Економічні аспекти безпеки міжнародної економіки

Провідні в економічному плані країни прагнуть отримати довгострокові стратегічні переваги. Для цього застосовують такі засоби, як: зовнішньоекономічні війни, ослаблення націо­нальних інфраструктур, цілеіЛірлмиьіше створення напруже­них геополітичних ситуацій. Країни, не спроможні забезпечити оптимальні темпи відтворюваних процесів, залишаються на пе­риферії ділової активності у світі, виконуючи допоміжну роль. Завдяки зовнішньоекономічним зв'язкам їхнє національне ба­гатство підтримується потугою світового відтворюваного про­цесу, але самі вони не беруть участі в розподілі світового при­бутку.

Нерівномірність розвитку різних країн і нерівноцінний інтерес до їхньої участі в міжнародних економічних відносинах роблять позиції сторін нерівними, створюють можливість тис­ку і навіть економічного шантажу. Іноді саме так складалися взаємовідносини «бідних» і «багатих» країн у міжнародних торговельно-економічних і валютно-фінансових операціях. Усе це ставить під загрозу безпеку світової економіки.

Під міжнародною безпекою розуміють такий стан міжна­родних і військово-політичних відносин, за умови якого гаран­тована зовнішня складова національної безпеки кожної країни, а також практично виключена загроза воєн і зброй­них конфліктів завдяки розв'язанню міжнародних і регіональ­них суперечностей.

Економічна безпека (міжнародна і національна) має загаль­носвітовий характер і стосується різною мірою інтересів усіх держав.

Під міжнародною економічною безпекою розуміють таку економічну взаємодію країн, яка виключала б навмисне завдан­ня збитку економічним інтересам якоїсь країни. Це передбачає створення відповідного міжнародно-правового механізму.

Проблема економічної безпеки зачіпає інтереси багатьох країн. Як показує світовий досвід, збиток економічним інтере­сам завдають різноманітними засобами: порушенням нормаль­ного стану міжнародної торгівлі (застосування ембарго, вве­дення надмірних кількісних і тарифних обмежень, штучне підвищення або зниження цін на ті чи інші товари), створен­ням перепон на шляху міжнародного руху технологій, пору­шенням практики комерційної діяльності тощо.

До порушень міжнародної економічної безпеки належать організація цілеспрямованого відпливу наукових кадрів і ква­ліфікованих робітників, невиконання вимог чинної системи міжнародного транспортного повідомлення всупереч відпо­відним угодам.

Дедалі частіше порушують умови екологічної безпеки, що призводить до серйозних економічних утрат. Сучасна світова практика знає такі основні шляхи підтримання економічної' безпеки: стримування небажаних дій за допомогою різно­манітних засобів тиску, застосування проти порушника прак­тичних засобів впливу на рівні окремих держав.

Спрямованість зовнішньої та внутрішньополітичної діяль­ності кожної держави пов'язана з об'єктивними національни­ми інтересами, наявністю загрози цим інтересам і потребою протидії такій загрозі. Взаємозв'язок і взаємозумовленість цієї тріади (інтереси, загроза, протидія) є фундаментом національ­ної безпеки.

Національна економічна безпека — це захищеність еко­номіки від внутрішніх і зовнішніх несприятливих чинників, що порушують нормальне функціювання процесу внутрішньо­го відтворення, підривають досягнутий рівень життя насе­лення і тим самим викликають підвищену соціальну напру­женість у суспільстві, а також загрозу самій державі.

Загалом, ступінь економічної безпеки залежить від еконо­мічного потенціалу країни, його співвідношення з потугами різноманітних господарств. Економічний потенціал, який утво­рюють сукупність продуктивних сил суспільства і національне багатство, визначає спроможність держави діяти у світовій еко­номічній системі, справляти на неї відповідний вплив.

Національна економічна безпека передбачає взаємне враху­вання національних економічних інтересів, дотримання пого­джених норм функціювання світової економіки.

