Сутність і функції фінансів підприємств

Фінанси підприємств є ланкою фінансової системи держави. Вони відбивають фінансовий бік господарської діяльності підприємств та економічні відносини, які виникають у грошовій формі в процесі кругообігу основних і оборотних фондів підприємства, реалізації продукції і формування та використання грошових ресурсів.

Фінанси підприємств нерозривно пов’язані з процесами розподілу та перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й активно на них впливають.

Таким чином, фінанси підприємств являють собою систему економічних відносин, пов’язаних із кругообігом фондів, формуванням і розподілом грошових доходів та накопичень, контролем за їх використанням у процесі розширеного відтворення, соціально-економічного розвитку підприємств і виконанням ними зобов’язань перед фінансово-банківською системою та діловими партнерами.

Фінансам сфери матеріального виробництва притаманні особливості, які відрізняють фінанси сфери матеріального виробництва від всіх інших видів фінансових відносин, і які обумовлені особливостями господарювання та характером розподільних відносин, що тут виникають.

По-перше, фінанси сфери матеріального виробництва безпосередньо пов’язані з формуванням первинних доходів і використанням цільових фондів внутрішньогосподарського призначення. Це обумовлене тим, що у сфері матеріального виробництва виробляються товари і фінанси саме цієї сфери обслуговують процес створення вартості та виступають умовою безперебійного кругообігу виробничих фондів.

По-друге, фінанси матеріального виробництва є підгрунтям всієї фінансової системи держави. Річ у тому, що об’єктом розподілу на підприємствах виступає виручка від реалізації продукції. На основі її розподілу формується фонд відшкодування поточних витрат підприємства, здійснюються відрахування у бюджет та позабюджетні фонди та формується чистий доход підприємства. За рахунок чистого доходу відбувається накопичення, необхідне для розширення виробництва, удосконалення його матеріально-технічної бази та споживання. Тобто за допомогою фінансів створюються умови для економічного та соціального розвитку підприємства. Чистий доход виступає також і джерелом формування загальнодержавних ресурсів (у вигляді податку на прибуток, на майно та ін.).

По-третє, як специфічну рису, притаманну фінансам сфери матеріального виробництва, можна виділити багатогранність і різноманітність форм фінансових відносин у цій сфері. Це пов’язане з наявністю різних форм власності, організаційно-правових форм господарювання, видів діяльності, галузевими особливостями та іншими факторами.

По-четверте, тісний зв’язок фінансів матеріального виробництва із всіма фазами процесу відтворення та можливість їх впливу на обмін і споживання, обумовлюють їх потенційно високу активність і можливості широкого впливу на всі аспекти господарювання. Фінансові відносини підприємства в залежності від економічного змісту можна згрупувати як відносини, що виникають:

- між підприємством і його засновниками (власниками) з приводу фор-мування статутного капіталу (наприклад, використання коштів державного бюджету, емісія акцій, внесення пайових внесків та ін.), розподілу прибутку;

- між підприємством і державою при сплаті податків, зборів у бюджет та позабюджетні фонди, наданні податкових пільг, використанні штрафних санкцій, а в окремих випадках – з приводу фінансування програм, інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів;

- між підприємствами та банками з приводу надання та повернення кредитів, а також сплати відсотків за користування ними, купівлі та продажу валюти і наданні інших банківських послуг;

- між підприємством і страховими компаніями та організаціями при страхуванні майна, комерційних і підприємницьких ризиків та ін.;

- між підприємствами та інвестиційними інститутами в ході проведення приватизації, розміщення інвестицій та ін.;

- між підприємством та його постачальниками й покупцями з приводу виконання господарських договорів і зобов’язань;

- між підприємством та його робітниками з приводу розподілу при-бутку і використання доходів, випуску та розміщення акцій підприємства та сплати дивідендів, стягнення штрафів і компенсацій за нанесені матеріальні збитки, утримання податків з фізичних осіб;

- між підприємством у цілому та його підрозділами з приводу розподілу коштів для формування основних і оборотних фондів;

- між підприємством і вище стоячими організаціями, яким воно підпорядковане, або у середині асоціації, холдингу, промислово-фінансової групи, членом яких є підприємство.

