Спадщина Б. Скіннера. Біхевіористська традиція

Суттєво відмінним, проте рівною мірою суперечливим, є підхід до розуміння особистості, який стверджувався завдяки біхевіористській традиції, положення якої були сформульовані у найбільш експліцитній формі в роботах Б. Ф. Скіннера. Елегантна у своїй простоті теорія оперантного зумовлювання продовжує генерувати дискусії і навіть знаходить важливі сфери практичного застосування. Як і Фрейд, Скіннер сподівався, що його образ мислення призведе, врешті-решт, до трансформації всього поля психологічних міркувань, психологічного теоретизування. Він був упевнений, що його ідеї зможуть внести суттєві зміни у розуміння закономірностей функціонування людини у суспільстві.

Важливі теоретичні конструкти біхевіоризму

У сучасній зарубіжній психології біхевіористська традиція теж піддається критичному аналізу і переосмисленню. Оцінюючи значущість теоретичних конструктів цього напряму теоретизування в психології, автори підкреслюють важливість усвідомлення того, що індивідуум поводиться закономірним шляхом за конкретних умов життєдіяльності. Своє завдання психологи скіннеріанського напряму вбачали в тому, щоб розкрити загальні наукові закони, які управляють поведінкою людини і внаслідок цього дозволяють передбачити цю поведінку, що змінюється під впливом зовнішніх умов. Підхід Скіннера до розуміння особистості може сприйматися як чужий тому, у межах якого особистість розглядається через призму вмотивованої поведінки. Проте Скіннер наполегливо протидіяв ідеї орієнтації переважно на внутрішні чинники у поясненні поведінки людини. Замість цього він вважав, що будь-яке пояснення, яке базується на внутрішніх чинниках поведінки, буде з часом визнане помилковим.

Будь-яке посилання на внутрішні чинники при поясненні поведінки, з точки зору Скіннера, створює інтелектуальні «пастки», яких доцільно було б запобігати. Скіннер не відхиляв існування внутрішніх чинників поведінки, як інколи йому це інкримінують, проте він відхиляв покладання на внутрішні чинники як фактори, за допомогою яких можна достовірно пояснити поведінку. Для ілюстрації цього положення автор огляду [25] наводить такий приклад, який характеризує відмінності у поясненні витоків певних аспектів поведінки представниками різних шкіл: Джон, 10-річний хлопчик, часто бере участь у бійках зі своїми однолітками. Розглядаючи поведінку Джона в психоаналітичних традиціях, необхідно було б з’ясувати внутрішні мотиви такої поведінки. Можна було б припустити [25], що у Джона конструкт «воно» недостатньою мірою стримується силами «его» та «суперего».

Можливо, Джон стримує у такий спосіб гнів відносно свого батька і переносить його на своїх однолітків, з тим, щоб отримати хоча б часткове задоволення від можливості подолати неусвідомлені ворожі імпульси поведінки, які він відчуває до батька. Для Скіннера ж поведінка Джона може бути краще за все зрозумілою, якщо поглянути на важливі обставини його оточення, які функціонують у формі підсилювальних чи стримувальних факторів цієї поведінки. Наприклад, можливо, у батьківському домі Джон має можливість задовольнити свої потреби тільки у тому разі, якщо він агресивно поводиться. Генералізуючи поведінку, яку він змушений виявляти у колі своєї сім'ї, він переносить її у контекст свого шкільного оточення, якщо така поведінка отримує там підкріплення. Для Скіннера важливим було дослідження доступних зовнішньому спостереженню подій навколишнього середовища і поведінки, яка пов’язана з цими подіями. Скіннер ігнорував важливі впливи, які не доступні зовнішньому контролю.

Проте, порівнюючи позицію Скіннера з позицією Фрейда, зарубіжні дослідники стверджують, що він був таким же послідовним детерміністом, як і Фрейд [25]. Обидва поділяли віру в те, що людина не є вільною у виборі своєї власної поведінки. Але, на відміну від Фрейда, Скіннер бачив детермінанти поведінки в навколишньому середовищі, а Фрейд прагнув знайти внутрішні чинники, які є неусвідомленими або частково усвідомленими.

Застосування біхевіористської теорії

Сфери застосування положень теорії Скіннера є достатньо численними. Наприклад, ідеї Скіннера використовуються для того, щоб надавати допомогу дітям, хворим на аутизм, емоційно нестабільним дітям, дорослим суб’єктам з фобіями, розладами сну, сексуальною дисфункцією, депресією та іншими досить складними психічними і психосоматичними захворюваннями. До них звертаються при вирішенні проблем формування асертивності, активності, пов’язаної зі спортивною діяльністю тощо.

Дослідницькі методи й емпіричні підтвердження

Скіннера дуже суворо критикували за те, що він розглядав живих суб’єктів як роботів. І все ж його методи вивчення поведінки доводять, що ці звинувачення свідчать про спрощене розуміння його теоретизування. Засновник досліджень на окремому суб’єкті, Скіннер був дуже уважним до унікальності індивідуальності індивідуума і приділяв належну увагу тому факту, що окремий суб’єкт заслуговує на те, щоб бути розглянутим і оціненим досить ретельно. Загалом біхевіористські підходи базуються на дуже добре контрольованих наукових дослідженнях, які дозволяють довести їх емпіричну валідність. Є певні теоретичні дані, які свідчать про ефективність поведінкових підходів у тих сферах терапії, що були зазначені вище. Позитивним аспектом цього підходу є те, що він базується на емпіричних даних, які збираються в умовах ретельно контрольованих спостережень.

Оцінка біхевіористського підходу до вивчення особистості

Підхід стимулював дебати і дослідження, що є одним із критеріїв, як зазначалося вище, значущості теорії. Зібрано достатню кількість емпіричних даних, які свідчать про те, що механізми, розкриті Скіннером, є засобами формування особистості. Простота є також вагомим фактором на користь цього підходу. Але, незважаючи на деякі переваги, біхевіористський підхід до дослідження особистості викликає багато зауважень. Особистість неможливо описати лише через набір поведінкових стереотипів, засвоєних під впливом зовнішніх чинників. Тому дослідники знову звернулись до вивчення внутрішнього світу особистості як детермінанти її поведінки.

Дата добавления: 2015-05-22