D. Помилки та пропуски 1 страница

•Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США

Е. Компенсуючі статті

•Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ.

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.

• Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США

Н. Підсумкова зміна резервів

•СПЗ

•Резервна позиція в МВФ

•Інші вимоги

•Кредити МВФ

88 Етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції та їх характеристика

1. Преференційні угоди – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами;

2. Зона вільної торгівлі – зона, де діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами;

3. Митний союз - це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу;

4. Спільний ринок – ринок, де ліквідуються будь-які обмеження на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів – капіталу і робочої сили

5. Економічний союз доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики;

6. Валютний союз – гармонізація грошової та валютної політики введенням єдиної валюти;

7. Політичний союз – створення єдиної політичної системи.

8. Континентальна інтеграція – розширення інтеграційного об'єднання до меж континенту

9. Міжконтинентальна інтеграція – створення зони вільної торгівлі між двома і більше інтеграційними об'єднаннями, які знаходяться на різних континентах

10. Глобальна інтеграція – створення єдиного інтеграційного об'єднання на основі світової тріади

89. Оцінка позитивних та негативних наслідків інтеграції країни до регіональних економічних об’єднань

Переваги для країни від інтеграції

1) створюється можливість вирішити проблеми торговельної політики; забезпечуються кращі умови для торгівлі; 2) з’являються передумови використання переваг економії масштабу. Це досягається завдяки розширенню ринку, зменшенню трансакційних витрат тощо; збільшення розмірів ринку (для країн із малою ємністю національного ринку), оптимізація розмірів підприємств;3) розширення торгівлі паралельно з удосконаленням інфраструктури; 4)виникає обмін досвідом структурної перебудови економіки в трансформаційні періоди. Більш розвинені країни залучають сусідні країни до здійснення глибоких економічних реформ;5) стає можливою підтримка молодих галузей виробництва, оскільки інтеграційні об’єднання є водночас і широким регіональним ринком, на якому можуть знайти попит товари цих галузей;6) зниження цін на основні товари та послуги та створення нових робочих місць і завдяки концентрації зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку; 7) розробляються й реалізуються потужні та дійові механізми, інструменти забезпечення колективної економічної безпеки; 8) зростання конкуренції між країнами; 9) поширення новітніх для економік країн технологій; 10) раціоналізація розподілу ресурсів та підвищення продуктивності праці; 11) зростання привабливості більш місткого ринку для іноземних партнерів та інвесторів;

12) можливість здійснення спільних програм економічного розвитку; 13) зниження напруги на національних ринках праці через відкриття їх всередині союзу і покращення якості бар’єрів для проникнення ззовні. Недоліки:

1) націоналізм; традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн; ідеологічні розходження; політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць;

2) зростання затрат при реалізації регулятивни функцій на наднаціональному рівні; суперечності, пов'язані із розширенням інтеграційних угруповань; 5) небезпеку відтоку ресурсів (факторів виробництва, особливо трудових) для відсталих країн на користь більш сильних партнерів; 6) можливість змови між ТНК країн-членів, що приводить до підвищення цін; 7) ефект збитків від збільшення масштабів виробництва при дуже сильній концентрації та монополізації; 8) можливість збільшення безробіття за рахунок банкрутства неефективних підприємств та міграції робочої сили з країн із більш низькими доходами;

9) існує ризик істотних втрат від відхилення торгівлі, якщо країна тісно зв'язана з партнером - не членом блоку, що здійснював ефективні постачання значної кількості товарів, які не виробляються в країні.

