Розрахунок фонду оплати праці

Величина фонду оплати праці (ФОП) трудового колективу і кожного працівника повинна бути поставлена в пряму залежність від досягнених кінцевих результатів. У зв'язку з цим планування фонду заробітної плати повинно забезпечити:

- зростання обсягу виробничої продукції (робіт, послуг);

- підвищення ефективності виробництва і його конкурентоспроможність;

- підвищення матеріального добробуту працюючих.

Планування фонду оплати праці включає розрахунок суми фонду і середню заробітну плату як усіх працюючих на підприємстві, так і по окремих категоріях працюючих. У процесі планування фонду оплати праці використовуються показники:

- виробничої програми в натуральному і вартісному вимірюванні, її трудомісткість;

- склад і рівень кваліфікації працюючих, необхідні для виконання виробничої програми;

- діюча на підприємстві тарифна система оплати праці;

- форми і системи оплати праці;

- норми і зони обслуговування виробничого обладнання;

- законодавчі акти, які регулюють виплату заробітної плати.

До складу фонду оплати праці включається як основна, так і допоміжна заробітна плата.

Основна заробітна плата включає оплату праці працівників по чинним на підприємстві відрядним розцінках, тарифних ставок (посадових окладів) і являє собою відносно постійну частку оплати праці у відповідності до установленої норми.

Додаткова заробітна плата включає такі виплати працюючим на підприємстві, які виплачуються не за виконану роботу, а у відповідності до чинного законодавства (доплати за роботу в нічний час, бригадирам, за скорочений робочий день підліткам і годувальним матерям, оплату чергових і додаткових відпусток, виконання державних обов'язків, оплату за навчання учнів, оплату цілодобових і внутрізмінних простоїв і ін.).

Планова величина витрат на оплату праці, або фонд оплати праці (ФОП) визначається різними засобами узагальнено або диференційно.

Розрахунок фонду оплати праці можно забезпечити найкращим чином використанням нормативного методу формування фонду оплати праці. Цей метод використовується більшістю виробничих компаній країн з розвиненою ринковою економікою. Він дає гарні, найбільш достовірні результати, але застосовувати його необхідно при певних умовах:

- нормативи повинні бути стабільними, довгостроковими, змінюватись лише за умови впливу на обсяг виробництва факторів, не пов'язаних з умовами праці на підприємстві;

- нормативи формування фонду оплати праці повинні бути не індивідуальні, а групові.

На практиці нормативний метод застосовується у вигляді двох модифікацій. У першому випадку – на основі встановлених абсолютних нормативів розходування заробітної плати на одну грошову одиницю виробленої продукції та її обсягу, визначається плановий фонд оплати праці. Норматив заробітної плати при цьому розраховується за формулою:

де Н - норматив розходування фонду оплати праці на одну грошову одиницю (грн.) товарної, (реалізованої, чистої) продукції;

Ф_б - фонд оплати праці в базисному періоді, млн. грн.;

А_б – обсяг товарної продукції, млн. грн.;

∆П - плановий приріст продуктивності праці, %,

ΔЗ - плановий приріст середньої заробітної плати, який визначається за формулою:

ΔЗ = С · ΔП,

де С - норматив приросту середньої заробітної плати на один процент приросту продуктивності праці.

При використанні другої модифікації нормативного методу розрахунок фонду оплати праці складається із двох частин. По-перше розраховується фонд оплати праці в базисному періоді. По-друге - визначається зростання фонду оплати праці по стабільному нормативу за кожний відсоток зростання обсягу виробництва. Цей метод розрахунку фонду оплати праці не пов'язаний з кінцевими результатами праці працюючих на підприємстві.

Узагальнено плановий фонд оплати праці (ФОП _пл.) можно розраховувати чотирма методами:

1. На основі норматива заробітної плати на одиницю продукції (роботи) (Н_з.пл.):

ФОП_пл. = Q_і · Н_з.пл.

де Q_і – плановий обсяг продукції у натуральному (вартісному) вираженні.

2. На основі індексів змін заробітної плати і продуктивності праці:

ФОП_пл. =ФОП_баз · (И_з.пл./И_п.тр.),

де И_з.пл. і И_п.тр. – індекси змін заробітної плати і продуктивності праці в плановому періоді.

3. На основі нормативу приросту фонду оплати праці за кожний процент приросту обсягу продукції:

ФОП _пл.= ФОП _баз +ФОП _баз (Н_з.пл.·К)/100,

де К – приріст обсягу продукції;

Н_з.пл. – норматив приросту заробітної плати за кожний процент приросту обсягу продукції.

4. Виходячи із чисельності працюючих (Ч_сп) їх річної заробітної плати з доплатами і начисленнями (ЗП_річ):

ФОП _пл. = Ч_сп ·ЗП _річ

Цей метод дозволяє розраховувати ФОП як в цілому по підприємству, так і по категоріям і окремих групах працюючих.

Фонд оплати праці керівників, спеціалістів, службовців і технічних виконавців розраховується на плановий період, виходячи із встановлених для цієї категорії працівників місячних посадових окладів і їх середньоспискової чисельності відповідно до штатного розкладу підсумкових виплат винагороди за вислугу років, суми різних доплат, які включаються до фонду оплати праці першої категорії працюючих (виплати різниці в окладах при заміщенні працівників на час відпусток, доплати за нічні часи роботи, за роботу в святкові дні тощо) і кількості місяців роботи в даному періоді.

В умовах ринкової економіки в боротьбі за виживання вирішальне значення має форма організації праці на підприємстві. Вона залежить в першу чергу від форми власності на засоби виробництва. Практика підтверджує той факт, що корпоративна вартість (акціонерні підприємства) є найкращою формою організації праці. Колективний, демократичний вид власності (товариства) передбачає більш високий ступінь солідарності працівників підприємства, а інтенсивність використання капіталу і ризик повинні бути нижчими, ніж у випадку з індивідуальним бізнесом. Праця робітників, які застосовують більш досконалі знаряддя стає продуктивнішою. За одиницю часу виробляється все більше продукції. Це дозволяє зменшувати робочий день поряд зі зміною його структури. Зростає додатковий робочий час, за який створюється додатковий продукт - джерело розширеного відтворення виробництва. У той же час, хоча відносно і скорочуються, але абсолютно зростають розміри необхідного продукту, що є джерелом відтворення робочої сили відповідно до вимог суспільного виробництва. Крім економічного ефекту від застосування праці на підприємстві, результатом якого є зростання прибутку, як складової частини сукупного суспільного продукту і національного доходу, необхідно враховувати і соціальний ефект. Подальше підвищення ефективності суспільної праці залежить від удосконалення речових факторів виробництва як об'єктів її втілення. Використання в процесі праці новітніх досягнень науково-технічної революції на підприємстві - це раціоналізація діючого виробництва на основі ресурсозбереження, підвищення його технологічної культури, ліквідація соціально непривабливих робочих місць. Нові технології, в першу чергу електронізація, комплексна автоматизація, інформатика, біотехнологія, дозволяють здійснити революційний переворот у виробничих силах суспільства, в умовах праці і побуту, в способі життя.

Дата добавления: 2015-05-22