Криза в економіці

Термін «радянська система» означає сукупність основних елементів радянської держави і суспільства, особливостей. притаманних соціалізму.

Соціалістична економіка

КПРС і підконтрольні їй органи державної влади та управління

Соціальні структури (класи і соціальні групи)

Структура радянської системи

Відсутність реальної демократії, партійний контроль за громадськими об'єднаннями та будь-якими проявами суспільного життя.

Суворо централізована влада

Однопартійна політична система

Однорідна (без експлуататорських класів та верств) соціальна структура (робітники, селяни, інтелігенція)

Відсутність ринкових механізмів в економіці, її плановий характер

Державна власність на засоби виробництва

Характерні риси радянського соціалізму

Ваш обозреватель не поддерживает встроенные рамки или он не настроен на их отображение. Радянська система склалася і зміцніла в 20-30-ті роки. В 1965-1985 рр. вона зазнала гострої кризи, з якої було два виходи: або радикальні реформи, або часткові зміни, що не зачіпали засад системи, допомагали пом’якшити наслідки кризи, але не ліквідували її причин. Керівництво СРСР (і України) обрало другий шлях. Цей вибір визначив характер кризового двадцятип’ятиріччя: повільного, хворобливого, болісного для суспільства самознищення радянської системи, що не змогла подолати кризу. В історії Радянського Союзу (а також в історії України) цей період дістав назву періоду застою.

Криза будь-якої політичної системи – явище складне, форми її прояву – численні і строкаті.

Кризові явища

Основні заходи керівництва країни

Однобокість, непропорційність розвитку економіки. На долю важкої промисловості припадало майже 90% виробничих фондів країни, легкої – 3,7%, агропромислового комплексу – 6,3%.
Мілітаризація економіки. На початку 90-х років країна мала 64 тис. танків. Це більше, ніж в усіх країнах світу, разом взятих. Гонка озброєнь штовхала країну в економічну безодню.
Зниження темпів приросту економіки. Якщо у 50-х — на початку 60-х років темпи зростання складали 10 % на рік, в 70-х і 80-х роках ці темпи впали до 2-3 % на рік.
Висока собівартість товарів, зниження якості продукції.
Низька продуктивність праці. В Україні за 20 років (з 1961 по 1980 р.) вона зменшилася майже в 2 р.
Технічне відставання від розвинутих країн.
Відсталі агротехнічні методи ведення сільського господарства; прогресуюче виснаження земель.
Падіння виробництва в сільському господарстві. З 1963 р. керівництво СРСР почало закупівлю зерна за кордоном (щорічно на суму майже 50 млрд. крб.).
Масовий виїзд сільського населення в міста, що загострило дефіцит робочої сили на селі.
Гострий дефіцит якісних товарів народного споживання, продовольства та послуг.
Безгосподарність, розбазарювання, розкрадання матеріальних цінностей і грошових коштів.
Виникнення і розростання тіньової економіки.
Залишковий принцип фінансування освіти, медицини, культури.
Падіння життєвого рівня населення. Вже в 1977 році СРСР за рівнем споживання продовольства посідав 77 місце в світі, а за дитячою смертністю – 50.
Несприйняття командно-адміністративною системою вимог і змін, викликаних науково-технічною революцією.

Ліквідовано раднаргоспи, підприємства підпорядковано союзним і союзно-республіканським міністерствам.
Підвищено науковий рівень планування, розширено сферу госпрозрахункових відносин.
Створено спеціальні фонди для матеріального заохочення робітників і службовців. Введено гарантовану заробітну плату колгоспникам.
Підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію. Держава визначала тверді плани закупівель на кілька років.
Передбачалось зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів.
Прийнято Продовольчу програму (1982-1990). Її виконання повинно було забезпечити продовольством країну у повному обсязі.
Почалася боротьба з тіньовою економікою і розкраданням матеріальних цінностей за допомогою правоохоронних органів і громадськості.
Було посилено виховну роботу в трудових колективах, запроваджено матеріальне і моральне заохочення сумлінної праці, покарання за погану працю, дещо поліпшено контроль за якістю продукції.