Форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії суб’єктів 2 страница

1. Підготовка тендеру	2. Представлення пропозицій	3. Вибір переможця	4. Укладання угоди
Визначення організатора тендеру;Формування тендерного комітету; Розробка комплекту тендерної документації; Узгодження документів із замовником-імпортером; Підготовка та публікація оголошення при відкритих торгах; Запрошення визначених заздалегідь учасників при закритих торгах; Розповсюдження (продаж) тендерної документації	Підготовка пропозиції оферентом: · заповнення проформ (за наявності в комплекті тендерної документації); · представлення пропозицій самостійно; Відправка документів у тендерних комітет до зазначеної дати; Внесення оферентом завдатку “надійності”	Відкриття конвертів: · у присутності учасників торгу (голосний торг); · без присутності учасників торгу (неголосний торг) Аналіз пропозицій за обраними критеріями та методикою; Вибір переможця	Укладання формальної угоди;Офіційне підписання контракту

Динамізація конкурентного середовища, зростаюча складність предметів торгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів: збільшення кількості фірм — учасниць торгів; зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг; загальне збільшення кількості торгів на будівництво комплексних об’єктів; переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування; поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги; зростання кількості консорціумів; поширення практики проведення торгів з розбивкою об’єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць; розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об’єктів; поширення участі в торгах місцевих фірм-замовниць.

Міжнародні виставки/ярмарки
У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок.
Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.
Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.
777777777777777777777777777777777777777777
Тарифними методами є мита і тарифні квоти

Мито (customs duty) – обов’язковий внесок, який стягується митними органами при імпорті або експорті товару і який є умовою імпорту або експорту.

Тарифна квота (tariff quota) – різновид перемінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті в межах певної кількості товар оподатковується митом за базовою внутрішньоквотовою ставкою тарифу (within-quota rate), при перевищенні встановлених обсягів за більшою ставкою (over-quota rate).

Митна вартість товару (customs value) – ціна товару, яка нормально встановлюється на відкритому ринку між незалежним продавцем і покупцем, за якою він може бути проданий в країні призначення в момент пред’явлення митної декларації.

Митні збори – додаткові збори, що стягуються під час увезення товарів понад ввізне мито за специфічні умови поставок і послуги, надані митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під відповідальність митниці тощо).

Тарифна ескалація (tariff escalation) – збільшення рівня митного оподаткування товарів зі збільшенням ступеню їх обробки.

Мита виконують три функції: фіскальну (наповнення бюджету), протекціоністську (захист внутрішнього ринку від надмірного імпорту), балансувальну (обмеження експорту стратегічної сировини або за низькими цінами).

Види мит:

1. За способом стягнення:

- адвалорні – мита, які нараховуються в процентах до митної вартості оподаткованих товарів.

- специфічні – мита, які нараховуються у встановленому розмірі фізичної характеристики товару.

- комбіновані – поєднують в собі адвалорні і специфічні мита.

2. За об’єктом оподаткування:

- імпортні – мита, які накладаються на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни.

- експортні – мита, які накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави.

- транзитні – мита, котрі накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни.

3. За характером:

- сезонні – мита, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукції сезонного характеру, головним чином сільськогосподарської.

- антидемпингові – мита, які застосовуються у випадку ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні експорту, якщо такий імпорт наносить шкоду місцевим виробникам подібних товарів або заважає організації і розширенню національного виробництва таких товарів.

- компенсаційні – мита, які накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або непрямо використовувались субсидії, якщо їх імпорт наносить шкоду національним виробникам таких товарів.

- каральні

4. За походженням:

- автономні – мита, які вводяться на основі односторонніх рішень органів державної влади країн.

- конвенційні – мита, які встановлюються на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди.

- преференційні – мита, які мають нижчі ставки в порівнянні зі звичайно діючими митами, які накладаються на підставі багатосторонніх угод на товари, виготовлені в країнах, що розвиваються.

5. За типом ставок:

- змінні – мита, ставки якого можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках.

- постійні – мита, ставки яких одночасно встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись в залежності від обставин.

6. За способом обчислення (встановлення):

- номінальні – ставки, вказані в митному тарифі.

- ефективні – реальний рівень мита на кінцеві товари обчислюється з врахуванням рівня мит на комплектуючі цих товарів:

-

, (4.1)

де Т_еф – ефективний рівень митного захисту, %;

Т_ном – номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію, %;

Т_імп – номінальна ставка тарифу на імпортні частини та компоненти;

А – частка вартості імпортних компонентів у вартості кінцевого продукту.

Можливі різні варіанти, навіть до того, що ефективний тариф від’ємний, тоді тариф сприяє імпорту кінцевого продукту.

Оптимальний митний тариф (optimal tariff rate) – рівень мита, який забезпечує максимізацію рівня національного економічного добробуту.