Системою глобальної міжнародної безпеки є ООН — все­світня організація суверенних держав, створена на основі їх

добровільного об'єднання з метою підтримання безпеки прак­тично в усіх аспектах. ООН належить до організацій, що мають жорстку в міжнародно-правовому плані внутрішню структуру. Вона контролює виконання будь-якої своєї резолюції (навіть шляхом застосування силових санкцій).

Усі інші системи міжнародної безпеки з певними застере­женнями можна віднести до регіональних. Провідне місце тут належить блокам держав, об'єднаних відносною спільністю інтересів, що передбачають жорстку координацію політичної, економічної та військової діяльності.

Регіональні системи безпеки — це різноманітні організації держав, засновані на етнокультурній близькості, подібності еко­номічних, екологічних інтересів тощо. Такі системи підтримки міжнародної безпеки дуже мозлінаі jd своєю внутрішньою структурою та міжнародно-правовим оформленням.

Особливу, суто європейську форму міжнародної регіональ­ної системи безпеки становить ОБСЄ — Організація з безпеки і співробітництва в Європі. Це система консультацій, процесів обговорень, що їх проводять на різних рівнях та з різноманіт­них аспектів міжнародної безпеки.

Незважаючи на спроби міжнародно-правового оформлен­ня, наявність постійних комісій, комітетів та інших подібних органів, ОБСЄ поки не може розглядатись як система міжна­родної безпеки жорсткого типу, оскільки не має структур при­мусу. Проте намітилася тенденція перетворити ОБСЄ на більш структурований і дієздатний орган.

Системи міжнародної безпеки діють у багатьох регіонах світу. До них належать ОАД і ОЦАД (організації американсь­ких і центральноамериканських держав у Північній, Півден­ній та Центральній Америці), ОАЄ в Африці, ЛАД — Ліга арабських держав тощо.

Підтримання національної економічної безпеки створює спри­ятливі передумови для стабільного функціювання національних господарств і світової економіки загалом. У тому разі національні економічні інтереси мають відігравати роль орієнтира в усіх дво-і багатосторонніх переговорах, що пов'язані з формуванням еко­номічної безпеки усіх держав. У зв'язку з цим для України най­доцільнішою є гнучка участь у регіональних системах безпеки, що відповідають національним економічним інтересам, із по­дальшим збільшенням свого впливу в них.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. За якими критеріями ресурсно-енергетичну проблему слід
вважати такою, що має глобальний характер?

2. Назвіть основні прояви ресурсно-енергетичної проблеми.

3. Як протягом історії людства змінювався характер відносин
«людина — довкілля» і як це позначилось на виробничих
відносинах та зовнішній торгівлі?

4. Яку роль відіграють нові технології та прогресивні суспіль­
ні форми організації праці у справі енерго- та ресурсозбере­
ження?

5. Охарактеризуйте особливості прояву глобальної ресурсно-
енергетичної проблеми в Україні.

6. Якими вбачаються практичні шляхи розв'язання глобаль­
ної ресурсно-енергєтичної проблеми?

7. Які територіально-виробничі форми розміщення й орга­
нізації виробництва можна розглядати як засіб розв'я-зан-
ня ресурсно-енергетичної проблеми?

8. У чому полягає об'єктивна потреба інтеграції України
у світове господарство?

9. Розкрийте об'єктивні можливості інтеграції Україниу про­
цес світових господарських зв'язків.

10. Проаналізуйте природні, історичні, техніко-економічні,
соціально- та організаційно-економічні основи для участі
України в МПП.

11. Якими вбачають сьогодні основні напрями зовнішньоеко­
номічних відносин України?

12. Які моменти є визначальними для розроблення і втілення
в життя єдиної геополітичної стратегії України?

13. Які чинники впливатимуть на розроблення програми стабі­
лізації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України?

14. Охарактеризуйте напрямки ефективної адаптації України
до МПП.

15. Які переваги дає Україні географічна диверсифікованість
зовнішньоекономічних відносин?

16. У чому полягає економічний зміст процесу глобалізації?

