Запитання до поглибленого вивчення теми 2 страница

водії авто­мобілів
Тваринни­ки (всього) в т. ч.:			–	–	–						–
доярки			–	–	–						–
Росли­нники (всього)			–	–	–						–

Таблиця 8.1.1

Рівень забезпеченості аграрних підприємств Житомирського району працівниками масових професій

Перелік професій	Потреба, чол.	Наявність, чол.	Рівень забезпеченості, %
			4=3:2´100
Механізатори (всього) в т. ч.:
трактористи-машиністи, комбайнери
водії автомобілів
Тваринники (всього) в т. ч.:
доярки
Рослинники (всього)

2. Для оцінки якісного складу кадрів масових професій аграрних підприємств необхідно за кожним видом професій розрахувати питому вагу працюючих 1, 2, 3 класів та працівників без класу у всій наявній кількості працюючих.

Наприклад, кількість механізаторів 1 класу (61 чол.) поділити на всю наявну кількість механізаторів (675 чол.) та помножити на 100 %. Тобто, 100 % = 9,0 % – частка механізаторів 1 класу у всій кількості становить всього 9 %.

Аналогічно проводяться розрахунки щодо 2 і 3 класів та працівників без класу за іншими масовими професіями, а також відносно стажу роботи та частки пенсіонерів.

Оцінка отриманих результатів. Необхідно визначити працівників яких саме масових професій найбільше не вистачає в аграрних підприємствах району. Важливим є аналіз якісного складу цих професій за класністю, стажем роботи, віковим складом, оскільки на основі цих даних можна оцінити рівень виконання технологічних процесів у рослинництві та тваринництві, а з аналізу частки пенсіонерів – ще і перспективу рівня забезпеченості аграрних підприємств працівниками масових професій у майбутньому.

Завдання 8.2. Зробити аналіз рівня забезпеченості аграрних підприємств спеціалістами та керівниками за кількісними та якісними показниками.

Вихідна інформація. Необхідні дані наведені в таблиці 8.2 на прикладі аграрних підприємств Житомирського району Житомирської області.

Методика виконання. Кожен студент за номером варіанту, який визначається номером у списку групи, розраховує:

1. Питому вагу всіх фактичних працівників у штатному розкладі (графа 4:графу 3 ´100 %).

2. Якісні показники забезпеченості аграрних підприємств спеціалістами та керівниками:

ü питому вагу працівників у віці до 30 років
(графа 5:графу 4 ´100 %);

ü питому вагу працівників у віці 50 і старше років (графа 6:графу 4 ´100 %);

ü питому вагу працівників пенсійного віку
(графа 7:графу 4 ´100 %).

Аналогічно визначаються інші якісні показники.

Оцінка отриманих результатів. Проведений аналіз дозволяє оцінити якість управлінських кадрів, якість організації виробничих процесів в аграрному секторі даного району, а також рух кадрового складу та окреслити окремі сторони забезпечення спеціалістами та керівниками в найближчому майбутньому.

Таблиця 8.2

Забезпеченість сільськогосподарських підприємств Житомирського району Житомирської області спеціалістами та керівниками

№ варіанту

Показники

Передбачено штатним розкладом

Всього працівників

До 30 років

50 років і старше

З них жінки 55 років і чоловіки 60 р.

Мають освіту

Кількість жінок із всіх працівників

Прийнято на роботу у звітному році

Вибуло працівників

Заключено контрактів

вищу

середню-спеціальну

всього

за власним бажанням

звільнено за прогули

Всього працівників

Керівники

–

–

–

Їх заступники

–

–

–

–

Головні спеціалісти, всього

Головні агрономи

–

–

Головні зоотехніки

–

–

–

–

7

Головні ветлікарі

–

–

–

–

–

Продовження таблиці 8.2

Головні інженери

–

–

–

–

Головні економісти

–

–

–

–

–

Головні бухгалтери

–

Керівники середньої ланки

Інші праців­ники, які зай­мають посади керівників

–

–

–

Спеціалісти, всього

–

Агрономи

–

–

–

–

–

Зоотехніки

–

–

–

–

–

Вет. спеціалісти

–

–

–

Інженери-техніки

–

–

–

Економісти

–

–

Бухгалтери

–

Закінчення таблиці 8.2

Працівники кадрових служб

–

–

–

–

Інженери, техніки-будівельники

–

–

Інші працівники, які займають посади спеціалістів

–

Завдання 8.3. Користуючись річним бухгалтерським звітом аграрного підприємства, визначити рівень продуктивності праці господарства в цілому та за галузями рослинництва і тваринництва.

