Відповіді на екзаменаційні питання

1) Психологія – наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини. Предмет психології - закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їхні механізми.

Завдання психології: 1. Вивчення психологічних фактів і їх закономірностей, а також встановлення механізмів психічної діяльності. 2. Психологія ставить своїм завданням встановити основні закони психічної діяльності, простежити шляхи її розвитку.

Із суспільними науками (історією, економікою, соціологією, лінгвістикою, літературознавством, історією мистецтв, юридичними і політичними науками тощо) психологію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливостей індивідуальної і групової поведінки людей, закономірностей формування навичок, ціннісних орієнтацій, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини.

2) Існують такі принципи, які мають похідне значення: відображення, розвитку, історизму, системності та інші. Названі принципи визначають методи психологічного дослідження. Так, індетермінізм стверджує замкнений характер психіки, її повну незалежність від зовнішніх умов. Єдиний метод при цьому самоспостереження або інтроспекція. Але людина не усвідомлює всіх психічних проявів. Несвідоме опиняється за рамками вивчення, неможливо досліджувати цим методом і психіку дитини, і тварини. Разом з тим, цей метод може використовуватись, як прийом у дослідженнях, побудованих на об’єктивних методах. Основні вимоги до психологічного дослідження – це об’єктивність, і генетичний підхід.

3) Психічні процеси виконують функцію сигналу або регулятора, яка робить дію відповідною до умов, що змінюються. Психічне явище — це відповідь мозку на зовнішні і внутрішні впливи. Іншими словами, психічні явища - це постійні регулятори діяльності, що виникають як відповідь на подразнення, що діють у даний час (відчуття і сприймання) і були колись у минулому досвіді (пам'ять), узагальнюють ці впливи чи передбачають результати, до яких вони приведуть (мислення і уява).

Умовні рефлекси – це реакції, набуті організмом у процесі індивідуального розвитку. Вони забезпечують пристосування його постійно мінливих умов навколишнього середовища. Умовні рефлекси не мають готових рефлекторних дуг. Вони не постійні і залежно від певних умов можуть вироблятися на будь-які сприйняті подразнення (світло, звук, хімічні речовини тощо), закріпитися або зникнути, коли немає підкріплення, і знову з`явитися в результаті впливу нових подразників. Безумовні рефлекси є природженими, тоб­то такими, що передаються спадково і проявляються з мо­менту народження (рефлекс смоктання, ковтання, слинови­ділення тощо). Вони можуть бути простими (наприклад, ре­флекс слиновиділення) та складними (статевий рефлекс). Складні безумовні рефлекси називають інстинктами. Інстинк­ти забезпечують життєво необхідні функції організму — харчування, захист, розмноження, підтримання постійності внутрішнього середовища.

4) Методи психології: спостереження, експеримент, тест, бесіда, інтерв’ю, анкета, соціометрія, аналіз продуктів діяльності.

Метод спостереження - це основний метод сучасної психології, сутність якого полягає в тому, що наукові факти збираються через не втручання в життя об'єкта, а пасивне споглядання цього факту

Експеримент - основний метод психології, який полягає в тому, що факти отримуються шляхом створення спеціальних умов, в яких об'єкт міг би найбільш яскраво проявити предмет, що вивчає.

Розрізняють експерименти: лабораторний і природний, констатувальний і формувальний.

Бесіда -метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, включає в себе запитання-відповіді

Анкетування - метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет, зміст питань і спосіб відповідей в яких заздалегідь плануються

Інтерв'ю - метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях

Тестування -це один з допоміжних методів психології, використання якого може служити виявленню: 1) рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо); 2) наявності чи відсутності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо); 3) ступеня придатності чи готовності підростаючого індивіда чи дорослої людини до певної професії; 4) психічних захворювань; 5) інтересів, думок, здібностей людини.

Аналіз продуктів діяльності - це один з допоміжних методів психології. До нього відносяться аналіз малюнків, певних зображень.

