Делеговане законодавство

Поняття, причини й види розвитку делегованого законодавства.

IV. Розгляд законопроектів у комісіях або комітетах

(в англосаксонських державах це здійснюється після загаль­ного обговорення, керуючись діючими інструкціями).

У США, наприклад, в Сенаті існують 16 комісій, в Палаті представників - 22.

V.Остаточна стадія - промульгація законопроекту, тобто його підписання главою держави і обнародування (офіціальна публікація).

Якщо виникають розбіжності між законодавчою і вико­навчою владою, то вони вирішуються встановленими проце­дурами.

1) створення погоджувальних комісій, знаходження ними

компромісу;

2) метод "човнику" - законопроект передається з однієї палати в іншу, доки одна з них не прийме його.

1.Уряд видає нормативні акти за прямим чи непрямим уповноваженням парламенту. Таке уповноваження на видан­ня нормативних актів може бути прямо виражене в парла­ментському законі або опосередковано, коли закон сформуль­ований нечітко. У Франції такі закони називаються "законами-рамками", в англосаксонських країнах - "кістяковим зако­нодавством". Уряд у такий спосіб отримує уповноваження на видання нормативних актів з предметів правового регулюван­ня, що відносяться до виняткової компетенції парламенту. Парламент у цьому випадку делегує уряду свої повноваження прямо або опосередковано.

2. Уряд видає нормативні акти, що містять у собі загальні правила поведінки з питань, котрі складають виняткову ком­петенцію парламенту, без будь-якого уповноваження з боку останнього.

Парламенту надається право мовчазного погод­ження із вторгненням уряду в сферу його повноважень.

Ці види нормотворчої діяльності уряду - де­леговане законодавство - у сучасну епоху є головними форма­ми його нормотворчої діяльності.

У Великобританії делеговане законодавство отримало ши­роке поширення і здійснюється всіма ланками урядового апара­ту. Суб'єктами є міністри, що мають право передавати своє право на видання нормативних актів главам підлеглих їм установ і відомств, що у свою чергу можуть переда­вати це право відомствам нижчого рівня, у результаті чого ви­никає багатоступенева субделегація; органи місцевого управління.

Акти делегованого законодавства у Великобританії за своєю кількістю набагато перевершують парламентські закони.

Парламентський і судовий контроль над делегованим за­конодавством, що юридично існує у Великобританії, на прак­тиці застосовується слабко.

У США делеговане законодавство здійснюється як прези­дентом, так і главами виконавчих департаментів і численних федеральних агентств. Укази, накази, прокламації, військові накази, директиви, регламенти, які видаються в такому поряд­ку, володіють такою ж юридичною чинністю, як і акти конгре­су. Межі делегованого законодавства не встановлені.

У V Французькій Республіці основними суб'єктами деле­гованого законодавства є президент, прем'єр-міністр і міністри, які видають ордонанси, декрети, рішення, постанови, циркуляри, інструкції, регламенти і т.д. Делеговане законодав­ство у Франції не тільки за своїм обсягом і значимістю переви­щує нормотворчу діяльність парламенту, але і важко контролюється.

Дата добавления: 2015-05-08