Вихідна інформація. Необхідні дані наведені у формі
6-АПК річного звіту “Виробництво продукції і продуктивність праці”.

Методика виконання. Результати розрахунків доцільно оформити у вигляді таблиці 8.3.

Таблиця 8.3

Показники продуктивності праці

№ з/п	Показники	Значення показника
	Вироблено ВП (у співставних цінах) всього, тис. грн, в. т. ч.: у рослинництві у тваринництві
	Середньорічна чисельність працюючих, чол. всього, в т. ч.: у рослинництві у тваринництві
	Відпрацьовано люд.-год всього, в т. ч.: у рослинництві у тваринництві
	Рівень продуктивності праці: вироблено ВП у співставних цінах на 1 середньорічного працюючого, грн, всього, в т. ч.: у рослинництві у тваринництві
	Вироблено ВП у співставних цінах на 1 люд.-год., грн всього, в т. ч.: у рослинництві у тваринництві

1. Рівень річної продуктивності праці (грн) =

= .

2. Рівень продуктивності праці (грн) =

= .

Оцінка отриманих результатів. Важливо пам’ятати, що чим вищі показники рівня продуктивності праці, тим краще для господарства, тим вищий рівень ефективності має це підприємство.Доцільно також порівняти ці показники з кращими у районі, з даними по області чи Україні в цілому.

Завдання 8.4. Користуючись річним звітом аграрного підприємства, розрахувати трудомісткість виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва.

Вихідна інформація. Необхідні дані наведені у формі
9-АПК “Виробництво і собівартість продукції рослинництва" та формі 13-АПК “Виробництво і собівартість продукції тваринництва” річного бухгалтерського звіту. Результати розрахунків рекомендується подати у вигляді таблиця 8.4.

Таблиця 8.4

Трудомісткість виробництва основних видів продукції

№ з/п	Види продукції	Затрати праці, тис. люд.-год.	Валова продукція, ц	Трудомісткість виробництва люд.-год./ц
				5=3:4´1000
	Зерно Цукрові буряки ………… Молоко М’ясо ВРХ ................	………………..     ……………….	……………     .......….……	.....…………     …..…………

Трудомісткість виробництва (люд.-год./ц) =

= Відпрацьовано, люд.-год..

Оцінка отриманих результатів. Трудомісткість одиниці сільськогосподарської продукції за видами значно розріз­няється. Так, якщо трудомісткість продукції рослинництва знаходиться у межах від менше одиниці до 10 люд.-год./ц, то значення цього показника по вирощуванню м’яса ВРХ може бути на порядок вищим, а м’яса свиней – ще втричі більшим. І звичайно ж, чим менше значення трудомісткості, тим краще. Важливо простежити тенденцію цього показника за роками порівняно з провідними підприємствами регіону, України в цілому.

Вкажіть правильну відповідь:

1. Робоча сила – це:

а) система відносин щодо обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ;

б) розміщення працівників у системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу;

в) здатність людини до праці;

г) товар, за надання якого в користування отримують заробітну плату.

2. Згідно з законодавством України соціальне забезпечення працівників АПК включає:

а) реалізацію прав громадян на працю і допомогу по безробіттю;

б) оплату праці та мінімальний її розмір;

в) матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку;

г) перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах інфляції;

д) правильна відповідь не вказана.

3. До основних показників продуктивності праці відносяться:

а) трудомісткість виробництва;

б) затрати живої праці на 1 га посіву;

в) затрати живої праці на 1 гол. худоби;

г) ступінь виконання норм виробітку на механізованих роботах;

д) норма закріплення тварин за 1 працюючим;

е) власний варіант відповіді.

4. У США для визначення продуктивності праці користуються формулою: .

1) Що розуміють під результатами?

а) вартість продукції;

б) валову продукцію;

в) валовий доход;

г) умовно чисту продукцію;

д) добавлену вартість.