90.Етапи розвитку економічної інтеграції в Європейському Союзі

Етапи розвитку ЄС:

1950 р. - Голова Ради Міністрів Франції Р.Шуман і Ж.Моне запропонували створити Європейську федерацію, що ґрунтується на економічному об'єднанні4 1951 р.-створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом4

1954 p. - Бельгія, Нідерланди і Люксембург запропонували створити Спільний ринок; 1956 p. - міжурядова конференція (Венеція) підготувала проекти створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом); 1957 р. - Римський договір про створення ЄЕС і Євроатому був підписаний і набув чинності з 1958 p; 1968 р. - Митний союз країн ЄС з відповідними угодами про:

•відміну митних податків і зняття кількісних обмежень;

•введення єдиного митного тарифу для інших країн;

•проведення єдиної зовнішньоторговельної та аграрної політики. 1972 p. - підписується Паризька угода про поетапне створення валютно-економічного та політичного союзу; 1973 p. - діє угода про вільну торгівлю між ЄЕС і ЄОВС, з одного боку, і країнами Європейської асоціації вільної торгівлі - з іншого. 1973 р. - до Співтовариства вступають Великобританія, Данія, Ірландія. 1979 p. - завершується процес створення Європейської валютної системи (ЄВС), вводиться в дію ЕКЮ; Емісія ЕКЮ на 50 % забезпечувалась відрахуванням від золотих і доларових запасів і на 50 % - національними валютами країн;

• Валютний курс ЕКЮ розраховувався на базі валютного кошика національних валют країн-учасниць ЄВС з урахуванням їх питомої ваги в сукупному ВНП; 1981 р. - Греція

У 1986р. – приймається єдиний Європейський акт, яким вносяться зміни до Римського договору і визначається створення єдиного внутрішнього ринку (ЄВР); Португалія та Іспанія; 1985 – вихід Гренландії З 1987 року. – усуваються митні формальності,валютні бар'єри, відмінності в технічних стандартах, нівелюється відмінність у структурі і рівнях оподаткування, відміняються обмеження конкуренції в наданні держзамовлень. 1990 – НДР (об’єднання з ФРН)

1992р. – підписано Маастрихтську угоду про створення ЄС (чинна з 1 листопада 1993 р) Травень 1992р. - підписано угоду між ЄС і ЄАВТ про створення Європейського економічного простору (ЄЕП); 1995 р. – Фінляндія, Австрія, Швеція 2 жовтня 1997р. – підписання Амстердамської угоди про ЄС 1 січня 1999р. – завершальна стадія створення Європейського економічного і валютного союзу: введено в обіг єдину грошову валюту – євро, до 2002 р. – здійснюватимуться безготівкові розрахунки; У цілому, Маастрихтські угоди надали Євросоюзу таких функцій:

створення й управління єдиною валютою; координація та контроль у проведенні єдиної економічної політики; заснування і захист Єдиного Ринку на засадах вільної і справедливої конкуренції, підтримання рівності з певним перерозподілом коштів між багатшими та біднішими регіонами; підтримка законності і правопорядку; 02.10.1997 р. країнами членами підписуються Амстердамські угоди, згідно з якими було внесено зміни Ці зміни стосувалися в основному більш гнучкої та тісної співпраці країн в галузі зовнішньої політики та політики в галузі безпеки, а також співробітництва у сфері правосуддя та внутрішньої політики.

2001 р. – Ніццькі договори 2007 р. – Лісабонський договір

1 травня 2004 р. – новий етап розширення ЄС. Число його членів за рахунок держав Центральної та Східної Європи, а також Прибалтики, збільшилося з 15 до 25;

• нові члени -Чехія, Польща, Угорщина, Мальта, Кіпр, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва.

•останній етап розширення ЄС 1.01.2007 – вступ Болгарії та Румунії.

107.Передумови формування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

18 лютого 2008 року колишній Комісар ЄС Пітер Мендельсон і Президент України Віктор Ющенко розпочали переговори стосовно укладення угоди про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною. Переговори розпочалися після завершення процесу вступу України до СОТ в лютому 2008 року. ЗВТ є частиною політики ЄС, спрямованої на встановлення стабільних і сприятливих сусідських стосунків шляхом зміцнення економічних зв'язків. ЗВТ між Україною та ЄС охоплюватиме широкий спектр пов'язаних із торгівлею питань, а її метою стане усунення перепон для торгівлі, шляхом нормативно-правового наближення, частково відкриваючи. розширюючи внутрішній ринок ЄС для України. ЗВТ надасть Україні «частку на внутрішньому ринку ЄС».

