Виникнення тіньової діяльності та її види

Як суспільне явище "тіньова" економіка притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня їх соціально-економічного розвитку.

Зародками "тіньової" економіки можна вважати періоди виникнення перших економічних відносин, проте, в цей період дана діяльність носила інший характер ніж на сьогоднішній час.

Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й "тіньова" економіка. Суттєво може змінюватись лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а також механізми її взаємодії з легальною економікою та "кольорова палітра", що має "тіньова" економіка - від світло-сірої до криваво-чорної.

Проте наукові дослідження "тіньової" економіки пов'язані з чималими труднощами як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим, що "тіньова" економіка являє собою значно складніший об'єкт дослідження, ніж економіка офіційна, "світла".

Тіньова економіка є складним, суперечливим соціально-економічним процесом. Вона охоплює основну частину суспільних структур і господарства. До зазначеної економіки належить неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, грошей, послуг[54; 35]. Це все те, що приховується від органів державного управління, громадськості, зокрема соціально-економічні відносини між окремими громадянами, соціальними групами по використанню державної і недержавної власності, власності громадян у корисливих інтересах, які вбирають у себе невраховані та нерегламентовані види економічної діяльності. Тобто, тіньова економіка розуміється як сукупність неконтрольованих і неврегульованих законних або протиправних видів економічної діяльності.

Незаконна, умисно прихована від державних органів, економічна діяльність спрямовується на одержання прибутку шляхом вчинення злочинів чи сприяння їм.

Тіньова економіка як соціальне явище виросла та розвивалася в умовах наявності прогалин у законодавстві, в економіці і фінансово-кредитній сфері, за обставин зростання фінансових можливостей криміналітету, зрощування корумпованих представників різних влад, державного апарату і злочинного світу, маючи єдину ціль - надмірне збагачення та одержання влади.

Пояснення даного явища, насамперед, слід шукати в площині відсутності уміння кваліфіковано, професійно управляти господарством. Цим самим створюється сприятливий ґрунт для названої економіки.

Поява і специфіка тіньової економіки пов'язана з багатьма чинниками. У сферу її діяльності втягнуто:

- основні капітали (рухомість і нерухомість, ресурси та засоби виробництва);

- фінансові засоби та цінні папери (акції, векселі, електронні карти, приватизаційні, компенсаційні сертифікати тощо);

- особисті капітали структур тіньової економіки (будинки, земля, автомашини, яхти, дачі, літаки тощо);

- демографічні ресурси (особи, задіяні в тіньових економічних видах діяльності).

Суттєвим чинником тінізації є недосконалість бюджетної політики, формування бюджетних показників за принципом "від досягнутого", відсутність належного контролю за виконанням видаткової частини держбюджету, його недостатня прозорість.

Розгортанню тіньової діяльності сприяє вкрай неефективне управління державною власністю та майном. Екстенсивна приватизація відсунула на останнє місце вирішення питань захисту та ефективного управління державною та комунальною власністю.

Обсяги тіньової економіки ніде й ніколи не були нульовими, як ніде й ніколи не було абсолютно досконалої нормативної бази.

Тому в реальному бізнесовому житті ті чи інші приписи час від часу доводиться порушувати.

Величезна розбіжність в оцінках свідчить про недостаню адаптованість вітчизняної системи статистики до динаміки економічних трансформаційних процесів. Спостерігається відрив практики від наукових досягнень у даній сфері.

Фрагментарний аналіз проблем, пов'язаних зі специфікою зазначеної економіки, свідчить, що це явище багатогранне, різнопрофільне, залежить від багатьох факторів. Тому для його пізнання (з метою визначити ефективні державні заходи щодо протидії тінізації економіки) необхідно звернутися до наукового аналізу, на системному рівні розкрити природу тіньових капіталів, визначити різні рівні й аспекти джерел їхнього походження, потужність, рівень суспільної небезпечності, технологію накопичення. Під впливом різних факторів джерела доходів можуть змінюватися. Усе це є підґрунтям для об'єктивного пізнання соціального явища «тіньова економіка» та розроблення наукових, реально обґрунтованих заходів щодо протидії їй.

Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження "тіньової" економіки, є суттєва нестача, а нерідко і повна відсутність необхідних інформаційно-статистичних даних. Дослідженням перешкоджає або кон'юнктурне відомче приховування необхідної наявної інформації, або фактична неможливість застосування загальноприйнятих підходів до предметного дослідження суб'єктів і об'єктів системи "тіньових" економічних відношень та характерних особливостей функціонування внутрішніх структур і складових механізмів зазначеного економічного укладу.

Саме в "тіньовому" секторі економіки система соціально-економічних відносин характеризується значно більшою складністю та хитросплетінням їх найрізноманітніших типів і форм. Складність дослідження виробничих відносин "тіньової" економіки трансформаційного періоду в Україні також зумовлена масштабною інтеграцією в ній як сукупності відносин дрібного товарного виробництва і обміну, так і різних за рівнем капіталізації приватних відносин (монопольно-капіталістичних та монопольно-кримінальних і, нарешті, відносин державно-бюрократичного підприємництва).

Проте, будь-які міркування щодо "тіньової"" економіки не мають ніякого сенсу, якщо попередньо відсутнє чітке понятійне розуміння про що саме йдеться.

Насамперед звертає на себе увагу існуюче різноманіття термінів, що використовуються для визначення поняття "тіньової"" економічної діяльності.

Із західної літератури до нашого внутрішнього вжитку їх перекочувало не менше дюжини: "тіньова економіка", "неформальна економіка", "скрита (прихована) економіка", "неофіційна економіка", "вторинна економіка", "чорна економіка", "таємна економіка", "підпільна економіка", "нелегальна економіка", "контрекономіка", "друга економіка", "паралельний ринок", "чорний ринок" тощо. Такий багаточисельний набір термінів не є випадковим і відображає не стільки відсутність єдності щодо понятійного розуміння суті зазначеного питання, скільки віддзеркалює різні аспекти і структурні складові "тіньової" економіки, а також підкреслює внутрішню якісну складність цього феноменального явища суспільного життя, що, як зазначалось, притаманний всім країнам.

Поняття "тіньова економіка" найбільш повно визначене західним вченим Е. Фейгом. Він вважає, що "тіньова" економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту [40; 53-54].

Як органічна складова економіки будь-якого суспільства, "тіньова" економіка являє собою господарсько-комерційну діяльність, яка внаслідок певних причин (інколи і історично виправданих), прагне уникнути державного обліку та контролю. При цьому між офіційною економікою та її тінню є досить "розмита" зона, і критерії виділення "тіньової" економіки у порівняно локальний сектор господарювання мають переважно не стільки економічний, скільки соціально-правовий характер.

Спосіб суспільного виробництва має визначальний вплив як на характеристики, що визначають якісні особливості тіньової економіки в цілому, так і на її внутрішні структурні компоненти. Так, в основі появи та розвитку тіньового господарського укладу, що відповідає системі відносин ринкової економіки (коли її розвиток мав еволюційний, а не революційний характер), лежать об'єктивні суперечності, що виникають між короткотерміновими цілями економічних агентів (індивідів, домашніх господарств та приватних фірм) і довготерміновими макроекономічними завданнями суспільства.

З методологічної точки зору суттєвим є питання з'ясування інституціональної структури "тіньового" сектора. "Тіньова" економіка не є якісно однорідною як за своїми структурними складовими, так і за кінцевими наслідками їх впливу на соціально-економічні процеси та відносини. Тому дуже важливо максимально чітко визначити її структуру, тобто з'ясувати, які найбільш характерні види економічної діяльності можуть включатися до складу "тіньової" економіки, а які ні.

Практика засвідчує, що структуризація "тіньової" економіки є процесом перманентним та якісно різноманітним для всіх існуючих моделей суспільного розвитку. У той же час за умов різних соціально-політичних систем існують різні методологічні підходи як до загального окреслення обсягів "тіньової" економіки, так і до структурування її внутрішніх складових.

