D. Помилки та пропуски 2 страница

Сфера 3. Розвиток людини. Тут справу маємо насамперед: а)з демографічною проблемою; б)з проблемою сучасної урбанізації1; в)з проблемою пристосування до умов природного й соціального середовища, яке постійно змінюється під впливом НТП; г)з проблемою боротьби з епідеміями й тяжкими захворюваннями тощо.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Кордони між сферами часто мають умовний характер. Усі глобальні проблеми тісно між собою пов'язані, більш того, зумовлюють одна одну, тому що, як правило, мають одні витоки, тобто причини виникнення.

100. Сутність та шляхи розв’язання глобальних екологічних проблем сучасності.

Екологічна криза — незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградація природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання.

Господарська діяльність у багатьох державах настільки розвинута, що впливає не лише на екологію своїх держав, а й за її межами. Сьогодні залишилось дуже мало неосвоєних земель для ведення сільського господарства; ♦ систематично збільшується площа пустель; ♦ зменшується кількість лісів; ♦ експлуатація водних басейнів здійснюється у таких масштабах, що природа не встигає відтворити те, що забирає людина, ♦проблеми ядерної безпеки – Чорнобиль та Фукусіма, забруднення людиною водоймів, ♦підвищення температури та парниковий ефект(тануль льодовики – руйнується озоновий шар), ♦забруднення вихлопними і промисловими газами та інше і створюють глобальні екологічні проблеми. За прогнозами за XXI ст. температура підніметься на 3,5 С Ця нібито незначна зміна може виявитись катастрофічною. У деяких регіонах посухи можуть стати довшими, в інших - дощі сильнішими, урагани - руйнівнішими... Хоч і сьогодні від повеней та голоду помирають мільйони людей, однак через глобальне потепління кількість смертей може значно збільшитись. Почастішають хвороби та смертні випадки, пов'язані із спекою. Може збільшитись частота та кількість лісових пожеж, підвищиться рівень моря.

Екологічний демпінг — один із проявів недобросовісної конкуренції, пов'язаний із необґрунтованим зниженням експортних цін шляхом скорочення витрат на природозберігаючі та екологічно безпечні технології.

Одним з головниз засобів боротьби є Екологічний ("зелений") протекціонізм — політика держави, спрямована на заборону та обмеження виробництва, продажу і використання екологонебезпечної продукції та ввезення в країну технологій і товарів, які завдають шкоди навколишньому середовищу і становлять загрозу здоров'ю населення. Підвищення рівня екологічної безпеки господарювання і подолання кризи передбачають радикальну перебудову взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем, екологізацію економічного розвитку й відбір пріоритетних напрямів природоохоронної діяльності

101. Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем

Основними причинами загострення глобальних проблем є надмірно швидке зростання чисельності населення у слаборозвинутих країнах світу, низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій, швидке збільшення чисельності машин з використанням екологічно брудного палива, хижацьке вирубування лісів, знищення природних річок, панування відносин капіталістичної власності й адміністративно-командної, системи у колишньому СРСР, широке використання важелів ринкової економіки та ін. Основними шляхами розв'язання паливно-енергетичної та сировинної криз є встановлення національної народної власності на природні ресурси, істотна зміна механізму ціноутворення на них, об'єднання зусиль країн — експортерів ресурсів — проти міжнародних монополій, позбавлення диктату міжнародних фінансово-кредитних організацій фінансування розвинутими країнами світу процесу розвідування і розробки природних ресурсів, списання боргів слаборозвинутим країнам та ін.

Істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси у слаборозвинутих країнах, який по суті визначається гігантськими транснаціональними корпораціями (ТНК), що контролюють природні багатства. За даними експертів ЮНКТАД (Конференції ООН з торгівлі й розвитку), від трьох до шести компаній контролюють 80—85% ринку міді, 90—95% ринку залізної руди, 80% ринку бавовнику, пшениці, кукурудзи, какао, кави та грейпфрутів, 70— 75% ринку бананів, 60% ринку цукру. ТНК за допомогою політики "поділяй і володарюй" домагаються неузгодженості між країнами — експортерами природних ресурсів.