8888888888888888888888
Кількісні обмеження (quantative restrictions) – адміністративна форма нетарифного державного регулювання торгового обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, які дозволені до експорту або імпорту.

Квота (quota) – кількісний нетарифний захід обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.

- глобальна – встановлюється на експорт або імпорт певного товару на певний період часу і не залежить від того, з якої країни він імпортується або в яку країну він експортується.

- групова – квота певної групи країн, які експортують або імпортують товар, встановлене у межах глобальної квоти.

- індивідуальна – встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар, встановлене у межах глобальної квоти.

Ліцензування (licensing) – регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, які видають державні органи на експорт або імпорт товарів у встановлених кількостях за певний проміжок часу.

Ліцензії – дозволи, які видають державні органи на експорт або імпорт товарів у встановлених кількостях за певний проміжок часу.

- автоматичні – дозвіл, який видається негайно після отримання від експортера заяви, котра не може бути відхилена державним органом.

- генеральні – дозвіл ввезти або вивезти товар протягом року без обмеження кількості угод.

- глобальні – дозвіл ввезти або вивезти даний товар в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості.

- разові – письмовий дозвіл строком на 1 рік на ввіз або вивіз, який видає уряд конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторгової угоди.

"Добровільне" обмеження експорту (voluntary export restraint) – кількісне обмеження експорту, яке базується на зобов’язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або не розширювати обсяг експорту, прийнятого в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

Контингент - кількісний нетарифний захід обмеження експорту або імпорту товару, який визначається кількістю або сумою і носить сезонний характер.

99999999999999999999999
Під категорією “ торгівельна політика ” доцільно розуміти сукупність заходів, які приймаються керівними органами певних цілісних політико-економічних утворень (у нашому випадку інституціями Європейського Союзу) для регулювання взаємовідносин між господарськими суб’єктами у сфері торгівлі.

У широкому розумінні торговельна політика стосується торгівлі як традиційними товарами (матеріальними), так і торгівлі послугами та факторами виробництва (працею, капіталом,інтелектуальною власністю тощо).

Поняття “єдина торгівельна політика ЄС” з’явилося в Договорі 1957 р. про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) відомому також під назвою Римський договір. Єдина торгівельна політика є фактично політикою Співтовариства у сфері регулювання зовнішньоторговельних відносин

Мета єдиної торговельної політики Співтовариства проголошена у статті 131 Договору і полягає у прагненні сприяти гармонійному розвитку світової торгівлі, поступовій відміні обмежень в міжнародній торгівлі і зниженню митних бар’єрів.

Торгівельна політика держав світу (в тому числі й ЄС) спрямована на протекціонізм національних виробників, посилення їх конкурентноздатності на міжнародній арені та на лібералізацію зовнішньо-торговельних зв’язків в цілому.

10
Як відомо, ціна - це грошовий вираз вартості товару. В основі вартості лежать затрати на виробництво та реалізацію продукції з врахуванням чистого доходу та платежів до бюджету. Із зміною вартості, як правило, змінюються і ціни на товари. В міжнародній торгівлі використовуються світові ціни. Вони виступають як ціни, що їх узгоджують між собою найбільші продавці та покупці, або як ціни основних світових торгових центрів, таких, наприклад, як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо.

Процес ціноутворення на світовому ринку можна дослідити в результаті аналізу експортних цін. Прийнято розрізняти початкові ціни і ціни проникнення. Початкові ціни - це ціни, що встановлюються при першому входженні на ринок. Вони можуть бути високими у випадку, коли на ринок надходить новий удосконалений продукт і дещо нижчими, якщо на цьому ринку вже є товари, які пропонує експортер. В першому випадку початкову ціну визначає сам експортер, в другому - вона формується в умовах конкуренції на ринку.

Ціни проникнення - становлять собою низькі ціни, що їх встановлюють експортери заради перехоплення масового споживача в надії, що втрати на знижені ціни будуть компенсовані виручкою від збільшення обсягу продажу та відповідного зниження виробничих витрат і вартості маркетингу.

Світові ціни ділять на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і ціни на сировину. В ролі світових цін на продукцію обробної промисловості виступають, як правило, експортні ціни великих фірм, які виробляють та експортують значну частину продукції галузі. При цьому базою експортних цін служать ціни на внутрішньому ринку.

Ціни на сировину, до якої, згідно з класифікацією статистичного бюро ООН, відносяться енергоресурси, мінеральна сировина, сільськогосподарські продукти, добриво, кольорові метали, залежать не від величини внутрішніх затрат, а від таких факторів як:

· співвідношення між попитом і пропозицією на ринку сировинних

· товарів;

· поєднання цін основних виробників - експортерів і біржових

· котирувань в ролі світових цін для значної частини сировинних товарів;

· регулювання цін окремими державами чи їх групами, які є головними експортерами (країни ОПЕК);

· панування монополій, які продають свої товари за монопольно високими цінами, а купують - за монопольно низькими; інфляція, оскільки очікування примушує виробників закуповувати сировину та обладнання з врахуванням того, що в майбутньому за них треба буде платити більше. Вартісні показники розраховуються, як правило, в національній валюті і переводяться в долари США з метою міжнародного співставлення. Щоправда, є країни, передусім країни з високим рівнем інфляції, які розрахунки експорту та імпорту здійснюють відразу в доларах США[2, c. 59-60].