Станом на початок 2012 року технічно угода про ЗВТ практично готова, однак через політичні процеси в Україні наразі вона «на паузі». Теми, що висвітлені в угоді: (1) Торгівля товарами, (2) Торгівля і сталий розвиток, (3) Правила походження товарів, (4) Послуги, капітал та істеблішмент (5) Інтелектуальні права власності (6) Митний контроль та сприяння торгівлі, (7) Державні закупівлі, (8) Конкуренція (антитрастова політика і державна допомога), (9) Санітарні та фітосанітарні заходи, (10) Енергетичні питання, пов'язані з торгівлею, (11) Тарифні пропозиції, (12) Розв'язання суперечок, (13) Прозорість.

91. Характеристика інтеграційних процесів в Європі

Інтеграційні об’єднання, що функціонують в Європі:

1.Європейський Союз

2.Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ)

3.Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)

4.Європейський економічний простір

зона вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили, що включає в себе країни ЄС і країни Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), крім Швейцарії. ЄЕЗ не поширюється на риболовлю та сільське господарство.

5.Бенілюкс- регіон Європи створений в 1944, що включає в себе Європейські країни митно-економічного союзу: Бельгію, Нідерланди та Люксембург.

6.Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА)

заснована у березні 1993 року Вишеградською трійкою(Угорщина, Чехословаччина та Польща). Після розпаду Чехословаччини трійка перетворилась на четвірку, у січні 1996 року до угруповання приєдналась Словенія, 12 квітня 1997 року у Бухаресті підписано документ про приєднання до CEFTA Румунії, а у липні 1998 до CEFTA приєдналась Болгарія.

7.Балтійський ринок

8.Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ)

регіональне угруповання країн Центральної та Східної Європи, діяльність якої має на меті налагодження багатостороннього співробітництва в політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. До її складу входить 18 держав в тому числі і Україна.

9.Рада держав Балтійського моря (РДБМ)

створена у 1992 році. Членами організації є 11 держав регіону Балтійського моря (Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Росія, Фінляндія,Німеччина, Швеція) та Європейська комісія.

10. Середземноморський союз (СДС)

Організація чорноморського економічного співробітництва

• Створена у 1992 році на основі Стамбульської декларації «Про Чорноморське економічне співробітництво»;

• субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, а також Україна);

• З 30 червня 1994 року функціонує Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР);

Штаб-квартира організації розташована в Стамбулі.

Цілями ЧЕС є:

• сприяння й заохочення індивідуальної та колективної ініціативи;

• внесок у розвиток конкурентоспроможної ринкової економіки в регіоні Чорного моря; * збільшення потенціалу та інноваційної здатності підприємств та створення нового виробничого потенціалу для двосторонніх та багатосторонніх ділових контактів

Пріоритетні напрямки співробітництва

• спрощення візового режиму; *приведення до загального знаменника митних правил та інструкцій; *уніфікація податкового режиму; *заохочення розвитку співробітництва в різних галузях діяльності країн-учасниць ЧЕС.

Формування європейського континентального ринку

• у 1966 р. між ЄАВТ та ЄЕС була утворена зона вільної торгівлі.

• у 1977 р. у торгівлі ЄАВТ та Європейського Економічного Співтовариства було відмінено мито на торгівлю промисловими товарами. * у 1984 р. торговельні тарифи між країнами ЄЕС та ЄАВТ були повністю ліквідовані* протягом 1990 – 1993 рр. були укладені угоди про вільну торгівлю з Туреччиною, Чехією, Словаччиною, Ізраїлем, Польщею, Румунією, Угорщиною та Болгарією. *1994 країни ЄАВТ (за винятком Швейцарії та Ліхтенштейну) стали членами Європейського економічного простору

95.Особливості становлення та розвитку Азійсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АТЕС)