Здійснення прогресивних аграрних перетворень на селі, знаходження нових та вдосконалення існуючих паливно-енергет. матеріалів

Відповідальність усіх держав за збереження природи і регулювання випуску сировини.

102. Сутність та сучасні форми прояву глобальної демографічної проблеми

Глобальна демогр. криза набирає обертів з кожним днем, особливо в ниньошньому 2012 році. Суть її полягає в наступному – старіння нації в розвинених країнах, збільшення расових та етнічних конфліктів, загострення війн та протистоянь, світова економічна криза та безробіття та багато інших

У доповіді під назвою Світ праці у 2011 році: змусити ринки створювати робочі місця, МОП наголошує, що відкладене оздоровлення світової економіки вкрай негативно відбилося на ринках праці. За даними експертів організації, з урахуванням сьогоднішніх тенденцій можна зробити висновок, що розвиненим економікам для повернення на передкризовий рівень зайнятості знадобиться не менш як п'ять років - на рік більше, ніж було вказано в прогнозі в торішній доповіді.

Темпи приросту населення світу досягли свого максимуму у 1960-70-х рр. (2% на рік) і скоротилися до 1,17% на рік протягом 2000-х рр. (до 2050-х рр. – 0,36% на рік)

Зменшуватиметься чисельність населення розвинених країн, навіть з урахуванням міграції

В Індії, Пакистані, Нігерії та ДРК приріст населення до 2050 р. перевищить цифру у 100 млн. осіб, ряд країн втратять населення (Росія – 33 млн., Україна – 15 млн., Японія – 25 млн., Німеччина – 8,4 млн., Польща – 7,7 млн.). Крім цього, розвинені країни стикаються з проблемою швидкого старіння свого населення.

МОП зазначає, що подальше занурення світової економіки у кризу може привести до нових соціальних хвилювань в багатьох країнах. У доповідь МОП за 2011р. включено новий "індекс соціальних заворушень", який фіксує рівень суспільного невдоволення браком робочих місць і обурення у зв'язку з тим, що тягар кризи розподіляться несправедливо. Індекс свідчить, що в більш ніж 45 країнах з 118 країн, охоплених дослідженням, ризик соціальних заворушень зростає. Особливо це стосується розвинених економік, зокрема, ЄС, арабських країн і - меншою мірою - азіатського регіону. При цьому ризик соціальних заворушень нижчий або зберігається на одному рівні в країнах Африки на південь від Сахари і в державах Латинської Америки.

103. Стратегічні напрями економічної інтеграції України

Україна - одна з найбільших європейських держав, тому для неї важливою є інтеграція в першу чергу з країнами Європи.

Країни-члени ЄС висловили в своїй Спільній Пропозиції у листопаді 1994 року намір підтримувати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України. Крім того, ЄС і далі висловив підтримку Україні в своєму Плані Дій для України (1996р.) Дві його задачі: 1) продемонструвати політичний сигнал підтримки з боку ЄС; 2) досліджувати засоби для поліпшення розвитку існуючої допомоги та зв'язків між ЄС та Україною.

Залучення міжнародної технічної допомоги та співробітництво з міжнародними фін. організаціями у 2009-12р. здійснюватимуться за такими стратегічними напрямами: 1) підвищення конкурентоспроможності національної економіки на інвестиційно-інноваційній основі; 2) підвищення соціальних стандартів життя та здоров'я громадян, гуманітарний розвиток, розвиток громадянського суспільства і забезпечення верховенства права; 3) усунення інфраструктурних обмежень; 4) сприяння європ. та євроатлантичній інтеграції України; 5) підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, захист держави і громадян

