Розділ VI. Зобов'язальне право

Глава 32. Загальні положення про зобов'язання

Боржник — це пасивний учасник зобов'язального правовідношен-ня в силу того, що на ньому лежить обов'язок здійснити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, надати по­слугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії (h. 1 ст. 509 ЦК України). Здебільшого боржник добровільно (за договором) бере на себе зобов'язання, хоча можливі ситуації, коли обов'язки у борж­ника виникають в силу прямої вказівки закону (наприклад, у випад­ку відшкодування моральної шкоди громадянину).

У зобов'язанні на стороні як боржника, так і кредитора можуть брати участь як одна, так одночасно і кілька осіб (зобов'язання з множинністю осіб).

Якщо кожна зі сторін зобов'язання має обов'язок на користь ін­шої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і одно­часно її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.

У зобов'язанні можуть брати участь треті особи, тобто такі особи, які не є в зобов'язанні однією зі сторін.

Зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб. У випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжува­ти для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.

Можлива також заміна осіб, які беруть участь у зобов'язанні, ін­шими суб'єктами — переміна осіб у зобов'язанні.

У науці цивільного права розрізняють пасивну, активну та зміша­ну множинність осіб.

Пасивна множинність виникає при участі кількох осіб на стороні боржника, наприклад, відповідальність за спільно спричинену шкоду. Активною визнається множинність осіб, які виступають на сто­роні кредитора. Така ситуація має місце у випадку спричинення громадянином шкоди майну, що перебуває у власності двох або кількох осіб.

При об'єднанні двох вищевказаних ситуацій, наприклад, при спільному спричиненні шкоди спільній власності, виникає змішана множинність осіб (зобов'язання, в якому беруть участь кілька осіб на стороні кредитора і кілька — на стороні боржника).

Множинність осіб може існувати як із самого початку існування зобов'язання (наприклад, будівництво житлового будинку для кіль­кох замовників), так і з'явитися пізніше (наприклад, при реорга­нізації юридичної особи, коли в розподільчому балансі не вказано конкретних правонаступників за кожним зобов'язанням, виникає солідарна відповідальність створених юридичних осіб перед креди­торами реорганізованої юридичної особи).

У зобов'язаннях з множинністю осіб значно ускладнюється їх виконання. Проблема полягає у визначенні, кому із боржників і в

якій частині треба виконати зобов'язання; в якому обсязі і до кого кожний із кредиторів може пред'явити свої вимоги. Вирішення всіх цих проблем досягається завдяки поділу всіх зобов'язань із множинністю осіб на часткові та солідарні.

Згідно із законом у зобов'язанні з множинністю осіб кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо із закону, ін­ших нормативно-правових актів або договору не випливає інше.

У випадках, передбачених договором, законом або іншими нор­мативно-правовими актами, зокрема при неподільності предмета зобов'язання, зобов'язання з множинністю осіб виконується со­лідарно.

У разі солідарності вимог кредиторів кожний із солідарних кре­диторів має право поставити перед боржником вимоги у повному об­сязі.

До заявления вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право на свій розсуд виконати зобов'язання кожному з них.

Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідар­них кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з рештою солідарних кредиторів, у яких цей кредитор не бере участі.

Виконання зобов'язання повністю одному із солідарних кредито­рів звільняє боржника від виконання решті кредиторів.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати належне решті кредиторів у рівних час­тинах, оскільки інше не випливає з відносин між ними.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право ви­магати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Об'єктом зобов'язального правовідношення є дії, що становлять водночас і зміст зобов'язання. Дія передбачає точну визначеність її, щоб при виконанні зобов'язання не виникало сумнівів щодо того, чого чекають від боржника. Дія, що становить об'єкт зобов'язання, може полягати в передачі від однієї особи до іншої речі у власність (купівля-продаж, міна, дарування), наданні речі в користування (майновий найм), здійсненні послуг на користь іншої особи (дору­чення, комісія), утриманні від дій, виключне право на які належить кредиторові (видавничий договір)¹.

Дія, що становить предмет зобов'язання, може бути однократ­ною, багатократною та тривалою. Так, за договором дарування

Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. — С. 265-266.

Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Глава 32. Загальні положення про зобов'язання

квартири угода здійснюється одноразово і права та обов'язки сторін припиняються з виконанням усіх повноважень та необхідних дій за договором. При виконанні зобов'язання відшкодувати працівникові втрату ним працездатності відповідні платежі здійснюються багато­кратно і припиняються відновленням працездатності або смертю особи. Якщо має місце договір зберігання, то це зобов'язання мати­ме тривалий характер — права та обов'язки існують протягом усьо­го терміну дії договору.

