Продуктивність праці та методи її вимірювання

У будь-якому виробництві, якою б не була його суспільна форма і ступінь зрілості, особистий і матеріально-речовий чинник виступають необхідними його елементами. Їх поєднання є первісною передумовою усякого виробничого процесу. Жива праця є джерелом нової вартості, доходів власників засобів виробництва. Ефективність праці в буквальному розумінні характеризує її результативність. Оскільки в процесі праці витрачається робоча сила працівників, то виникає потреба зіставлення корисності створюваного продукту з витратами праці на його виробництво і на цій підставі виявлення доцільності трудової діяльності при виробництві того чи іншого продукту. Виробників цікавить продуктивна сила праці, яка визначається кількістю виробленої продукції в одиницю часу.

Підвищення продуктивності праці забезпечує економію живої і уречевленої праці, тобто скорочення суспільно необхідного часу, який потрібен на вироблення одиниці товарної продукції, зниження її собівартості. При цьому, частка живої праці зменшується, а частка минулої уречевленої праці відносно збільшується, але збільшується в таких розмірах, що загальна сума праці, що міститься в товарі, зменшується. В цій закономірності відбивається вирішальне значення прогресу техніки для зростання продуктивності праці.

Рівень і темпи зростання продуктивності праці залежать від багатьох факторів і, насамперед, від ступеня розвитку продуктивних сил. Продуктивність праці залежить від: середнього ступеня мистецтва робітника; ступеня розвитку науки і ступеня її технологічного використання; суспільного комбінування виробничого процесу; розмірів і ефективності засобів виробництва; природним умовам тощо. Використання досягнень науково-технічного прогресу у великій мірі підвищує можливості працюючих, підвищує ефективність їх діяльності, створює умови для досягнення максимального прибутку.

Рівень ефективності праці в ринковій економіці характеризується системою взаємопов'язаних і доповнюючих один одного натуральних і вартісних показників, кожний з яких відбиває результат праці з того чи іншого боку і може використовуватись у господарському механізмі у відповідності з його економічною природою і тією роллю, яку він здатний відігравати в тій чи іншій ланці виробництва.

На підприємстві підвищення продуктивності праці в значній ступені залежить від використання науково обґрунтованих норм і нормативів. Норма праці, якщо розглядати її як міру праці, розкриває свою змістовність як найважливіший елемент організації праці і виробництва на підприємствах, незалежно від зміни зовнішніх умов їх господарської діяльності. Норма праці виступає також як міра споживання матеріальних благ. Міра споживання працівника визначається загалом двома параметрами:

- оплачуваним робочим часом участі його у виробничому процесі (у годинах);

- ціною години праці.

Його оплачуваний робочий час залежить, у кінцевому підсумку, від норми праці (як суспільно-нормальної умови) і від індивідуальних особистостей її реалізації у певному процесі (ступенем кваліфікації робітника, його старанністю, фізичним станом тощо). Інший параметр обумовлюється вартістю відтворення робочої сили.

Одним із найважливіших аспектів вивчення використання трудових ресурсів на підприємстві є вимірювання рівня і динаміки продуктивності праці, вивчення і аналіз факторів її зростання.

Рівень продуктивності праці можна визначити двома показниками:

- кількістю продукції, виробленої за одиницю часу (цей показник називається середньою виробкою продукції за одиницю часу);

- витратами часу на виготовлення одиниці продукції (цей показник називається трудомісткістю одиниці продукції).

Ці показники розраховуються з використанням таких формул:

1) W = ; 2) t = ,

де W – середній виробіток продукції в одиницю часу;

Q – кількість виробленої продукції;

T – витрати праці;

t – трудомісткість.

Показник середнього виробітку продукції виступає як прямий показник продуктивності праці. Чим більша величина цього показника, тим вище продуктивність праці. Показник трудомісткості є зворотнім, оскільки чим менша величина цього показника, тим вища продуктивність праці.

Це свідчить про те, що виробіток продукції в одиницю часу і трудомісткість продукції є оберненими величинами, тобто виконуються наступні співвідношення:

W = ; t =

У залежності від вибору одиниць вимірювання продукції відрізняють натуральний, трудовий і вартісний методи вимірювання продуктивності праці.

В основу натурального методу покладений розрахунок продукції в натуральних одиницях виміру (штуках, метрах, тонах тощо) і визначають за формулою:

W = ,

де Q – обсяг продукції в натуральних одиницях виміру.

Цей метод може бути застосований на підприємствах, на яких виробляється однорідна продукція або ведеться рахунок витрат робочого часу по кожному виду виробленої продукції. У разі виробництва різнорідної продукції використовуються умовно – натуральні одиниці виміру.

На відміну від натурального, трудовий метод дозволяє вимірювати рівень продуктивності праці працюючих, які виконують різні види робіт. Він використовується на рівні окремих ланок, бригад, ділянок виробництва, де розроблені і діють нормативи витрат робочого часу і, як правило, відсутні ціни на продукцію (наприклад, у заготівельних цехах, які виробляють напіввироби для внутрішньозаводського використання).

Вартісний метод є найбільш універсальним. Він широко використовується для вимірювання рівня продуктивності праці. У його основу покладено співвідношення між об'ємом продукції в грошовому виразі і витратами живої праці:

N = ,

де Q –об'єм продукції в грошовому виразі.

Цей метод дозволяє здійснювати вимірювання продуктивності праці, при виробництві різнорідної продукції. Він дає можливість отримати зведені дані по галузях, територіях і економіці в цілому.

Продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників ефективності виробництва. Тому, планування продуктивності праці займає провідне місце в системі планування виробництва на підприємстві. Планування зростання продуктивності праці є важливим інструментом зниження витрат виробництва. Підвищення продуктивності праці і пов’язане з нею зростання ефективності діяльності підприємства веде до зниження трудомісткості продукції, забезпечує раціональне використання трудових ресурсів підприємства, цехів, ділянок, скорочення чисельності персоналу зайнятого на другорядних і підсобних роботах, сприяє покращенню використання фонду робочого часу, ліквідації непродуктивних витрат робочого часу, зниження плинності кадрів і покращення трудової дисципліни.

Підвищення продуктивності праці залежить від багатьох факторів і в першу чергу, від того, наскільки зважено, ретельно, ефективно використовуються на підприємстві досягнення науково-технічного прогресу в галузі механізації, автоматизації і передових методів організації виробництва, від рівня розвитку спеціалізації, комбінування, підвищення рівня технічної і технологічної підготовки виробництва і кваліфікації кадрів. Особливо важливе значення слід приділяти використанню науки, яка стала безпосередньою продуктивною силою, організації ритмічності виробничого процесу, максимальному використанню машин, обладнання і робочої сили, а також дотриманню принципу особистої матеріальної зацікавленості працюючих у результатах праці. Все це вказує на ту важливішу роль, яку відіграє підвищення продуктивності праці на сучасному етапі становлення і розвитку ринкової економіки.

Дата добавления: 2015-05-22