Фондові біржі

Фондові біржі — це спеціалізовані організації, в приміщенні яких відбуваються зустрічі продавців цінних паперів з покуп­цями. Об'єднуючи професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні, біржі створюють умови для концентрації попиту та пропозиції і підвищення ліквідності ринку взагалі.

На початку 90-х років у світі налічувалось 200 бірж у більш ніж 60 країнах. У Північній Америці — 15 бірж, у тому числі п'ять канадських, в Європі — понад 100, у Центральній та Південній Америці — 20, решта припадає на Африку, Азію та Австралію. Кожна розвинута країна має як мінімум одну біржу.

У Міжнародну федерацію фондових бірж, що розміщена в Парижі, входить 31 біржа. Метою Федерації є забезпечення рівних прав для всіх акціонерів і координація структур ринків цінних паперів. Кожного року проводяться наради комітетів цієї організації, на яких розглядають проблеми законодавчого регу­лювання торгівлі цінними паперами, впливу економічної політи­ки на фондовий ринок, розвитку техніки та технології біржової справи тощо.

Але біржа — це не тільки спеціальне місце для укладання угод, а й спеціальна система організації торгівлі, підпорядко­вана спеціальним правилам і процедурам.

До торгів на біржах зазвичай допускають лише достатньо надійні та високоліквідні цінні папери, що створює мож­ливість їх безперервного обігу. Біржова інформація про курс цінних паперів, про укладені угоди стає доступною для різних

верств інвесторів. Відтак біржа є чутливим барометром стану ринку цінних паперів, а отже, стану справ в економіці загалом.

Відмітну рису біржі становить некомерційний характер її діяльності. Головна мета діяльності біржі — створення спри­ятливих умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами. Прибутки біржі обмежуються сумами, по­трібними для її нормального функціювання та розвитку, і їх не використовують на виплату дивідендів суб'єктам, що внесли свої кошти до статутного фонду біржі.

Головна умова ефективності біржової торгівлі — ліквід­ність. Ліквідний ринок характеризується малою різницею між ціною продавця та покупця, невеликими коливаннями цін від угоди до угоди тощо. Відхід від цих норм може спричиняти паніїсу серед іквесторів. Біржа робить у^р мпж лттир. яби ттілтпи-мувати ліквідність, забезпечуючи стабільність.

Біржі, за винятком Нью-Йоркської, Токійської та Лондон­ської, становлять порівняно невеликі ринки, що негативно впливає на ліквідність. Ліквідність ринку тим вища, що більша кількість учасників купівлі-продажу. У цьому сенсі лідерує, на думку деяких дослідників, Японія, де на індивідуальних інвес­торів припадає 25% акціонерної власності та більш ніж полови­на обігу.

Торгівля на сучасній фондовій біржі побудована за такими принципами:

• особиста довіра між брокером і клієнтом (угоди на біржі
укладають усно й оформляють заднім числом);

• гласність (публікують дані про всі угоди і дані про вне­
сення акцій у біржовий список, що їх надають емітентам
за угодою з біржею незалежно від активності емітента);

• регулювання діяльності біржових фірм, використання
адміністрацією біржі й незалежними аудиторами жорст­
ких фінансових, адміністративних, торговельних і бух­
галтерських правил.

Сучасні фондові біржі відрізняються одна від одної навіть у межах однієї країни. Це зумовлено тим, що біржі самі встанов­люють мінімальні розміри капіталу та стандарти «поведінки» для компаній, які виявили бажання включити свої акції у бір­жовий список. Проте, попри відмінності у стандартах, принципи функціювання фондових бірж у різних країнах є однаковими. Дотримування цих принципів сприяє надійності біржі, поряд­ку і зазвичай приваблює інвесторів. Принагідно зазначимо, що

функціювання Української фондової біржі також базо-ване на вказаних принципах, що є гарантом формування надійної біржової системи в Україні.

У сучасних умовах в кожній країні біржі діють як загально­національна ієрархічна система, яка характеризується взаємо-залежностями: за величиною обігів; ціновими; інформаційни­ми; за якістю цінних паперів; за структурою членів бірж.

У межах цієї системи вирізняються біржі-лідери, причому не тільки в національному та регіональному масштабах, але й міжнародному. Головним критерієм такого вирізнення слу­гує показник обсягу обігу цінних паперів, за яким явно доміну­ють провідні біржі. Останні зосереджують і найпривабливіші цінні папери, і, відповідно, найсильніших учасників торгівлі. У них ліпші можливості збирання й обробляння інформації, а отже, і прийняття найбільш обґрунтованих і зважених рі­шень. На «елітні» ринки орієнтуються у своїх діях слабкі учас­ники, що ведуть свої операції на біржах (цінова залежність). Концентрація найсильніших учасників торгівлі на великих біржах досягається завдяки ринковому механізму формування цін на місцях на різних біржах.

Цінова залежність виявлена в тому, що менші й слабші біржі починають свої торги, як правило, вже після їх закінчен­ня на провідних національних фондових біржах.