У силу зобов'язання активний суб'єкт, наділений правами, має можливість вимагати від зобов'язаного суб'єкта виконання дії, актив­ної поведінки, а не прав на його волю, тобто може вимагати лише дії, передбаченої конкретним зобов'язанням (незалежно від правомірності чи неправомірності підстав виникнення такого зобов'язання).

Зобов'язання залежно від визначеності змісту поділяються на

види.

В альтернативному зобов'язанні боржник вибирає спосіб вико­нання, якщо інше не передбачено законом або договором. Він може сплатити грошові кошти або передати майно на суму, що вказана у договорі. Якщо боржник не здійснить вибору, це може зробити кре­дитор. Так, якщо при виході зі складу учасників товариства з обме­женою відповідальністю учаснику не сплатять належні йому грошо­ві кошти, він може звернутися до суду з позовом про стягнення цих коштів або передачі йому майна товариства на зазначену суму.

У факультативному зобов'язанні боржник зобов'язаний здійсни­ти на користь кредитора конкретні дії, але може замінити їх іншим, завчасно передбаченим предметом. Так, підрядник, який виконав роботу з порушенням вимог щодо якості, може або сам усунути не­доліки за власний рахунок, виконати роботу заново або сплатити вартість усунення недоліків іншими особами. Від альтернативного зобов'язання факультативне відрізняється повною визначеністю предмета. Кредитор не може вимагати заміни виконання, а лише при неможливості виконання факультативне зобов'язання припи­няє свою дію.

Зобов'язання поділяються на основні і додаткові. Додаткові зо­бов'язання забезпечують належне виконання основних. До них слід віднести заставу, що забезпечує виконання кредитного зобов'язан­ня, поруку, яка надає можливість забезпечення виконання іншого зобов'язання тощо. До специфічних рис цих зобов'язань слід віднес­ти умови дійсності таких зобов'язань. Так, недійсність додаткового зобов'язання не спричиняє недійсності основного, але при умові не­дійсності основного зобов'язання питання недійсності додаткового залежить від того, як це обумовлено договором. Припинення основ ного зобов'язання завжди спричиняє припинення дії додаткового.

У багатьох джерелах окремо виділяються грошові зобов'язання. Законодавець також приділяє цьому виду зобов'язань особливу увагу. Предметом грошових зобов'язань є дії щодо сплати грошо­вих коштів у будь-якій формі. Підставою грошових зобов'язань можуть бути як правомірні, так і неправомірні дії. Оплатні догово­ри (купівля-продаж, постачання, перевезення тощо), зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, — це грошові зобов'язання. Специфічність грошових зобов'язань поля­гає в особливостях штрафних санкцій, встановлених законодавст­вом, за їх невиконання. Законом встановлено відповідальність за порушення грошових зобов'язань навіть коли встановлена неможливість виконання боржником зобов'язання (п. 1 ст. 625 ЦК України).

Система зобов'язань. Залежно від критеріїв, покладених в ос­нову поділу на групи, існує ряд класифікацій зобов'язань. Так, най­давніша та традиційно звична класифікація, закріплена ще в Інсти­туціях Гая, — це поділ зобов'язань за підставою виникнення на до­говірні та позадоговірні¹.

Деякі автори вважають більш зручним поділ зобов'язань за кри­терієм правомірності — на регулятивні (договірні та інші зобов'я­зання правомірного характеру) та охоронювальні (із заподіяння шкоди, безпідставного збагачення, що власне є різновидом цивіль­но-правової відповідальності)².

У ЦК України збережено загальний підхід до формування роз­ділу, присвяченого зобов'язанням, хоча їх перелік та опис значно розширено.

До договірних зобов'язань, що складають підрозділ 1 розділу З «Окремі види зобов'язань», вміщено такі групи окремих видів зобо­в'язань:

1) купівля-продаж (роздрібна, договір найму-продажу); поставка; контрактація сільськогосподарської продукції; постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу; міна (бар­тер); дарування; рента; довічне утримання — це зобов'язання з пере­дачі майна у власність як оплатного, так і безоплатного характеру;

2) зобов'язання з передачі майна у користування — найм (орен­да); прокат; найм (оренда) земельних ділянок; найм (оренда) бу­дівель та інших капітальних споруд; найм (оренда) транспортних засобів; лізинг; найм житла; позичка;

¹ Гражданское право: Учебник / Под ред. Е. А. Суханова. — М., 2000. — Т. 2. — Полутом 1. — С. 17.

Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. — М., 1998. — Ч. 1. — С. 419-420.

Дата добавления: 2015-05-10