Резерви та шляхи підвищення продуктивності праці

Резерви, тобто невикористані можливості зростання продуктивності праці, визначаються в кожний термін часу ступенем використання на конкретному підприємстві або галузі досягнень науки і техніки, організації суспільного виробництва, соціального розвитку. В залежності від особливості виявлення і використання резервів їх можна поділити на дві групи:

- резерви, які пов'язані зі зниженням трудомісткості праці, тобто можливістю скорочення витрат праці робочих, інженерно-технічних працівників та інших категорій працюючих на одиницю виробленої продукції за рахунок механізації, автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва та праці;

- резерви якісного покращання використання робочого часу за рахунок ліквідації всіляких його непродуктивних витрат, пов'язаних з випуском бракованої продукції, відхиленнями від установленої технології тощо, покращання умов праці на робочих місцях.

Для виявлення резервів зростання продуктивності праці і розробки конкретних заходів по їх використанню необхідно знати фактори, тобто рушійні сили або об'єктивні умови, які визначають можливості підвищення продуктивності праці. Різномаїття певних шляхів та засобів досягнення більш високої продуктивності праці викликає необхідність класифікації факторів росту продуктивності праці. Важливо знати, які фактори впливають на підвищення продуктивності праці, які із них гальмують його, які наявні шляхи і резерви росту. Тому, при вивченні питань продуктивності праці необхідно розглянути всю сукупність факторів, шляхів і резервів росту продуктивності праці. Значущість класифікації факторів полягає в тому, що вона дозволяє розкрити природу продуктивності праці, визначити потенційні співвідношення між факторами, які впливають на зміну її показників, визначити специфічні особливості в дії окремих факторів.

Класифікація факторів важлива ще й тому, що вона дозволяє перейти від простої реєстрації змін у рівні продуктивності праці до активного виявлення причин, які обумовили ці зміни, а, отже, до виявлення невикористаних резервів. Дослідження факторів необхідне також для більш точної оцінки успіхів у галузі зростання продуктивності праці. Різні фактори вимагають неоднакових зусиль і витрат для приведення їх у дію. Тому, дуже важливо знати, за рахунок яких факторів, в першу чергу, відбувається приріст продуктивності праці.

Класифікація факторів продуктивності праці повинна припускати не тільки їх теоретичне обґрунтування, але і розробку такої системи, яка могла б охоплювати усі зміни, що відбуваються у визначеній ланці виробничого процесу і в той же час забезпечила б можливість проведення розрахунків відносно визначення кількісного значення цих факторів підвищення продуктивності праці у досліджуваному процесі.

Фактори, які обумовлюють підвищення продуктивності праці, поділяються на дві групи - на зовнішні та внутрішні фактори.

Зовнішні фактори - це ті фактори, що об'єктивно існують поза контролем підприємства (тобто фактори загальнодержавні і загальноекономічні - законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура, макроструктурні зміни в суспільстві, природні ресурси).

Внутрішні фактори - це ті фактори, які безпосередньо впливають на рівень продуктивності праці (характер продукції, технологія обладнання, матеріали, енергія, персонал, організація виробництва і праці, системи мотивації

тощо).

На практиці можуть використовуватися й інші інтегральні угрупування факторів зростання продуктивності праці, на підприємстві. Всі фактори, які впливають на продуктивність праці, можна об'єднати в такі групи:

- група матеріально-технічних факторів (удосконалення техніки і технології, використання нових видів сировини і матеріалів тощо);

- група організаційних факторів (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці тощо);

- група економічних факторів (удосконалення методів планування, системи оплати праці, участь працюючих в розподілі прибутку підприємства

- тощо);

- група соціальних факторів (створення сприятливого морально-психологічного клімату, нематеріальна винагорода, покращення системи підготовки і перепідготовки персоналу тощо);

- група природних факторів (природні умови і географічне розташування підприємств). Цю групу факторів виділяють і аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких інших переробних галузей промисловості.