Соціометричний метод вивчає характер взаємостосунків у колективі через процедуру вибору.

5) Розрізняють такі головні стадії розвитку психіки тварин:

а) стадія елементарної сенсорної психіки;

б) стадія перцептивної психіки;

в) стадія інтелекту.

Елементи інтелектуальної поведінки антропоїдів зумовлені розвитком кори великих півкуль, особливо лобових долей та прифронтальних їх зон. Якщо в мавп знищити частину цих зон, то вони втратять змогу розв'язувати двофазові завдання

Інстинкти - це акти взаємодії організму із середовищем, механізмом яких є комплекс безумовних рефлексів. Розрізняють інстинкти живлення, розмноження, самозбереження та інші форми родового або видового пристосування до навколишнього середовища.

6) 3 стадії розвитку поведінки - 3 якісно нові форми психіки (відображення):

Інстинкт - Елементарна сенсорна психіка, відображаються окремі властивості навколишнього середовища, сенсорні відчуття;

Навичка - Перцептивна психіка, відображаються предмети або ситуацій в цілому, у вигляді образів сприйняття;

Інтелект - Стадія інтелекту, відбувається узагальнення відбитків, відображення відносин у вигляді предметних ситуацій в цілому.

Психічне відображення -це: Фотографія виразних рухів, виразів обличчя, в яких виявляються психічні стани людини.

Ідеальні образи предметів і явищ об’єктивної дійсності в свідомості людини, психічні процеси, що здійснюють сигнальну функцію і активно діють на середовище.

Психіка – це властивість високоорганізованої матерії (мозку), що полягае в здатності відображати своїми станами об’єктивний світ у його зв’язках і відношеннях.

Психічний образ – це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності.

7) Поведінка людини характеризується здатністю абстрагуватися (відволікатися) від даної конкретної ситуації та передбачати наслідки, які можуть виникнути у зв'язку з цією ситуацією. Так, моряки починають екстрено лагодити невелику пробоїну в судні, а льотчик шукає найближчий аеродром, якщо в нього залишилося мало пального. Люди аж ніяк не раби даній ситуації, вони здатні передбачати майбутнє.

Таким чином, конкретне, практичне мислення тварин підпорядковує їх безпосередньому враженню від даної ситуації, здатність людини до абстрактного мислення усуває його безпосередню залежність від даної ситуації. Людина здатна відбивати не тільки безпосередні впливи середовища, а й ті, які його очікують. Людина здатна надходити відповідно пізнаної необхідності - свідомо. Це перша істотна відмінність психіки людини від психіки тварини.

Друга відмінність людини від тварини полягає в його здатності створювати та зберігати знаряддя. Тварина створює знаряддя в конкретній наочно-дієвої ситуації. Поза конкретної ситуації тварина ніколи не виділяє знаряддя як знаряддя, не зберігає його про запас. Як тільки знаряддя зіграло свою роль в даній ситуації, воно тут же перестає існувати для мавпи як знаряддя. Так, якщо мавпа тільки що користувалася палицею як знаряддям для підтягування плоду, то через деякий час; тварина може погризти її або спокійно дивитися, як це зробить інша мавпа.

Свідомість - це інтегральний момент психічних процесів. Прикладом переходу свідомого в несвідоме є сон. Розрізняють три різновиди сну: добовий сон, (позбавлення якого призводить до руйнування нервових клітин), сон, який виникає під дією однорідного подразника (наприклад, під час монотонної лекції) і сон-звичка. Сон - це особливий стан кори головного мозку, який супроводжується складними біохімічними перетвореннями. Сновидіння - це своєрідний стан свідомості того, хто спить, який характеризується появою більш чи менш яскравих уявлень. Зовнішні подразники включаються в сновидіння, не порушуючи сну. Наприклад, якщо в будинку жарко, вам може приснитися літо.

