Перехідна економіка: сутність, ознаки та завдання

Загальне і специфічне. Загалом розвиток демократії можливий лише за достатньо високого рівня життя населення країни. В Україні перші економічні та політичні реформи з «побудовою» ідеології демократичного суспільства призвели до формування так званої економічної та політичної анархії.

Антиподом демократизації суспільства є його бюрократизація. Бюрократія є невід’ємним елементом ієрархічних систем будь-якого рівня; це є система управління і регулювання, що базується на розмежуванні владних повноважень з метою формування єдиного управлінського центру для координації усіх елементів та взаємозв’язків у системі суспільних відносин.Бюрократизм: -надмірне зловживання владними повноваженнями, концентрація їх в окремих руках та привласнення так званого адміністративного ресурсу, ренто орієнтованість державних чиновників; -орієнтація нижчих ланок апаратного управління і влади на бездіяльність, «формальне» виконання наказів або імітацію їх виконання у разі виникнення ризику відповідальності.

Бюрократизація виникає як реакція на: відсутність реальної демократії в суспільстві; надмірну централізацію існуючої системи державної влади; егоїзм корпоративних інтересів чиновників;

домінування адміністративних методів управління;

низький рівень культури, моралі; поглиблення кризових явищ в суспільстві тощо.

З поняттям демократії тісно пов’язане поняття свобода. Економічна свобода - це свобода економічних суб'єктів привласнювати різні об'єкти власності, вибирати сфери при­кладання своїх знань, здібностей у межах різних типів влас­ності та організаційно-правових форм господарювання, а та­кож способів придбання ресурсів, розподілу доходів, спожи­вання благ.

Складовими економічної свободи є: економічна самостійність; економічна відповідальність; економічна рівноправність.

Економічна свобода і свобода економічного вибору не означають економічної анархії та авантюризму. Вони обмежені формальними та неформальними інститутами (нормами чинного законодавства, етики, моралі тощо).

Показник, який оцінює рівень економічної свободи в країні - індекс економічної свободи (ІЕС). Вимірюється у відсотках у діапазоні від 0 до 100, де мінімальному значенню відповідає найнижчий ступінь економічної свободи. У 2010 р. Україна посіла 162 місце з 179 досліджуваних країн (43 місце з 43 країн Європейського регіону) з показником 46,4 і була віднесена до репресивних країн.

11. Проблеми та наслідки трансплантації нових інститутів

Суч. інституційне середовищеУкраїни сформ. в процесі трансплантації (імпорту) інститутів.

Проблеми імпорту інститутів:

- розбіжності поглядів щодо реальної ефективності інститутів;

- суперечності, які виникають між новим інститутом та існуючим інституційним середовищем;

- наслідки впровадження інститутів різні для соц. груп – високі трансформаційні витрати;

- не розроблена теорія та практика впровадження інститутів.

Негативні наслідки імпортування інститутів:

- парадокс передачі – виграє країна-експортер;

- імпорт «занадто» передових інститутів, які не приживаються (система аудиторського контролю);

- «позаплановий» імпорт неефективних інститутів (інститут корупції, тіньові сфери);

- ефект бумеранга для країни експортера при частковій або повній втраті контролю.

12.Інституційна пастка: сутність, форми прояву та наслідки для національної економіки.

Інституційна пастка – неефективна стійка норма (неефективний інститут), яка має самопідтримуючий механізм:

* промисловість – неефективні п-ва – під захистом держави, а ефективні – захищають від держави;

* бартер, неплатежі, «сірі» схеми, списання боргів;

* тіньова економіка, корупція.

Тінізація – певний неявний суспільний договір, за яким недостатня ефективність, а інколи й шкідливість формальних інститутів компенсується послабленням вимог щодо їхнього виконання.

Корупція – це угода між організаціями і фізичними особами, яка зменшує трансакційні витрати клієнта порівняно зі звичайними за даних інституційних рамок, порушуючи формальні і неформальні обмеження, збагачує агента, але не має надійних інституційних механізмів забезпечення.

Інституційна незабезпеченість:

- відсутні ефективні механізми дотримання;

- відсутня чітко визначена ціна.

13.Чим пояснюються надмірні трансакційні видатки в економіці України.

Поняття трансакційних витрат є новим для української наукової думки. Воно не так давно привернуло до себе увагу вітчизняних учених.