Відомо, що сутність будь-якої категорії найбільш повно розкривається при вивченні її функцій. Фінанси підприємств виконують три функції: функція утворення доходів (накопичення капіталу та фондів грошових коштів); здійснення витрат – розподільна та контрольна функції.

Таким чином, перша функція фінансів підприємств – утворення доходів у процесі господарської діяльності є неодмінною умовою безперебійного процесу виробництва. Недоотримання доходів (виручки від реалізації, прибутку) з приводу неплатежів або їх затримки підприємствами-контрагентами обумовлює порушення нормального процесу фінансування поточних витрат та інвестицій. Таким чином, необхідність забезпечення умов своєчасного надходження доходів в значній мірі пов’язана з виникаючими у реальній практиці платіжними “піками”, ланцюжками неплатежів та їх вкрай негативними наслідками для кожного підприємства.

Іншою проявою цієї функції виступає стимулювання зростання фінансових ресурсів підприємства і в тому числі грошових накопичень. При цьому мова повинна йти про створення в державі відповідної мотиваційної системи, сукупності фінансових важелів (відсотки за кредит, ставки податків, податкові пільги, диференційовані норми амортизаційних нарахувань та ін.), які б стимулювали підприємства до науково-технічного удосконалення, постійного технологічного оновлення, що в кінцевому підсумку буде сприяти зростанню та підвищенню надійності доходної бази господарювання.

Розподільна функція фінансів підприємств реалізується в процесі розподілу виручки від реалізації та прибутку, який залишається у розпорядженні підприємств, формуванні цільових грошових фондів (основних і оборотних фондів, фонду оплати праці, фондів накопичення та ін.).

Завдяки цієї функції, фінанси обслуговують відтворювальний процес і активно впливають на всі його стадії. За допомогою розподільної функції здійснюється, перш за все, відшкодування вартості використаних засобів вироб-ництва та утворення доходів у різних формах; по-друге, ця функція надає підприємствам змогу формувати фонди цільового призначення, необхідні для задоволення потреб розвитку виробництва та матеріального стимулювання робітників; по-третє, на підставі цієї функції забезпечуються також загальнодержавні потреби за рахунок платежів підприємств у бюджет та позабюджетні фонди.

Контрольна функція фінансів підприємств полягає у контролі за ре-альним грошовим обігом.

Цей контроль може здійснюватись по двох напрямках:

- у формі контролю за зміною фінансових показників, станом платежів і розрахунків;

- у формі контролю за реалізацією стратегії фінансування.

Значення контрольної функції фінансів підприємств є досить важливим: фінансовий контроль дозволяє узагальнити всі сторони господарської діяльності підприємства, всі його ділянки; спонукає підприємства покращувати роботу, щоб вийти з фінансових ускладнень, в яких вони опинилися внаслідок недоліків у господарюванні; фінансовий контроль здійснюється безперервно та автоматично.

Контрольна функція фінансів підприємств включає:

- контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів;

- пошук внутрішніх резервів виробництва – можливість підвищення рентабельності діяльності, обіговості коштів, продуктивності праці, більш економічного та ефективного використання матеріальних і грошових ресурсів;

- контроль за дотриманням заданої структури фондів з врахуванням пот-реб виробничого та соціального розвитку;

- контроль за надходженням виручки від реалізації товарів і послуг;

- контроль за розподілом доходів (прибутку) у відповідності з установчими документами;

- усунення та попередження порушень фінансової дисципліни.

Під фінансовою дисципліною розуміється обов’язковий для всіх учасників фінансових відносин порядок здійснення фінансової діяльності, платежів, розрахунків. Порушення підприємством фінансової дисципліни (наприклад, невиконання зобов’язань перед бюджетом, правил проведення фінансових операцій, розрахунків, умов зберігання грошових коштів та ін.) передбачають вживання до нього відповідних заходів фінансової відповідальності.