8) Свідомість – це вища форма психіки. властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом,самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності. Якісно високий рівень ніж психіка тварин. Скажiмо, бiзнесмени Iван та Геннадiй з метою подальшої дiлової спiвпрацi знайомляться один з другим i вивчають (вiдображають в своїй свiдомостi) певнi якостi один другого. Хто в такому випадку виступає об'єктом пiзнання, а хто суб'єктом? I перший, i другий є i суб'єктом, i об'єктом стосовно iншого. При вiдображеннi суспiльною свiдомiстю суспiльного буття йде процес суспiльного самопiзнання. Суспiльна свiдомiсть вiдображає суспiльне буття як цiле, тобто, i економiчнi, i полiтичнi, i духовнi стосунки разом. Таке вiдображення є одночасним пiзнанням, розумiнням i творенням. Iдеальне в суспiльнiй свiдомостi постiйно матерiалiзується в людських стосунках. Без iдеального людськi стосунки втрачають людську сутнiсть, людську характеристику.

9) 1. Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво-афективний пласт, до якого належать:

– відчуття

– сприйняття

- уявлення

– різного роду афекти, тобто сильні мимовільні реакції людини на зовнішні подразники (гнів, лють, жах, відчай, раптова велика радість).

2. Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать:

– воля –

– емоції

3. Абстрактно-логічне мислення.

– поняття

– судження

– умовивід

– різні логічні операції.

4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати - самосвідомість і - рефлексію:

10) Антропогенез - процес історико-еволюційного формування людини.

Антропогенез здійснюється під впливом біологічних і соціальних факторів. У людини виникають спадкові зміни, які визначають, наприклад, колір волосся і очей, зростання, стійкість до впливу факторів зовнішнього середовища. До соціальних факторів антропогенезу відносять працю, суспільний спосіб життя, розвинену свідомість і мова. Найважливіший чинник еволюції людини - працю.

фактори антропогенезу

Біологічні: Соціальні:

1) мутації, I) трудова діяльність,

2) популяційні хвилі, 2) громадський спосіб життя,

3) дрейф генів, 3) мова,

4) ізоляція, 4) мислення,

5) боротьба за існування, 5) культура.

6) природний відбір.

11) Психіка є властивістю мозку. Психічна діяльність організму здійснюється за допомогою безлічі спеціальних тілесних пристроїв. Одні з них сприймають впливу, інші - перетворять їх у сигнали, будують план поведінки і контролюють його, треті - надають поводженню енергію й стрімкість, четверті - надають руху м'яза і т.д. Вся ця складна робота забезпечує активну орієнтацію організму в середовищі і вирішення життєвих завдань. І. М. Сєченов у своїй книзі "Рефлекси головного мозку" (1863), спочатку названої ним "Спроба звести спосіб походження психічних явищ на фізіологічні основи ", показав, що" всі акти свідомої і бесознательной життя за способом свого походження суть рефлекси "[294, с. 176]. Він виділив у рефлексах три ланки:

початкове ланка - зовнішнє подразнення і перетворення його органами чуття в процес нервового збудження, що передається в мозок;

середнє ланка - центральні процеси в мозку (процеси збудження і гальмування і виникнення на цій основі психічних станів (відчуттів, думок, почуттів і т. д.);

кінцеве ланка - зовнішнє рух

12) Усі психічні явища нерозривно пов'язані, але традиційно вони поділяються на три групи:
1)психічні процеси;
2) психічні стани;
3) психічні властивості особистості.

Психічні процеси - окремі цілісні акти відбивної-регуляционно діяльності.

Психічний стан - поточна модифікація психіки людини. Психічні стани - відносно стійкі явища психічної діяльності, що характеризують психіку в цілому. Їх можна розглядати як фон, на якому протікають психічні процеси. Вони можуть сприяти або не сприяти активної діяльності. Це стану працездатності, стомлення, стресу, афекту і ін

Психічні властивості особистості - Це стійкі утворення, що забезпечують певний рівень поведінки і діяльності, характерний для даної людини. До психічних властивостей належать темперамент, характер, здібності людини, спрямованість його особистості.