Значну увагу до розгляду поняття трансакційних витрат зумовлено тим, що тільки на його основі можна розглянути ті види витрат, що належать до категорії трансакційних, та, відповідно, розробити способи оцінки величини витрат і визначити їх вплив на ефективність діяльності підприємства.

Трансакційні витрати є невидимими, неочевидними витратами. Вони сховані між іншими накладними витратами підприємства та витратами періоду. Але незважаючи на невидимість, трансакційні витрати можуть впливати на рівень витрат та фінансові результати, на собівартість одиниці продукції і, зрештою, на цінову конкурентоспроможність підприємства.

Трансакційні витрати є необхідним та обов’язковим атрибутом ринкових відносин завдяки їх соціально-економічній природі. Трансакційні витрати в цілому визначаються як витрати економічної взаємодії, у яких би формах вона не протікала.

Оцінка трансакційних витрат є важливою передумовою функціонування підприємств у ринкових умовах. Така оцінка є багатовимірною, що зумовлюється численними напрямами використання її результатів. Результатами оцінки трансакційних витрат можуть користуватися не лише внутрішні користувачі підприємства, але й зовнішні.

Практично всі види трансакційних витрат є високими на підприємствах України. Незважаючи на це в теорії та практиці обліку і менеджменту вони практично не досліджуються. В бухгалтерському обліку відсутнє визначення трансакційних витрат та їх класифікація. Це доводить необхідність здійснення наукових досліджень в напрямку вдосконалення методології бухгалтерського обліку щодо витрат.

Дослідження початкового етапу облікового процесу трансакційних витрат їх первинного обліку доводить, що чинна система документування не дає можливості отримати чи відокремити інформацію про них, що в подальшому призводить до неможливості окремого аналітичного та синтетичного обліку трансакційних витрат, та до зниження ефективності управлінських рішень, пов’язаних з ринковою взаємодією.

До теперішнього часу надмірні трансакційні витрати в Україні пояснюються не стільки відсутністю в економічних агентів досвіду функціонування в ринкових умовах, скільки значними регулятивними бар’єрами та владою бюрократії, що зацікавлена у збереженні власної ренти, а не у прозорому і стабільному інституціональному середовищі.

14. Теорія економічного порядку

Економічний порядок-сукупність усіх правил, які стосуються організаційної будови національного господарства та усіх процесів, які у ньому проходять, а також сукупність установ, які регулюють і управляють НЕ та надають їй певної організаційної форми.

Завдання ек. порядку:

1)створення та забезпечення здатності економіки до функціонування

2)цілеспрямована координація ек д-ті

3)суспільно-політичне завдання

Теорія ек порядку

Нім ек. Ламберт Хайнц виділяє наступні моделі економічного порядку

1)Авторитарна модель-базується на прийнятті управлінських рішень у односторонньому наказовому порядку та між особових відносинах.

Вимагає наявності:

-носіїв ек рішень,які несуть повну відповідальність за розвиток суспільства

-розгалужену бюрократичну систему

-певний зворотній зв'язок при виконанні наказів у вигляді безперечного підконтрольного дотримання.

Переваги моделі:

-неможливість соц-ек експлуатації, додана вартість злишається у її виробника

-відсутність ек. кризи внаслідок пової зайнятості та стабільної грошової си-ми.

-наявність можливості довгострокового планування

Головні проблеми авторитарної моделі:

-проблема визначення соц-ек уподобань н-ня

-проблема швидкого реагування на ек процеси

-проблема досягнення максим ефекту ек-ки

-проблема досягнення техн. прогресу

2)Ринкова модель-базується на прийнятті управлінських рішень відповідно до наявних ресурсів з метою досягнення максимального ефекту.

Для забезпечення її функціонування необхідно:

1)приватна власність

2)свобода вибору в усіх її проявах

3)обмеженість держ втручання

4)конкурентні відносини

Переваги моделі:

1)децентралізація ек влади

2)можливість задоволення більшості потреб нас-ня відповідно до мінливого попиту

3)орієнтація на НТП

Основні проблеми:

-необмежене прагнення до прибутку

-неможливість забезпечення соціального захисту

-неможливість управління всією ринковою системою з метою забезпечення її саморегулювання.

3)Виборна модель-базується на тому, що управлінські рішення приймає більшість на основі демократичних виборів.

