Тема 5. Міжнародний ринок технологій

5.1. Міжнародна передача технологій: поняття
й економічна роль у міжнародній економіці.

5.2. Міжнародний ринок технологій.

5.3. Форми міжнародної передачі технологій.

5.4. Економічна оцінка міжнародної передачі
технологій.

5.1. Міжнародна передача технологій: поняття й еко­номічна роль у міжнародній економіці

Технологія — це спосіб або метод виробництва продуктів чи послуг, спосіб поєднання чинників виробництва, спосіб органі­зації процесу, спосіб та метод управління тощо, базований на за­стосуванні науково-технічних знань. Залежно від об'єкта, виріз­няють технології продуктів, процесів та управління.

Технологія в міжнародній економіці — це чинник виробництва й економічного розвитку, що характеризується високою міжна­родною мобільністю. Комплекс процесів та відносин у міжна­родній економіці з приводу вивозу та ввозу технології іменують науковою категорією міжнародна передача технологій. Ця частина зовнішньоекономічних відносин становить широку сферу обміну, кінцева мета якого, з одного боку, — підвищення тех-нічного та технологічного рівня виробництва, а з іншого — отримання прибутку.

Для сучасної НТР характерною є інтернаціоналізація вико­ристання результатів науково-технічної діяльності. Високі темпи розвитку продуктивних сил, зростання спеціалізації та кооперування виробиттптва викликають, у свою чергу, розши­рення та прискорення процесу міжнародного розповсюдження науково-технічного досвіду і знань.

Матеріальною основою виникнення міжнародного техно­логічного ринку та відносин з приводу передачі технологій є міжнародний поділ праці в цій сфері, що будується на техно­логічних відмінностях та перевагах країн. Ці відмінності скла­далися історично або були набуті у процесі розвитку. За сучас­них умов технологічні досягнення країн найменше зумовлені вигідними природно-географічними умовами, а дедалі більше — чинниками науково-технічної, кадрової та фінансової бази. З одного боку, нерівномірність розвитку різних ланок світової економіки постійно вносить корективи до системи міжнародної технологічної спеціалізації та кооперації, з іншого, — міжна­родний трансфер технологій дає змогу зменшити технологічні відмінності між країнами та рівень їхнього розвитку.

Переплетіння різноманітних циклів НТП в окремих держа­вах з новими потоками міжнародного обміну ліцензіями, ноу-хау, а також пов'язаних з ним оборотом товарів, послуг та капі­талу, формує основи нового поділу праці, базованого на торгівлі технологіями як провідному чинникові процесу виробництва. Обмін технологіями, таким чином, стає причиною і наслідком змін у міжнародному поділі праці, надає йому нового якісного стану.

За визначенням експертів ЮНКТАД, що працювали над Кодексом передачі технології, до міжнародного обміну техно­логією належать «угоди між сторонами незалежно від їх право­вої форми, що переслідують як мету або одну зі своїх цілей уступку стосовно ліцензій чи передачу прав на промислову

власність, продаж або будь-який інший вид передачі технічних послуг». До подібних угод належать: продаж ліцензій на різно­манітні види промислової власності; продаж ліцензій на незахи-щені патентом ноу-хау; надання інженерно-консультаційних послуг; управлінські контракти про надання послуг з управлін­ня і збуту; контракти на передачу торговельної марки тощо. Між­народну передачу технологій можуть здійснювати як у «чисто­му» вигляді (торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау тощо), так і у вигляді технологічномістких товарів.

Одна з ключових характеристик технології — це її новизна. Технологія може мати національну, регіональну або світову новизну, а також бути унікальною, прогресивною, традицій­ною або морально застарілою (відповідно до етапів життєвого циклу), від чого залежать мотиви та масшмии її експорту/ імпорту в міжнародній економіці.

Міжнародна передача технологій забезпечує ефективність розподілу даного чинника між країнами та приносить вигоду суб'єктам цього процесу. Цей процес здійснюється як через ринковий механізм, так і шляхом регулювання державами та міжнародними організаціями.

Міжнародна передача технологій посідає особливе місце в сучасній системі міжнародної економіки. Це зумовлено таки­ми чинниками:

• в епоху постіндустріальної цивілізації технологія й інфор­
мація стали головним чинником економічного розвитку;

• відбуваються якісні зміни в міжнародному поділі праці,
що характеризуються виокремленням наукомісткої спе­
ціалізації та прискореним розвитком науково-технічної
кооперації;

• ринковий характер розвитку міжнародної економіки по­
стійно вимагає інновацій;

• загострюється міжнародна конкуренція за науково-тех­
нічні ресурси та продукти;

• настала нова стадія міжнародної конкурентоспромож­
ності країн, на якій ключовим чинником є інновації.