104. Пріоритетні напрями галузевої орієнтації України

• У напрямі галузевої орієнтації Україна плідно співпрацює з країнами СНД, а саме: Росією, Білоруссю та Молдовою задля підтримання експорту нац продукції, постачання сировинних ресурсів, Азербайджаном і Грузією в рамках тристоронньої угоди про створення транспортного коридору Закавказзя-Європа, з Республікою Казахстан досягнуто важливих домовленостей щодо кооперації в галузі машинобудування, енергетичного комплексу та енергоємних виробництв, з Узбекистаном в галузі фармацевтичної промисловості та рядом інших країн. В рамках асоціації транскордонного співробітнитцва «Єврорегіон Буг» Україна плідно співпрацює з Польщею в галузях транспорту, машинобудування, агропромисловісті, фармацевтичної промисловісті, металугрії, енергоносіїв, а також в науково-технічній сфері.

• паливно-енергетичнона співпраця. Передбачається спільне опрацювання питання про участь ВАТ «Уралмаш - бурове обладнання» у здійсненні технічного переоснащення і модернізації бурового обладнання нафтогазовидобувних підприємств України;

• співпраця у галузі атомної енергетики і ядерних матеріалів. Визначено в якості пріоритетних завдань співробітництво в будівництві енергоблоків № 3 і № 4 Хмельницької АЕС, підписано Міжурядову українсько-російську угоду про співробітництвов 2010 році, розвиток українсько-російського співробітництва в галузі поводження з відпрацьованим ядерним паливом, забезпечення АЕС України ядерним паливом;

105. Участь України в інтеграційних об’єднаннях

Інтеграційне об’єднання – господарське угруповання, створене для регулювання інтеграційних процесів між країнами-учасницями.

Україна не стоїть осторонь інтеграл. процесів, тому співпрацює з багатьма країнами шляхом розвитку міждержавних відносин з прикордонними країнами, Росією, країнами Східної Європи, країнами ЄС, США, Японією, Китаєм, країнами, що розвиваються, країнами ОПЕК, НІК, Індією, країнами Латинської Америки і Африки.

Економічні зв’язки в колишньому СРСР були дуже сильними, тому новоутворені держави вступили у етап становлення суверенітетів і трансформації економічних систем. Організаційною основою цього стало створення СНД. Воно є об’єднанням суверенних країн з метою регулювання різних питань за допомогою міждержавних договорів й угод. Україна обрала модель асоційованої, а не повної участі в діяльності Співдружності. Це дає їй змогу активно працювати в основних органах СНД, і разом з тим дистанціюватися від тих органів та рішень, які не відповідають власним інтересам України.

Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) було створено 25 червня 1992 р. у Стамбулі в ході зустрічі на найвищому рівні глав держав і урядів Азербайджану, Албанії, Болгарії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України шляхом прийняття Декларації та підписання Босфорської заяви, в якій було виражено бажання перетворити Чорне море в регіон миру, свободи, стабільності і процвітання через взаємне співробітництво.

106.Перспективи розвитку інтеграційного співробітництва на пострадянському просторі

Держави СНД успадкували від Союзу РСР єдину енергетичну систему, єдину систему транспорту, зв'язку, телекомунікакаций, взаємопов'язані народногосподарські комплекси, загальну систему нафто-і газопроводів, свободу пересування робочої сили, єдину технічну стандартизацію. Процеси взаємного економічного співробітництва на базі існування нових незалежних держав почалися з осені 1992 р. У 09.1993 р. на рівні глав був підписаний Договір про створення економ союзу країн СНД. Угода про створення ЗВТ було прийнято 15 квітня 1994, однак його не було реалізовано до сьогодні через велике коло учасників та небажання деяких країн. У 2002 році у рамках ГУУАМ була підписана угода про ЗВТ. Нині проект також не реалізовано через низку причин, а саме евроінтеграційні прагнення краін та слабкі економічні зв’язки між країнами. Митний союз. У рамках СНД 1995 року було підписано Угоду про створення митного союзу, правонаступником якого стало Євразійське економічне співтовариство, договір про створення якого було підписано 10 жовтня 2000-го, а у структурі ЄврАзЕС залишилися інститути його попередника. Единий економічний простір. На пострадянському просторі спроби створити Єдиний економічний простір робили в рамках Митного союзу СНД, згодом – у ЄврАзЕС. У процесі становлення ЄврАзЕС виявилися його лідери – Росія й Казахстан. Підписання угоди про створення ЄЕП за участі Білорусі, Казахстану, Росії та України стало підґрунтям для запровадження концепції різношвидкісної інтеграції вже в рамках ЄврАзЕС. Розвиток співробітництва в рамках організації декларується в різноманітних сферах – від суто економічних до питань безпеки (наприклад, співробітництво з прикордонних питань).