Зупинимося на традиційній класифікації, яку застосовують науковці в країнах розвинутої ринкової економіки для визначення поняття "тіньова" економіка.

Так, в іноземній літературі термін "прихована економіка" використовується для характеристики "неоголошеної", але законної за своїм характером діяльності, яка йде вкупі з нелегальним підприємництвом. Головне тут полягає у неможливості врахування офіційною статистикою обсягів виробництва доданої вартості цього сектора економіки в структурі валового внутрішнього продукту та в ухиленні суб'єктів підприємницької діяльності від участі у податковій системі держави [79; 67 ].

Терміни "неформальна" або "неорганізована", "нерегламентована" економіка застосовуються для характеристики економічних процесів та відносин, що відбуваються при досить слабкому втручанні у них офіційних економічних структур держави, або взагалі поза межами будь-якого державного обліку і контролю.

Оскільки така розкиданість понять не досить зручна, то багато дослідників використовують більш однозначний підхід, побудований на правовому критерії, згідно з яким економіка ділиться на дві частини: на легальну (тобто "білу", "світлу") і "тіньову" (приховану). Остання в свою чергу включає напівлегальну ("сіру"), нелегальну і кримінальну або "чорну" економіку. Тобто за таким підходом вони суттєво звужують зону "тіньової" економіки, що визначається проявами протизаконності суб'єктів виробничих відносин у виробничій та комерційній діяльності.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття "тіньова" економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, так і вузьке розуміння. У "широкому" розумінні до складу "тіньової" економіки можуть бути віднесені всі види "неврахованої", "нерегламентованої", "прихованої"" та "законспірованої" економічної діяльності незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні. У вузькому розумінні поняття "тіньова" економіка обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними. На думку деяких авторів структурувати економіку доцільно доцільно було б таким чином:

- "Офіційна" ("легальна", "світла", "традиційна") економіка;

- Сектор "домашніх" господарств (сектор натурального самозабезпечення населення);

- "Неформальний" сектор (сектор "нерегламентованої'" діяльності: дрібне виробництво, послуги і торгівля), "світло-сірий" сектор економічної діяльності;

- Тіньова економіка: "темно-сірий" сектор тіньової економіки (законспірований сектор легітимних видів економічної діяльності); "чорний" (в тому числі кримінальний, "криваво-чорний") сектор тіньової економіки; диверсифіковані частки "чорної" економіки [70; 24].

Сектор домашніх господарств (сектор натурального самозабезпечення населення), що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобто не є об'єктами ринкових відносин.

Тому відсутність ринкових транзакцій робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важким завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Окрім домашньої праці, в країнах, що розвиваються або знаходяться у стані трансформації, продукція, що отримана від роботи на присадибній, приватній чи орендній земельній ділянці, має велике значення для виживання та відтворення сім'ї.

Відносини обміну, що можуть виникати між домашніми господарствами цього економічного сектору, мають скоріше характер своєрідного бартерного обміну життєвими благами і послугами, ніж є дійсно ринковими операціями товарної реалізації, що відбуваються на вартісній основі.

Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов'язаний з купівлею-продажем товарів та послуг, тобто він обов'язково повинен бути врахований у складі ВВП [70; 32]. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується. Основною причиною тут є велика чисельність дуже дрібних об'єктів дослідження та податкового контролю, а також занадто мізерний обсяг персоніфікованих доходів, що отримує більшість суб'єктів цього сектора, і які за сукупною величиною фактично не перевищують існуючої нульової ставки податку на (місячні чи річні) доходи громадян. При цьому вироблені цим сектором товари і послуги за своєю споживчою якістю є легальними, і загалом при їх виробництві і дрібній реалізації ринковий "планктон" не порушує закони. Правда, в багатьох країнах, що розвиваються, є закони про ліцензії, інші норми, що можуть ігноруватися при операціях у неформальному секторі. Але вірним є й те, що в більшості випадків власті докладають дуже мало зусиль для впровадження цих законів у життя, оскільки це пов'язано перш за все із низьким рівнем доходів, що отримують суб'єкти підприємницької діяльності неформального сектора економіки, і які для держави не можуть бути суттєвим джерелом наповнення бюджету.

