Теми рефератів. 1. “Здивування є початком філософії” /Платон/

Логічні вправи

1. “Здивування є початком філософії” /Платон/.

Чому здивування сприяло появі філософії? Чим, як вважали давньогрецькі мудреці, відзначено мислення філософа?

2. “Першоосновою світу є вода” /Фалес/.

У чому сенс даної ідеї? Вода у Фалеса є речовина з її властивостями чи у першу чергу поняття єдиного першоначала?

3. “Філософ повинен володіти пізнанням начал і причин сутностей” /Арістотель/.

Який сенс вкладався філософом у поняття “начала” та “причин” сутностей? Що вперше ними розглядалося в якості першоначала всього сущого?

4. “Пізнай самого себе” /Сократ/.

У чому сенс цього виразу? Якою сферою мудрець обмежував висвітлення життєдіяльності людини.

5. “У всьому є частина всього” /Анаксагор/.

У чому сенс даної думки? Про які особливості, спрямування мислення древніх греків вона засвідчує? Чи згідні ви з даною позицією?

1. Проблема людини у філософії Сократа.

2. Платонівська „ідеальна держава” і сучасність.

3. Поняття душі у філософії Арістотеля.

Навчальна основна література:

1. Герасимчук А. А., Тимошенко З. І. Філософія: Курс лекцій: Навч. посіб. – К.: Вид-во Укр.-фін. Ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. – С. 14 – 28.

2. Філософія: Навчальний посібник / І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В. Бойченко, В. П. Розумний та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. – Вікар, 1997. – С. 37 – 50.

3. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І. В., Табачковський В. Г., Горак Г. І. та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1994. – С. 36 – 63.

4. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. / Причепій Є. М., Черній А. М., Гвоздецький В. Д. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – С.56 - 75. (Альма-матер)

5. Мир философии: Книга для чтения. В 2-х ч. Ч. 1. Исходные философ. Проблемы, понятия и принципы. – М.: Политиздат, 1991. – С. 130 - 181.

6. ЧЕРНІЙ А. М., ТИМОШЕНКО З. І., Філософія: Твої кроки до Мудрості: Авториз. Конспект-практикум. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. – С.50 – 58.

7. Скомаровський В. О. Історія Європейської філософії від Античності до Відродження. Частина 1.: Навчальний посібник (додаткова література для самостійної роботи студентів). – Умань: Уманське комунальне видавничо-поліграфічне підприємство Черкаської обласної ради, 2011. – С. 11 – 66.

Система та оцінювання знань студента

Даний змістовий модуль може бути оцінений за шкалою від 0 до 3 балів. Робота на семінарі – максимум 2 бали (усне обговорення поставлених проблем) та самостійна робота за темою – 1 бала (усне опитування або контрольна робота).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ
Цілі навчання
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
періодизацію середньовічної філософії;	бачити принципову відмінність між патристикою та схоластикою;
філософські проблеми апологетики і патристики і схоластики;	аналізувати суперечку між номіналістами і реалістами;
основні філософські ідеї філософії Відродження.	доводити різницю між раннім і пізнім Відродженням

Методичні поради по вивченню змістового модуля

Складність даного змістового модуля полягає не тільки у великому обсязі матеріалу, а й у специфічності поділу історії філософії, що й донині залишається предметом запеклих суперечок спеціалістів. Навряд чи кращим рішенням буде прив’язувати, наприклад, виникнення середньовічної філософії до періоду творчості конкретного філософа (скажімо, Августина) або до певної політичної дати (як-от падіння Римської імперії – 476-й р.). очевидно ґрунтовнішим підходом буде той, що акцентує увагу не на хронології, а на особливостях того способу філософствування, що був характерним для середньовічної Європи та Близького Сходу. Своєрідність цього способу філософствування витікає з міцної, глибинної зв’язки між філософією і богоодкровенням.

Середньовічна філософія піднесла людську особистість. Разом з тим вона обмежила потойбічне буття людини пізнанням божественного (нехай навіть не тільки раціональним, а й містичним). Вона також окреслила «прірву» між людиною і Богом. Ця «прірва» була такою, що людина могла осягати божественне тільки в межах церкви і тільки стоячи навколішки – і в прямому, і в переносному смислі.

Нова епоха європейського життя зажадала підняти людину з колін і окреслила їй нові межі.

Це була епоха Відродження. Говорячи про епоху Відродження, ми звикли розглядати її як повернення до Античності після тривалої Середньовічної Ночі. Однак тут необхідно зробити низку принципових зауважень.

1. Епоха Середньовіччя зовсім не була часом повного забуття Античності. На розвиток середньовічної філософії впливала, насамперед, філософія Платона, неоплатонників і Арістотеля.

2. Звернення власне до античної культури характерне для романського Відродження і найбільшою мірою виражається в живописі, скульптурі й архітектурі і лише потім – в літературі. Водночас античні мотиви не витісняють християнські, а взаємодіють із ними.

3. На відміну від романського, германське Відродження звертається переважно не до Античності, а до епохи раньохристиянства з її філософськими і моральними ідеалами, що породжує явище Реформації і вихід на світову арену такої течії християнства, як протестантизм.

Дата добавления: 2015-05-22