108.Напрями співробітництва України з ЄС

У процесі інтегрування України з ЄС особливого значення набуває проблема залучення іноземних інвестицій, вирішенню якої сприяє поліпшенню інвестиційного клімату в країні, зумовлене дією макроекономічних факторів.

Україну на сьогодні за багатьма макроекономічними показниками стоїть набагато нижче інших багатьох країн ЄС тому тільки в результаті досягнення високого рівня розвитку економіки Україна може претендувати на членство у ЄС. Розвиток відносин з ЄС має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Основні зусилля мають спрямовуватися на:

1) інтеграцію господарства України у загальноєвропейський економічний простір; 2) підтримку вітчизняних товаровиробників і вдосконалення міжн.-правового механізму захисту їх інтересів; 3) гармонізацію економічного законодавства у відповідності до стандартів ЄС і СОТ та створення передумов для створення ЗВТ Україна-ЄС

Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського полiтичного (в тому числi у сферi зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки), iнформацiйного, економiчного i правового простору. Отримання на цiй основi статусу асоцiйованого члена ЄС є головним зовнiшньополiтичним прiоритетом України у середньостроковому вимiрi i повинно спiввiдноситися в часi з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, якi мають спiльний кордон з Україною.

I. Основнi напрями iнтеграцiйного процесу:1. Адаптацiя законодавства України до законодавства, забезпечення прав людини. 2. Економiчна iнтеграцiя та розвиток торговельних вiдносин мiж Україною та ЄС. 3. Iнтеграцiя України до ЄС у контекстi загальноєвропейської безпеки. 4. Полiтична консолiдацiя та змiцнення демократiї.

5. Адаптацiя соцiальної полiтики України до стандартiв ЄС. 6. Культурно-освiтня i науково-технiчна iнтеграцiя. 7. Регiональна iнтеграцiя України. 8. Галузева спiвпраця.

9. Спiвробiтництво у галузi охорони довкiлля. II. Внутрiшнє забезпечення iнтеграцiйного процесу.

Внутрiшнє забезпечення процесу iнтеграцiї України до ЄС покладається на вищий, центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади України у спiвпрацi з органами законодавчої влади, вiдповiдними органами мiсцевого самоврядування.

109. Інвестиційне співробітництво України з Європейським Союзом

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну на 01.10.2011, склав 48 500 млн.дол., в т.ч. з країн-членів Європейського Союзу 80,0% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу в українську економіку. Приріст прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу в українську економіку за період з 01.10.2010 по 01.10.2011 становить 5 954,3 млн.дол.США, в т.ч. з країн-членів Європейського Союзу – 5 297,7 млн.дол.США.

Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій в Україну посідає Кіпр - 24,9% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України або 31,2% від обсягу інвестицій з країн ЄС. Частка інвестицій, які надійшли в українську економіку з Німеччини, що посідає друге місце серед країн ЄС за обсягами інвестицій, становить 15,0% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну (18,8% від обсягу інвестицій з країн ЄС). Третє місце посідають Нідерланди з обсягом інвестицій 10,1 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну (відповідно від обсягу інвестицій з країн ЄС – 12,7%). На четвертому місці знаходиться Австрія з обсягом інвестицій 7,1% (відповідно 8,9%).Кіпр, Німеччина, Нідерланди та Австрія є не лише найбільшими інвесторами серед країн ЄС, але входять і до десяти країн світу, що здійснюють найбільші за обсягами інвестицій в Україну, відповідно займають перше, друге, третє та п’яте місця.

