Участь працівників у розподілі прибутку підприємства

Забезпечення ефективності використання праці на підприємстві можливе шляхом використання відповідної системи мотивації.

Мотивація – це сукупність взаємозв’язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства. Система мотивації призвана формувати свідоме ставлення до праці, яка є джерелом не лише матеріальних виплат а й самовдосконалення та професійного і службового росту.

Система мотивації на рівні підприємства повинна базуватись на певних вимогах, а саме:

– надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм продуктивності праці;

– узгодження рівня оплати праці з її результатами та визначення особистого внеску в загальний успіх;

– створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

– забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників;

– підтримка в колективі в належної атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками і працівниками.

На підприємстві використовується різні методи мотивації високо продуктивної праці: прямі–економічні (відрядна оплата, погодинна оплата, оплата навчання, премії за раціоналізацію, участь у прибутках); непрямі економічні (пільгове харчування, пільгове користування, житлом, транспортом, доплати за стаж роботи); не грошові (гнучкі робочі графіки, охорона праці, просування по службі, участь у прийнятті рішень на більш високому рівні). Ці методи поділяються на індивідуальні і групові.

Персоналізація форм і методів винагороди є фундаментом ефективності будь–якої моделі мотивації. Слід ураховувати, що матеріальні потреби працівників є, як правило, домінуючими. Однак, даже найбільш удосконалені системи індивідуальної і колективної оплати праці не завжди здібні змусити виникнути бажання у кожного працівника бути притаманним до стабільно високих загальних результатів діяльності підприємства. Звідси, виникає об’єктивна потреба використання різних форм участі працівників підприємства у розподілі прибутку.

Участь у прибутку (доходах) або стимулювання працівників підприємства через прибуток, представляє собою розподіл певної його частки між працівниками підприємства. Такий розподіл частки прибутку (доходу) може здійснюватися у формі грошових виплат або розміщення серед працівників підприємства емітованих цім підприємством акцій.

Справедливий, чіткий і зрозумілий для всіх працюючих механізм розподілу частки прибутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами, службовцями і робітниками, все більш становиться визначальним не тільки для формування нормального соціально–психологічного клімату, а і для процвітання любого підприємства або іншого об’єкта господарювання.

Системи участі у прибутку підприємства диференціюються в залежності від показників і методів мотивації праці:

– система стимулювання певних обсягів робіт, виробництва виробів, їх продажу тощо;

– система участі в прибутку в залежності від продуктивності праці;

– система преміальних виплат (бонусів);

– система оцінки заслуг;

– система колективного стимулювання;

– система представлення працівникам акцій свого підприємства;

– система сумісного володіння активами підприємства при посередництві інвестиційних фондів;

– система розповсюдження опціонів на придбання акцій.

Система оцінки заслуг передбачає оцінку зусиль і поведінки працівника по ряду факторів. Для кожного фактора визначається система балів, а для розрахунку на різних рівнях установлюються відповідні норми.

Систему розподілу прибутку, яка базується на зростанні продуктивності праці, використовують з метою зменшення питомих витрат праці шляхом винагород більш високої її результативності без підвищення постійних витрат, пов’язаних з підвищенням трудомісткості.

Система колективного стимулювання використовується, як правило, тоді, коли винагорода працівників шляхом їх участі у прибутку можливо тільки в колективному порядку. При цьому груповий бонус, як правило, розподіляється в тій же пропорції як і основна заробітна плата.

Найбільш стала заінтересованість працівників в діяльності підприємства, особливо в оновленні виробництва і укріплення фінансового стану, забезпечується через їх участь у власності. Вона реалізується в більшості випадків представленням працівникам акцій свого підприємства.

Різномаїтні системи участі у прибутку, хоч і являються значно достатніми для винагороди працівників за досягненням найкращих загальних результатів господарювання, але являються недостатніми для вирішення проблеми формування ефективного механізму мотивації трудової діяльності на підприємстві. Функціонування такого механізму залежить від позитивного впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Це підтверджує зарубіжний досвід участі працівників в прибутку фірми.

У країнах з розвиненою ринкового економічного участь працівників у розподілі прибутку є одним із сильнодіючих методів мотивації успішного господарювання у корпораціях (фірмах). Особливо інтенсивно використовується система участі у розподілі прибутку в Японії, де вина стала однієї із головних причин високого рівня трудової мотивації працюючих і конкурентоспроможності виробленої продукції. Система передбачає щомісячні премії різного характеру а також виплату дважди на рік із частки прибутку так званих бонусів. В середньому такі доплати до заробітної плати досягають від 25 до 50 процентів суми річної заробітної плати.

За останні 20 років у США кількість фірм які практикують розповсюдження акцій серед працівників зросла в два рази, і охопила більш 10% загальної чисельності зайнятих в економіці.

В Англії за цей час кількість власників акцій зросла в три рази і перевищила 8 мільйонів чоловік.

Найбільш повно і оригінально системи участі в прибуток використовуються у Швеції. Колективна участь працівників у прибутку і власності (капіталі) підприємства у формі фондів працюючих профспілки використовують як засіб контролю за приватною власністю і даже за всією економікою. У різномаїтних фондах колективного володіння акціями сполучається участь в прибутку, в акціонерному капіталі і в управлінні.

Використання зарубіжного досліду участі працівників у різних формах у розподілу прибутку і власності (капіталі) на вітчизняних підприємствах може стати важливим фактором виходу економіки України із системної кризи і виходу її на міжнародний ринок.

Дата добавления: 2015-05-22