"Темно-сірий" сектор "тіньової" економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Розміри такої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах [46; 51].

"Чорний" (в т. ч. кримінальний) сектор "тіньової" економіки має своє, притаманне тільки йому амплуа. Тобто він має справу з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням соціальне небезпечних та руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, "відмивання" та фальшування грошей, "кіллерські послуги", торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак владу більше цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. Продукція і доходи від кримінального сектора не повинні включатися до національного доходу (хоч, виявляється, це стосується не всіх видів кримінальної діяльності).

Функціонування "чорної" (кримінальної) економіки в автономному режимі не є типовим явищем, бо, проникаючи в бюрократичні структури, вона змушує працювати на себе потужну складову адміністративної системи управління державою.

Особливо необхідно відзначити, що "чорна" економіка має тенденцію до постійної диверсифікації у "світлу" (традиційну) економіку, бруднить легальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих "метастаз чорної економіки" є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахунок легальної сфери економіки. Ця частина "чорної тіні" являє собою економічну основу відтворення корумпованої економіки та її суб'єкта -- корумпованої бюрократії, що за певних умов стає структурою мафії. Тому зазначене явище потребує системних наукових досліджень, що особливо актуальні для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації [77; 48].

До проявів диверсифікованих часток "чорної" економіки можна, перш за все, віднести всі види корупції (аж до відносин бюрократичного бартеру, що отримав у народі назву "блат", і який базується на відносинах, побудованих на принципі: ти - мені, я - тобі). До них також відносяться всі прояви використання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших інтегрованих форм власності, у тому числі й фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих фізичних осіб, у розпорядженні та користуванні яких вони знаходяться (перш за все чиновників), так і для наживи суб'єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язані з використанням вищезазначених методів.

Серед умов, які сприяють поширенню організованій злочинності та корупції в Україні і визначаються найсуттєвішими є умови, які випливають з економічної ситуації (за результатами соціологічних досліджень).

Будь-яку справу люди роблять добре, коли вони бачать в цьому матеріальну вигоду і можуть реалізувати свої права визначені в Конституції України (якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей) в тому числі, такі як: право на вільний розвиток своєї особистості; право на життя; право на повагу до гідності; право на свободу та особливу недоторканість; право на своєчасне одержання винагороди за працю (що захищається законом не завжди і не досить належно); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло; інші права особи.

Дослідження свідчать про те, що там, де ці принципи ігноруються, де забувають про соціальний закон співвідношення інтересів та потреб, як правило, виникають причини та умови, які безпосередньо не тільки сприяють, а навіть підштовхують до виникнення злочинних проявів взагалі та їх організованих форм і корупції зокрема.

Одним із головних джерел "живлення тіньової" економіки на сьогоднішній день можна вважати криміналізацію суб’єктів господарської діяльності паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), насамперед тих, що займаються постачанням і реалізацією газу, нафти та нафтопродуктів, вугілля й електроенергії [40; 39].

Постійним підживлювачем функціонування "тіньової" економіки є "відмивання брудних" коштів з використанням кредитно-фінансової системи, практично безперешкодного переводу безготівкових коштів у готівку і, навпаки, з використанням банківських рахунків фіктивних фірм.

Прояви "тіньової" економічної діяльності спостерігаються майже на всіх етапах організації і здійснення господарювання, мають свої специфічні особливості, що обумовлює зважений диференційований підхід до вирішення проблем "детінізації", актуалізує необхідність удосконалення комплексу господарсько-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових способів, спрямованих на запобігання "тонізації" економіки.

Дата добавления: 2015-05-22