Правове становище президента в зарубіжних країнах. Засоби обрання президента, їх політичне значення

Правове становище монарха в зарубіжних країнах.

Компетенція глави держави.

Глава держави має за конституцією великі повноваження в сфері зовнішньої і внутрішньої політики, є носієм виконавчої влади і вищим представником держави в міжнародних відносинах.

Серед основних повнова­жень глави держави слід виділити:

1. Представницькі (в міжнародних відносинах, ведення переговорів);

2. Повноваження щодо діяльності парламенту (скликан­ня і закриття сесій, розпуск тощо);

3. Повноваження у сфері законодавства;

4. Повноваження військового і надзвичайного характеру;

5. Повноваження у сфері правосуддя.

Монарх – це особа, влада якого юридично непохідна від якої-небудь іншої влади. Він володарює(обмежено або абсолютно) за власним правом і вважається джерелом всієї державної влади. Влада монарха спадкова. Існують кілька систем престолонаслідування:

- салічна – владу успадковують тільки чоловіки;

- кастильська – перевага віддається чоловікам, але якщо немає спадкоємців по чоловічій лінії, главами держави можуть бути і жінки;

- австрійська – подібна до кастильської, тільки чоловік вище за жінку у всіх рівнях спорідненості;

- шведська – чоловік і жінка користуються однаковими правами;

- арабська – глава держави може бути обраний з будь-якого члена королівської сім”ї.

Монарх має права і прерогативи, його особа недоторкана. Грошове утримання монарха: особисті гроші від майна і власності (особистий прибуток) плюс цивільний прибуток (гроші з бюджету за так званим цивільним листом на діяльність монарха), який визначає компетентний орган.

Його головна відмінність від монарха в тому, що цей пост виборний і перебування на ньому обмежене в часі.

Системи обрання президента:

1) прямі вибори без участі парламенту (Мексика, Бра­зилія, Перу, Коста-Ріка, Франція, Південна Корея, всі змішані поліархії);

2) непрямі вибори:

♦ в президентських поліархіях (США, Аргентина).

♦ багатоступеневі вибори в парламентарних поліархіях з обраним главою держави.

а) обрання президента парламентом (в голосуванні беруть участь тільки депутати) - Туреччина, Ліван, Ізраїль;

б) обрання президента виборчою комісією (депутати плюс представники органів місцевого самоврядування, адміністра­тивних одиниць) - Італія, Естонія;

в) обрання президента виборчою колегією (депутати пар­ламенту союзу плюс представники суб'єктів федерації) -Німеччина.

Терміни повноважень. Аргентина, Бразилія, Фінляндія ат ін. - 6; ФРН, Індія, Камерун, Франція, більшість президентів постсоціалістичних держав - 5; США, Колумбія, Коста-Ріка та ін. - 4, Латвія - 3 роки.

55. Інститут вето виконавчої влади в зарубіжних країнах, його види й оцінка.

Вето - це прерогатива глави держави відмовити у підписанні законопроек­ту. Згідно із зарубіжними конституціями законопроект набуває нової якості - силу закону - тільки тоді, коли він санкціонується главою держави.

Конституції зарубіжних країн встановлюють право глав дер­жав підписати і ввести в дію законопроект шляхом його промуль­гування. Для цього главі держави конституцією конкретної краї­ни визначається термін, протягом якого він повинен або схвали­ти законопроект, або відмовити в його підписанні. Як правило, такий термін обмежений 10-15 днями (ст. І розд. 7 Конституції США; ст. 10 Конституції Франції; ст. 88 розд. З Конституції Болгарії).

Конституційному праву зарубіжних країн відомі такі види вето: а) абсолютне; б) відкладальне; в) вибіркове; г) «кишенькове». Абсолютне вето (резолютивне) - це виключне право глав монар­хічних держав. Воно не випадково зветься абсолютним, оскільки заборону монарха парламентарії подолати не можуть.

Винятком із загального правила, що абсолютне вето - це вето глав монархічних держав, є Королівство Норвегія, де король має право лише відкладального вето.

Відкладальне, або суспензивне, вето є прерогативою глав дер­жав із республіканською формою правління, тобто президентів. Його специфіка, полягає у тому, що заборона глави держави може бути подолана парламентом або може мати тимчасовий характер.

Вибіркове вето являє собою, порівняно з відкладальним, до­сить гнучку й тому більш цілеспрямовану зброю в руках глави держави. Його закріплення і використання конституційним пра­вом Аргентини, Мексики, Франції дозволяє главі держави накла­сти заборону не в цілому на законопроект, а на його окремий розділ, статтю, параграф. Правом вибіркового вето наділені й широко користуються губернатори більшості штатів СІЛА. Це право забезпечує губернаторам вплив на розподіл бюджетних коштів у штатах.

«Кишенькове» вето є специфікою конституційного права СІП А. Воно використовується тоді, коли десятиденний термін для розглядання законопроекту президентом припиняється завершен­ням сесії Конгресу або перенесенням його засідань. Дана ситуа­ція використовується президентом, якщо конкретний законопро­ект його не влаштовує, він не хоче його підписувати, а водночас він не хотів би скористатися відкладальним вето, тому що сто­совно такого законопроекту відкладальне вето може підірвати його авторитет. Тоді президент відкладає законопроект («кладе до кишені»), він його не підписує під приводом, що десятиденний термін порушено, Конгрес розпущено, й повертати законопроект немає куди. У подібному випадку законопроект не набуває юри­дичної сили («кишенькове вето») й не одержує встановленої кон­ституцією заборони (відкладальне вето). Конгрес не має спромож­ності подолати «кишенькове вето», тому що жодної процедури на цей випадок не передбачено. У такий спосіб президентська «без­діяльність» набуває сили абсолютного вето.

Після повернення з канікул Конгрес знову може прийняти до розгляду даний законопроект, але, починаючи з першої стадії за­конодавчого процесу - як новий законопроект. Нерідко така си­туація завершується тим, що після закінчення досить тривалого терміну відпадає потреба у подібному законопроекті.

Інститут вето у будь-якій формі не можна визнати демокра­тичним, оскільки він становить діяльність виборного, представ­ницького органу в залежність від одноособового глави держави, за яким завжди стоять певні політичні сили. Право вето скасовано в Іспанії, Швеції, Японії.

56. Дострокове усунення президента з посади (тимчасове усунення з посади, відставка).

Імпічмент, за станом здоров’я, відставка, смерть.

Дата добавления: 2015-05-08