13)

14) Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби. Головна відмінна риса діяльності - мета - як регулятором активності. Тому треба розрізняти мету як об'єктивне (об'єктивний результат) і як суб'єктивне психічне (передбачуване) явище. Цілі, які у своїй діяльності ставить людина, можуть бути віддаленими і близькими.

Принцип єдності свідомості і діяльності означає, що свідомість і діяльність не протилежні один до одного, але і не тотожні, а складають єдність. Свідомість утворює внутрішній план діяльності особи, воно проявляється і формується в процесі здійснення людиною різних видів діяльності. Принцип цей дозволяє психологам, вивчаючи поведінку, діяльність, з'ясовувати ті внутрішні психологічні закономірності, які забезпечують успішність досягнення цілей дій, тобто відкривати об'єктивні властивості осіб.

15) Потреба, мотивація, мотив (булка, борщ, салат, шоколад)

Мотив (цілеспрямована мета) – це спонукання до діяльності, яке пов’язане з задоволенням потреб в якому виявляеться активність суб’єкта і визначаеться його спрямованість.

(Клас. Мотивів інтереси переконання та ін.)Мотив=потреба+предмет її задоволення. Мета – образ результату.

Інтеріоризація - процес переходу від зовнішнього, матеріального дії до внутрішнього, ідеальному дії.

Екстеріоризація - процес перетворення внутрішнього психічного дії у зовнішню дію.

Операції - не самостійні елементи діяльності, а складові частини, за допомогою яких виконуються дії.

Рухи - механізм, який служить для вираження дії та за допомогою яких вона виконується.

Навички - це рух, сформований в процесі довільного тренування,

16) Діяльність -- категорія соціальна. Тваринам доступна лише життєдіяльність, що виявляється як біологічне пристосування організму до вимог навколишнього середовища. Для людини характерне свідоме виділення себе з природи, пізнання її закономірностей і усвідомлене вплив на неї. Людина як особистість ставить перед собою цілі, усвідомлює мотиви, які спонукають його до активності. Будь-який вид діяльності пов'язаний з рухами, незалежно від того, чи буде це м'язової-м'язову рух руки при письмі, при виконанні трудової операції верстатником або рух мовного апарату при вимові слів. Рух є фізіологічна функція живого організму. Рухова, або моторна, функція у людини з'являється дуже рано. За фізіологічної основі всі рухи людини можуть бути розділені на дві групи: природжені (безумовно-рефлекторні) і придбані (умовно-рефлекторні). Переважна кількість рухів людина набуває в життєвому досвіді, тобто більшість його рухів є умовно-рефлекторними. Лише дуже незначна кількість рухів (крик, моргання) є вродженими.

Узагальнені і виділені основні види діяльності, властиві усім людям. Це - спілкування, гра, вчення і праця. Їх слід розглядати як основні види діяльності людей.

17) Навички - це рух, сформований в процесі довільного тренування. Навичка розглядається як дія доведена внаслідок багаторазових вправ до досконалості виконання. Навички мають багато різновидів залежно від того, яку діяльність вони обслуговують — перцептивні (сформовані і виявляються на основі сприймання), мислительні (супроводжують роботу мислення), мовленнєві, рухові тощо.

Уміння – це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно досягати поставленої мети діяльності в мінливих умовах її протікання. Уміння формується легко за умови глибокого розуміння дітьми суті понять, властивостей, закономірностей зв'язків. Велику роль, відіграє тут попередній досвід учня. Научіння умінням відбувається завдяки постановці перед учнями завдань, що вимагають використання засвоєних ними знань. Показником сформованості уміння на вищому рівні є свідоме перенесення способу розв'язання старих завдань на нові. Чим ширше перенесення, тим вищий рівень умінь виявляє школяр.

18) Індивід — людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens.

Особистість — суспільна істота, наділена свідомістю, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми та визначають поведінку людини.

