Найкращий результат від “шокової терапії” був лише у Польщі (“План Бальцеровича”)

Охарактеризуйте відмінності радикального та еволюційного шляхів трансформації економіки.

Виділяють 2 шляхи переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки:

1) радикальний (“шокова терапія”). Центральна та Східна Європа.

2) еволюційний (градуалістичний).

Модель “шокової терапії”. Базується на ліберально-монетаристській концепції. Відповідно до цієї концепції пріоритетним є дія ринкового механізму. Роль держави полягає у:

1) формуванні та підтримці “рамкових” умов дії ринкового механізму;

2) антимонопольній корекції та підтримці конкурентного середовища;

3) забезпечення охорони довкілля.

Позитивний досвід реформування на основі ліберально-монетаристської концепції був на початку 80-х років 20 ст. в США (“рейганоміка”), Великобританії (“тетчеризм”), Франції, Італії…

Застосування ліберально-монетаристської концепції в економічних перетвореннях країн Східної та Центральної Європи мало значну специфіку.

Програма заходів “шокової терапії”:

1)фінансова стабілізація та стимулювання інфляції вважалося необхідними та достатніми передумовами для економічного зростання;

2)лібералізація економіки в усіх сферах;

3)приватизація, корпоратизація;

4)зміна економічної ролі держави шляхом переорієнтації останньої на непрямі методи регулювання;

5)реформування системи соціального забезпечення.

Критика “шокової терапії”:

1)акцентування на процесах лібералізації фінансових аспектів економічного життя;

2)реальний сектор та його фінансування розглядається як похідний результат фінансової стабілізації та застосування монетаристських засобів;

3)мінімізується відповідальність держави за соціальні наслідки заходів лібералізації…

Ліберально-монетаристська модель склала основу положень “Вашингтонського консенсису” - універсальна пропозиція МВФ для країн, що трансформуються.

Концептуальні настанови “Вашингтонського консенсису” сприймалися занадто абсолютно в Україні: проведення [тотальної] приватизації; [повне] делегування економіки, в т. ч.:а)[нестримна] лібералізація цін валютного курсу та зовнішньої торгівлі;б) скорочення бюджетного дефіциту та [абсолютна] відмова від його монетарного фінансування.

Некоректна економічна стратегія дала такі негативні явища в Україні:

1)прогресивне падіння реального ВВП;

2)гіперінфляція;

3)масове безробіття;

4)тотальне банкрутство;

5)зростання тіньової економіки.

Причини невдалих реформ:

1)відсутність теоретичного осмислення шляхів переходу;

2)відсутність практичного досвіду здійснення таких реформ (“кадровий голод”);

3) відсутність належного механізму взаємодії між гілками влади;

4)відсутність підтримки перетворень широкими верствами населення.

Основний недолік: “повне апріорне відкидання, а не переосмислення ролі держави в регулювання економічними процесами”.

Градуалістський шлях реформування економіки. Класичним прикладом застосування еволюційних реформ у економіці є реформи у Китаї.

Специфічними особливостями градуалістського шляху реформування економіки є започаткування ринку в інституціоналістських рамках планово-централізованої системи,як правило, не в ключових сферах господарської діяльності.

Складові елементи лібералізації:

1) зняття контролю за цінами;

2) мінімізація тарифних і нетарифних бар’єрів в сферах зовнішньоекономічної діяльності;

3) надання підприємствам економічної свободи.

Політика “модернізації” у Китаї здійснювалася у 1978 році:

1)реформування власності у малому бізнесі, торгівлі у аграрному секторі;

2)акціонування великих промислових об’єктів, які перебували в державній власності;

3)організація вільних економічних зон задля здійснення політики відкритості економіки.

Особливості китайської економічної політики:

1)послідовність;

2)рішучість;

3)спрямованість на зовнішньоекономічну експансію.

22.Модель «державно-корпоративного капіталізму» (ДКК)

ДКК – найвищий ступінь розвитку капіталістичн способу в-ва, на якому головн суб’єктами власності є держава і корпорації, а їх поєднання формує с-му екон відносин, що є якісно новою формою розвитку продуктивних сил.

Осн форми ДКК:

1)державна власність на засоби в-ва та на відповідну частку нац. доходу.

2)перерозподіл значної частини нац. доходу через держ бюджет

3)нац. планування, регулюв та прогнозув ек-ки.

ДКК для пост соціальних країн форм спец модель ринкової ек-ки, що супроводж зниж життєвого рівня нас-ня.

До позитивних аспектів слід віднести досить швидке формув інститут стр-ри ек-ки в сфері великого бізнесу.

Корпоративний лобізм (КЛ) – це форма взаємодії влади та крупного бізнесу, що проявл як прагнення останнього реаліз власні інтереси поза ринковими способами.

Форми прояву КЛ:

1) просув власних лобістичних інтересів органи влади шляхом:

- аргументування невідкладного та актуального проведення певних заходів

- надання консультац послуг органам влади

- техн. допомога в зборі та обробці інф-ції, участь у написанні нормат документів та моніторинг викон даних актів.

2) просув «вигідних» кандидатур в органи влади

3) участь у викон держ програм, упр-ня держ власністю на договірних умовах.