Оскільки основна частка товарів у міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, то за основу (базу) розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем. З метою міжнародного співставлення експорт розраховується у світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ (від англійської абревіатури (FOB -free on board), що означає "вільно на борту", а імпорт - на базі цін СІФ (від англійської абревіатури CIF - cost, insurance, freight), що означає "вартість, страхування і фрахт". Згідно з загальноприйнятими правилами тлумачення міжнародних комерційних термінів експортна ціна ФОБ передбачає включення в ціну товару витрат на доставку товару в порт і вантаження його на судно, а імпортна ціна СІФ передбачає включення у ціну товару витрат на доставку товару в порт, вантаження його на судно, купівлю страховки, оплату фрахту та інших зборів. Експорт на. умовах ФОБ, в свою чергу, може виступати в різноманітних варіантах в залежності від того, в якій мірі розподіляється між продавцем та покупцем відповідальність за доставку товарів і транспортні витрати:

експорт на умовах франко-вагон із зазначенням пункту відправлення. За цих умов експортер забезпечує вантаження товару у залізничні вагони, вантажні автомобілі або інші транспортні засоби і несе відповідальність за збереження товару лише до завантаження його на транспортний засіб. За переміщення товару від пункту відправлення відповідальність бере на себе покупець, сплачуючи всі транспортні витрати і експортні податки та послуги; експорт на умовах франко-вагон із зазначенням пункту відправлення з попередньою оплатою вартості перевезень до пункту призначення. За таких умов ціна включає вартість перевезень, і покупець не несе витрат на транспортування товару від пункту відправлення до пункту призначення;

експорт на умовах франко-вагон із зазначенням пункту відправлення з включенням в ціну вартості перевезень без оплати її експортером. Цей варіант відрізняється від попереднього тим, що експортер зменшує ціну товару на суму транспортних витрат, які будуть сплачені покупцем при одержанні товару;

експорт на умовах домовленості між експортером та імпортером про те, що експортна ціна включає вартість перевезення товару до пункту призначення. Тоді експортер сплачує витрати транспортування, а покупець несе відповідальність за пересування товару від пункту відправлення і сплачує всі податки, збори і вартість послуг;

експорт на умовах, коли ціна включає всі витрати експортера по транспортуванню товару до місця перебування транспортного засобу покупця і вартість завантаження товару на нього; експорт на умовах франко-пункт призначення в країні імпортера. За таких умов ціна включає вартість товару в пункті відправлення і всі транспортні витрати на доставку товару у визначений партнерами пункт призначення в країні покупця, а також експортні податки, збори та інші витрати. Всі ці витрати сплачує продавець. В результаті відмінностей в базах розрахунків сукупна вартість світового експорту буде завжди менша вартості світового імпорту на величину, яка приблизно дорівнює сумі витрат на страхування товару, його перевезення та інші портові збори[4, c. 107-109].

В більшості країн держава активно втручається у процес ціноутворення щодо товарів і послуг, які реалізуються на зовнішньому ринку. Вплив держави на ціни здійснюється через фінансування науково-дослідних робіт, бюджетне фінансування експорту, а також за допомогою відповідної митної політики. З метою зниження експортних цін і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів уряди надають своїм експортерам субсидії (своєрідну доплату до експортної виручки), якщо внутрішні ціни вищі експортних. Крім того, уряди можуть опосередковано впливати на експортні ціни через систему оподаткування експортних товарів, знижуючи або навіть відмінюючи податки на товари і сировину, з якої вони виробляються.

Бюджетні фінансування експорту дають можливість фірмам в окремих випадках застосовувати демпінгові ціни, які можуть бути нижчі собівартості. За таких умов фірми-експортери покривають свої збитки за рахунок прямих чи опосередкованих доплат з боку держави. Продаж товарів за низькими цінами дає можливість фірмам усунути з ринку своїх конкурентів і зберегти на ньому своє панування.

На ціноутворення у міжнародній економіці поряд з національними державними структурами впливають організації міжнародного співробітництва й інтеграції. Серед них найбільший вплив роблять ЄС, МВФ, Світовий банк, ГАТТ, а також сімка найбільш розвинених країн. Певний вплив на міжнародне ринкове ціноутворення роблять різноманітні асоціації вільної торгівлі, митні союзи, вільні економічні зони та інші регіональні об'єднання[6, c. 92-93].

Дата добавления: 2015-05-22