Індивідуальність — неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.

19) Джерелом активності особистості є її органічні та духовні потреби - в їжі, одязі, знаннях, праці. Потреба - це вимога, яка виявляє залежність людини від певних умов, необхідних для її життя та діяльності Потреба, мотивація, мотив (булка, борщ, салат, шоколад)

Мотив (цілеспрямована мета) – це спонукання до діяльності, яке пов’язане з задоволенням потреб в якому виявляеться активність суб’єкта і визначаеться його спрямованість.

(Клас. Мотивів інтереси переконання та ін.)Мотив=потреба+предмет її задоволення. Мета – образ результату.

Стан фрустрації. Ідеал - це образ реальної людини або створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу, визначає програму майбутнього самовдосконалення. Самосвідомість — це усвідомлення людиною себе самої у своєму ставленні до зовнішнього світу та інших людей. Спрямованість особистості. Інтерес, переконання.

Особистість як суспільна істота формується у процесі навчання, виховання, у праці та спілкуванні з іншими людьми. Разом з тим важливу роль в становленні особистості відіграють природжені особливості. Зовнішні впливи діють на особистість через її внутрішнє, природжене, раніше набуте. Тому, щоб пізнати особистість, її психологію, треба з’ясувати конкретні умови її життя, виховання, праці, особливості середовища та взаємодії з ним.

20) Потре́би — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяють на групи: фізіологічні, екзистенціальні, престижні, особистісні, духовні.

Види потреб: 1) матеріальні: в їжі, одязі, предметах побуту, житлі (вони вважаються базовими) 2) духовні: в освіті, в підвищенні кваліфікації, в художній творчості, в розвитку науки та мистецтва 3) соціальні: в медичному обслуговуванні, в вихованні дітей, у вільному часі, в гідних умовах праці і навчання. Виділяють потреби існування (їжа,одяг,безпека)і потреби досягнення цілей життя (влада і слава, знання і творчість, духовне удосконалення).

21) Мотиваційну сферу людини з точки зору її розвиненості можна оцінювати за такими параметрами: широта, гнучкість і иерархизированность. Під широтою мотиваційної сфери розуміється якісну різноманітність мотиваційних факторів - диспозицій (мотивів), потреб і цілей, представлених на кожному з рівнів. Чим більше у людини різноманітних мотивів, потреб і цілей, тим більш розвиненою є його мотиваційна сфера. ільш гнучкою вважається така мотиваційна сфера, в якій для задоволення мотиваційного спонукання загального характеру (вищого рівня) може бути використано більше різноманітних мотиваційних побудників нижчого рівня. Мотиваційну сферу людини можна оцінювати за розвиненістю, гнучкістю, структурністю. Чим більше різноманітних потреб, мотивів, цілей в людини, тим більш розвинена її мотиваційна сфера. Чим різноманітніше способи задоволення потреб, тим гнучкіше мотивація.

Таким чином, зміст мотивів є найбільш істотною характеристикою спрямованості особистості та рівня її вихованості. Мотив - це упредметнена потреба.

22) Перша підструктура характеризує спрямованість особистості або вибіркове ставлення людини до дійсності. Складові якості цієї підструктури особистості не є природженими і відображають індивідуальне суспільне мислення. Формується спрямованість особистості в процесі виховання. Виділена окремо в психологічній структурі особистості спрямованість, у свою чергу, включає систему взаємопов'язаних компонентів: інтереси, бажання, прагнення, ідеали, світогляд, переконання

Друга підструктура включає знання, уміння, навички й звички, які засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Іноді цю підструктуру розглядають як підготовленість індивіда. На формування компонентів даної підструктури помітно впливають біологічні й генетичні якості людини.

Третя підструктура включає індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприймання, емоції, волю, мислення, пам'ять.

Четверта підструктура особистості включає властивості темпераменту, статеві й вікові властивості. До неї ж відносять і патологічні (органічні) зміни особистості.