Ефективна організація фінансів підприємств базується на наступних принципах: економічна самостійність, самофінансування, матеріальна відповідальність, зацікавленість у результатах фінансово-господарської діяльності, формування фінансових резервів.

Принцип економічної самостійності передбачає, що підприємство самостійно, незалежно від організаційно-правової форми спрямовує свою господарсько-фінансову діяльність, визначає напрямки використання грошових коштів з метою збільшення прибутку і забезпечення соціально-економічного розвитку підприємства. В умовах ринкової економіки значно розширилися права підприємств щодо пошуку нових видів діяльності, нових сфер застосування капіталу, розробки та впровадження власної цінової стратегії, вибору найбільш ефективних джерел фінансування власної діяльності. Але це не суперечить необхідності використання певних форм непрямого регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств з боку держави.

Це регулювання відбувається шляхом визначення системи та порядку платежів у бюджет і позабюджетні фонди, правил нарахування амортизації, розподілу валютної виручки, реалізації цінних паперів та ін.

Принцип самофінансування означає повну окупність витрат на виробництво та реалізацію продукції, інвестування у розвиток підприємства переважно за рахунок власних коштів. При необхідності підприємства можуть одержувати додаткові фінансові ресурси шляхом залучення банківських кредитів або за рахунок певних операцій на фінансовому ринку.

Принцип матеріальної відповідальності обумовлений наявністю системи відповідальності за ведення і результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Фінансові методи реалізації цього принципу відрізняються для окремих підприємств. У відповідності з українським законодавством підприємства, які порушують договірну дисципліну (строки постачання, якість продукції), умови розрахунків, несвоєчасно повертають позиковий капітал, погашають векселі, порушують податкове законодавство сплачують пеню, неустойку, штрафи. У випадку втрати підприємством фінансової стійкості та платоспроможності і його нездатності у встановлений законодавством термін виконати зобов’язання перед кредиторами, до нього може бути застосована процедура банкрутства. Для керівників підприємств принцип матеріальної відповідальності реалізується завдяки системі штрафів за порушення фінансового, податкового та валютного законодавства.

Принцип зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності реалізується у головній меті підприємства – зростанні прибутку(зростання вартості підприємства або його акцій).

На рівні окремих робітників реалізація цього принципу забезпечується матеріальною винагородою за працю, соціальними пільгами, рівнем дивідендів, які сплачуються по акціях підприємства, та іншими факторами. Для самого підприємства цей принцип реалізується через підвищення його конкурентоспроможності, іміджу, ринкової вартості підприємства(його акцій), зростання інвестиційної привабливості, підвищення рейтингу кредитоспроможності.

Принцип формування фінансових резервів пов’язаний з необхідністю створення певних умов для нормального та безперебійного функціонування підприємства в умовах невизначеності та зменшення рівня ризиків, пов’язаних з дією значної кількості зовнішніх факторів(політична та економічна ситуація у державі, рівень інфляції, зміни в податковому та фінансовому законодавстві, різні форс-мажорні обставини), які не залежать від діяльності підприємства, але суттєво на неї впливають.

Фінансові резерви формуються, як правило, за рахунок чистого прибутку підприємства, який залишається у його розпорядженні після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Незважаючи на загальну соціально-економічну природу фінансів підприємств, яка ґрунтується на єдиній правовій базі, спільності грошової системи, загальних формах фінансової документації та інших факторах, істотний вплив на специфіку їх організації та функціонування оказують галузеві відзнаки.

Галузева специфіка фармацевтичного виробництва, перш за все, полягає в тому, що багатостадійність процесів синтезу, вилучення та очищення препаратів (від 6 до 12 стадій) зумовлює зростання тривалості виробничого процесу, підвищення втрат продукту та більш низький рівень його виходу.

