Форми переживання емоцій і почуттів

Види емоцій.Характ емоційних процесів.

Види емоцій:

За характером: позитивні, негативні.

За дієвістю: стенічні; астенічні.

За задоволенням потреб: нижчі, вищі.

За опосередкованістю: прості (безпосередньо пов’язані з відчуттями, їх називають емоційним фоном відчуттів), складні (фундаментальні емоції, пов’язані з розумінням, їх виділяє Ізард: інтерес, здивування, радість, сміх, страждання, гнів, відраза та інші).

Виділяють також ситуативні (пов’язані з конкретною ситуацією, явищем) та узагальнені (переходять в емоційні стани) емоції.

Емоційні процеси – специфічна форма психічного відображення суб’єктивного ставлення людини до предметів або явищ у формі безпосереднього переживання приємного або неприємного. Емоційні процеси роблять світ психічних явищ більш насиченим, більш різноманітним і більш своєрідним.

53.Види почуттів.Форми переживання почуттів. Види почуттів:

За характером: позитивні (коли подія оцінюється позитивно), негативні.

За дієвістю: стенічні (активні) – активізують, підсилюють діяльність; астенічні (пасивні) – гальмують, пригнічують діяльність.

За задоволенням потреб: нижчі почуття (задоволення органічний потреб), вищі почуття (задоволення складних соціальних потреб, що виникають в процесі життя людини).

За спрямованістю вищі почуття поділяються на: моральні (визначають ставлення до себе та до інших людей), інтелектуальні (пов’язані з пізнавальною діяльністю), естетичні (почуття краси, гармонії), праксичні (пов’язані з трудовою діяльністю).

За суб’єктивною цінністю (за Додоновим): альтруїстичні (орієнтовані на допомогу іншим людям), комунікативні (пов’язані зі спілкуванням), глоричні (пов’язані зі захопленням, славою тощо), праксичні, романтичні (пов’язані зі необхідністю чогось нового, незвіданого, оригінального), гностичні (пов’язані зі пізнавальною діяльністю), естетичні, гедонічні (задоволення тілесного та душевного комфорту), акизитивні (пов’язані з накопиченням, колекціонуванням, збиранням), пугнічні (мобілізаційні, пов’язані із переживанням ризику, азарту).

За формою переживання: настрої (загальний емоційний стан людини), афект (сильне короткочасне збудження з втратою здатності до свідомої регуляції поведінки), стрес (стан напруги, нагадує афект, але стрес більш протяжний), фрустрація (переживання, які виникають унаслідок ущемлення потреб людини), пристрасті (стійкі почуття, які проявляються в прагненні до однієї мети чи об’єкту).

ВИДИ ЕМОЦІЙНИХ ЯВИЩ ТА ЇХ ПАРАМЕТРИ
АФЕКТ – психологічний стан, в основі якого лежить сильне, відносно короткочасне емоційне переживання. Це реакція на екстремальну ситуацію. Відмінними рисами афекту є його ситуативність, узагальненість, велика інтенсивність, незначна тривалість, бурхливість.	Характеризується значними змінами в свідомості, втратою самоволодіння, змінами всієї життєдіяльності організму.
НАСТРІЙ – загальний, відносно невеликий за інтенсивністю, емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Йому властива дифузність, відсутність чіткого зв’язку з обставинами дійсності.	Характеризується підсвідомістю та слабкою виразністю. Може бути радісним, сумним тощо.
СТРЕС – сильне емоційне збудження, а також сукупність стереотипних, філогенетично запрограмованих неспецифічних реакцій усього організму, що робить можливим підвищену фізичну активність. Виникає в скрутних, несподіваних та небезпечних ситуаціях.	Сильні стреси порушують вегетатику, дезорганізують психіку, слабкі спонукають до дуже складної діяльності.
ПРИСТРАСТЬ – стійке, глибоке та сильне емоційне прагнення людини до певного об’єкта.	Максимальний інтерес до предмета пристрасті.

54.Поняття про темперамент.Історія вчень про темперамент.

Темперамент (від лат. суміш, співвідношення) – сукупність вроджених індивідуальних особливостей людини, які обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності, швидкості реагування, міри емоційності збудливості та врівноваженості, а також особливості пристосування до оточуючого середовища.

Теорії темпераменту:

1. Гуморальні теорії (від лат. гумор – рідина). Відмінності між людьми зумовлені різним співвідношенням основних видів рідин в організмі. Як вважали античні засновники цієї теорії, якщо переважає кров, то людина – сангвінік, якщо переважає слиз (флегма) – флегматик, якщо переважає жовта жовч – холерик, якщо чорна жовч – меланхолік. Оптимальне співвідношення цих рідин визначає здоров’я, а непропорційність співвідношення – хвороби.