2) Що розуміють під затратами?

а) середньорічну чисельність працюючих;

б) кількість відпрацьованих люд.-годин;

в) чисельність різних категорій працюючих;

г) затрати праці, люд.-годин;

д) затрати капіталу (грош. один.).

5. Коефіцієнт використання запасу праці це:

а) частка від ділення запасу праці по підприємству на відпрацьовані людино-години;

б) частка від ділення фактично відпрацьованих постійними працівниками людино-годин в цілому по підприємству на запас праці;

в) явочний фонд робочого часу, помножений на середню тривалість робочого дня (6,83 год.);

г) ваш варіант відповіді.

6. Трудова активність працівників визначається:

а) діленням кількості постійних працівників на явочний фонд робочого часу;

б) діленням відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на кількість цих працівників;

в) множенням чисельності постійних працівників підприємства на ефективний річний фонд робочого часу одного працівника;

г) правильна відповідь не вказана.

7. Показник, що визначається як частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах, це:

а) коефіцієнт використання запасу праці;

б) ступінь виконання норм виробітку;

в) трудомісткість;

г) коефіцієнт використання робочого часу зміни.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

3. Бойчик І.М., Харів М.С. та інші. Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2001. – 298 с.

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч.посіб. – К.:Видавництво А.С.К., 2004. – 400 с.

5. Ворст П., Ровентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. – 271 с.

6. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 152 с.

7. Економіка підприємства: Навчальний посібник./ За ред. Шегди А.В. – К.: Знання-прес, 2002. – 335 с.

8. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Швиданен­ко Г.О., Покропивний С.Ф і ін.– К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.

9. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посіб. / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.

10. Купалова Г.І. Ринок робочої сили в аграрному секторі економіки України. – К.: ІАЕ УААН, 1995. – 234 с.

11. Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки: Указ Президента України // Сільський час. – 2002. – 27 лютого.– № 16.

12. Мотивація праці та формування ринку робочої сили. / За ред. Саблука П. Т., Бугуцького О. А. – К.: ІАЕ, 2002. – 277 с.

13. Методичні рекомендації з встановлення штатної чисельності керівників, професіоналів та фахівців підприємств сільського господарства / В. В. Вітвіцький, І. М. Демчак та ін. – К.: НДІ «Украгропромпродуктив­ність», 2005. – 128 с.

14. Населення і трудові ресурси села: Навч. посіб. / За ред. П. Т. Саблука, М. К. Орлатого. – К.: ІАЕ, 2002. – 277 с.

15. Реформування соціальної сфери села: організаційно-методичні засади. / За ред. Саблука П.Т. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 475 с.

ТЕМА 9. Основні фонди та виробнича потужність підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Основою виробництва продукції є наявність засобів виробництва – предметів і засобів праці, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва і від рівня забезпеченості та ефективності використання яких залежить результативність діяльності всього підприємства.

Для розкриття суті виробничих фондів підприємства доцільно скористатись рисунком 9.1.

Рис. 9.1. Економічна суть
виробничих фондів підприємства

Доцільно навести визначення основних та оборотних фондів, звернути увагу, що засоби праці складають суть основних, а предмети праці – оборотних фондів. Дати визначення виробничих фондів підприємства, фондів обігу і оборотних засобів, або оборотного капіталу (див. термінологічний словник). Для кращого розуміння цих понять потрібно скористатись рисунком 9.2.

Рис. 9.2. Склад виробничих фондів
підприємства

Далі навести класифікацію основних фондів (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Класифікація основних фондів
аграрного підприємства

Слід зазначити, що у структурі основних засобів аграрних підприємств будівлі і споруди займають трохи більше 62 %, машини і обладнання (активна частина ОФ) – всього 20 %, робоча та продуктивна худоба – 1,5 %, багаторічні насадження – 2,8 %, інші основні засоби – 13,4 %.

Останнім часом до основних засобів віднесені також земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель.

Розкриваючи питання ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно сформулювати та прокоменту­вати наступну систему показників:

1) фондовіддача;

2) фондомісткість;

3) норма прибутку;

4) фондооснащеність;

5) фондоозброєність;

6) коефіцієнт (швидкість) обороту;

7) період обороту;

8) коефіцієнт зростання;

9) коефіцієнт вибуття;

10) коефіцієнт оновлення;

11) коефіцієнт сукупного відтворення;

12) коефіцієнт зношення;

13) коефіцієнт придатності;

14) інтегральний показник фондовіддачі;

15) умовний строк окупності.