Всі означені групи факторів зростання продуктивності праці діють не ізольовано, а в тісному взаємозв'язку, доповнюючи один одного. Але, слід зазначити, що організаційно-економічні і соціальні фактори потребують відносно менших капітальних витрат і в той же час суттєво впливають на матеріально-технічну базу підприємства і забезпечують найбільш швидку віддачу по інвестованих коштах. Тому, ці фактори повинні використовуватись першочергово.

Одним із найважливіших напрямків підвищення продуктивності праці є зростання об'єму виробництва при відносному зменшенню чисельності виробничого персоналу. Це може відбуватися у випадку підвищення технічного рівня виробництва шляхом заміни діючих засобів праці на більш прогресивні; шляхом модернізації обладнання; механізації та автоматизації виробництва; використання нових найбільш прогресивних технологій; використання більш економічних видів сировини і матеріалів.

Другий, не менш важливий шлях підвищення продуктивності праці, полягає в напрямку вдосконалення системи управління та організації виробництва і праці. Розробка заходів у цьому напрямку повинна включати удосконалення структур і раціональний розподіл функцій управління; впровадження раціонального розподілу і організації праці робітників; зростання реального фонду робочого часу; покращення економічних характеристик праці.

Не менш важливим є шлях підвищення продуктивності праці через впровадження структурних перетворень у виробництві - зміни питомої ваги окремих видів продукції (послуг) і виробництв; використання галузевих факторів - підвищення робочого періоду в сезонних виробництвах; зміни геологічних умов видобутку корисних копалин; введення в експлуатацію і освоєння нових виробничих об'єктів - диверсифікація виробництва і впровадження у виробничий процес нових цехів (об'єктів).

Вирішення проблеми виявлення резервів і правильний вибір шляхів підвищення продуктивності праці має велике значення не тільки для окремих підприємств, а і на національному рівні.

Фактори кількісного зростання продуктивності праці по групах впливу на виробництво можна відобразити у вигляді схеми (рис. 9.1).

Кількісний вплив окремих факторів, відображених у загальноприйнятій схемі деталізуються. Їх загальний вплив на зміни рівня продуктивності праці визначаються в такому порядку:

- розраховується початкова (вихідна) чисельність промислово-виробничого персоналу у розрахунковому періоді (Ч_вих);

- визначаються зміни (зменшення “–”, збільшення “+” початкової чисельності працівників під впливом окремих факторів і підсумкові зміни чисельності (Е_ч);

- розраховується можливе загальне зростання продуктивності праці у розрахунковому періоді (П_пп) в порівнянні з базовим періодом за формулою:

Рис. 9.1. Фактори зростання продуктивності праці по групах впливу на виробництво

Економію чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання(Е_ч.н.т) розраховують за формулою:

,

де t_с, t_н - трудомісткість виробництва відповідно на старому і новому (модернізованому) обладнанні (за старою і новою технологіями);

Ч_р – питома вага робітників, зайнятих на цьому обладнанні (при використанні певної технології) у загальній кількості працюючих у базисному періоді, %.

Економія (зростання) чисельності працівників за рахунок зміни структури виробництва(Е^с.в._ч) визначається за формулою:

,

де У_о.р. – питома вага основних робітників у загальній чисельності персоналу у базовому періоді, од.;

м_о,м₁ – питома трудомісткість (у розрахунку на 1000 грн. од. продукції) у нормо-годинах у базовому і розрахунковому періоді.

При неможливості проведення розрахунків за допомогою певних формул (можливо це відноситься до впливу економічних і соціальних факторів) економія чисельності і відповідне зростання продуктивності праці визначається на основі експертних оцінок ситуаційного аналізу, співвідношення з аналогами та ін.

Незважаючи на те, що на підвищення продуктивності праці впливає безліч факторів, завдання науки полягає у виявлені на яку певну ланку виробничого процесу впливають ті чи інші фактори.

Дата добавления: 2015-05-22