Особливості поведінки особистості у групі

В психології, зокрема соціальній, існує ряд понять, котрі визначають місце й особливості поведінки особистості в групі та в інших більш широких соціальних об'єднаннях. Найважливішими серед них є такі поняття, як статус, позиція і роль.

Поняття статусу /від латинської status - стан, становище/ визначає місце індивіда в системі міжособистісних відносин в групі чи в суспільстві, його права, обов'язки і привілеї. В різних групах одна і та людина може мати різний статус. Оскільки індивід перебуває у взаємозв'язках різного рівня, можна виокремити декілька статусів особистості - економічний, правовий, професійний, політичний, особистісний. В більш узагальненому вигляді можна також говорити про психологічний і соціальний статус. Є дослідження, де виокремлюють статуси "заданий" і "досягнутий", "формальний" і "неформальний", "суб'єктивний" і "об'єктивний". Фактично статус має розглядатися як єдність об'єктивного і суб'єктивного, особистісного. Він є показником визнання значущості особистості з боку групи чи суспільства, в статусі виявляють себе групові норми й цінності. При цьому авторитет і престиж особистості є головними складовими статусу. Вважається, що підґрунтям авторитету є такі властивості людини, її риси, котрі за рівнем свого розвитку суттєво переважають такі самі якості інших. В управлінській діяльності вирішальним моментом у формуванні взаємозв'язків на рівні "керівник - підлеглий" є не сама по собі об'єктивна цінність властивостей людини, а їх суб'єктивна цінність для взаємодіючих.

В тлумаченні поняття "позиція" /від латинської positio/ склалися два найбільш загальні підходи: 1) соціологічний, який під позицією розуміє щось зовнішнє до особистості, те місце, яке вона посідає в системі відносин, умови, за яких людина діє як особистість; 2) психологічний, який розглядає позицію як внутрішній компонент, що входить до структури особистості. Позиція особистості показує реальне діяльне ставлення людини до подій, що відбуваються. В позиції виявляються дійові цінності особистості, вони, як правило, визначаються за допомогою прикметників, таких, наприклад, як ділова, тверда, навчальна тощо. Позиція відтворює погляди, уявлення, установки особистості відносно умов власної життєдіяльності.

Поняття ролі /від французької role/ вміщує певну соціальну чи психологічну характеристику самої особистості, спосіб поведінки людини в залежності від її статусу і позиції у групі чи суспільстві, в системі міжособистісних чи суспільних відносин. Кількість ролей, їх діапазон визначається розмаїттям соціальних груп, видів діяльності й відносин, в які включена особистість. Натомість, жодна роль не вичерпує повністю особистість — людина протягом свого життя виконує безліч ролей, однак постійне виконання однієї ролі чи кількох ролей сприяє їх закріпленню.

В науковій соціологічній та психологічній літературі виокремлюють наступні ролі: соціальні (професійні, соціально-демографічні тощо), міжособистісні, активні (ті, які виконуються в даний момент), латентні (в даній ситуації не проявляються), організовані й стихійні. Стосовно поняття "соціальна роль",то існує декілька точок зору щодо змісту цієї дефініції. І. Кон під соціальною роллю розуміє функцію, нормативне схвалений спосіб поведінки, очікуваний від кожного, хто займає певну позицію. Ці очікування не залежать від свідомості та поведінки конкретного індивіда: вони даються йому як щось зовнішнє, більш-менш обов'язкове. Це "зовнішнє" Б. Ананьєв розглядає як деякі стереотипні вимоги до особистості з боку групи. Є. Кузьмін звертає увагу на те, що роль може оцінюватися в соціальній, соціально-психологічній та психологічній системах. Роль у соціальному плані- це об'єктивний результат і суспільна значущість діяльності суб'єкта. Роль у психологічному плані - це відповідність якостей індивіда виконуваній ролі. Роль у соціально-психологічному розумінні - це глибина розуміння, прийняття та відповідальності у виконанні ролі, це співвідношення ролі з груповими нормами та цінностями.

Для ефективного функціювання виробництва важливе значення має сумісність різних людей: на рівні "керівник - підлеглі", "керівник - інші керівники", "співробітники - працівники". Головною особливістю психологічної сумісності на міжособистісному рівні є взаємне прийняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності; висока безпосередня задоволеність учасників взаємодії її результатом і процесом, коли кожний з них виявився на висоті вимог іншого. Психологічна несумісність, у свою чергу, породжує конфлікти, антипатію.

Головною особливістю психологічної сумісності на рівні "група - інші члени групи" є можливість безконфліктного спілкування і погодженості дій її членів в умовах спільної діяльності, передбаченої виробництвом чи соціальним управлінням. Психологами помічено, що навіть мовчазна присутність інших людей змінює психологічний стан його членів: в одних показники в присутності інших поліпшуються, в інших - погіршуються.

Дата добавления: 2015-05-22