Дайте визначення неявним витратам

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. До І сфери АПК відносяться:

а) машинобудівельні заводи для легкої та харчової промисловості;

б) галузі рослинництва;

в) галузі тваринництва;

г) харчова промисловість;

д) м’ясна і молочна промисловість;

е) підприємства по виробництву мінеральних добрив;

є) комбікормова промисловість.

2. Площа ріллі України приблизно дорівнює площі ріллі трьох держав разом узятих:

а) Англії, Франції, Німеччини;

б) Франції, Англії, Італії;

в) Нідерландів, Люксембургу, Данії;

г) Іспанії, Німеччини, Чехії.

3. Площі еродованих земель України досягли:

а) 1/3 ріллі;

б) 1/2 ріллі;

в) 2/3 усіх земель;

г) 1/2 усіх земель.

4. Назвіть частку сільського господарства у створенні ВВП в Україні:

а) 1 %;

б) 0,5 %;

в) 2 %;

г) 3 %;

д) 14 %;

е) 6 %.

5. Аграрна політика України спрямована на:

а) розв’язання продовольчої проблеми;

б) гарантування продовольчої безпеки;

в) збереження аграрного потенціалу;

г) прискорення соціально-економічних перетворень на селі;

д) збереження територіальної цілісності держави;

е) наукове обґрунтування ролі держави у процесі регулювання ринкової економіки.

6. Яка питома вага витрат на продукти харчування в сукупних доходах сім’ї в Україні?

а) 10 %;

б) 15 %;

в) 30 %;

г) 80 %;

д) 70 %.

7. Яка питома вага витрат на продукти харчування в сукупних доходах сім’ї в країнах ЄС?

а) 10 %;

б) 15 %;

в) 30 %;

г) 80 %;

д) 70 %.

8. Яке місце посідає Україна серед 75 країн світу за рівнем конкурентоспроможності (“Звіт про глобальну конкуренто­спроможність”, Давос)?

а) 5;

б) 17;

в) 69;

г) 25;

д) 75;

е) 60.

Література:

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (вип. 6) / За ред. Саблука П. Т. та ін. – К.: ІАЕ, 2003. – 763 с.
2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
3. Андрійчук В. Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.
4. Бойчик І. М., Харів М. С. та ін. Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2001. – 298 с.
5. Ведення сільськогосподарського виробництва на територіях, забруднених радіоактивними елементами. – Київ, 1994. – 181 с.
6. Довідник для радіологічних служб мінсільгосппроду України. К.: 1997. – 175 с.
7. Економічний довідник аграрника / В. І. Дробот, Т І. Зуб та ін.; За ред. Ю. Я. Лузана, П. Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – 800 с.
8. Основи аграрної економіки: Підручник / В. П. Галушко та ін. – К.: Вища освіта, 2003. – 399 с.
9. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 42 (Орієнтир).
10. Сільське господарство України: криза та відновлення / За ред. Ш. Крамола-Таубаделя, С. Дем’яненка, А. Куна. – К.: КНЕУ, 2004. – 207 с.
11. Славов В.П., Павловська Л.Д. і ін. Рекомендації по створенню селянських (фермерських) господарств на Поліссі України. – Житомир, 1993. – 62 с.

ТЕМА 5. Витрати виробництва і собівартість продукції аграрного підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Розпочати засвоєння даної теми доцільно з визначення суті та значення таких економічних категорій, як витрати виробництва та собівартість. Розкрити, яке значення у зростанні ефективності аграрного виробництва мають такі види собівартості, як індивідуальна, суспільна, виробнича, повна, планова, фактична та очікувана.

Опираючись на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (2000 р.) звернути увагу, що не всі витрати підприємства у процесі господарської діяльності включаються у собівартість продукції. Визначити види витрат: операційні; фінансові; ті, що виникають у процесі звичайної діяльності і не є операційними чи фінансовими та надзвичайні витрати. Доцільно більш детально розглянути склад операційних витрат підприємства, які виникають у процесі операційної діяльності.

Важливе значення для розуміння даної теми і економіки взагалі має засвоєння інформації про елементи витрат (матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати). Стандарт бухгалтерського обліку 16 “Витрати” та “Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств” (затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р., № 132) дають чітку відповідь на питання, що конкретно відноситься до того чи іншого елементу витрат [2].

Важливо звернути увагу на відносно нове в Україні поняття валових витрат та їх склад. Для цього окрім вищенаведених актів доцільно скористатись також Законом України “Про оподаткування прибутку підприємства” (від 22.05.1997 р.)