Про зростаюче значення науково-технічної інформації та технології свідчать такі дані: конкурентоспроможність 2/3 промислової продукції та 55% робочих місць у Західній Європі залежить від рівня розвитку технології інформації (висновок експертів Комісії Європейського співтовариства). Суспільство вступило в нову інформаційну епоху.

Загальна тенденція до глобалізації в міжнародній економі­ці виявлена також у науково-технічній сфері:

• сучасні завдання, які стоять перед науково-технічною
сферою і які ставить перед нею виробництво та ринок, ви­
магають для свого вирішення пошуку науково-технічних
ресурсів у світових масштабах;

• збільшуються масштаби міграції висококваліфікованих
спеціалістів;

• до процесу міжнародного поділу праці в цій сфері залу­
чається чимраз більше ланок світової економіки, поглиб­
люється спеціалізація, розширюється сфера науково-
технічної кооперації;

• збільшується залежність національних економік від
міжнародної науково-технічної сфери (все більша частка
інноваційного товару, що його виробляють у національ­
ній економіці, експортується та все більша частка інно­
вацій, застосовуваних у національній економіці, залуча­
ється ззовні);

• ринок інноваційних товарів (техніка, технологія, секре­
ти виробництва та управління, науково-технічна інфор­
мація тощо) набуває дедалі більшого міжнародного
масштабу та характеру;

• зростає частка науково-технічних товарів у міжнародній
торгівлі (експорті та імпорті).

Донедавна розвиток технологи відбувався переважно авто­номно в національних рамках. Першопричиною (мотивом,.сти­мулом) продукування та втілення науково-технічних досягнень та інновацій були, здебільшого, внутрішні чинники. Згідно з оцінками, у семи випадках це — потреби попиту, у трьох — розвиток винаходів, науки і техніки. Технологію орієнтували на внутрішній ринок і мотивували ним. Сьогодні під впливом політики відкритості економік науково-технічна сфера орієнто­вана на міжнародний ринок та використовує чинники (ресурси) в міжнародних масштабах. Можливості для цього створює інтенсивний розвиток інформаційної та комуніка-ційної інфра­структур, що відбувається у міжнародному масштабі. Міжна­родна торгівля, міжнародна інвестиційна діяльність, міграція робочої сили, міжнародне валютно-фінансове та кредитне спів­робітництво, посилення ролі міжнародних організацій — усе це канали, які прокладають та спрощують шлях до міжнародної передачі технологій.

Взаємообмін, кооперація та спеціалізація на всіх етапах створення технології та інновацій дає змогу економити кошти для багатьох суб'єктів міжнародної економіки. Ефективність створення технологій залежить від використання в цьому про­цесі найновішої інформації, знань, винаходів, чинників вироб­ництва. Тому розвиток науково-технічної сфери в одній країні не може не торкатися досягнутого у міжнародних масштабах. Науково-технічні сфери (наукова інфраструктура, технологічна база тощо) різних країн переплітаються, стають усе більш взає­мозалежними в системі міжнародного поділу праці. Ці процеси інтенсифіковані у міжнародній економіці та прискорюють не тільки процес міждержавного руху технологій, а й міжнародно­го співробітництва з їх створення, комерціалізації та продажу в міжнародних масштабах. Виходячи з цього, можна говорити про виникнення міжнародної науково-технічної сфери діяль­ності або системи, що складається із суб'єктів, об'ьшіь, фирт взаємозв'язків, ринкових механізмів функціювання, регулю­вання з міжнародного та державного рівнів.

У науково-технічній сфері активізують свою роботу ТНК і МНК, виникають міжнародні (міждержавні) науково-дослідні інститути, технополіси з великою часткою іноземного капіталу та багатовекторною експортною орієнтацією. Національна нау­ково-технічна сфера стає орієнтованою на зовнішній світ. Неро­зуміння цієї тенденції може призвести до затратного еволюційно-стагнаційного розвитку національної науково-технічної сфери та постійного збільшення відставання у розвитку від інших країн.

У країнах з перехідною економікою можливість виходу на між­народний ринок з пропозицією науково-технічних знань та техно­логії є почасту єдиною мотивацією для розвитку самої технології. В умовах обмеженості фінансування розвитку науки і техніки, її комерціалізації, а також за умови низької платоспроможності по­питу єдиним способом розвитку національної науково-технічної сфери є отримання замовлень та фінансування від іноземних аген­тів, держав, організацій. Інша тенденція: висококваліфіковані науково-технічні кадри, не отримавши таких замовлень, мігру­ють до інших країн, де знаходять застосування своїм знанням та вмінням. Для будь-якої країни аналіз стану і перспектив її розвитку вже буде недостатній без урахування її місця та взаємозв'язків з міжнародною науково-технічною сферою.