2. Конституційні теорії. Засновник – Кречмер, 1921р, її основна думка: люди з певним типом будови тіла мають певні психічні особливості і схильність до психічних захворювань. Лептосоматик (астенік, слабкий тілом) – для таких людей характерна тендітна будова тіла, високий зріст, витягнуте обличчя, довгий ніс, вузькі плечі, довгі худі кінцівці. Пікнік (від грец. товстий, повний) – велика кількість жирової тканини, надмірна повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла голова, коротка шия. Атлетик – добре розвинена мускулатура, міцна будова тіла, високий або середній зріст, випуклі кістки обличчя. Диспластик – будова тіла безформна, неправильна. Кречмер стверджував, що у здорових людей існує залежність між будовою тіла та певними психічними якостями, і вирізнив такі три типи темпераменту: шизотимік – для осіб з астенічною будовою тіла, для них характерна схильність до інтелектуальних видів діяльності, слабкість нервової системи, знижена фізична витривалість; циклотимік – пікнік, для нього характерна певна циклічність у прояві психічних якостей (бадьорість – пасивність); іксотимік – атлетик, для нього характерна схильність до фізичних навантажень, сильна нервова система, висока адаптивність до умов.

Інертний

Сильний

Слабкий

Врівноважений

Неврівноважений

Рухливий

Меланхолік

Сангвінік

Флегматик

Холерик

3. Теорії залежності темпераменту від типу ВНД. Основоположник – Павлов. Він визначив фундаментальні властивості нервових процесів, які лежать в основі темпераменту: сила нервової системи (визначає працездатність, особливості перебігу збудження та гальмування, здатність витримувати навантаження), врівноваженість нервових процесів (це баланс між процесами збудження та гальмування), рухливість нервових процесів (швидкість зміни збудження та гальмування. Протилежною рухливості є інертність нервових процесів, яка потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого).

55.Поняття про тип темпераменту. Сангвінік. Для нього характерна висока лабільність, легко утворюються умовні рефлекси, вони точні та міцні. Сангвініки як легко збуджуються, так і здатні легко загальмуватись. Для них характерна висока продуктивність діяльності, однак якщо вони втрачають інтерес, вони можуть відмовитись від діяльності або нудьгувати. Сангвінік дуже рухливий, легко пристосовується до нових умов, швидко знаходить контакт з іншими людьми, він виражений екстраверт, відповідно, має широке коло друзів, життєрадісний, оптимістичний. Для нього характерний гнучкий розум, легко переключає увагу, засвоює нове.

Риси сангвінічного темпераменту проявляються залежно від спрямованості особистості, тому за відсутності серйозних інтересів такі люди поверхові та легковажні.

Холерик. Для нього характерна циклічність у діяльності та поведінці, може проявляти високу енергійність діяльності, але при зіткненні з труднощами – відмовитись від мети. Основна його характеристика – неврівноваженість процесів ВНД: переважання збудження над гальмуванням, це проявляється під час виконання складних завдань, коли холерик не дотримується плану рішення. Позитивні рефлекси у нього виробляються легко і залишаються надовго, гальмівні – виробляються з труднощами. Для холерика характерна підвищена збудженість та емоційна реактивність. В стосунках він різкий, нетерплячий, запальний, прямолінійний. Типовий екстраверт, любить бути в центрі уваги, але дуже непоступливий. Має організаторські здібності, однак для нього характерна висока конфліктність.

Флегматик. Спокійний, врівноважений, наполегливий, «трудівник життя» (за Павловим). Його реакції оптимально пристосовані до сили подразників: якщо слабкі подразники – слабка реакція, сильні подразники – сильна реакція. Однак його основна властивість – інертність нервових процесів, яка обмежує швидкість реагування на зміни середовища. Умовні рефлекси утворюються повільно, але вони досить стійкі. Флегматики чітко контролюють свою поведінку та емоції. Вони дуже спокійні, повільні в рухах, розмові. Схильні дотримуватись виробленого розпорядку життя, важко реагують на зміни. За спрямованістю інтроверти, не потребують нових знайомств, важко сходяться з людьми. В звичному колі спілкування товариські, неконфліктні, не схильні до афектів. Почуття виникають повільно, однак дуже сильні, тривалі. Вони стримані у зовнішніх проявах, слабо експресивні.

Меланхолік. Для них характерна слабкість як процесів збудження, так і гальмування. Умовні рефлекси нестійкі, легко гальмуються, послаблене внутрішнє гальмування, низька реактивність, легке відволікання уваги, нетривале зосередження на діяльності. За спрямованістю інтроверти, можуть проявляти такі риси, як сором’язливість, боязливість, замкненість, не люблять великих та галасливих компаній. Вони дуже вразливі, схильні до астенічних емоцій, чутливі. Їм потрібне спокійне звичне оточення, де вони можуть спокійно працювати, виконувати звичні для них завдання.

Чистих типів темпераменту немає, вони завжди змішані, можна говорити лише про домінування певних рис. Риси темпераменту вроджені, спадково зумовлені, проте особливості їх прояву змінюються з віком.

Дата добавления: 2015-05-22