Законодавчо-нормативна база регулювання процесу боротьби з тіньовим сектором економіки

З часу проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р., ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990р. та Акті проголошення незалежності, Верховною Радою, Президентом, Урядом України постійно приділяється увага протидії злочинності і корупції в державі. За цей час створена відповідна правова база, підписано та ратифіковано ряд міжнародних конвенцій про міждержавне співробітництво, створені спеціальні структури для боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

Розпочата в Україні правова реформа в умовах переходу суспільства до плюралістичної економіки і політики, поставила перед органами державної влади надзвичайно важливе питання про забезпечення повноважень правоохоронних органів та формування реальних умов для безкомпромісної боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

До публічно-правових актів, що визначають державну політику і стратегію, які регулюють питання боротьби з організованою злочинністю та корупцією, входять засновані на конституційних засадах юридичні норми практично всіх трьох гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової): Закони та Постанови Верховної Ради України; Укази та Розпорядження Президента України; Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України, Постанови Пленуму Верховного суду України. Їх розвиток знайшов відображення в нормативних актах місцевих органів самоврядування, державних адміністрацій, Генеральної прокуратури, центральних правоохоронних міністерств, відомств та їх територіальних структур [85].

Система нормативних актів України щодо зазначеної проблематики концептуально поділяється на дві підсистеми: підсистему норм прямого регулювання та підсистему норм опосередкованого регулювання.

До підсистеми норм прямого регулювання відносяться норми в яких категорії "організована злочинність" та "корупція" вживаються безпосередньо. До підсистеми норм опосередкованого регулювання відносяться норми в яких зміст зазначених категорій розглядається в контексті категорій "злочинність", а також випливають зі змісту норм, застосування яких, в аспектах проблематики, має профілактичний, запобіжний, попереджувальний, охоронний, комунікативний (інформаційний) характер.

В сучасному законодавстві України системоутворюючими нормативними актами щодо прямого регулювання боротьби з організованою злочинністю та корупцією, як інституції публічного права, можна вважати Закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"від 30 червня 1993 р. та "Про боротьбу з корупцією"від 5 жовтня 1995 р.

Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"від 30 червня 1993 р. визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю.

Основними завданнями цього Закону є:

- створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння її попередженню та ліквідації;

- визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та їх взаємовідносин;

- встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними;

- встановлення обов’язків інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю;

- правове забезпечення фінансових, матеріально-технічних та інших умов, необхідних для боротьби з організованою злочинністю;

- забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю [17].

Закон України "Про боротьбу з корупцією"від 5 жовтня 1995 р. визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Боротьба з корупцією здійснюється на основі правової регламентації діяльності державних органів, служб і осіб, уповноважених на виконання функцій держави, забезпечення гарантій прав та інтересів фізичних і юридичних осіб [4].

Положення цих системоутворюючих інституцій (її двох взаємопов’язаних складових: організована злочинність і корупція) публічного права базуються на прийнятих Верховною Радою законодавчих актах, норми яких розглядаються в контексті правовідносин щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією, а також на нормах законодавчих актів, які були прийняті пізніше: Закон України "Про міліцію"від 20 грудня 1990 р. та Закон України "Про службу безпеки України"від 25 березня 1992 р.

Закон України"Про державну податкову службу в Україні"від 4 грудня 1990р.

Серед функцій податкової служби визначено, що її органи координують свою діяльність з іншими державними органами виконавчої влади України та зарубіжжя [8].

При виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю.

За дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів.

Серед завдань податкової міліції є запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів. Для здійснення цієї функції в структурі податкової міліції створено відповідна структура в статусі управління.

Закон України від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру". За цим Законом серед основних функцій прокуратури є:

- нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами;

- нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину;

- розслідування діянь, що містять ознаки злочину [19].

У редакції Закону від 12 липня 2001 року передбачена нова функція - координація діяльності по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби та інших правоохоронних органів

Прокуратура бере участь у розробці органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз’ясненню законодавства.

Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"від 18 лютого 1992 р. визначає завдання оперативно-розшукової діяльності державних правоохоронних органів, а саме: пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави [16].

Враховуючи суспільну небезпечність і специфіку такого явища як незаконній обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також практику щодо існування в цій криміногенній сфері ознак організованої злочинності та корупції прийнято Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"від 15 лютого 1995 р., який визначає, з урахуванням міжнародних зобов’язань, автономну, уособлену систему заходів в Україні, спрямовану проти зазначеного суспільного зла, а також визначає права і обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із застосуванням цього Закону [12].

У зв’язку із соціальними, (переважно економічними та політичними) змінами в суспільстві виникла потреба формування в складі комплексних заходів щодо боротьби з організованою злочинністю правової інституції - боротьби з корупцією.

Окремі положення щодо боротьби з організованою злочинністю та корупцією знайшли відображення в нормах кодифікованого законодавства - Кодексах України.

Новий Кримінальний кодекс України (КК), що вступив в дію 1 вересня 2001 року має завданням охорону суспільного ладу України, його політичної і соціальної системи, власності, особи, прав і свобод громадян, всього правопорядку від злочинних посягань [1].

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними, і встановлює покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини.

В особливій частині КК визначені норми конкретних складів злочинів, які можуть застосовуватися при кваліфікації діянь здійснених злочинними угрупованнями, а також такі, що відображають характер корупції.

Призначенням Кримінально-процесуального кодексу Україниє визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, встановлює відповідальність фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема, за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Відповідними статтями Кодексу регламентується правила складання протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 254) та визначено коло осіб, які мають право складати ці протоколи (ст. 255).

Серед Законів України, що регулюють опосередковано питання боротьби з організованою злочинність та корупцією, в контексті загальних заходів боротьби з правопорушеннями необхідно відмітити наступні:

"Про зовнішньоекономічну діяльність"від 16 квітня 1991 р.

"Про митну справу в Україні"від 25 червня 1991 р.

"Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р.

"Про статус суддів"від 15 грудня 1992 р.

"Про адвокатуру"від 19 грудня 1992 р.

"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"від 26 січня 1993р.

"Про антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р.

"Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. З метою запобігання корупції серед державних службовців, статтею 16 Закону визначені обмеження, пов'язані з проходженням державної служби - державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

"Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів"від 23 грудня 1993 р.

"Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р.

"Про державну таємницю"від 21 січня 1994 р.

"Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів"від 4 лютого 1994 р.

"Про державну виконавчу службу"від 24 березня 1998 р.

Система законодавства щодо регулювання боротьби зі злочинністю, у тому числі з її організованими формами, поряд з зазначеними Законами включає також акти нормативного змісту - Постанови Верховної Ради України. Практика регулювання ними суспільних відносин широко застосовувалася до прийняття у 1996 році Конституції України.

Постановою від 26 січня 1993 року № 2931-XII "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"Верховна Рада намітила ряд невідкладних заходів спрямованих на забезпечення виконання актів законодавства з питань зміцнення законності і правопорядку та направлених на боротьбу з організованою злочинністю і корупцією [28].

7 травня 1993 року прийнято Постанову № 3207-XII "Про невідкладні заходи щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією". Враховуючи загострення криміногенної ситуації в республіці, визначені заходи щодо підготовки і внесення на розгляд ряду законопроектів.

З метою забезпечення правових, організаційних і матеріально-технічних передумов для більш ефективної боротьби із злочинністю Постановою № 3325-XII від 25 червня 1993 року затверджено Державну програму боротьби із злочинністю [89].

Постановами від 16 грудня 1993 року № 3720-XII та від 12 жовтня 1994 року № 199/94-ВР затверджені "Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю".

