Форми та системи заробітної плати

На практиці заробітна плата або доход окремого працівника може приймати форму різних грошових виплат: місячних окладів, часових тарифних ставок, премій, комісійних винагород, гонорарів, компенсацій тощо. Співвідношення між названими елементами заробітної плати створює її структуру, як для окремих підрозділів, так і для всього підприємства. Основне місце в структурі заробітної плати займає оплата труда працівників по тарифних ставках і окладах, на долю яких припадає більше 60 % доходів.

Структура заробітної плати на тому чи іншому підприємстві визначається на основі мікроекономічного аналізу рівня оплати праці працівників, діючих доплат, витрат і результатів праці працівників, продуктивності і рентабельності праці, а також існуючих умов на регіональному ринку робочої сили, зокрема рівновазі між попитом і пропозицією на робочу силу тощо.

У структуру заробітної плати входять основні елементи доходів працівників:

- оплата праці за діючими часовими тарифними ставками і місячними окладами;

- доплати за умови праці, змінний режим роботи і ступінь зайнятості роботою;

- надбавки за високі показники продуктивності праці, якість роботи і особистий внесок в кінцеві результати виробництва;

- премії за якість і своєчасність виконання роботи і винагорода за творчу діяльність;

- соціальні виплати і компенсації згідно з діючими нормативами;

- дивіденди по акціям підприємства.

Основною умовою, яка дозволяє використовувати матеріальну зацікавленість працюючих, як один із дійових засобів підвищення ефективності виробництва, є встановлення безпосередньої залежності розмірів оплати праці від її кількості і якості, від виконання тих чи інших норм показників, які відбивають інтереси підприємства.

На практиці це здійснюється за допомогою використання форм і систем заробітної плати, що синтезують оцінку праці в цілому і встановлюють відповідне співвідношення між його кількісною і якісною складовими.

Заробітна плата має дві форми: погодинну і відрядну.

Погодинна заробітна плата - виплачується за певний час функціонування робочої сили (час, день, тиждень).

Відрядна форма заробітної плати в головному застосовується, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності труда працівників.

В умовах здійснення економічних реформ при застосуванні тієї чи іншої форми заробітної плати необхідно, перш за все, мати на увазі те, що різні види трудової діяльності потребують неоднакових по характеру і розміру витрат життєвої сили, різної фізичної і нервової напруги. Тому, при визначенні робочого часу необхідного для виготовлення того чи іншого виробу, треба приймати до уваги не індивідуальну інтенсивність праці, а виходити із розрахунку суспільно необхідної його інтенсивності.

Для робітників, інженерно-технічного персоналу, службовців, працюючих за умовами погодинної оплати праці встановлюються норми обслуговування і нормативи штатів, а для робітників, інженерно - технічних працівників та службовців, працюючих за умовами відрядної форми оплати праці - норми часу і норми виробітку.

Норма обслуговування показує, скільки працюючих необхідно для обслуговування певної машини чи виробничого устаткування, автоматичної лінії, або скільки одиниць певного устаткування повинен обслуговувати при нормальних умовах один працівник. При цьому норми бувають: заводські, що розробляються підприємством для особистих потреб, і галузеві, які розробляються галузевими центрами по нормуванню праці. Норма праці повинна визначатися виходячи із економічно найбільш вигідних техніко-організаційних умов, які можливо застосувати на певному робочому місці. Організаційні умови, як правило, визначаються такими елементами:

- організацією робочого місця і його обслуговуванням;

- загальними умовами виробництва, тобто діючою системою планування і управління підприємством;

- організацією ремонту машин і устаткування;

- умовами технічного контролю.

При визначенні норм використовуються два методи: аналітико - розрахунковий, який є технічно обґрунтованим, і підсумковий, за допомогою якого визначаються дослідно-статистичні норми. Цей метод ґрунтується на використанні статистичних даних про виконання норм на аналогічних роботах, що відбувалися в минулі роки. Аналітико-розрахунковий метод є більш прогресивним в порівнянні із підсумковим. На практиці для визначення прогресивних режимів роботи устаткування як розрахункові показники використовуються типові норми і нормативи.