Для її функціонування потрібно демократичне с-во,яке здатне зробити свій свідомий вибір та впровадити його у життя.

Основні проблеми:

-парадокс Ерроу

-необхідність здійснення захисту меншості

-проблема інформованості та компетентності більшості

У сучасному світі не існує країни з ідеальним дотриманням певної моделі ек порядку.

Кожна країна під час свого розвитку формує власний ек порядок, спираючись як на загальнолюдські цінності так і на потреби с-ва.

Крім цього суп розвиток не обмежується і не визначається лише ек порядком.Важливу роль для с-ва відіграє соц порядок.

Соціальний порядок-сукупність інститутів, які регулюють соціальний стан індивідів та груп у с-ві, а також ек обґрунтовані соціальні відносини між членами с-ва.

Головні завдання соціального порядку полягають у забезпеченні:

- соц злагоди

- соц справедливості

- соц захисту

- гарантування дотримання мінімальних соц стандартів.

У кожній моделі ек порядку є свої соц проблеми:

-проблема розподілу доходів та майна

-проблема ек влади

-проблема додаткових соц витрат

-проблема розподілу шансів на життя та розвиток особистості.

Прикладом найгармонічнішого поєднання ек та соц порядків єх соц ринкове господарство.

15.Економічна система: сутність та класифікація

Економічна система - це особливим чином упорядкована, скоординована система зв’язку елементів економіки, що утворюють економічну структуру суспільства.

Основними елементами економічної с-ми є:

1. механізм узгодження діяльності суб’єктів господарського життя. Розрізняють три основні начала організації господарського життя: ринковий механізм; об’єднання ділових одиниць та власників різних ресурсів і продуктів: трудові спілки, об’єднання промисловців тощо; держава.

2. механізм розподілу і перерозподілу створеного національного продукту.

3. механізм реалізації власності на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага. Держава створює правову базу, визначає права власності та способи їх захисту.

4. грошовий механізм

5. соціальний механізм (механізм найму та звільнення працівників, допомоги по безробіттю, соціального захисту і соціального страхування) тощо.

Економічні системи суспільства мають кілька класифікацій:

1. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):

• Первіснообщинний лад - економічна система первісної общини базувалась на спільній власності.

• Рабовласницький лад - рабство означало перехід до приватної власності в її абсолютній формі.

• Феодалізм - розвинув приватну власність в абсолютній формі і в той же час послабив її абсолютний характер.

• Капіталізм - за капіталістичного господарювання, щоб організу­вати виробництво матеріальних благ, власник засобів виробництва пови­нен купити робочу силу (фізичні і розумові здібності особи), а не людину.

• Соціалізм - концепція ідеального суспільства: безкласове суспіль­ство, усуспільнена власність на засоби виробництва та результати праці, рівний розподіл національного багатства, відмова від послуг вартості, всебічний розвиток продуктивних сил суспільства.

2. За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки: ринко­ва та неринкова економіка (найбільш розповсюджена класифікація).

3. За ступенем індустріально-економічного розвитку розрізняють: доіндустріальне, індустріальне та постіндустріальне суспільство (інфор­маційне, знаннєве) - технократичні кон­цепції розвитку суспільства.

4. Інституціональний напрям розглядає розвиток економічних сис­тем та окремих типів національних економік як комплекс економічних відносин між господарськими одиницями та економічними агентами, що розвиваються під впливом економічних, політичних, соціальних, еколо­гічних, культурних, географічних та інших інституціональних і природ­но-соціальних чинників.

5. Залежно від розвитку людської цивілізації (цивілізаційний під­хід) розрізняють такі стадії розвитку економічних систем:

• 1 група - доіндустріальна, індустріальну та постіндустріальна цивілізація;

• 2 група – традиційну, лі­беральна та демократична цивілізації;

• 3 група - постійний пошук шляхів формування єдиної світової цивілі­зації.,

16.Природа та механізм формування економічної системи

У вітчизняній економічній науці існують два діаметрально протилежних підходи щодо визначення природи економічної системи та механізму її формування.

1. економічна система є похідною від цінностей суспільства та типу політичного правління.

2. цінності і політичне правління як елементи надбудови є похідними від економічної системи.