З червня 1994 року Постановою № 51/94-ВР створенопостійна Комісії Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією

Основні засади і напрями становлення економіки України в кризовий період визначені Постановою від 15 червня 1994 року, № 61/94-ВР "Про основні засади і напрями становлення економіки України в кризовий період".Зокрема, серед заходів визначені і такі, що стосуються: ліквідації можливостей для корупції та безконтрольної приватизації; боротьби з організованою злочинністю, корупцією, тіньовою економікою, подолання дезорганізаціїв структурах державної влади, настроїв очікування чергових реорганізацій та кадрових перемін; певну чистку апарату, орієнтуючись на сучасні вимоги до нього, специфіку ситуації в економіці та управлінні нею [26].

Постановою від 15 жовтня 1996 року № 412/96-ВРсхваленаПрограма діяльності Кабінету Міністрів України,якою серед інших визначені заходи, спрямовані на подолання "тінізації" економіки.

Зазначено, що "тіньова" економіка є економічною базою для антидержавних, антиконституційних дій, корупції.

"Тіньова" економіка набула такого поширення, що почала істотно впливати на всі сторони економічної діяльності, політичне і суспільне життя в Україні. Її негативними наслідками є значне зростання "тіньового" капіталу, вивезення його в інші держави, порушення грошового обігу, скорочення податкових надходжень, неможливість забезпечити збалансованість державного бюджету, розвиток інфляційних процесів, неконтрольоване розшарування населення за рівнем доходів.

Накопичення значних капіталів у "тіньовій" економіці дає можливість певним групам людей монополізувати окремі види діяльності в сфері підприємництва, впливати на державні, регіональні владні структури, депутатів, політичні партії, засоби масової інформації тощо, призводить до криміналізації суспільства, боротьби за перерозподіл власності, встановлення контролю за каналами незаконного збагачення, поділу сфер впливу.

Постановою від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР схвалено Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України.

Серед основних можливих загроз національній безпеці України в найбільш важливих сферах життєдіяльності визначено відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими формами, та тероризмом.

Постановою № 640/97-ВР від 18 листопада 1997 року "Про стан боротьби із злочинністю та забезпечення законності в державі" визнано, що корупція і організована злочинність реально загрожують національній безпеці та конституційному ладу України і намічено ряд заходів щодо протидії організованій злочинності і корупції [27].

В розвиток законодавства, Президентом України у відповідності з Конституцією України та Законом України "Про Президента України"від 5 липня 1991 р. прийнято ряд нормативних актів, які конкретизують функції і завдання органів виконавчої влади на всіх рівнях управління [18].

Виходячи з надзвичайно важливого значення подальшого посилення боротьби з найбільш небезпечними організованими формами злочинної діяльності Указом від 26 листопада 1993 р. № 567/93 при Президентові України був створений Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.

Не зважаючи на вжиті заходи криміногенна ситуація погіршувалася, тому Президентом України 21 липня 1994 р. видано Указ "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю" № 396/94, а 27 серпня 1994 р. - "Питання посилення боротьби з корупцією та іншими злочинами в сфері економіки" № 484/94.

На виконання ст.21 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" з метою науково-дослідного забезпечення боротьби з організованою злочинністю Указом від 1 грудня 1994р. № 714/94 при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України було створено Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю [87].

Серед основних завдань Центру є узагальнення державних потреб в науковому забезпеченні боротьби з організованою злочинністю і корупцією, проведення наукових досліджень, визначення їх практичної спрямованості, організація обміном досвідом цієї роботі; розробка аналітичних документів, прогнозів, проектів нормативних актів, пропозицій і практичних рекомендацій щодо стратегії і тактики діяльності державних і недержавних органів у цьому напрямку.

З метою вдосконалення діяльності по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю 30 грудня 1994 р. видано Указ № 829/94 "Про заходи щодо вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю". На виконання даного Указу Координаційним комітетом розроблені Практичні та організаційні заходи щодо боротьби зі злочинністю на І півріччя 1995 року, які були затверджені Розпорядженням Президента України від 10 лютого 1995 р. № 35/95-рп. [34].