Розкриваючи наступне питання про оцінку і знос основних фондів, доцільно розрізняти натуральну і вартісну форми оцінки основних фондів, дати тлумачення різновидностей їх вартісної оцінки. Схематичне зображення (рис. 9.4) допоможе краще запам’ятати нові поняття.

Правильна оцінка основних засобів має надзвичайно важливе значення для визначення кінцевих результатів діяльності підприємства. В результаті невідповідності переоцінки основних засобів темпам інфляційних процесів в галузі сільського господарства у 90-х роках минулого століття відбулося істотне скорочення сум амортизаційних відрахувань, а значить і інвестиційних ресурсів аграрних підприємств.

Рис. 9.4. Види вартості основних фондів

Починаючи з 1997 року, згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, платники податку усіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію основних засобів і нематеріальних активів за коефіцієнтом індексації.

К_і= ,

де К_і – коефіціент індексації;

І_ін – індекс інфляції.

Основні засоби у процесі їх використання поступово зношуються. Розрізняють дві форми фізичного (матеріаль­ного) і економічного (морального) зношення основних фондів. Доцільно навести їх визначення та спосіб розрахунку.

Важливо також дати поняття амортизації як економічної категорії, розкрити суть різних методів її нарахування (згідно з вимогами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”):

Ø прямолінійного;

Ø зменшення залишкової вартості;

Ø прискореного зменшення залишкової вартості;

Ø комулятивного;

Ø виробничого.

Відмітити, що джерелами простого та розширеного вітворення основних фондів є:

· власні (прибуток, амортизація, кошти від реалізації основних засобів, а також їх індексація);

· позичкові (кредити);

· залучені (акції і облігації, випущені підприємством);

· благодійні внески;

· лізинг.

Наступне питання теми стосується виробничої потужності підприємства. Необхідно розкрити суть цього поняття, відмітити, що розмір виробничої потужності має вирішальне значення для кінцевих результатів діяльності підприємства. Визначають виробничу потужність підприємства:

1) за рівнем розрахунку (устаткування підрозділу підприємства, підприємства в цілому);

2) за видами (проектна, поточна, резервна);

3) залежно від виміру (вхідна, вихідна, середньорічна).

Навести особливості визначення цієї категорії в аграрних підприємствах, оскільки останні не можуть спеціалізуватись на випуску одного виду продукції, а виробляють багато її видів. Тому доцільно скористатись вартісною оцінкою виробленої продукції і можливим річним об’ємом аграрної продукції, який розраховується за наступним кореляційним рівнянням:

у = а₀ + а₁х₁ + а₂х₂ + а₃х₃ + а₄х₄,

деу – виробництво ВП, тис. грн;

х₁ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн;

х₂ – середньорічна вартість оборотного капіталу;

х₃ – річний фонд оплати праці працівників, зайнятих у сільсь­кому господарстві (як вартість товару робоча сила), тис. грн;

х₄ – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, тис. грн.

Рис. 9.5. Основні чинники зростання виробничої потужності
аграрного підприємства

За відношенням фактичної потужності підприємства до можливої (або нормативної), яка визначена за допомогою кореляційного рівняння, розраховується коефіцієнт викорис­тання виробничої потужності [2]. Чим він більший за одиницю, тим ефективніше використовує підприємство свою виробничу потужність. Фактори, які формують виробничу потужність, представлені на рисунку 9.5.

План семінарсько-практичного заняття

1. Економічна суть виробничих фондів аграрного підприємства.

2. Класифікація виробничих фондів.

3. Оцінка і знос основних фондів.

4. Поняття, види та показники використання виробничої потужності підприємства.

5. Чинники зростання виробничої потужності підприємства.

