Методичні рекомендації. 1.Причини, характер та рушійні сили революції

План

1.Причини, характер та рушійні сили революції.

2.Періодизація та головні події Української національної революції.

3.Формування самостійної української державності (Гетьманщина).

4.Період «Руїни» та закріплення територіального розколу України.

5.Наслідки Української національної революції: соціальні, економічні, національні та ін.

Розгляд даної теми важливо розпочати з аналізу передумов Української національної революції середини XVII ст. У цей період відбувалося посилення національного, релігійного, соціально-економічного гноблення (утворення фільваркових господарств, зростання панщини й т. ін.). Наслідком даної ситуації стало глибоке незадоволення українського суспільства політикою Польщі, що вилилось у хвилю селянсько-козацьких повстань. Доцільно відповісти на питання чому боротьбу очолило українське козацтво.

Висвітлюючи друге питання необхідно назвати причини революції, а саме наголосити на суперечностях у національно-релігійній, соціально-економічній, політичній, ідеологічній сферах тощо. Українська національна революція мала всенародний, національно-визвольний, релігійний та соціальний характер. Розкриваючи особливості боротьби варто зазначити, про провідну роль козацтва, переростання соціальної боротьби у національну революцію та утвердження нової моделі соціально-економічних відносин, боротьбу не лише проти Речі Посполитої, але й Московії та Криму; зраду національних інтересів частиною панівного стану українського суспільства та ін. Слід також розкрити мету революції (ліквідація національно-релігійного гноблення, розбудова національної вільної держави; знищенні існуючої системи соціально-економічних відносин, котра ґрунтувалась на феодальному землеволодінні, фільварково-панщинному господарстві й праці закріпаченого селянства та утвердженні нової, основу якої становили приватна власність на землю та праця вільної людини) та рушійні сили (козацтво, селяни, міщани, православне духовенство, частина української шляхти).

Дослідники вивчаючи події української історії другої половини ХVII ст. пропонують різні періодизації даного процесу. Важливо розглянути основні періоди Української національної революції й коротко їх охарактеризувати (1.Лютий 1648 р. – червень 1652 p.; 2.Червень 1652 р. – серпень 1657 p.; 3.Вересень 1657 р. – червень 1663 p.; 4.Липень 1663 р. – червень 1668 p.; 5.Липень 1668 р. – вересень 1676 p.). Очолив на перших етапах революцію Богдан Хмельницький, тому постаті цього діяча потрібно приділити окрему увагу.

На козацьких територіях йшов процес формування української козацької державності, яка мала всі необхідні атрибути функціонування. На чолі козацької держави стояв гетьман, котрий скликав ради, відав фінансами, керував військом, проводив дипломатичні зносини з іншими державами. Б.Хмельницький провів поділ країни на полки й сотні, які стали територіальними одиницями управління. Полковники, сотники і отамани здійснювали не лише військову та цивільну владу. Державна скарбниця поповнювався за рахунок ярмарків, млинів, винокурень, броварень, корчмів тощо. Новоутворена українська держава мала кордони. При гетьманові знаходився суд, для вирішення особливо важливих справ могли створюватися окремі судові комісії. Держава Богдана Хмельницького була визнана багатьма європейськими країнами.

Після смерті Б. Хмельницького у 1657 р., в козацькій Україні не було особи, яка б користувалася авторитетом Б.Хмельницького й змогла повною мірою продовжити надалі державне будівництво. Більше того за українські землі починають боротьбу її сусіди (Росія, Польща, Туреччина, Крим). В умовах, що склалися на початку 1660-х рр. відбувся розкол України на два гетьманства – Лівобережне та Правобережне, які знаходились між собою у конфронтації. Ситуація ускладнювалася й тим, що у внутрішні справи українських земель втручались сусідні держави. Політичний занепад ускладнювався проблемами в економічній та соціальній сферах.

Надалі розкол українських земель був закріплений Андрусівським перемир’ям 1667 р. між Польщею та Росією (поділили між собою українські й білоруські землі по Дніпру); Бахчисарайським мирним договором між Росією, Туреччиною й Кримом у 1681 р. (землі між Південним Бугом і Дніпром не повинні були заселятися; на території Черкащини мала бути пустка); «Вічним миром» 1686 р. між Росією й Польщею (Правобережна Україна визнавалася територією Речі Посполитої; Лівобережжя і Запорозька Січ – Москві). Поділля з Кам’янцем знаходилось у складі Туреччини до 1699 р., а потім перейшло до Польщі. Крім надзвичайного занепаду, поділу українських земель між іншими державами, складними були моральні наслідки Руїни: поразка національно-визвольних змагань, зневіра у загальній справі, зростання кар’єризму, пристосуванства, внутрішній розкол і ворожнеча і т. п.

Ознайомтесь із першоджерелами:

Ординація Війська Запорозького, заведена польським урядом. Організація Війська Запорозького реєстрового, перебуваючого на службі Речі Посполитої (1638 р.) (витяг)

1. На вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких … судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер в наслідок заколотів, утрачених, і бажаємо тих, кого в живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в холопів.

2. Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які смирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.

3. На місце старшого, який більше не буде [вибиратись] з серед козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів, – людину, яка була б народжена в шляхетському стані, в лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита...

4. Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана. Більше того: і осавулами мусять бути шляхтичі... Сотники і отамани можуть обиратися з самих козаків, добре заслужених перед нами і Річчю Посполитою... Резиденція комісара мусить бути в Трахтемирові... Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, при чому не відлучатися з своїх місць...

5. Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватись ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.

6. Попереджаємо також про те, щоб перебуваючи на службі у Речі Посполитої козаки не терпіли від старост і українських підстарост безсудних вироків. Так само козаки не повинні чинити ніяких труднощів у здобуванні доходів у наших маєтках…

7. Призначаємо також іменем нашим і Речі Посполитої комісарів для визначення осілості козаків, якою повинні користуватися козаки на вічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок на шкоду Речі Посполитій і зменшення доходів з наших маєтків.

Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто. Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна.

Попереджаю про те, що козаки в далеких українських місцевостях [крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати], в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зборищ і далі до бунтів.

Історія України в документах і матеріалах: У 3 т. – К.. 1941. – Т. 3. – С. 96-98.

Дата добавления: 2015-05-22