Причини неефективного корпоративного механізму в Україні:

1) стратегія фірми досить часто не відпов заг стратегії розвитку НЕ

2) викривлена мотиваційна поведінка вітчизн топ-менеджерів корпорацій

3) неефективне формув інститутів в сфері регулюв господ-ких зв’язків

4) конфлікт інтересів між акціонерами

5) корпорат лобізм набуває форми «зрощення політ та екон влади»

6) приватиз та корпоратиз відбув з поруш чинного законодавства

7) відсутнє ефективне упр-ня власними корпорант правами держави

8) зв’язки корпорацій з науково-дослідними та ін. некомерційними за своєю суттю установками є нестійкими та безсистемними.

23.Державне управління: сутність, завдання та основні теоретичні засади.

Екон історія неодноразово спростувала факт прямої залежності ефект нац.-екон розвитку від мінімізації держ регулювання.

Логічна схема державного упр-ня. Підвалинами держ упр-ня є соц. стр-ра залежно від якої форм політ сили, які впливають на здійсн держ упр-ня.

Завдання держ упр-ня визначається специфікою політ с-ми НЕ та рівнем її розвитку: соц. стр-ра формує політ сили, які впливають на здійсн держ упр-ня.

Свою д-сть держава здійсн через владні повноважння, першоджерелом яких є народ (Ст 5 КУ).

Держава являє собою механізм упр-ня, апарат орг.-ції із засобами примусу, контролю і насильства.

Державне упр-ня (ДУ) – це засіб спрямовуючого впливу упр-ня ді-сті на процеси функціонув та розвитку держави.

Об’єктом ДУ є соц. орг.-ція сус-ва з притаманними їй соц. стр-рою та соц. процесами. Також об’єктами виступають: екон підсистеми, соц.-екон процеси, відносини, ринки.

Суб’єкти ДУ:

- органи викон влади (уряд, міністерства, агенції та ін..)

- посадові особи

- службовці, що наділені державно-владними повноваженнями.

Предмет ДУ. Розрізн два підходи до визнач сутності предмета ДУ: американський та європейський підходи.

Американський: ґрунтується на переважанні методів господ-го упр-ня, де основою ухвалення управл рішень є раціон та екон доцільність.

До сер 20 ст політика і упр-ня були розмежовані (концепція Вудро Вільсона).

У 1955 р Леонед Вайт спростував це розмежування, зображаючи галузь ДУ як суміш бізнесу, п-ки та ек-ки.

В америк підході ДУ це:

1) спільні зусилля групи людей в контексті держави

2) охоплює всі три гілки влади: виконавчу, законодавчу і судову, а також їх взаємозв’язок

3) викон важливу роль у формув держ п-ки, а отже є частиною політ процесу

4) істотно відрізн від приватного упр-ня

5) тісно пов’язане з численними приватними групами й окремими індивідами в забезпеч громадських послуг.

Європейський підхід: ДУ розгляд як підгалузь права.

ДУ – громадська служба зі здійсн законів та з браком впливу на політ процеси.

Жорстокіше розмежовування п-ки й управлінської д-сті.

Умови підвищ ефективності ДУ в трансформаційних екон с-мах:

- формув чіткої стратегії націон соц.-екон розвитку

- досягнення політ згоди учасників

- узгодж механізмів реаліз політ рішень.

24.Цілі та функції державного управління

Сутність державного управління економіки потребує налагодженого механізму побудови ієрархії цілей.

Оцінка важливості та ранжування цілей здійснюється відповідно до політики пріоритетів.

Визначення пріоритетних напрямів здійснюється за експертними методами на підставі певних критеріїв. Основними критеріями є:

· соціально-економічна ефективність;

· швидкість одержання позитивних результатів;

· мінімум необхідних ресурсів для реалізації наміченого і т. п.

Центральною, визначальною є стратегічна ціль, що зумовлює якість самого суспільства. Стратегічна мета – сталий розвиток економіки.

Стратегічні ці­лі розгортаються в тактичні, які найбільш відпо­відають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

До тактичних цілей державного управління економіки можна віднести:

§ забезпечення стабільного розвитку виробництва високими темпами,

§ зменшення рівня вимушеного безробіття,

§ сповільнення темпів інфляції,

§ досягнення рівноваги експорту та імпорту,

§ підтримка стабільного курсу валюти.

Оперативні цілі пов’язані з необхідністю запобі­гання загрозі виникнення негативних явищ та подолання наслідків форс-мажорних обставин (стихійних лих, природних катаклізмів, техногенних катастроф, соц заворушень та ін.).

Стратегічна мета України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання, полягає в побудові соціально орієнтованої ринкової економіки. Цей напрям, по суті, є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційно. «Дерево» стратегічних цілей в епоху реформування «буйно поростає» гілками забезпечувальних (тактичних) цілей. Це:

- цілі розвитку економічних відносин — становлення багатоукладної економіки; становлення ринкового господарства і системи державного регулювання економіки; перехід до нового типу економічного зростання, орієнтованого на задоволення потреб населення;

- цілі політики у сфері виробництва — формування постіндустріального технічного й технологічного способу виробництва та відповідної структури економіки, створення сприятливого економічного середовища;

- цілі соціальної політики — формування громадянського суспільства; досягнення сучасних параметрів і характеристик рівня життя населення; формування середнього класу; формування механізмів розв’язання соціальних суперечностей і т. д.;

- цілі формування системи демократії

- цілі щодо розвитку міжнародних економічних, політичних, культурних, гуманітарних зв’язків та ін.

ФУНКЦІЇ. Економічна функція є найважливішою, економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Держава як суб’єкт макроекономічного регулювання виконує функції за наступними напрямами.

Дата добавления: 2015-05-22