5.2. Міжнародний ринок технологій

Міжнародний обмін технологією у товарній формі відомий з початку XX ст., однак формування світового ринку техно­логій припадає на другу половину 50-60-х років. Саме до цього часу обсяг міжнародних комерційних операцій з технологіями перевищив масштаби національного обміну. Міжнародний нау­ково-технічний обмін включає в себе, крім традиційної купівлі-продажу готових товарів і устаткування для їх виробництва, отримання ліцензій на передові техніку і технології, наймання висококваліфікованих іноземних науковців і фахівців тощо.

Технологія як товар має низку особливостей:

• це найбільш цінний товар, який вимагає багато витрат ча­
су і коштів, тому дорогий. Для забезпечення окупності ви-
трят пі я чяг створення нових технологій потрібен вихід за
вузькі межі національного ринку на міжнародний рівень;

• технологія може забезпечити високі прибутки;

• завдяки своїм якостям вона швидко розвивається;

• це мобільний товар, оскільки переважно нечутливий до
національної та територіальної специфік;

• це експортований товар, оскільки, по-перше, технологія
у «чистому» вигляді має вельми низькі транспортні ви­
трати; по-друге, мають місце незначні торгові обмеження
(тарифні та нетарифні) на кордоні країни, яка здійснює
прийом, що зумовлено метою недопущення технологіч­
ного відставання.

Технології як чинникові виробництва притаманна висока міжнародна мобільність. Досвід показує, що витрати на пере­дачу технологій усередині країни є меншими, ніж на передачу технологій іноземним фірмам. З огляду на це, слід було б очіку­вати, що обсяг внутрішнього технологічного обміну буде біль­шим за міжнародний. Проте на практиці ми спостерігаємо пря­мо протилежне. Причинами такого явища є:

• менші бар'єри та обмеження на шляху передачі техно­
логій порівняно з переміщенням товарів і капіталу;

• багатонаціональні корпорації віддають перевагу передачі
технологічних знань своїм зарубіжним філіям та дочір­
нім компаніям, а не незалежним фірмам, у тому числі
й вітчизняним. Це зумовлено бажанням утримати моно­
польне право на використання технології;

• зазвичай зовнішні ринки є більш місткими, ніж внут­
рішні;

• передачу технологій за кордон супроводжують додатко­
вими поставками сировини, устаткування, напівфабри­
катів тощо, що дає можливість продавцеві технологій
збільшити випуск товарів на експорт і отримати ескорт-
ефект;

• часто липіе шляхом передачі технологій за кордон ком­
панія може отримати потрібну їй технологію, якою воло­
діє партнер. Таке перехресне ліцензування практикують
фірми, що здійснюють громіздкі науково-дослідні та
конструкторські роботи і є лідерами у певній галузі нау­
ки й техніки.

Суб'єкти міжнародної передачі технологій: підприємства, ТНК і МНК, науково-дослідні та проектні інститути, технопо-ліси, країни, регіональні інтеграційні угруповання, міжнародні

у*-*-\ ТГЧ О. ТТ1 fln ТТ1 1 LJ Г» Ттт> л ТЧ/~ЧТІ ІГ1 ТТТТТИ ТТТГ ЛЇТЙ * /~1Т^ГЖЮ "Ч ІГТХ "И ТІ •M'tTO T^/™V ТТТТ/Л1 ТТ€\Т\Ґ\ ТТОТТ1

XJ^JX СІХ1І.ОСІХІ,ХХ ■ J. ACtilUCli і л»і і і» і n iv» ft \j у KJ \j±X ± <JLJ.VJ.J1J. miJ J.VXJ. €_*.£> \_/,i-i,J. AW J. uC^W^u J.X

технологій є фірми розвинутих країн, які забезпечують більшу частину обороту світового технологічного ринку. Світовим ліде­ром на цьому ринку є СІЛА. Вони щорічно експортують нау-комістку продукцію на суму близько 700 млрд дол. У рейтингу експортерів друге місце займає Німеччина (понад 800 млрд дол. СІЛА), третє— Японія (400 млрд дол.). Найбільші витрати на НДДКР несуть СІП А. Так, у 1994 р. витрати СІЛА на ті цілі в 1,1 рази перевищували витрати Японії, Німеччини, Франції та Ве­ликобританії, разом узяті. Спостерігається збільшення кількості суб'єктів міжнародної науково-технічної системи.

Дата добавления: 2015-05-22