Основні риси законодавчої процедури в палатах зарубіжних парламентів

Омбудсман.

Статус депутата парламенту.

Омбудсман – спеціальна посадова особа, до компетенції якої входить розгляд скарг громадян на діяльність органів влади і посадових осіб, захист прав людини. Водночас омбудсман має право з власної ініціативи здійснювати перевірку законності актів управління, процедур їх прийняття, а також дій відповідних посадових осіб. Крім назви „омбудсман” використовуються й інші: парламентський комісар із справ адміністрації (Великобританія, Нова Зеландія), посередник або медіатор (Франція), народний захисник (Іспанія), проведор юстиції (Португалія), уповноважений з прав людини (Польща, Росія), контролер (Литва).

Законодавчі повноваження парламентів зарубіжних країн у різних формах закріплені в Конституціях цих країн. Велике значення, для характеристики парламенту мають стадії зако­нодавчої діяльності цих парламентів.

Стадії законодавчого процесу такі:

1. Виявлення потреби в прийнятті закону і здійснення законодавчої ініціативи.

Суб'єктами права законодавчої ініціативи у країнах з пар­ламентарною формою правління є: прем'єр-міністр; депутати; уряд - через депутатів або своїх членів.

Деякі пропозиції, що носять характер законодавчої ініціативи містяться у тронних промовах монарха.

У президентській респуьліці право законодавчої ініціативи, як правило, мають: окремі парламентарі; парламентські комітети.

Послання ж президентів не носять характеру законодавчої ініціативи і приймаються депутатами лише до відома.

У змішаній поліархії право законодавчої ініціативи мають, як правило, президент, уряд, депутати (Національний банк в Україні).

За суб'єктами законодавчої ініціативи законопроекти діляться на:

♦ депутатські

♦ урядові.

За змістом на:

♦ публічні (загальні норми поведінки);♦ фінансові (це виняткова компетенція нижньої палати);♦ приватні (для окремих фізичних і юридичних осіб з характером адміністративного акту).

Як правило, процедура законодавчої ініціативи почи­нається в нижній палаті (якщо палати парламенту нерівно­правні), якщо рівноправні, то в обох палатах.

У Великобританії внесення публічних і фінансових біллів здійснюються:

1) з попереднього дозволу парламенту;

2) з попереднього затвердження палат;

3) внесення білля за допомогою передачі з палати лордів у палату громад.

ІІ. Прийняття законопроекту до розгляду (внесення до порядку денного, зазвичай цю стадію називають "перше чи­тання").

ІІІ. Обговорення законопроекту і прийняття рішення по ньому (друге читання). Залежно від особливості роботи парламенту загальні дебати проводяться до або після розгляду законопроекту в парламентській комісії або комітеті.

Дата добавления: 2015-05-08