Методичні рекомендації. 1.Люблінська унія: причини укладення, зміст та наслідки

План

1.Люблінська унія: причини укладення, зміст та наслідки.

2.Суспільно-політичний лад та економічний розвиток України наприкінці ХVI – першій половині ХVІІ ст.

3.Брестейська церковна унія 1569 р. та релігійне життя наприкінці ХVI – першій половині ХVІІ ст. Діяльність та значення братств.

4.Українське козацтво та Запорізька Січ. Селянсько-козацькі повстання кінця ХVI – 20-30-х рр. ХVІІ ст.

Вивчення даної теми необхідно розпочинати з аналізу Люблінської унії, за якою до складу Польщі відійшли Волинь, Брацлавщина, Поділля й Київщина. Адміністративно територія України була поділена на Київське, Волинське, Брацлавське, Белзьке, Руське і Подільське воєводства. На початку ХVІІ ст. до складу Речі Посполитої увійшла й Чернігівщина. Варто підкреслити, що після переходу більшості українських земель до складу Речі Посполитої, розпочалися значні зрушення в соціально-економічних відносинах. Посилилося закріпачення селянства, зростала панщини, з’являлися та поширювалися фільваркові господарства. Запровадження нового аграрного ладу розпочалося із виданням «Устави на волоки» 1557 р. Значних змін зазнала й соціальна структура суспільства. Бажано коротко охарактеризувати основні соціальні групи, що існували тоді.

У результаті Люблінської унії розпочалося посилення не лише економічного, а також національно-релігійного гніту в Україні. Посилилась експансія католицизму та денаціоналізація української знаті. Була висунута ідея релігійної унії – об’єднання православної церкви з католицькою під зверхністю Папи Римського, яка була реалізована в ході укладення Брестської церковної унії в 1596 р. Це призвело до погіршення становища православного населення, національно-релігійних переслідувань. Протидія польській експансії проявилася насамперед у національно-культурній сфері. Зокрема, необхідно охарактеризувати діяльність братств – громадських православних організацій міщан. Сили, що згуртувалися навколо братств вступили в боротьбу за розвиток рідної культури, вбачаючи в цьому запоруку визволення народу від соціального, національного та релігійного гноблення.

Розгляд останнього питання теми слід розпочати з характеристики соціально-політичних умов, що склались в українських землях в другій половині ХV-ХVI ст. і привели до виникнення козацтва. Особливу увагу при цьому звернути кризові явища в українському суспільстві у зв’язку із її переходом під юрисдикцію Польщі, закріпачення і покатоличення населення. Важливо чітко сформулювати основні причини виникнення нового козацького стану; охарактеризувати джерела формування козацтва, основні теорії виникнення козацтва, процес колонізації Дикого поля, появу і побут перших озброєних загонів, пояснити походження терміну «козак». Складним процесом було утворення Запорозької Січі, яка мала специфічний, самобутній адміністративно-територіальний та політичний устрій тощо. Необхідно висвітлити діяльність Дмитра Вишневецького, боротьбу запорозьких козаків з Османською імперією та Кримським ханством. Перші згадки про неї належать до кінця 80-х років ХV ст., а остаточне формування припадає на 50-ті роки ХVІ ст. Окремо зупинитись на характеристиці передумов селянсько-козацьких повстань в Україні в кінці XVI – початку XVII ст. Показати як протистояння польської держави і українського козацтва поступово перейшло в гострі збройні сутички й зупиніться на найбільших козацько-селянських повстаннях кінця XVI ст. під проводом Криштофа Косинського (1591-1593 рр.), Северина Наливайка (1594-1596 рр.), в 30 роках XVII ст. – під проводом І. Сулими, Т. Федоровича, П. Бута, Я. Острянина та Д. Гуні.

Ознайомтесь із першоджерелами:

Рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі й Литви в одну державу – Річ Посполиту (1569 р.) (витяг)

Ми, Сігізмунд Август, всім узагалі і кожному зокрема, кому відати належить, людям теперішнього часу і майбутніх часів оголошуємо даною грамотою таке: нам відомо, що всі чини королівства часто нагадували славної пам'яті батькові нашому Сігізмунду, королю польському, і просили його на сеймах і в інших випадках, щоб завершено було те з'єднання або унія Великого князівства Литовського з королівством Польським... Знаючи, що це об'єднання приносило велику славу і користь обом народам, ми спрямували на це діло нашу думку і волю, призначили без дальшого загаяння тут спільний сейм, щоб вирішити і здійснити це діло, щоб уже обов'язково на цьому сеймі було постановлено і закінчено справедливе і ґрунтовне об'єднання і злиття цих держав, так щоб на майбутній час унія не тільки не могла бути перервана і розладнана, а щоб приносила такі плоди, які б могли дати польському і литовському народові насамперед можливо більший і твердий мир і збереження в цілості, а потім славу і окрасу.

На скликаному таким чином цьому сеймі явилися особисто всі пани сенатори духовні і світські і всі інші чини польського і литовського народу і, за нашим допущенням і згодою, після взаємних між ними нарад, додержуючи цілком усіх привілеїв, закінчили всю цю справу унії між ними в братерській любові, і ця унія викладена нами, за згодою всіх тих чинів обох народів, в таких пунктах.

Дата добавления: 2015-05-22