17. Розкрийте істотні риси глобалізації як закономірності
міжнародної економіки.

18. Які економічні закони впливають на розвиток глобалізації?

19. Проблема війни і миру як глобальне питання розвитку
міжнародної економіки.

20. У чому суть і наслідки енергетичної глобальної проблеми?

21. Розкрийте особливості сировинної глобальної проблеми.

22. Продовольча глобальна проблема: її суть і наслідки.

23. Демографічна глобальна проблема та їі особливості.

24. У чому зміст екологічної глобальної проблеми?

25. Розкрийте суть медичної глобальної проблеми.

26. Освоєння Світового океану і космосу як глобальна пробле­
ма міжнародної економіки.

27. У чому суть інформаційної глобальної проблеми?

28. Розкрийте зміст глобальної проблеми управління міжна­
родною економікою.

29. Глобалізація і регіоналізація як глобальні проблеми між­
народної економіки: їхній взаємозв'язок і суперечності.

30. Розкрийте механізм управління проблемами глобалі-зації.

m"п/™^глух тп т і і їїчі а тттт#т J..СЛ^ 11/D1 11ІГ1 X ЛІШЛ

1. Непоновлювані ресурси — це:

а) нафта;

б) земля;

в) енергія Сонця;
г)водні ресурси.

2. Найбільші споживачі енергії — це:

а) індустріальні країни;

б) країни, що розвиваються;

в) країни третього світу;

г) правильна відповідь відсутня.
S. Економіка України:

а) залежить від зовнішніх постачань ресурсів;

б) не залежить від зовнішніх постачань ресурсів;

в) є енергозбалансованою;

г) правильна відповідь відсутня.

4. До шляхів розв'язання проблем енергозабезпечення Ук­
раїни належать:

а) диверсифікація джерел енергопостачання;

б) збільшення власного видобутку енергії;

в) запозичення у країн-донорів;

г) правильна відповідь відсутня.

5. Розв'язати глобальну ресурсно-енергетичну проблему
у сучасних умовах можна завдяки:

а) утилізації відходів;

б) заощадженню енергії;

в) енергії сонця;

г) новітнім технологіям.

6. Технополіс — це:

а) територіальний науково-промисловий комплекс;

б) технічний парк;

в) вільна зона;

г) інфраструктура.

7. Сировинно-енергетичні ресурси є:

а) об'єктом міжнародних економічних відносин;

б) складовою світу;

в) єврофінансовими ринками;

г) правильна відповідь відсутня.

8. На тенденції розвитку ресурсно-енергетичної світової
системи впливають:

а) екзогенні чинники;

б) обмежувальні природні чинники;
а) лав-нІшлІ чинники;

г) вплив відсутній.

9. Надмірне споживання енергоресурсів призводить до:

а) глобального потепління;

б) погіршання клімату;

в) поліпшення екології;

г) правильна відповідь відсутня.

10. Стратегічними напрямами зовнішньоекономічної
діяльності України є:

а) європейський вибір;

б) самостійність розвитку;

в) параметри співробітництва;

г) правильна відповідь відсутня.

11. Основними завданнями МВФ є:

а) надання короткострокових кредитних ресурсів;

б) подолання фінансової кризи;

в) вивід економіки з тіні;

г) вихід на зовнішні ринки.

Ц2. До групи Світового Банку входять:

а) МБРР;

б) МАР;

в) МАГАТЕ;

г) ЮАР.

ДЗ. Україна є членом МОП з:

а) 1954 p.;

б) 1948 p.;

в) 1972 p.;

г) не є членом МОП.

14. Глобалістика — це сфера знань про:

а) планетарні проблеми розвитку;

б) сировинно-енергетичні ресурси;

в) структуру та динаміку міжнародної торгівлі;

г) правильна відповідь відсутня.

15. Системою глобальної міжнародної безпеки є:

а) ООН;

б) США;

в) ОБСЕ;
г)МЕ.

ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 4

Дата добавления: 2015-05-22