Сутність інвестицій, їх класифікація та структура

Одним з основних шляхів стабілізації економіки України, забезпечення випуску якісної продукції, конкурентоспроможної як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, є розвиток інвестиційної діяльності.

Законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються як усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької і інших видів діяльності, внаслідок чого утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Це визначення, в основному, відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладення ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою отримання прибутку, доходу, дивіденду, соціального ефекту в майбутньому. Іншими словами, інвестор відмовляється від задоволення поточних потреб в розрахунку на очікуване задоволення їх в майбутньому, але вже у більших розмірах.

Згідно з законом, до майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність, відносяться:

- грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності;

- майнові права, які витікають з авторського права, досвіду і інших інтелектуальних цінностей;

- сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, які необхідні для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу – хау);

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також іншими майновими правами і цінностями.

Сукупність означених цінностей, які обертаються на ринку, прийнято відносити до об’єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиції можуть здійснюватися в різних формах: фінансові інвестиції, реальні інвестиції і інноваційні інвестиції (рис. 11.1) На фармацевтичних підприємствах пріоритет належить реальним і інноваційним інвестиціям.

Рис. 11.1. Форми інвестицій

Фінансові інвестиції – це вкладання коштів в різні фінансові інструменти і фондові цінні папери, спеціальні банківські вклади (депозити) та ін.

Реальні інвестиції – це вкладання в виробничі фонди і, перш за все, матеріальні активи: будинки, споруди, обладнання, нематеріальні активи, які забезпечують функціонування виробничого процесу.

Інноваційна форма інвестицій – це в головному вкладення в нематеріальні активи, які забезпечують розвиток науково-технічного прогресу, і успішне протистояння конкурентам на товарних ринках.

Економічна природа інвестицій обумовлена закономірністю процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості та якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства (рис.11.2).

Рис. 11.2. Економічна сутність інвестицій

Відрізняють поняття валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції (ВІ) являють собою загальний обсяг інвестицій у визначеному періоді, спрямованих на:

- нове будівництво;

- придбання засобів виробництва;

- зміну товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції(ЧІ) – це валові інвестиції зменшені на суму амортизаційних нарахувань.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку підприємства на певному етапі:

якщо ЧІ < 0, тобто ВІ < А – це означає зниження виробничого потенціалу, зниження обсягу продукції, що випускається (господарство з’їдає свій капітал);

якщо ЧІ = 0, тобто ВІ = А – це означає відсутність економічного зростання підприємства;

якщо ЧІ > 0, тобто ВІ > А, економіка підприємства знаходиться у стадії розвитку, тобто забезпечується розширене відтворення його економічного потенціалу.

На рівні підприємства для характеристики процесу інвестування використовується також поняття валового самофінансування (ВС) та норми ВС Н_ВС.

Розмір ВС дорівнює сумі чистих (ЧІ) і амортизаційних (А) нарахувань:

ВС = ЧІ + А

Частка ВС (Ч_ВС) за визначений період розраховується з використанням формули:

де ВГ – виручка від реалізації за аналізований період.

Норма валового самофінансування обчислюється так:

де І – сума інвестицій підприємства у даному періоді.

Більш докладно економічну природу інвестицій прояснює класифікація, в основу якої покладені різні ознаки:

- види інвестицій;

- об’єкти вкладання коштів;

- характер участі інвестора в інвестуванні;

- регіональні ознаки;

- період інвестування;

- форма власності;

- форма участі інвестора в інвестуванні;

- ступінь ризику;

- форма відтворення.

1. Види інвестицій прийнято поділяти на:

- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно;

- майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого (“ноу-хау”);

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

2. За об’єктами вкладання інвестиції розподіляють:

- реальні інвестиції або вкладання коштів у матеріальні (будівлі, споруди, обладнання і т.п.) і нематеріальні (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, науково-технічні та проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмні засоби і т.п.) активи;

- фінансові інвестиції або вкладання коштів у різноманітні фінансові інструменти – цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

3. За характером участі інвесторів в інвестиційному процесі інвестиції поділяються на:

- прямі, які припускають безпосередню участь інвестора у виборі об’єкта інвестування та вкладання коштів. При цьому інвестор безпосередньо залучений у всі стадії інвестиційного циклу, у тому числі у попередні інвестиційні дослідження, проектування та будівництво об’єкта інвестування, а також виробництво кінцевої продукції;

- непрямі, які здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії), що акумулюють і розміщують за своїм баченням найбільш ефективним чином фінансові кошти. Такі посередники беруть участь в управлінні об’єктами інвестування, а отримані доходи поділяють між клієнтами. Вкладення у цінні папери, що керуються як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.