АТЕС об'єднує 21 країну. Наприк-і ХХ ст. в неї прийняті Росія, В'єтнам і Перу. Тоді ж було вирішено "заморозити" прийом нових членів на 10 років. Появі АТЕС у 1989 передувало створ-я в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) екон-х об’єднань. Їх мета - налагодити ділові зв'язки та осмисл-ю госп-го потенціалу країн. 1-а зустріч керівників країн АТЕС відбулася в 1993 в Сіетлі. Було проголошено про необхідність знижувати торг-ні та інвестиц-і бар'єри. Особливо важливою була нарада лідерів країн АТЕС, у 1994 в Богорі (Індонезія). Вони взяли від ім. своїх держав зобов'язання встановити вільний торгово-інвестиційний режим не пізніше 2020. Індустріаліз-ії країн АТЕС - до 2010. Це і слід розглядати нині як кінцеву мету діял-ті АТЕС. До теперішнього часу учасниками АТЕС є 21 країна - Австралія, Бруней, Гонконг, Канада, Чилі, Китай, Індонезія, Японія, Південна Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа - Нова Гвінея, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань, Таїланд, США, Росія, В'єтнам, Перу. Діяльність АТЕС здійсн-я через такі органи: - Секретаріат,який формує роб. програми та полегшує зв'язок між країнами; -Комітет з торгівлі та інцест-ій. Заснований в 1994 Екон-ний комітет АТЕС є форумом для обміну екон-ої інформацією та думками з питань господ-ого розвитку в регіоні.

92. Характеристика інтеграційних процесів у Північній Америці

Інтеграційні процеси в Америці 1. Південноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) 1994 р. 2) Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) березень 1991 р. 3) Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), 1965-1973 рр.; Карибське співтовариство та Карибський спільний ринок (КАРІКОМ), 1973 р.;4) Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), 1960-1980 рр., у 1980р. – замінено на Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ) 5) Організація американських країн,:6)ЛАЕС, 7) Південноамериканська зона вільної торгівлі (САФТА), 8) Андська група (Андський пакт або Картахенська угода), 1969 р.;9)Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), 1960р.

Особливості інтеграції в Північній Америці

По-перше, Північноамериканська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. На торгівлю між учасниками припадає майже 51% ЗТО країн, 18% та 20% - на країни Європи та Азії. По-друге, країни, існує чималий розрив у рівнях економічного розвитку країн-членів, що ускладнює створення єдиного господарського комплексу. Наприклад, обсяг ВВП у 1996 р. склав (у млрд. дол.) у США - 6785, у Канаді - 607, у Мексиці - 608. Конвергенція США та Канади за ВВП на душу населення, продуктивністю праці, рівнем інфляції та зайнятості; Мексика значно відстаєі відСША, і від Канади. По-третє, має яскраво виражений центр – США: світовий лідер з величезним науково-технічним, технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою. По-четверте, угода має широкомасштабний характер: вона охоплює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами, інвестиційну діяльність, розширює вільний рух капіталів, необмежений вивіз прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо. По-п'яте, країни-члени НАФТА є водночас і атлантичними, і тихоокеанськими, вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів – Західної Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону.

У НАФТА слабко розвинуті мережі органів міжнаціонального регулювання (Структура: Комісія з вільної торгівлі та секретаріат) і цілком відсутні органи наднаціонального регулювання. До 2010 р. планувалося утворити у NAFTA загальний ринок. Існування міжконтинентальної інтеграції – SAFTA (NAFTA + MERCOSUR), АТЕС (APEC). Один з напрямів розвитку: GAFTA з країнами MERCOSUR та Андського пакту – зараз доволі проблематичний

93. Особливості інтеграції країн Південної та Центральної Америки

Інтеграційні процеси в Америці. 1. Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) березень 1991 р.2. Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), 1965-1973 рр.; Карибське співтовариство та Карибський спільний ринок (КАРІКОМ), 1973 р.; 3.Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), 1960-1980 рр., у 1980р. – замінено на Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ) 4. Організація американських країн 5. ЛАЕС.6. Південноамериканська зона вільної торгівлі (САФТА); 7. Андська група (Андський пакт або Картахенська угода), 1969 р.;8. Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), 1960р.