Прихильники першого підходу вважають, що існують кілька прототипів цінностей, форм політичного правління та економічних систем, кожен з яких має свої переваги та недоліки.

Цінності як система переконань відображають національну ментальність. За критерієм значущості розрізняють:

- індивідуалістсько-конкурентні – кожна особистість розглядається як унікум, яка шукає шляхи до самовираження та самореалізації;

- групово-кооперативні – особа розглядається як частина Всесвіту й частинка суспільного ладу.

- егалітарно-колективістські – людина розглядається як частина колективної сутності (Платон, Томас Мор, Томазо Кампанела, Карл Маркс).

Політичне правління – певна система політичних інституцій та процедур. Форма політичного правління відбиває те, хто насправді ухвалює рішення і керує суспільством:

- противага (боротьба за владу) – представницький уряд з однією партією при владі та з однією або кількома в опозиції (США, Канада, деякі англомовні країни);

- колегіальність (співпраця при владі) – рішення ухвалюють представники в уряді від різних груп виборців. Така влада є демократичнішою за владу типу противаги;

- унітарна влада – абсолютизм, автократія, деспотія, диктатура. Причини концентрації влади різноманітні, але наслідок однаковий – насильницьке усунення своїх політичних опонентів.

Цінності та форми політичного правління визначають основні способи організації економіки (таблиця) За цим підходом, економічний механізм є наслідком розвитку соціокультурних та політичних реалій і процесів.

Цінності		Форми політ правління		Екон с-ма
індивідуалістсько-конкурентні	+	Противага (боротьба за владу)	=	Капіталізм (вільне підприємництво)
групово-кооперативні	+	колегіальність (співпраця при владі)	=	С-ма узгодженого вільного під-ва
егалітарно-колективістські	+	унітарна влада	=	Адмін-команд ек-ка

Прихильники другого підходу пояснюють характер економічної системи на підставі взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, серед яких визначальними є відносини власності на засоби виробництва. Найбільш розповсюдженою є класифікація економічних систем за структурою господарського механізму:

- адміністративно-командна з відповідним планово-державний механізмом регулювання;

- ринкова з відповідним ринковим механізмом регулювання.

Адміністративно-командна економічна система ґрунтується на системі централізованого директивного планування, яка є антиподом економічної свободи. Економічні системи командного типу існували переважно в країнах, де при владі були ортодоксально ліві політичні сили. Планово-державний механізм - це жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.

Ринковий механізм - форма організації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільного ціноутворення, конкуренції, вільного і стихійного переливу капіталу між галузями, вільної взаємодії між попитом і пропозицією.

17.Планово-директивний механізм регулювання економіки: сутність, переваги та недоліки

Планово-державний механізм - це жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.

Переваги механізму:

· концентрує ресурси, зусилля і можливості для швидкого вирішення певної проблеми;

· забезпечує швидкі структурні зрушення, здатний успішно виконувати прості завдання;

· надає можливість передбачити й усунути негативні екстерналії;

· надає можливість підтримувати й розвивати некомерційний сектор (соціальну інфраструктуру);

· гарантує певний соціальний захист населення (зайнятість, освіту, визначений мінімальний рівень доходів тощо).

Недоліки механізму:

· пригнічує економічну свободу, виключає приватну ініціативу, конкуренцію;

· обумовлює монополізм держави, диктат виробника, який веде до затратності економіки, породжує хронічний дефіцит товарів тощо;

· не стимулює НТП та інновації в економіці;

· породжує бюрократизм, волюнтаризм, філософію утриманства, корупцію, паразитизм, тіньову економіку;

· забезпечує неефективне та нераціональне використання ресурсів та ресурсомістке виробництво;

· забезпечує низький життєвий рівень населення.

Найуспішнішими для планово-державного механізму в СРСР були 50-ті роки, однак благотворний ефект повернення до елементарних принципів ціноутворення і матеріального стимулювання був нетривким і до початку 60-х років фактично знівельований. У 60-х роках утвердилися екстенсивні тенденції у розвитку економіки, які призвели до формування «економіки дефіциту». Були спроби проведення реформ, однак вони мали «косметичний характер». 70-ті роки ХХ ст. отримали назву «застійних» за те, що темпи економічного зростання не відповідали наявному виробничому потенціалу. Країна не нарощувала, а знижувала темпи руху вперед, економіка вступила у період стагнації.

