Показники погодинної оплати праці в деяких країнах

2.

Ринок праці – це сукупність економічних відносин між найманими працівниками та підприємствами з приводу купівлі-продажу робочої сили.

Праця – це доцільна, свідома, організація людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей.

Виробничий ресурс праця відрізняється від усіх інших виробничих ресурсів тим. що його власником є людина, якій властиве те. що вона є:

- біологічною істотою;

- особистістю з власними потребами і цінностями;

- членом суспільства.

До яких наслідків спричиняється ця особливість ресурсу праця?

По-перше, загальне пропонування праці в економіці визначається природними процесами - народжуваністю і смертністю населення.

По-друге, на бажання людини працювати, на продуктивність її праці суттєво впливає задоволення своєю роботою та інші особисті мотиви.

По-третє, працівники можуть захищати свої інтереси, об'єдну­ючись у профспілки, інші громадські організації, а правила відносин між працівниками і підприємцями фіксуються у трудових угодах та визначаються трудовим законодавством країни.

На ринку праці продається здатність працівника створювати про­дукти і послуги. Цю здатність купують підприємці або держава, а про­дають наймані працівники. Отже, суб'єктами ринку праці є наймані працівники, з одного боку, підприємці та держава - з другого.

Держава стає суб'єктом ринку праці не тільки тому, що на дер­жавних підприємствах працює значна частина працездатного насе­лення країни, а й через те. що держава регулює цей ринок. Засобом державного регулювання ринку праці є визначення мінімальної (що га­рантує необхідний мінімум споживання) зарплати, нормальних умов праці, віку виходу працівників на пенсію та розміру самої пенсії тощо.

Загальний ринок праці охоплює багато окремих ринків, на яких свою здатність створювати корисні речі та послуги пропонують пра­цівники різних професій - будівельники, програмісти, інженери, еко­номісти, викладачі, лікарі, художники тощо.

Попит на працю з боку підприємців-наймачів залежить від гра­ничної продуктивності праці найманих працівників. Підприємець най­матиме додаткового працівника лише за умови, що дохід від продажу продукту, який ним [працівником] створений, є не меншим, а більшим, ніж виплачена працівникові заробітна плата.

Коли зарплата зростає, підприємець може найняти менше пра­цівників. Тому залежність між обсягом попиту на працю та заробітною платою є оберненою.

Пропонування праці окремим працівником залежить від його ви­бору між двома цінностями, а саме: товарами, які можна придбати на додаткову зарплату в результаті збільшення робочого часу, та вільним часом, протягом якого людина розвиває себе, виховує дітей, виявляє творчість тощо. Наприклад: людина може збільшувати пропонування праці, виконуючи роботу за сумісництвом, відмовляючись від відпуст­ки, якщо планує придбати автомобіль. Це означає, що майбутнє за­доволення від користування автомобілем людина цінує вище, ніж віль­ний час.

Якщо зарплата зростає, то більша кількість товарів, яку може при­дбати працівник, забезпечує більше задоволення і стимулює до зростання пропонування праці. Тому залежність між обсягом пропоно­ваної праці та заробітною платою є прямою.

У реальній економіці зарплата конкретного працівника залежить під великої кількості чинників, серед яких важливими є такі:

• застосована на підприємстві система оплати праці (відрядна, коли до уваги береться обсяг створеного продукту, чи почасова, коли враховуються відпрацьовані години, з елементами премію­вання за ліпші результати чи без таких елементів);

• унікальність здібностей працівника у деяких професіях та у вико­нанні певних видів робіт, скажімо, для співака в національному оперному театрі чи футболіста престижного клубу;

• необхідність тривалої і коштовної освіти та постійного підвищен­ня кваліфікації, приміром, для хірурга, програміста, науковця;

• важкі та непривабливі умови праці, що передбачають додаткові витрати на відновлення фізичних та моральних сил працівника, наприклад шахтаря.

Ціною на ринку праці виступає заробітна плата.Заробітна плата – винагорода за працю.

Заробітна плата - грошова винагорода, що виплачується найманим працівникам за використання їх праці.

Заробітна плата - грошове вираження вартості ціни товару «робоча сила», дохід власника ресурсу «праця».

Заробітна плата - ціна, що виплачується за використання праці.

Заробітна плата існує у двох основних формах: пого­динній і відрядній.

Погодинна заробітна плата - це ціна робочої сили за її функ­ціонування протягом певного робочого часу.

Відрядна, або поштучна, заробітна плата - це ціна робочої сили залежно від розмірів виробітку за одиницю часу.

Основними системами оплати праці є тарифні, преміальні й колективні.

Згідно з тарифною системою оплати посадові оклади праців­ників розробляють на основі оцінки різних трудових характеристик та визначають певні розряди, відповідно до яких і відбувається нарахування заробітної плати. Зокрема, беруть до уваги такі чинни­ки, як кваліфікація виконавця (освіта, досвід роботи, професійна підготовка); розумові та фізичні зусилля; його відповідальність за матеріали, устаткування тощо; умови праці.

Застосування преміальної системи ґрунтується на прийомах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна сис­тема передбачає сплачування робітнику певної суми за кожний ви­ріб. Нормою вважають обсяг роботи, виконуваної, як правило, ро­бітником середньої кваліфікації за одну годину. За її перевиконання на 1 % заробітна плата збільшується також на 1 %, але загальний розмір надбавок не перевищує 15-20 % від загального заробітку.

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є систе­ма «участі в прибутках». Вона передбачає, що за рахунок заздале­гідь установленої частки прибутку формується преміальний фонд, із якого робітники одержують виплати. Премії нараховують за під­вищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва. Ви­плата премій робітнику залежить від розміру його заробітної плати з урахуванням особистих і трудових характеристик.

Заробітна плата є однією з найбільш масових форм доходу в економіці. Її розмір у різних галузях господарства може служи­ти показником добробуту суспільства в цілому. Порівняння номі­нальної та реальної заробітної плати може надати інформацію про рівень інфляції.

Заробітна плата існує номінальна і реальна.

Номінальна заробітна плата - сума грошей, яку отримує працівник за продаж своєї робочої сили та її функціонування.

Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання.

Реальна заробітна плата - кількість спожитих товарів і по­слуг, які працівник може придбати за свій грошовий заробіток за існуючого рівня цін після вирахування податків.

Назва	Оплата праці, $ за годину (грн)
Японія	13,5 (110)
США	11,2 (91)
Німеччина	10,7 (87)
Великобританія	8,2 (66)
Південна Корея	2,1 (17)
Мексика	1,4 (13)
Україна	0,7 (6)
Індія	0,5 (4)

Дата добавления: 2015-05-22