Особливості інтеграційних процесів:

• Значно більш слабка регіоналізація торгівлі: 26% торгівельних потоків припадає на країни регіону, 25% - на НАФТА, по 20% - на країни Азії та Європи

• Супроводжується політикою “індустріалізації”, що базувалась на розвитку імпортозаміщуючих галузей;

• Країни укладали міждержавні угоди, в яких базисом був принцип взаємної спеціалізації, тобто промислове заміщення і доповнення економік країн, що призвело до нарощення політики протекціонізму;

• Спроби обмежити вплив ТНК (Андська співдружність – 15% капіталу іноземних фірм має належати державі, вивозити можна не більше 14% зареєстрованих інвестицій);

• Значні політичні зусилля та протидія впливу США;

• Домінують три моделі міжнародної економічної інтеграції: спільний ринок, зона вільної торгівлі, модель часткових економічних преференцій;

• Наявність міжконтинентальної інтеграції – ЗВТ МЕРКОСУР-Ізраїль, ТАФТА, САФТА.

94. Особливості економічної інтеграції країн Азії

1. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) - Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней (1984), В'єтнам (1997), Лаос і М 'янма (1997), Камбоджа (1999), зона вільної торгівлі

2.Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) – з 1989 р. Австралія, Бруней-Дурасалам, В’єтнам 1998, Гонконг 1991, Індонезія, КНР 1991, Канада, Малайзія, Мексика 1993, Нова Зеландія, Папуа Нова Гвінея 1993, Перу 1998, Республіка Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань 1991, Філіппіни, Чилі 1994, Японія, РФ 1998. З 2011 р. – ЗВТ для розвинених країн, з 2020 – для всіх країн. Індія та Монголія - заявки

3.Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК): зона вільно торгівлі (Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдіви, Непал, Пакістан, Шрі-Ланка)

4.Австралійсько-Новозеландська зона вільної торгівлі АNZCERTA,

5.Південно-Тихоокеанський форум (ПТФ),

6.Тихоокеанська економічна рада (ТЕР);

7.Інтеграційні союзи арабських країн: Ліга арабських країн (22 країни, 1998 р. – 18 утворили Арабську зону вільної торгівлі - АФТА), Союз країн арабського Магрибу, Співробітництво арабських країн Перської затоки.

Особливості становлення та розвитку Азійсько-Тихоокеанського Регіону і:

Зорієнтованість країн регіону у торгівлі на розширення субрегіональних зв’язків – 52% торгівельного обороту припадає на регіон, приблизно по 17-18% - на Північну Америку та Європу;

В інтеграцію включені як розвинені країни, так і держави, що розвиваються, що мають різний рівень економічного розвитку;

Повільний розвиток в основному торгівельної інтеграції, різноспрямована, згори донизу, і знизу догори;

Інтеграція протікає на регіональному рівні й великою мірою на рівні окремих субрегіонів (в АСЕАН – група 6, група 4 (В’єтнам, Камбоджа, Лаос, М’янма)); взаємодія В’єтнаму з Сінгапуром та Малайзією; утворення у 2010 р. ЗВТ КНР-АСЕАН (1,9 млрд.нас.; ВВП 6 трлн.дол., ЗТО 4,5 трлн.дол.); утворення зон вільної торгівлі Індія-АСЕАН (охоплює торгівлю товарами), Республіка Корея-АСЕАН (з 2007 р., у 2009 – інвестиції), АСЕАН-Австралія-Нова Зеландія, АСЕАН-Японія (Всеосяжне економічне партнерство з 1.01.2008 р.), Нова Зеландія-КНР;

Створення Східноазійської зони вільної торгівлі (АСЕАН, КНР, Японія, Республіка Корея, Індія, Австралія, Нова Зеландія) – сформовано робочі групи з питань торгівлі товарами та послугами, інвестицій, функціонування ACU (Азійської розрахункової одиниці).