18.Ринковий механізм регулювання економіки: сутність, переваги та недоліки

Ринковий механізм - форма організації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільного ціноутворення, конкуренції, вільного і стихійного переливу капіталу між галузями, вільної взаємодії між попитом і пропозицією.

Це найоптимальніший спосіб регулювання економічних відноси між людьми, оскільки вони виступають у цих відносинах рівноправними, вільними від будь-якого тиску, вони не здатні впливати на об'єктивні закономірності розвитку ринку (принципи економічної свободи і демократії).

Мета ринкового регулювання - це забезпечення максимального взаємоузгодження інтересів усіх агентів ринкових відносин у певній економічній системі суспільства та прагнення утримувати рівновагу.

Переваги механізму:

· автоматичний регулятор економіки;

· забезпечує збалансованість попиту і пропозиції;

· оперативно реагує на зміну потреб (кон’юнктуру) і сприяє їх задоволенню;

· стимулює підприємницьку активність, постійний пошук;

· сприяє ефективному розподілу ресурсів у галузях і сферах економіки;

· сприяє підвищенню ефективності господарювання.

Вади механізму:

· ринок не може попередити монопольні тенденції в економіці та швидко реагувати на їх зміни;

· ринок повільно реагує на потребу в докорінній структурній перебудові економіки, яка вимагає великих витрат і не дає швидких результатів;

· циклічні коливання за умов дії лише ринкового механізму носять довготривалий характер і економіка важко піддається вирівнюванню, що спричиняє такі явища як безробіття та інфляція;

· ринок досить часто призводить до нерівномірного розподілу доходів (крива Лоренця) та жорсткої стратифікації суспільства (індекс Джині);

· виявляє руйнівну дію на навколишнє середовище (негативні екстерналії);

· не забезпечує задоволення соціально-економічних потреб суспільства (наукових освітніх, культурних тощо).

Ці проблеми закладені в самій природі ринкового механізму, що діє в умовах відособлених між собою товаровиробників і споживачів. До того ж, їх плани досить часто не співпадають зі стратегією загальнонаціонального соціально-економічного розвитку.

19.Моделі змішаної економіки: види, сутність та особливості.

Національна економіка є комплексним феноменом, який поєднує вза­ємопов’язані загальні риси, притаманні всім економічним системам, особ­ливі ознаки, характерні для економік певної групи країн, та унікальні риси, властиві виключно цій економіці.

Саме наявність вад ринкового саморегулювання обумовило посилення ролі держави в економіці, яка доповнює ринок, але не заміняє його. Це призвело до утворення змішаної економіки, яка функціонує на основі поєднання наступних механізмів:

- ринковий механізм;

- важелі державного регулювання економіки;

- корпоративне управління;

- інститут соціального партнерства (трипатризм).

Серед розвинутих країн за моделлю координації господарських процесів виділяються ті, що використовують ліберально-капіталістичну модель (США, Великобританія), та ті, що спираються на державно-корпоративну модель (Німеччина, Японія, Південна Корея).

Американська (англо-американська) модель – модель керованого вільного підприємництва. Географія моделі: США, Канада, Велика Британія, Ірландія, Австралії та Нової Зеландії. Основними рисами цієї моделі є:індивідуалізм (впевненість у собі, прагматичність тощо);обов’язок непорушності контрактного права;наполеглива праця;підприємництво;прагнення до наживи;свобода;представницька демократія.

Панівні традиції в країнах континентальної Європи:етатизм;колективізм;корпоративізм.

Етатизм - напрям політичної думки, який розглядає державу як найвищий результат і мету суспільного розвитку.

Індивідуалізм робить мешканців незалежними, матеріалістами (крайня форма прояву – анархізм). Колективізм же навпаки, робить їх залежними, вони прагнуть мати впевненість у завтрашньому дні, а тому готові підкорятися владній групі, до якої належать.

Корпоративізм – набір інститутів, які дозволяють громадянам мати в приватній власності засоби виробництва, прагнути корисності та прибутку на ринках за умови підкорення контролю з боку колективу та виконання свої обов’язків перед ними.

Механізми регулювання економічної системи країн континентальної Європи:

- конкурентна ринкова основа, яка базується на приватній власності;

- державне регулювання - здійснюється соціал-демократичними методами, без централізованого планування;

- корпоративістські обов’язки.