Прямі інвестиції з України до країн-членів ЄС - Загальний обсяг прямих інвестицій з України станом на 01.10.2011 становить 6 860,6 млн.дол.США, в т.ч. до країн-членів Європейського Союзу 6 499,8 млн.дол.США, що складає 94,7% від загального обсягу українських інвестицій, залучених до країн світу.

110. Напрями співробітництва Україна-Росія.

Прагматичний і стабільний розвиток українсько-російських економічних відносин є важливим чинником, що забезпечує стабільний і передбачуваний економічний розвиток, енергетичну безпеку і, значною мірою, політичну стабільність.

Торговельно-економічне співробітництво

На сьогодні Російська Федерація посідає одне з провідних місць серед основних економічних партнерів України. Частка Росії в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України (товари і послуги) 27,12 %. Слід зазначити, що протягом останніх 6 років спостерігається тенденція до поступового її зниження.

У структурі українського товарного експорту в Росію провідні позиції займає продукція машино- і приладобудування (більше 36 %), чорні метали і вироби з них (27 %), продовольство і продукція харчової промисловості (більше 10 %), хімічна продукція і полімерні матеріали (біля 7 %)

В імпорті з РФ переважають енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки (46,8 %), продукція машино- і приладобудування (біля 20 %), чорні метали і вироби з них (9,3 %). Аналізуючи структуру товарної торгівлі між Україною і Росією можна зробити висновок, що український експорт є більш диверсифікованим, а відносна частка продукції з високим ступенем обробки у ньому більша, ніж в імпорті з Росії. Сировинний характер імпорту з Росії визначається переважанням у його структурі енергетичних матеріалів (46,8 %). Водночас велике значення для Української промисловості має імпорт кольорових металів, на які приходиться біля 3 % усього імпорту з РФ.

Інвестиції. Офіційна статистика не дає повного уявлення про реальні обсяги і структуру російських інвестицій в Україні, оскільки значна їх частина “закамуфльована” у тій частці, що припадає на різні офшорні зони (перш за все – Кіпр).

Авіаційна і космічна промисловість. Ракетно-космічна й авіабудівна галузі є тими сферами, де Україна і Росія виступають як достатньо ефективні партнери. За підрахунками, двосторонні зв’язки наближаються тут до 40 %, а у деяких вузьких галузях — до 60 %.

Об’єднання інтелектуальних і виробничих ресурсів двох країн на паритетних і взаємовигідних умовах дозволить зміцнити позиції на світових ринках, а також сприятиме освоєнню нових ринків в умовах загострення конкуренції.

Співробітництво у сфері енергетики. Енергетична сфера є найважливішою складовою українсько-російського економічного співробітництва. Імпортовані з РФ енергоносії забезпечують більше 60 % українських потреб у нафті. Росія виступає необхідним посередником, що забезпечує транспортування в Україну центральноазійського газу (туркменського і узбекського), а також продає власний газ для українських потреб. Окрім того, на енергетичні матеріали припадає 46,7 % всього українського імпорту з РФ у вартісному еквіваленті.

Військово-промисловий комплекс. Військово-промисловий комплекс є важливою сферою економічної кооперації України і Росії. Потужні коопераційні зв’язки із російськими підприємствами мають більшість українських заводів і конструкторсько-виробничих об’єднань, що працюють у сфері ВПК. Серед них можна назвати ДП “Завод ім. Малишева”, КП “ХКБМ ім. Морозова”, ВАТ “Топаз” тощо.

