заходів.

Так, затримка психомоторного розвитку різного ступеня вираженості може спостерігатися у дітей з порушеннями кишкового всмоктування (мальабсорбції). Нервово-психічні відхилення виявляються у них вже з перших місяців життя: вони відрізняються підвищеною нервовою збудливістю, порушеннями сну, сповільненим формуванням позитивних емоційних реакцій, спілкування з дорослим. Надалі ці діти відстають в розумовому і мовному розвитку, у них із затримкою формуються всі інтеграційні функції, зокрема зорово-моторна координація.

Порушення психомоторного розвитку наголошуються у дітей з важкими і тривалими соматичними захворюваннями. Відомо, що багато соматичних захворювань у новонароджених і грудних дітей можуть обумовлювати поразка нервової системи в результаті порушень обміну речовин і накопичення токсичних продуктів, несприятливо впливаючих на нервові клітки, що розвиваються. Поразка нервової системи при соматичних захворюваннях частіше виникає у недорозвинених і гіпотрофічних дітей, а також у випадках внутрішньоутробної гіпоксії і асфіксії в пологах.

Черепно-мозкові травми також можуть викликати органічне пошкодження ЦНС. Характер наслідків черепно-мозкової травми залежить від її вигляду, обширності і локалізації ураження мозку. Проте слід мати на увазі, що при пошкодженні незрілого мозку немає прямої кореляції між локалізацією і тяжкістю поразки, з одного боку, і віддаленими наслідками в аспекті порушень психомоторного розвитку, з іншою. Тому при оцінці ролі екзогенно-органічних чинників у виникненні відхилень в психомоторному розвитку необхідно враховувати час, характер і локалізацію пошкодження, а також особливості пластичності нервової системи дитини, його спадкову структуру, ступінь сформованості нервово-психічних функцій у момент пошкодження мозку.

До причин органічного характеру відносяться перш за все різні нейроінфекції — енцефаліт, менінгіти, менінгоенцефаліт, а також вторинні запальні захворювання мозку, що виникають як ускладнення при різних інфекційних дитячих захворюваннях (кору, скарлатині, вітряній віспі і ін.). При запальних захворюваннях головного мозку часто має місце загибель нервових кліток з подальшим заміщенням їх рубцюватою тканиною. Крім того, в цих умовах може розвиватися гідроцефалія з підвищенням внутрічерепного тиску (гідро-цефально-гіпертензійний синдром). Обидва ці фактори — загибель нервових кліток і розвиток гідроцефалії — сприяє атрофія ділянок мозку, що приводить до різних відхилень в психомоторному розвитку, які виявляються у вигляді рухових і мовних розладів, порушень пам'яті, уваги, розумової працездатності, емоційної сфери і поведінки. Крім того, іноді спостерігаються головні болі і судорожні припадки.

Порушення психомоторного розвитку виникають і під впливом різних несприятливих факторів після народження. В цих випадках наголошуються постнатальні відхилення в розвитку, мають органічну або функціональну природу.

Причиною порушення розвитку плоду можуть бути різні фізичні фактори і в першу чергу іонізуюча радіація, а також дія струмів високої частоти, ультразвука і ін. Окрім безпосередньої ушкоджувальної дії на мозок плоду, ці фактори мають мутагенний вплив, тобто ушкоджують статеві клітки батьків і приводять до генетичних захворювань.

Негативну дію на розвиток плоду надають також такі захворювання, як цукровий діабет, гормональна недостатність, різні спадкові хвороби обміну речовин, наприклад фенілкетонурія.

Несприятливий вплив на розвиток мозку плоду надають різні порушення обміну речовин у вагітної жінки, частіше всього виникаючі при пізньому токсикозі вагітності, особливо при нефропатії.

Встановлено, що хронічний алкоголізм матері, як правило, поєднується з систематичним курінням, більш частим вживанням наркотиків і лікарських препаратів з наркотичною дією. В цих випадках у дитини спостерігаються явно виражені відхилення в розвитку, що поєднуються з порушеннями поведінки і часто судорожними припадками. Крім того, багато хто з цих дітей відрізняється вираженою фізичною ослабленою, низькою життєздатністю.

Спеціальні дослідження останніх роки показали наявність зв'язку між терміном вагітності і характером впливу алкоголю на потомство. Вживання алкоголю майбутньою матір'ю в першому триместрі вагітності, особливо в перші тижні після зачаття, як правило, викликає загибель кліток зародка, що приводить до грубих вад розвитку нервової системи плоду. Алкоголізація плоду на більш пізніх термінах вагітності викликає структурні зміни в його нервовій і кістковій системах, а також в різних внутрішніх органах. Такі системні прояви алкогольного пошкодження плоду у внутрішньоутробному періоді отримали назву алкогольного синдрому плоду. При алкогольному синдромі плоду виражені порушення психомоторного розвитку, що включають розумову відсталість, звичайно поєднуються з множинними вадами розвитку: дефектами в будові черепа, особи, очей, вушних раковин, скелетними аномаліями, природженими вадами серця і вираженою дисфункцією з боку центральної нервової системи.

До функціональних причин, що викликають відхилення психомоторного розвитку, відносяться соціально-педагогічна занедбаність, емоційна депривація (недостатність емоційно позитивного контакту з дорослим), головним чином в перші роки життя. Відомо, що несприятливі умови виховання, особливо в дитячому і ранньому віці, уповільнюють розвиток комунікативно-пізнавальної активності дітей. Видатний вітчизняний психолог Л. С. Виготський неодноразово підкреслював; що процес формування психіки дитини визначається соціальною ситуацією розвитку.

Дата добавления: 2015-05-08