Серед перелічених підструктур та їх компонентів не названі такі важливі прояви особистості, як характер і здібності. Річ у тому, що ці дві підструктури особистості включають ті чи інші компоненти з усіх названих однопорядкових підструктур, і тому їх особливості і структура будуть розглянуті окремо.

23) Самооцінка — це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, здібностей, якостей та свого місця серед інших людей. Самооцінка виконує функції регулювальника і захисної, впливаючи на поведінку, діяльність і розвиток особи, її взаємини з іншими людьми. Самооцінка характеризується по наступних параметрах:

1)рівень (висока, середня, низька);

2)співвідношення з реальною успішністю (адекватна і неадекватна, або завищена і занижена);

3) особливості будови (конфліктна і безконфліктна).

Самооцінка тісно пов'язана з РІВНЕМ ДОМАГАНЬ особи, тобто прагненням до досягнення цілей того ступеня складності, на яку людина вважає себе за здатного. Люди з реалістичним рівнем домагань відрізняються упевненістю в своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю в оцінці досягнутого. Рівень домагань — характеризує:

1) рівень трудності, досягнення якого є загальною метою серії майбутніх дій (ідеальна мета);

2)вибір суб'єктом мети чергової дії, що формується в результаті переживання успіху або неуспіху ряду минулих дій (рівень домагань вданный момент);

3) бажаний рівень самооцінки особи (рівень Я).

На думку Бернса Я-концепция – це сукупність всіх представлень індивіда про себе, зв'язана з їх оцінкою. Описову складову Я-концепциі часто називають образом Я або картиною Я. Я-концепция:

- пізнавальна, описова (образ Я) і

- емоційна, оцінююча (самооцінка)

– поведінкова (реакциией на ці складові є поведінка (дії) індивідуума).

Я- концепція розглядується як динамічна сукупність особових установок, направлених на саму особу. Самооцінка не застигла освіта, вона постійно міняється, оскільки і сама особа змінюється, міняються її уявлення про себе і відношення до себе.

24) Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях. Властивості уваги: зосередженість або концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг.

Зосередження уваги – це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.

Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об`єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єтів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.

Переключення уваги – навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.

Обсяг уваги – це така кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час.

Неуважність —це нездатність зосередитися на чому-нсбудь певному уп­родовж тривалого часу. Причини Найпоширенішими є наступні: загальне ослаблення нервової системи (неврастенія), погіршення стану здоров'я; фізична і розумова перевтома; наявність важких переживань, травм; емоційне перевантаження внаслідок великої кількості вражень (пози­тивних і негативних);

26) Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу.

Фізіологічний механізм уваги є складним. І. П. Павлов висловив гіпотезу, що увага пов'язана з виникненням осередків оптимального збудження в результаті особливого орієнтувального рефлексу (мимовільна увага). Важливий вклад в розкриття фізіологічних механізмів уваги вніс А.А. Ухтомський. Відповідно до його уявлення, збудження розподіляється в корі великих півкуль нерівномірно і може створювати в ній осередки оптимального збудження, котрі набувають домінуючого характеру. Точка зору І.П.Павлова і А.А. Ухтомського отримала в наш час ряд підтверджень в експериментах з реєстрацією біотопів мозку тварин і людей. Сучасні нейрофізіологічні дослідження підтвердили провідну роль коркових механізмів в регуляції уваги. Фізіологічною основою уваги є механізм взаємодії основних нервових процесів - гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку. При уваги в полі ясного усвідомлення виділяється предмет (об'єкт) з безлічі інших предметів, що оточують людину, а інші предмети являють собою загальний фон сприйняття. Фізіологічно це значить, що порушуються одні нервові центри і гальмуються інші, діє встановлений Ч. Шеррингтоном і широко використаний І.П. Павловим закон індукції нервових процесів, згідно з яким процеси збудження, що виникає в одних ділянках кори головного мозку, викликають процеси гальмування інших ділянок мозку.

Дата добавления: 2015-05-22