Одним із найважливіших питань теми є вивчення класифікації витрат:

Ø основні і неосновні;

Ø прямі і непрямі;

Ø поточного року та минулих років;

Ø готівкові та безготівкові;

Ø контрольовані та неконтрольовані;

Ø додаткові;

Ø постійні та змінні.

Розуміння економічної суті поділу витрат підприємства на постійні і змінні відіграє значну роль в оцінці та аналізі ефективності виробництва та обґрунтованому прийнятті управлінських рішень.

Особливу увагу слід звернути на неоднаковий характер залежності витрат від обсягу виробництва продукції або неоднакове співвідношення “фактор-продукт” [2].

Надзвичайно важливим для розуміння даної теми і взагалі економіки аграрних підприємств є питання щодо методів та методики визначення собівартості. Важливо дати поняття собівартості усієї продукції та собівартості одиниці продукції (або рівня собівартості). Навести методи його визначення:

- пряме віднесення витрат на відповідні види продукції, вираженої у грошовій формі;

- розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції;

- коефіцієнтний;

- пропорційний;

- комбінований.

Розглянути особливості визначення собівартості рослинництва та тваринництва. Звернути увагу, що в товарному зерновому господарстві розраховується собівартість 1 ц зерна, зерновідходів і нормативна собівартість 1 ц соломи, у товарному буряківництві – собівартість 1 ц коренів та нормативна собівартість побічної продукції – гички тощо [1, 2].

У скотарстві визначають собівартість кожного виду продукції окремо, а саме: живої маси молодняку та дорослої худоби на відгодівлі, а також визначають нормативну собівартість гною. У свинарстві та птахівництві також є свої особливості, які стосуються, в першу чергу, собівартості приросту різних вікових груп [1, 2].

Важливим для розуміння резервів росту ефективності аграрного виробництва є конкретизація основних чинників зниження собівартості продукції аграрних підприємств, серед яких:

Ø впровадження ресурсо-, енерго-, екологозберігаючих технологій виробництва;

Ø використання прогресивних систем землеробства і тваринництва;

Ø широке впровадження новітніх досягнень науки і техніки;

Ø матеріальне стимулювання і організація праці;

Ø підготовка висококваліфікованих кадрів тощо.

План семінарського заняття

1. Поняття та значення витрат виробництва і собівартості аграрної продукції.
2. Види витрат та собівартості.
3. Елементи та класифікація витрат при обчисленні собівартості.
4. Методи та методика визначення собівартості аграрної продукції.
5. Основні чинники зниження собівартості аграрної продукції.

Терміни і поняття

Собівартість –	це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).
Виробнича собівартість –	грошовий вираз витрат, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до франко-місця зберігання.
Повна собівартість –	відповідає поняттю «собівартість», отже, включає в себе виробничу собівартість і витрати на реалізацію продукції.
Валові витрати виробництва і обігу –	сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виробля­ються) таким підприємством для їх подальшого використання у господар­ській діяльності.
Основні витрати –	це витрати, що безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, без яких виробництво відповідного виду продук­ції неможливе.
Витрати з організації виробництва та управління –	це витрати на управління та організацію виробництва на рівні підприємства разом з витратами на організацію і управління виробництвом у бригадах (фермах), цехах та інших підрозділах.
Прямі витрати –	ті, які в момент виникнення можна безпосередньо віднести на об’єкт планування і обліку (певну культуру, вид тварин тощо).
Непрямі витрати –	ті, що пов’язані з виробництвом кількох видів продукції і не можуть бути безпосередньо віднесені на певний об’єкт планування і обліку.
Готівкові витрати –	це витрати, що формуються і покриваються за рахунок готівки.
Безготівкові витрати –	це витрати, що не вимагають для їх покриття вільних грошових коштів.
Постійні витрати –	це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва у короткостроковий період.
Змінні витрати –	ті, величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції.
Матеріальні витрати –	продукція сільськогосподарського і промислового походження, що викори­стовується аграрними підприємствами в процесі виробництва при створенні нових споживчих вартостей. Це витрати на насіння, корми, сировину, матеріали, паливно-мастильні матеріали, органічні та мінеральні добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини та інше.
Граничний (маржинальний) продукт –	це приріст продукції від додатково спожитого (граничного) ресурсу. Визначається відніманням від кожного наступного рівня виробництва продукції його попереднього значення.