Базисні умови постачання (INCOTERMS) у міжнар-й торгівлі -28

Вал-й ринок, його ф-ції та стр-ра -74

Види міжнар-го інвестув-ня та сучасні тенденції його розв-ку -40

Види оп-цій на вал-х ринках та їх хар-ка -76

Види та умови кредит-ня МВФ -56

Втеча інтелект-го кап-лу, його причини, нап-ми, насл-ки -66

Географ-а стр-ра зовн торгівлі товарами У-ни -31

Демпінг як засіб тор-ої пол-ки, його види. Антид-ві мита та їх роль у розв-ку між нар-ї торгівлі -26

Джерела зовн фінанси-ня країн -33

Еволюція теорій між нар-ї торгівлі -15

Етапи евол. світ-ї вал-ї сис-ми: базові прин-пи та ключ.хар-ки -68

Етапи розв-ку міжна-ої екон інт-ії та їх хар-ка -88

Етапи роз-ку екон інтеграції в ЭС -90

Етапи співробіт-ва У-ни з МВФ -57

Зустрічна торгівля, її види та особл-ті -16

Інвестиційне спів роб-во України з ЄС -109

Класифікація нетарифних методів регул. у міжнар-й торгівлі -23

Класиф-ція та хар-ка глобальних проблем -99

Ключові інстр-ти та мех-ми відновл-ня рівноваги платіжного балансу -85

Контрактні форми міжнар-го інвестування -44

Ліценз-ня і квоту-ня у зовн торгівлі -25

Масштаби і основні хар-ки діяльності ТНК-10

Методи міжнар-ї торгівлі: переваги і недоліки їх викор-ня -17

Методи стимул-ня експ-ту у міжнар-й тор-лі - 24

Митний тариф, його ф-ції та види -22

Міжнар-а біржова торгівля товарами, її структура та суч тенд-ції розв-ку -19

Міжнар-а інвест-на діял-ть У-ни, її напрямки та масштаби -48

Міжнар-й аукціон, його сут-ть, види та способи пров-ня -20

Міжнар-й кредит, його ф-ції та форми -50

Напрями спів роб-ва Україна-Росія -110

Напрями спів роб-ва У-ни з ЄС -108

Напрями формув-ня сприятливого інцест-го клімату в У-ні -49

Ознаки систем-ції країн світу за методиками ООН, Світ-го Банку та МВФ -1

Орг-ційна стр-ра та особл-ті діял-ті групи Світ-го Банку -53

Основні фактори впливу на ціноутв-ня на світових товарних ринках -27

Основні хар-ки та струк-ні прин-пи функт-ня ЯмаЙ вал-ї с-ми -72

Основні хар-ки та структурні прин-пи орг-ції Гену.ї вал-ї с-ми -70

Особливості станов-ня та розвитку європейської вал-ї с-ми -73

Особл-ті діял-ті ТНБ -38

Особл-ті екон інт-ції країн Азії -94

Особл-ті інт-ції країн Півд та Центр-ї Америки -93

Особл-ті розвитку регіон-х ринків робочої сили за умов глоб-ції -59

Особл-ті розвитку світ-го ринку цін-х паперів -37

Особл-ті розвитку, причини та нас-ки кризи Бреттон-Вудс-ї вал-ї с-ми -71

Особл-ті становл-ня та роз-ку Азійсько-Тихоокеан-го Екон Співроб-ва (АТЕС) -95

Особл-ті та структуризація середовища МЕВ -3

Оцінка позит-х та негат-х наслідків інтег-ції країни до регіональних екон об’єднань -89