Кожна із двох форм заробітної плати має свої різновиди - системи оплати праці.

Погодинна форма оплати праці включає дві системи: погодинну просту і погодинну преміювальну.

Відрядна форма оплати праці має пряму, преміальну, прогресивну, непряму і акордну системи оплати праці.

Пряма відрядна система заробітної плати нараховується за виконану роботу відповідно з незмінною розцінкою за кожну одиницю виробленої продукції.

При відрядно-преміальній системі до заробітної плати, яка нараховується у відповідності до відрядних розцінок додається премія за додаткові результати по відношенню до визначених нормами (наприклад, за зменшення трудомісткості, за освоєння нових норм виробітку тощо).

При відрядно - прогресивній системі розцінки на одиницю виконаних робіт, що перевершують визначені норми, прогресивно зростають.

При відрядно - непрямій системі заробітна плата нараховується допоміжним робітникам в залежності від результатів роботи по обслуговуванню ними основних робітників.

При акордній системі оплати праці заробітна плата нараховується за весь об'єм робіт у відповідності до угоди.

Крім названих на практиці використовується колективна (бригадна) система оплати праці. При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади як при прямій відрядній системі, шляхом визначення бригадної розцінки. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади.

Вибір тієї чи іншої системи заробітної плати повинен, насамперед, визначатися тим, наскільки певна система при певних умовах виробництва забезпечує зростання продуктивності праці, зниження собівартості, підвищення якості продукції, економію матеріалів, використання виробничих потужностей, тобто виконання тих завдань, які постають перед виробництвом. Для характеристики ступеня розповсюдження різних форм і систем оплати праці використовуються показники:

- частка відпрацьованого часу в межах певної форми або системи оплати праці в загальній кількості відпрацьованого часу;

- частка працюючих, що одержують заробітну плату по тих чи інших формах чи системах оплати праці в загальній їх чисельності;

- частка заробітної плати, нарахованої за відповідною формою чи системою оплати праці, в загальному фонді заробітної плати найманих працівників.

Організація заробітної плати робітників і службовців, а також соціальні відносини на кожному підприємстві будуються на основі колективних угод, які укладаються між роботодавцями і працівниками підприємства в особі профспілок. Колективні угоди регулюють найважливіші питання пов'язані з виробництвом і захистом економічних інтересів працюючих, а саме:

- визначення форм і систем заробітної плати, а також розмір оплати праці;

- умови, при яких працівники підприємства повинні мати можливість одержувати окрім заробітної плати грошові винагороди, компенсації;

- доплати (за невідповідні умови праці, високу інтенсивність праці, сумісництво професій і посад, розширення зон обслуговування, праці в вечірній та нічний часи, керівництво бригадою тощо);

- механізм регулювання оплати праці, виходячи із зростання цін, рівня інфляції, виконання показників колективної угоди;

- зайнятість, переобладнання, умови вивільнення працюючих, термін робочого часу і часу відпочинку, відпусток;

- покращення умов і охорони праці робітників;

- дотримання інтересів працюючих при приватизації підприємства, забезпечення екологічної безпеки і охорони здоров'я працюючих тощо.

Вибір форм і систем, зафіксованих у колективних угодах, спрямовується як на досягнення максимального прибутку, так і на зростання заробітної плати працюючих. Але важливо відрізняти грошову (номінальну) заробітну плату від реальної.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, що її одержує працівник за годину, день. місяць.

Реальна заробітна плата визначається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату. Номінальна та реальна заробітна плата не обов'язково змінюються в одному й тому ж напрямку. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитися, а реальна в той же самий час - знизитись, якщо ціни на товари і послуги зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата.

В умовах ринкових відносин заробітна плата є найважливішим засобом стимулювання зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва і зміцнення дисципліни.

Дата добавления: 2015-05-22