Граничні витрати –	це приріст витрат, що необхідний для виробництва однієї додаткової одиниці продукції.
Повний продукт (загальний фізич­ний продукт) –	це загальний обсяг виробництва продукції, одержаний за певного рівня витрачання ресурсу.
Середній продукт –	частка від ділення повного продукту на загальний обсяг ресурсу, що використаний для його одержання.
Неявні витрати –	це умовний прибуток, який могло б одержати підприємство, вклавши ті самі ресурси (живу і уречевлену працю, фінансові кошти) в альтернативний вид діяльності.

Запитання для поглибленого вивчення теми

1. У чому полягає значення та суть категорії собівартість? З якого часу почали її визначати в радянських сільськогосподарських підприємствах?

2. Розкрийте економічний зміст різних видів витрат виробництва.

3. Розкрийте економічний зміст різних видів собівартості продукції аграрних підприємств.

4. Що таке валові витрати, їх склад та доцільність включення окремих видів витрат до валових?

5. Які витрати відносяться до матеріальних?

6. Які складові витрат на оплату праці?

7. Які складові витрат на соціальні заходи?

8. Як формується елемент витрат «амортизація основних фондів»?

9. З яких елементів складаються інші витрати?

10. Охарактеризуйте постійні та змінні витрати. Чому такий важливий поділ витрат на ці групи?

12. Що означає співвідношення «фактор-продукт»?

13. Яка послідовність визначення собівартості зернових культур, цукрових буряків, картоплі?

14. Яка послідовність визначення собівартості молока, приросту ВРХ та свиней, яєць?

15. Які основні шляхи зниження собівартості рослинництва, тваринництва?

Навчальні завдання

Завдання 5. 1. Визначити собівартість вирощування озимої пшениці.

Вихідна інформація. Необхідні дані вибрати із технологічної карти вирощування озимої пшениці (додаток 1).

Методика виконання. В товарному зерновому виробництві розраховується собівартість 1 ц зерна, зерновідходів і нормативна собівартість 1 ц соломи. Для виконання поставленого завдання потрібно скористатись таблицею 5.1. При цьому виходити з того, що частка витрат на побічну продукцію становить 8,7 %.

Витрати на всю площу (100 га) вибираються з технологічної карти, на 1 га посіву розраховуються діленням кожного показника на 100 га.

Для перерахунку всіх показників на 1 т озимої пшениці необхідно значення кожного з них поділити на 5 т (50 ц/га).

Наприклад, затрати на насіння складають 116 грн на 1 га посіву, а з 1 га ми одержуємо 50 ц або 5 т, отже, витрати на насіння в розрахунку на 1 т становитимуть:

116 грн: 5 т = 23,2 грн.

Всі виробничі витрати визначаються додаванням усіх складових (п. 2 + … + п. 13), структура ж у відсотках – традиційно діленням значення кожної статті витрат на загальну їх суму та множенням на 100 %.

Витрати на основну і побічну продукцію порахувати із враху­ванням того, що на побічну вони становлять 8,7 % від усіх витрат.

Таблиця 5.1

Собівартість вирощування озимої пшениці

№ з/п	Показники	На 100 га посіву	На 1 га посіву	На 1 т продукції	Структура витрат, %
в натура­льних одиницях	у вартісних одиницях
	Затрати праці, люд.-год.	2786,73		5,57
	Заробітна плата (основна, додаткова) з нарахуваннями, грн	14909,69		–
	Насіння, грн	11600,0		40 кг
	Органічні добрива, грн	30000,00		6 т
	Мінеральні добрива, грн	13570,00		36 кг
	Засоби захисту рослин, грн	14785,00		0,49 кг
	ПММ, разом, грн			–
в тому числі: - дизельне пальне, грн	37525,84		28,3 л
- бензин, грн	196,75		0,16 л
- мастильні матеріали, грн	1320,29
	Амортизаційні відрахування, грн	15876,00
	Ремонт основних засобів, грн	14235,00
	Плата за оренду земельних ділянок, грн	13800,00
	Інші матеріальні витрати, грн	14034,26
	Страхові платежі, грн	11618,38
	Загальновиробничі витрати, грн	6907,13

Закінчення таблиці 5.1

	Виробничі витрати, всього (виробнича собівартість), грн (2+3+4+…+13) = 14
в тому числі: - основної продукції - побічної продукції

Завдання 5. 2. Визначити собівартість 1 ц молока і 1 голови приплоду.

Вихідна інформація. Необхідні дані вибрати із форми
13-АПК бухгалтерського річного звіту конкретного аграрного підприємства. Нормативна собівартість 1 т гною становить 9 грн. Нормативна собівартість 1 голови приплоду становить 60 кормо-днів, отримано гною від однієї корови – 10 т за рік.

Дата добавления: 2015-05-22