Передумови формув-ня зони вільної торгівлі між У-ною та ЄС -107

Перспективи розвитку інтеграл-го спів роб-ва на пострад-му просторі -106

Платіжний баланс У-ни: стан, дин-ка та особл-ті форм-ня -86

Показники обсягів та стр-ри міжнар-ї торгівлі -14

Показники резул-тів та дин-ки міжнар-ї тор-лі -13

Пон-тя та види акредитивної форми міжнар-х розрах-ків -79

Пон-тя та види вал-го арбітражу -75

Пон-тя та види ВЕЗ -11

Пон-тя та особливості функт-ня офшорних центрів -12

Поняття та форми протекц.у в торгівельно-екон відносинах -21

Порівн-на хар-ка аванс. платежів і платежів на “відер. рах-к” -81

Порівн-на хар-ка акредитиву та інкасо -80

Порівняльна хар-ка прямих та портфельних інв-цій -41

Порівняльна хар-ка фактор-гу та форфейт-гу -51

Прин-пи орг.-ції валют-х відносин в умовах золото монет-го стандарту -69

Причини суч світової фін кризи та її наслідки для розвитку ек-ки У-ни -39

Пріор-ні напрями галузевої орієнтації У-ни -104

Проблема зовн заборг-ті країн та шляхи її розв’язання -58

Рівні регул-ня процесів міжнар-ї труд-ї міг-ції -64

Рівні розвитку між нар-ї екон інтегр-ії -87

Роль ЄБРР у кредит-ні нац ек-к -55

Роль злиттів та поглинань у міжнар-му бізнесі -46

Роль між нар-ї трудової міграції в екон розвитку країн світу -61

Роль міжнар-х неурядових екон орг-цій у розв’язанні зовн заборгованості країн світу -54

Роль СОТ у регулюванні міжнар-ї торгівлі -29

Роль спільних підп-в у міжнар-х інцест-х процесах -45

Роль стратег-х альянсів у міжнар-му бізнесу -47

Світові тенденції руху прямих іноз-х інв-цій -42

Соц-екон наслідки міжнар-ї трудової міг-ції для країн-експ-рів і країн-імпор-рів роб-ї сили -63

Стратегічні напрями екон інтеграції У-ни -103

Сутнісні риси та основні сфери діяльності ТНК -9

Сутність вал-го курсу та його види -67

Сутність і форми МЕД підп-в -8

Сутність та тенд-ції розв-ку світ-го госп-ва -6

Сутн-ть та форми міжнар-х розрах-ків -78

Сут-ть та стр-ра платіжного балансу країни -82

Сут-ть та суч-і види міжнар-ї трудової міграції -60

Сут-ть та суч. форми прояву глоб-ї демографічної проблеми -102

Сут-ть та шляхи розв’яз-ня глобальних екол-х пробл. сучас-ті -100

Сут-ть, прич-и та нас-ки глоб-ції світ-ої ек-ки -97

Сучасні тенд-ції розвитку міжнар-ї екон інт-ції -96

Товарна структура зовнторгов-ї діял-ті У-ни -30

У-на у світових міграц-х процесах -65

Участь У-ни в інтеграл-х об’єдн-нях -105

Участь У-ни у світовій торгівлі послугами -32

Фак-ри впливу на масштаби та структуру іноз-го інцест-ня -43

Фак-ри впливу на фор-ня вал-го курсу в У-ні -77

Фін глобал-ція: пон-тя, осн-і форми її прояву та їх хар-ка -98

Форми міжнар-го поділу праці та фактори його роз-ку -7

Хар-ка географічної та функт-ї структури світового фін ринку -35

Хар-ка екон факторів впливу на платіжний баланс держави -83

Хар-ка інституційних посередників в міжнар-й торгівлі -18

Хар-ка інституційної та валютної структури світ-го фін ринку -34

Хар-ка інтегр-х процесів в Європі -91

Хар-ка інтегр-х процесів у Півн Америці -92

Хар-ка осн-х форм кредитув-ня експорту -52

Хар-ка політико-правового та соц-культурного серед-ща МЕВ -4

Хар-ка світових фін центрів -36

Хар-ка світових центрів експорту та імпорту робочої сили -62

Хар-ка структур-х елементів плат. балансу за методикою МВФ -84

Хар-ка суб’єктів МЕВ та рівнів їх взаємодії -2

Хар-ка та взаємозв’язок форм МЕВ -5

Шляхи виріш-ня паливно-енерг-ї та сиров.ї глоб-х проблем -101

Дата добавления: 2015-05-22