Курси цінних паперів, що склалися на провідних біржах, уже відомі, і на них орієнтуються всі інші біржі. Таким чином, рух на них курсів цінних паперів відображає той самий рух на біржах-лідерах, котрі є ціновими «маяками» для всього на­ціонального ринку цінних паперів, а міжнародні біржі-лідери (Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська) — і для всього світо­вого ринку.

Інформаційна взаємозалежність охоплює потік інформації не тільки про курси цінних паперів, а й про інші показники торгівлі, макроекономічні показники та діяльність окремих ве­ликих підприємств. Відтак біржі-лідери стають потужними на-громаджувачами інформації про різні аспекти економіки, що дає їм змогу формувати найбільш загальні макроекономічні по­казники.

Якість (інвестиційні характеристики) допущених до тор­гівлі цінних паперів на різних біржах неоднакова. Біржі-ліде­ри ведуть торгівлю найбільш якісними цінними паперами, цінні папери, що не пройшли лістинг, задовольняються інши­ми біржами або позабіржовим ринком цінних паперів.

У розвинутих країнах склалося два типи ієрархічних сис­тем фондових бірж: американського (моноцентрична) та ні­мецького (полщентрична).

Перша з них передбачає існування одного лідера та аутсай­дерів. Так, у США найбільша Нью-Йоркська фондова біржа охоплює 90% ринку акцій країни, до того ж існують ще шість менших бірж. У Великій Британії діють вісім фондових бірж, що є філіями Лондонської фондової біржі. У Франції 98% обігу належить Паризькій фондовій біржі, хоча існують ще шість. У деяких розвинутих країнах біржа має свій «полігон» — мен­шу біржу (але, як правило, вона більша від інших національ­них бірж), на якій випробовують новації та відбувається тор­гівля акціями «молодих» підприємств.

Моноцентрична система, що представлена біржею-лідером та її сателітом, діє в США (Нью-Йоркська та Американська фондові біржі), Японії (Токіо — Осака), Канаді (Торонто — Монреаль), Голландії (Амстердам — Роттердам). Поліцентрич-на система діє в кількох країнах. У Німеччині, наприклад, на чотири великі біржі (із восьми) припадає 95% обігу.

Біржі-лідери конкурують на світовому ринку. Так, Нью-Йоркська фондова біржа має конкурента в особі Лондонської фондової біржі. Остання реалізує акції 650 провідних інозем­них фірм і корпорацій, причому обсяг операцій з акціями за­рубіжних компаній сягає 1 млрд фунтів стерлінгів.

Кожна країна, що має фондові біржі, створює відповідні умо­ви для їх функціювання. Біржі постійно взаємодіють між со­бою, підпорядковані єдиному законодавству, традиціям. Вплив бірж-лідерів на світовий ринок цінних паперів залежить від особливостей їх організації, механізму функціювання. Пере­дусім, це відмінності в цінах і методах проведення торгів.

Завдяки сучасним комп'ютерно-інформаційним системам біржі підтримують постійний інформаційний канал, що дає їм можливість швидко орієнтуватись у ситуації, що складається на різних біржах.

Дедалі чіткішою стає тенденція взаємодії національних фондових біржових систем, які в сукупності складають світо­вий ринок цінних паперів. Ця тенденція є об'єктивною зако­номірністю і веде до створення універсальної цілісної світової системи фондових бірж.

Головна мета і головна функція фондових бірж у різних країнах — забезпечення умов ефективного проведення опера­цій з купівлі-продажу цінних паперів, підтримання високого рівня професіоналізму учасників біржової торгівлі, а також

довіри інвесторів. Форми організації та діяльності фондових бірж, а також юридичних і фізичних осіб, котрі професійно займаються операціями з купівлі-продажу цінних паперів, ре­гульовані спеціальним законодавством відповідних країн, ос-кільки поки що не існує уніфікованої системи регулювання діяльності фондових бірж на світовому рівні.

У більшості країн фондові біржі повинні бути зареєстровані й отримати ліцензію на право своєї діяльності у відповідних органах державної влади. Водночас у різних країнах існують певні особливості законодавчого регулювання і державного конт­ролю за операціями з купівлі-продажу цінних паперів, органі­зації та діяльності фондових бірж, а також професійних учас­ників ринку цінних паперів.

Укяляиі відмінності пов'язані переважно о іиіиричними особливостями становлення та розвитку фондових бірж і рин­ку цінних паперів, специфікою політичного устрою, банківсь­кого законодавства відповідних країн тощо.

Розглянемо особливості фондових бірж США, Німеччини та Японії. Ці три країни є найрозвинутішими країнами у світі, і економічні процеси, що відбуваються в них, безпосередньо позначаються на розвитку міжнародної економіки. Маючи добре розвинутий ринок цінних паперів, а також одні з най­більших у світі фондові біржі, вони досить сильно впливають на світовий фондовий ринок.

Дата добавления: 2015-05-22