4. У регіональному аспекті розглядаються інвестиції:

- внутрішні, або вкладення суб’єктів господарської діяльності даної держави;

- іноземні – вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових організацій;

- зарубіжні – вкладення коштів в об’єкти інвестування за кордонами території даної держави (придбання цінних паперів зарубіжних компаній, майна та ін.).

5. За періодом інвестування прийнято виділяти інвестиції:

- короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні вклади, ощадні сертифікати);

- довгострокові, тривалістю більше одного року.

6. По формах власності інвестиції поділяються на:

- приватні кошти громадян, підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

- державні, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, державними підприємствами та установами.

7. По формах участі інвестора передбачають:

- часткову участь у знов створюваних підприємствах або придбання частки у діючих підприємствах (пайова участь у товаристві з обмеженою відповідальністю);

- створення підприємств, які повністю належатимуть інвестору;

- придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого одержання або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

8. За ступенем ризику інвестиції поділяють на такі види:

- безризикові, наприклад, у ряді країн вкладення у короткострокові державні облігації вважають безпечними, а дохід по них визначає безпечну ставку, яка використовується при оцінці вкладень як точка відрахунку інвестиційного ризику;

- ризикові, ступінь ризику, як ступінь невизначеності, пов’язана з інвестиціями, залежить, наприклад, від таких факторів, як час, об’єкт вкладення і т.п. Ступінь ризику не вгадує можливу реакцію ринку на зміну результатів роботи підприємства після завершення інвестицій, залежить від строку інвестування та одержання результатів, масштабів проекту, його цілей (створення нової продукції, зниження витрат виробництва, розширення обсягу продажів, виконання державного замовлення та ін.). Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути:

а) можливість втрати всієї суми розрахункового прибутку (ризик є припустимим);

б) можливість втрати не тільки прибутку, але й розрахункового валового доходу після реалізації проекту (ризик є критичним);

в) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора, або катастрофічний ризик.

9. Відтворення може здійснюватися в одній з таких форм інвестицій:

- нове будівництво;

- розширення існуючих підприємства;

- реконструкція діючих підприємств;

- технічне переозброєння.

Ефективність використання інвестицій у значній мірі залежить від їх структури. Під структурою інвестицій розуміють їх склад за видами, напрямками використання та їх часткою у загальних інвестиціях.

У загальному обсязі інвестицій найбільшу частку складають капіталоутворюючі інвестиції. Види структур капітальних вкладень наведено на рис. 11.3.

Під технологічною структурою капітальних вкладень розуміють склад витрат на спорудження будь-якого об’єкту за видами витрат та їх частку в кошторисній вартості, а саме нею визначається частка капітальних вкладень в їх загальному обсязі щодо будівельно-монтажних робіт, придбання машин, обладнання та їх монтажу, проектно-розвідувальних та інших витрат (рис. 11.4).

Рис. 11.3. Види структур капітальних вкладень

Рис. 11.4. Технологічна структура капітальних вкладень

Технологічна структура капітальних вкладень здійснює суттєвий вплив на ефективність їх використання. Удосконалення структури свідчить про підвищення частки машин та обладнання у кошторисній вартості проекту. Питома вага активної частини основних фондів повинна бути оптимальною. Техноло-гічна структура капітальних вкладень формує відносини між активною та пасивною частинами основних виробничих фондів (ОВФ) майбутнього підприємства.

Під відтворювальною структурою капітальних вкладень розуміють їх розподіл і співвідношення у загальній кошторисній вартості за формами відтворювання ОВФ.

Удосконалення відтворювальної структури свідчить про зростання частки капітальних вкладень, пов’язаних з модернізацією, технічним переозброєнням, реконструкцією. Теорія й практика свідчать про те, що, як правило, реконструкція та технічне переозброєння виробництва більш вигідніше, ніж нове будівництво. Це насамперед пов’язано зі скороченням строку вводу в діяльність додаткових виробничих потужностей.

Важливе значення для економіки країни має використання галузевих інвестицій. Під галузевою структурою капіталовкладень розуміється їх розподіл і співвідношення за галузями промисловості та економіки в цілому. Вдосконалення цієї структури визначається пропорційністю та більш швидким розвитком тих галузей, які забезпечують прискорення НТП. В Україні більш ніж третина усіх реальних інвестицій були спрямовані на підтримку паливно-енергетичного комплексу країни, що свідчить про гіпертрофовану структуру вітчизняної економіки.

Під територіальною структурою капіталовкладень розуміється й розподіл і співвідношення за певними адміністративно-територіальними одиницями та економіки в цілому. Аналіз територіальної структури внутрішніх інвестицій в Україні свідчить про нерівномірність їх розподілу та різну динаміку по роках у різних регіонах. 4,3 – 12 % інвестицій в основний капітал розташовані у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Полтавській та Харківській областях.

Дата добавления: 2015-05-22