Президентом України на підставі подання Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю 10 березня 1995 р. видано Указ № 205/95 "Про неналежне виконання вимог щодо повернення валютних цінностей, які незаконно знаходяться за кордоном".

З метою рішучого припинення на території Автономної Республіки Крим протиправних дій злочинних елементів Президентом України 26 червня 1995 р. видано Указ "Про невідкладні заходи щодо усунення порушень законності та правопорядку в Автономній Республіці Крим" № 487.

Указом Президента України від 31 січня 1996 року № 102/96 затверджено склад Координаційних комітетів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю та тимчасове положення про них при Уряді Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях.

Враховуючи ускладнення криміногенної ситуації в Україні, було видано Указ від 5 серпня 1996 року № 628/96 "Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні" [33].

Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96 затверджена Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки. Основним стратегічним завданням Програма визначає подальше вдосконалення практичної діяльності відповідних державних органів у зміцненні правопорядку і законності [37].

Пріоритетами в боротьбі зі злочинністю визначені формування досконалої правової бази боротьби зі злочинністю і корупцією, виявлення і знешкодження злочинних угруповань, викоренення тінізації економіки та інше.

Організаційне забезпечення виконання програми покладено на Кабінет Міністрів України та Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Прийнято рішення щодо приведення національного законодавства та відомчої нормативно-правової бази у відповідність з Конституцією України, враховуючи при цьому європейські стандарти та зарубіжний досвід у сфері боротьби зі злочинністю, зміцненні законності та правопорядку.

Поставлено завдання скоригувати спільні дії правоохоронних, фінансових і контролюючих органів для виявлення та перекриття каналів можливого надходження з-за кордону фінансової підтримки злочинним угрупованням, незаконним збройним формуванням та іншим силам або окремим особам, з боку яких імовірна загроза антидержавної діяльності.

Враховуючи ускладнення криміногенної ситуації, пов'язаної з нелегальною міграцією передбачено провести додаткові скоординовані заходи щодо запобігання нелегальній міграції та злочинним проявам з боку іноземців, зокрема, створенню ними злочинних угруповань, вчиненню контрабанди та інших небезпечних злочинів.

Поставлено завдання вивчити стан та регіональну поширеність дитячої бездоглядності та безпритульності, криміногенний вплив злочинного елементу на підлітків, способи втягнення неповнолітніх у злочинні групи.

В розділі V Програми ("Боротьба з організованою злочинністю і корупцією") зазначені, серед інших, заходи, спрямовані на здійснення скоординованих оперативно-розшукових заходів щодо викриття і ліквідації бандитських, мафіозно-рекетирських угруповань; проведення з відповідними службами суміжних держав спеціальних скоординованих оперативно-розшукових заходів щодо запобігання створенню та знешкодження транснаціональних кримінальних угруповань.

У ряді регіонів України за конкретними фактами скоєння злочинів у складі організованих груп поставлено завдання з'ясувати обставини, що перешкоджають розслідуванню, встановленню, розшуку i затриманню підозрюваних, вилученню речових доказів, відшкодуванню збитків та викриттю корумпованих зв'язків,або які не забезпечують надійного захисту учасників кримінального процесу, зокрема, потерпілих від злочинів та свідків, надати необхідну допомогу в налагодженні цієї роботи.

Вивчити роль злочинних "авторитетів" та "злодіїв у законі", організаторів злочинних груп, у тому числі на грунті етнічних та родинних зв'язків, у розподілі сфер впливу на регіони, а також напрями злочинної діяльності та втягнення до неї молоді.

У сфері боротьби з корупцією здійснити запобіжні заходи щодо повного виключення проникнення корупції, організованої злочинності у правоохоронні та інші владні структури, недопущення використання державними службовцями, співробітниками правоохоронних органів i судів своїх повноважень з корисливою метою, рішучого викриття та припинення таких проявів з боку посадових осіб.

Для забезпечення зміцнення правопорядку в державі, підвищення ефективності боротьби з корупцією і організованою злочинністю, забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина та відповідно до вимог Конституції України розроблена Національна програма боротьби з корупцією,яказатверджена Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. № 319/97 [38].