Німецька модель (неоліберальна ) отримала назву “соціальне ринкове господарство”. У ній переважають ринкові інструменти регулювання, створена досить потужна система соціального захисту населення.

Шведська модель (скандинавські країни, окремі елементи її використовують в Іспанії, Португалії, Греції) характеризується соціальною спрямованістю державної політики, яка переслідує скорочення майнової нерівності.

Скандинавська модель, яку називають «економікою узгоджень», має особливі риси. Концепція „економіки узгоджень" розроблялась для країн Скандинавії на базі спеці­альних економічних досліджень з урахуванням національної специфіки цих країн та тенденцій розвитку. Ця концепція виходить з факту появи синергічного ефекту від раціонального поєднан­ня ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративної координації сучасної економіки («раціональна змішаність»), що проявля­ється у появі механізмів переговорного характеру узгодження. Вони, на думку західних вчених, зможуть вирішити проблему стабільності еконо­мічних систем на макрорівні та макрорівні.

Японська модель. Ринкова система Японії більшою мірою, ніж в інших країнах, ґрунтується на національних традиціях. Тільки завдяки особливим національним рисам японців, вплив на які справив синтоїзм, відбувався прискорений розвиток Японії.

Економічна система нових індустріальних країн у 50-60-х роках ХХ ст. характеризувалась значною роллю державних інституцій та державного сектору. У багатьох країнах була реалізована концепція етатизму (масштабне втручання держави в економіку) в поєднанні з політикою сучасного меркантилізму.

Китайська модель. Китай у даному аспекті є державою, що формально базуючись на принципах комунізму і соціалізму будує реальну соціалістично-ринкову еконо­міку.

В економічній політиці Китаю принципи планомірності і жорсткого державного контролю за економічною діяльністю органічно поєднують­ся з принципами вільного ринку. Для Китаю як і інших азійських країн (колишні командні та традиційні економіки) проблеми економічного розвитку при формуванні сучасних змішаних систем полягають у вирішенні наступних проблем:

- подолання екстенсивного характеру економічного зростання;

- пошук швидких шля­хів вирівнювання економічних диспропорцій, що пов'язані з низьким стартовим рівнем розвитку;

- визнання активізації розвитку освіти і науки рушієм сталого економічного зростання нації;

- подолання ідеології закри­тої економіки і перехід до відкритої системи господарювання.

Отже, моделі національних економік формуються з урахуванням сві­тових надбань практики господарювання і враховують власні особливості розвитку: історичні, політичні, демографічні, екологічні, природні, соціально-культурні, психологічні тощо. Їхня структура є відображенням діа­лектичної взаємодії загального (моделі економічних систем) та специфічного (їх прояви в окремих країнах) економічного розвитку суспільства.

Перехідна економіка – особливий проміжний тип економічної системи, у якій старі методи управління вже не діють, а нові важелі ще належно не працюють.

Історично виділяють такі перехідні періоди:

1)від аграрного до індустріального суспільства;

2)від індустріального до постіндустріального суспільства;

3)від феодалізму до капіталізму;

4)від капіталізму до адміністративно-командної системи;

5)від адміністративно-командної системи до ринкової економіки.

Розрізняють 2 моделі перехідного періоду:

1) традиційна перехідна економіка (перехід від натурального господарства до ринкової економіки);

2) перехідна економіка нового типу (трансформація адміністративно-командної системи у ринкову): країни соціалістичного табору.

Перехідну економіку в пострадянських країнах характеризує:

1)глобальність змін (механізми регулювання, форми власності, мотивації, пріоритети…);

2)нестійкість перехідної економіки – постійний пошук шляхів економічного розвитку;

3)оригінальність, специфічність, історичність перехідної економіки;

4)трансформаційні негативні шоки;

5)виключення повернення до старої системи;

6)складність аналізу процесів перетворення.

В трансформаційному періоді перед країною постають наступні завдання:

1)боротьба з високою інфляцією;

2)лібералізація економіки (зміна ролі держави);

3)боротьба з міжнародною конкуренцією та внутрішньою монополізацією;

4)боротьба з всезростаючим тіньовим сектором;

5)приватизація державного майна;

6)зміна правової системи з метою захисту прав приватної власності.

Дата добавления: 2015-05-22