Некласична парадигма сучасної науки

На зламі XIX – XX ст.. відбулась нова наукова революція. Унаслідок якої утворилась некласична наука: -теорія відносності – квантова механіка – галактина астрономія – кібернетика.

Наука у XX ст. вйшла на дослідження «мікро», «макро» та «мегапроцесів» світу в їх єдності та переплетенні і тим самим відкриа шлях до не бачених ранше техніко-технологічних зрушень. Це зокрема, створення – космічної техніки – генної інженерії – комп’ютерної – лазерної теніки – ядерної енергетики та ін.

Одним із наслідків цієї революції був вихід науки та техніки на принципово новий рівен взаємодії: складність сучасної техніки є такою, що керувати ею без попереднього наукового дослідження, обгрунтувння, експериментування неможливо.

Тому у XX ст. відбулися процеси: а) органічного злитярозвитку науки та техніки; б) виход науки на провідне місце в її зв’язку з технікою.

А результатом того врешті-рет стала і певна революція у конструкції машини: зявився так званий четвертий елемент машини – кібернетично – обчислювальний пристрій, що породив тенденцію до створення машини в само регульований машинни комплекс. Усе це часто визначають як науково-технічну революцію XX ст.

Розвиток науки та теніки у XX ст. загострив або змусив трохи по іншому зрозуміти деякі традиційні проблеми людського буття, а отже, проблеми філософії та соціології. Середних - перегляд періодизації істроріїї європейської цивілізації. Ще на початку 60-х років французький соціолог виділив 5 стадій економічного росту європейського суспільства.

Стадії економічного розвитку європейського суспільства (за Р. Ароном)

- традиційне суспільство, що жило за рахунок продуктів, Яківно брала переважн з природи, без суттєвих змін останньої;

- підготовка зрушення - це період епохи Відродження і початок епохи Нового часу;

- зрушення - період перих тенічних відкриттів промислової продукції;

- індустріальне суспільство, що активно переробляє природу на основі машинного виробництва

- постіндустріальне суспільство – суспільство, що використовує автоматизоване виробництво, кероване інформаційною технікою, в усіх сферах життєдіяльності й орієнтоване на масове задоволення життєвих потреб своїх членів.

Ж. Еллюль, загалом поділяючи подібний огляд виділяє у зв’язку з цим розвиткутехнки три стадії:1) знаряддя ручної праці; 2)машини; 3) автомати.

Американський дослідник Г. Кан дає таку періодизацію розвитку суспільства, пов’язану з розвитком науки та техніки:

1) велика сільськогосподарська революція, що відбулася приблизно 10 тис. років тому і забезпечила людству стабільні засоби для існування.

2) великий період, що розпочався у XVII ст. і є переходом від традиційного суспільства до технотронного (панувня техніки). Цей період має три стадії:

- індустріальна революція (полася приблизно 200 років);

- технологічна революція (розгорнулась у другій половині XX ст. і триватиме близько 200 років);

- постіндустріальна революція (вона знаменуватиме собою повернення до прямих зв’язків із природою на основі надзвичайно гнучкої та розвиненої технології).

Дещо інші періоди в розвитку суспільного науково-технічного поступу виділяє французький соціолог Ж.-П.Кантен. Це три хвилі: перша хвиля – промислова революція, друга хвиля – науково-технічна революція XX ст., третя хвиля – технологічна революція, що почалася 80-х рр. XX ст.

Але широко поняття третьої хвилі ввійшло в науковий обіг після виходу у світ праці амер. Дослідника А. Тоффлера «Третя хвиля». На думку Тоффлера, третя хвиля науково-технічного поступу - це технологічна революція, що завершує аграрну («перша хвиля») та промислову революцію («друга хвиля»). А. Тффлер вважає, що технологічна революція приведе до повернення до індустріальних форм розвитку суспільства на новій осноі – на основі – біоіндучтрії, - космічної та- електронної техніки.

Відзначають, що в основних рисах навдені раніше періодизації збігаються. Вони чітко ділять сторію на індустріальний та доіндстріальний періоди, а в межах першого акцентують увагу на етапах якісних змін науки, техніки та їх звязку

Дата добавления: 2015-05-08