Інтеграційні процеси в арабському світі

1.Союз арабського Магрибу

2.Рада зі співробітництва арабських країн Перської затоки

3.Арабську зону вільної торгівлі (АФТА)

4.Ліги арабських країн

96.Сучасні тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції

МЕІ – це процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближеня господарських механизмів, що приймає форму міждержавних угод і регулюється міждержавними органами.
Цілі МЕІ:використання переваг ефекту масштаба за рахунок зниження трансакційних витрат і розширення розміру ринку;
створення надійного зовнішньополітичного середовища;
рішення завдань торгівельної політики;
сприяння структурної перебудові економіки;
підтримка молодих галузей національної промисловості.
Рівні інтеграції:
-зона преференційної торгівлі (зниження тарифів в торгівлі між країнами –учасницями)
-зона вільної торгівлі (скасування тарифів в торгівлі між країнами –учасницями при збереженні зовнішніх тарифів)
-митний союз (зона вільної торгівлі + спільний митний тариф і заходи регулювання торгівлі з третіми країнами)
-спільний ринок (митний союз + вільний рух факторів виробництва в його межах)
-Економічний союз (спільний ринок + координація макроекономічної політики і уніфікація законодавства в економічній сфері)
-Політичний союз (передбачає практичну втрату суверенності держав і передання більшості повноважень наддержавним органам управління – фактично створення нової держави)
Фактори, що сприяють розвиткові інтеграційного процесу:
1.Схожість рівнів економічного розвитку країн;
2. географічна близкість і наявність історично склавшихся економічних зв‘язків.

97.Сутність, причини та наслідки глобалізації світової економіки

Глобалізація – це:

1) тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства;

2) складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів;

3) процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу.

Причини:

1) процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності; 2)науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції); 3)загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.

Позитивні наслідки глобалізації

1) поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);

2) перехід на ресурсозаощаджуючі технології;

3) посилення уваги до важливих проблем людства та інші.

Негативні наслідки глобалізації:

1) посилення нерівномірності розвитку країн світу;

2) нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності;

3) концентрація в постіндустріальному світі більшої частини інтелектуального і технологічного потенціалу людства;

4) зосередження основних торговельних потоків в межах співдружності розвинених держав;

5) замикання інвестиційних потоків;

6) спрямованість міграційних потоків з країн “третього світу” в розвинені регіони планети.

98.Фінансова глобалізація: поняття, основні форми її прояву та їх характеристика

Фінансова глобалізація – це об'єктивний процес, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і, насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків, створення глобальних фінансових груп.

Форми прояву фінансової глобалізації:

1) лібералізація валютних ринків, валютного регулювання;

2) поява світових фінансових та валютних криз;

3) спостерігається гетерогенність, фрагментарність, мозаїчність світового фінансового ринку та одночасне зростання його масштабів;

4) нерівномірним розвитком окремих сегментів світового фінансового ринку

5) зміна напрямків і обсягів світових валютно-фінансових потоків;

6) постійне зростання міжнародного товарообміну;

7) відбувається посилення міграції робочої сили;

8) вибухоподібне зростання світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між різними суб’єктами світогосподарських зв’язків

9) внаслідок поступового пом’якшення валютного контролю (послаблення державного контролю щодо руху капіталу збоку США, Великобританії та Японії) полегшується доступ на національні фінансові ринки для іноземних інвесторів та емітентів з промислово розвинутих країн (з кінця 1960-х — на початку 70-х рр.);

10) до початку 1980 р. у світовій економічній системі сформувалася світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних країн через їх головні фінансові центри, та зміцнення зв’язків між ним стали основою так званої фінансової революції

99.Класифікація та характеристика глобальних проблем

Класифікація глобальних проблем:

1. Політичні проблеми: недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру, роззброєння,;військові та регіональні конфлікти;

2. Природно-екологічні проблеми: необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми світового океану тощо.

3. Соціально-економічні проблеми: стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, стихійні лиха, біженці, безробіття, бідність

4. Наукові проблеми: освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування, інформаційна проблема.

Сфера 1. Взаємодія природи й суспільства. До проблем цієї сфери відносяться: а)надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством; б)збереження навколишнього

Сфера 2. суспільні взаємовідносини. Найважливіші проблеми цієї групи: а)відносини між, державами різних соціально-економічних устроїв; б)подолання економічної відсталості багатьох країн світу; в)локальні, регіональні та міжнародні військові, національні та релігійні конфлікти; г)відвернення загрози ядерної війни.

Дата добавления: 2015-05-22