Забезпечення якості у фармацевтичній промисловості є всеохоплюючою концепцією. Виробник повинен гарантувати високу якість препарату від етапу його розробки та дослідження до виробництва готової продукції та її розповсюдження. Тому, виробництво лікарських засобів повинно проводитися тільки у жорстко контрольованих умовах, які відповідають вимогам відповідних стандартів. Все це потребує великих інвестиційних ресурсів для забезпечення відповідності умов виробництва ліків вимогам міжнародних стандартів і в значній мірі підвищує поточні витрати фармацевтичних підприємств, пов’язані з контролем якості вихідної сировини, матеріалів, усіх стадій виробничого процесу, стану приміщень та ін.

Характерним для фармацевтичної промисловості є також висока матеріаломісткість виробництва, яка значно перевищує середні показники по промисловості України в цілому.

Фармацевтичне виробництво відрізняється багатономенклатурністю похідної сировини, основних і допоміжних матеріалів. При виробництві лікарських засобів може використовуватися до кількох десятків найменувань сировини, основних і допоміжних матеріалів. Все це обумовлює достатньо високу іммобілізацію грошових коштів підприємств у створення виробничих запасів.

У виробництві лікарських засобів і вітамінів використовуються в значній кількості органічні розчини, хімічні реактиви, широка номенклатура кислот і лугів. Це потребує також додаткових інвестицій, пов’язаних з утворенням і експлуатацією складних систем уловлювання та регенерації розчинів, нейтралізації, очищення та бактеріологічного знешкодження промислових стоків і викидів в атмосферу пароповітряних сумішів. Все це значно збільшує витрати на охорону праці та навколишнього середовища в порівнянні з підприємствами інших галузей.

Окрім того, робота з лікарськими біологічно активними речовинами потребує спеціального оформлення технологічних процесів (герметичність, використання інертних газів та ін.) і зумовлює значні додаткові витрати по підготовці операцій та стерилізації матеріальних потоків, повітря виробничих приміщень, обладнання, комунікацій, приготування та використання дистильованої та демінералізованої води та ін.

Використання агресивних реагентів у виробництві потребує спеціальних вартісних матеріалів для реакційних апаратів і трубопроводів, зменшує строки служби обладнання та збільшує витрати на капітальні та поточні ремонти. Всі ці та інші додаткові витрати, які характерні для фармацевтичного виробництва, в значній мірі впливають на підвищення собівартості лікарських засобів, знижують економічну ефективність виробництва та капітальних витрат.

Однією з відзнак галузі також є досить високий рівень зносу основних фондів. За межами нормативного строку експлуатації сьогодні знаходиться більше 60 % обладнання. Це обумовлює вкрай низьку питому вагу амортизаційних відрахувань у собівартості лікарських засобів і значно зменшує роль такого важливого джерела самофінансування в ринкових умовах як амортизаційні відрахування.

Характерним для вітчизняної фармацевтичної промисловості є і її висока залежність від імпортованої сировини та матеріалів. Приблизно 70 % субстанцій, необхідних для виробництва лікарських засобів, ввозяться в Україну з ближнього та далекого зарубіжжя. Тривалість процесів транспортування, необхідність страхування вантажів, додаткові витрати, які супроводжують процес розтаможування (оформлення ліцензій, митних декларацій, проведення аналізу якості сировини та матеріалів та інші витрати), в значній мірі обумовлюють відволікання фінансових ресурсів із господарського обігу підприємств і значно знижують обіговість їх коштів.

Значний вплив на фінанси фармацевтичних підприємств оказують особливості цінової політики на лікарські засоби.

Лікарські засоби є одним із найбільш соціально важливих видів продукції. Забезпечення доступності життєво необхідних лікарських засобів для всіх верств населення є одним із найважливіших пріоритетів державної політики. Все це обумовлює певні обмеження щодо зростання цін на лікарські засоби навіть в умовах інфляції. Отже, цінова політика фармацевтичних підприємств за цих умов не може розглядатися як вагомий фінансовий важіль накопичення власних фінансових ресурсів підприємств.

Дата добавления: 2015-05-22