В Програмі відмічено, що незважаючи на вжиті останніми роками заходи щодо подолання корупції, досягти помітних зрушень у цій справі не вдалося. Прояви цього явища негативно позначаються на забезпеченні національної безпеки держави, викликають напругу в суспільстві. Не усунуто причини та умови, що сприяють корупційним проявам.

З метою подолання корупції як суспільного зла передбачається здійснення ряду заходів: профілактичних, організаційно-правових, інформаційно-аналітичного забезпечення боротьби з корупцією та пов'язаною з нею злочинністю.

Указом Президента України від 8 травня 1998 року № 449/98 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 1998 року "Про ефективність функціонування системи запобігання злочинним проявам проти особи і суспільства" серед іншого зазначено на необхідність узагальнити методи вчинення злочинів на замовлення як одного з проявів організованої злочинності, розробити концепцію боротьби з ними та визначити заходи щодо законодавчого, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення її виконання, а також підготувати відповідні рекомендації для правоохоронних та інших державних органів [36].

У відповідності з законодавством велика роль щодо реалізації стратегічних положень державної політики боротьби з організованою злочинністю і корупцією, відводиться уряду України. Організаційно-правова його діяльність знайшла відображення у відповідних нормативних актах, постановах Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародний масштаб організованої злочинності, урядом України прийняті заходи щодо забезпечення взаємодії українських правоохоронних органів з міжнародними організаціями, зокрема з Інтерполом через створення відповідної структури цього органу в Україні. Діяльність Національного центрального бюро Інтерполу регулюється постановами Кабінету Міністрів України: від 30 вересня 1992 р. "Про вступ України до Інтерполу", та Положенням "Про Національне центральне бюро Інтерполу" затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 220 [29].

Для протидії криміналізації економіки 22 січня 1996 р. видано Постанову № 109 "Про хід виконання Програми заходів щодо запобігання злочинності у сфері економіки" [30].

Постановою від 18 березня 1996 року № 330 "Про стан виконання Указу Президента України від 26 червня 1995 р. "Про невідкладні заходи щодо усунення порушень законності та правопорядку в Автономній Республіці Крим" та постанови від 11 серпня 1996 р". № 636 з цього питання Кабінет Міністрів України постановив: Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України, Уряду Автономної Республіки Крим вжити невідкладних додаткових заходів для виконання у повному обсязі вимог Указу Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, забезпечити знешкодження організованих злочинних угруповань [86].

Для організаційного забезпечення виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 11 грудня 1996 р. № 1502 затвердив Положення та склад Міжвідомчої комісії з питань організаційного забезпечення виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки.

Хід виконання законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України з питань боротьби з корупцією і злочинністю та звіти керівників центральних органів виконавчої влади щодо виконання Законів України "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією" знайшов своє відображення у Постанові від 14 липня 1997 р. № 763.

З метою узгодження дій правоохоронних органів щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією їх керівниками прийнято ряд міжвідомчих нормативних актів.

Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністювід 10 серпня 1994 р. Ця Інструкція визначає основні напрями та форми взаємодії у вирішенні питань боротьби із злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України, Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України.

Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 26 лютого 1997 року за № 54/1858.

Ефективність боротьби з організованою злочинністю в значній мірі залежить від того, наскільки різнопланово і комплексно здійснюється підхід до цієї проблеми. Було б помилково зводити все лише до кримінально-правової діяльності. Не виключаючи, не підміняючи, а доповнюючи її, на боротьбу з організованою злочинністю повинні бути зорієнтовані і відповідні норми адміністративного, цивільного, господарського, трудового, виправно-трудового законодавства.

Для поліпшення роботи правоохоронних та інших державних органів у боротьбі зі злочинністю Президент України підписав Указ "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" від 18 лютого 2002 року № 143/2002 [35].

Дата добавления: 2015-05-22