Терміни і поняття

Виробничі фонди підприємства –	це вартісний вираз засобів виробництва (знарядь і предметів праці) разом із грошовими ресурсами, які обслуговують процес виробництва.
Основні виробничі фонди (основний капітал) –	засоби праці, виражені у вартісній формі, які приймають участь у процесі виробництва багаторазово, не змінюючи своєї натуральної форми, виконують одну і ту ж функцію протягом декількох виробничих циклів та переносять свою вартість на створюваний продукт частинами. Наприклад, обладнання, будинки, споруди, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження тощо.
Оборотні фонди –	предмети праці, виражені у вартісній формі, які приймають участь у процесі виробництва протягом лише одного циклу і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт. Наприклад, сировина, насіння, корми, паливо, добрива, запасні частини тощо.
Основні невиробничі фонди –	частина основних фондів, яка безпо­середньо не бере участі у виробництві продукції, але формує соціальні умови життя людей. Це фонди житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.
Основні виробничі фонди сільськогос­подарського призначення –	основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва сільсько­господарської продукції. Наприклад, ферми, трактори, комбайни, худоба на відгодівлі, корови, хмільники, садки.
Основні виробничі фонди несільсько­господарського призначення –	основні фонди, які не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва сільськогосподарської про­дукції. Наприклад, будівля і обладнання цегельного заводу, цеху по переробці сільськогосподарської продукції, примі­щення та обладнання громадської їдальні, ремонтної майстерні тощо.
Первісна вартість основних виробни­чих фондів –	фактична вартість основних фондів на момент введення в дію чи придбання (ціна придбання + транспортні витрати на доставку + витрати на монтаж + інші витрати, пов’язані із введенням у дію).
Справедлива (оціночна) вартість основних фондів –	вартість основних фондів, за якою може здійснюватися обмін або оплата зобов’язань між незалежними та обіз­наними сторонами. Наприклад, сучасна собівартість придбання основних фондів за мінусом суми зносу на дату оцінки або ринкова вартість (для будівель і споруд). Це вартість, яка визначена за цінами, присутніми на ринку на аналогічні засоби праці без здіснення акту їх купівлі-продажу.
Переоцінена вартість основних фондів –	вартість основних фондів після їх переоцінки із врахуванням фізичного і морального зносу, сучасних способів виробництва, інфляції тощо.
Ринкова вартість основних фондів –	вартість, сформована за реального здійснення акту їх купівлі–продажу.
Балансова вартість основних фондів –	вартість основних фондів, за якою вони відображаються на балансі підприєм­ства. Може бути первісною або переоціненою вартістю.
Відновна вартість основних фондів –	вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах за нових способів виробництва і вартості ресурсів та з врахуванням інфляції.
Залишкова вартість основних фондів –	первісна (балансова) вартість за мінусом суми зношення.
Ліквідаційна вартість основних фондів –	вартість основних фондів, яку підпри­ємство очікує отримати від їх ліквідації (продажу) по закінченню терміну корисного використання за мінусом витрат, пов’язаних із процесом їх ліквідації (продажу).
Строк корисного використання основного засобу –	очікуваний період часу, протягом якого він використовуватиметься з метою отримання певної економічної вигоди.
Амортизація –	процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з метою нагромадження коштів для повного відновлення основних фондів. Грошовим виразом розміру амортизації є амортизаційні відрахування.
Фізичне зношення основних фондів –	втрата основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних впливів, умов збереження. Перша форма фізичного зношення виникає, коли в процесі використання засобів праці їх робочі органи втрачають свої якості, руйнуються. Друга форма з’являється у зв’язку з недовико­ристанням основних фондів, коли вузли і деталі “старіють” та іржавіють під дією природного і часового факторів.
Моральне зношення основних фондів –	знецінення вартості основних фондів до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Моральне зно­шення першого роду виникає за умови зниження вартості виробництва засобів праці за рахунок зростання продук­тивності праці у промисловості. Ступінь морального зношення першого роду визначається діленням переоці­неної вартості засобу праці на його первісну вартість. Моральне зношення другого роду настає, коли замість існуючих засобів праці промисловість починає випускати нові, більш продуктивні, визначається діленням продуктивності застарілого засобу праці на продуктивність сучасного та множенням на ступінь морального зношення першого роду.
Лізинг –	особлива форма відтворення основних фондів, довгострокова оренда майна або передача його у тимчасове користування на умовах платності, строковості, зворотності або викупу (Закон України “Про лізинг”, 1997 р.).
Фондовіддача –	відношення вартості виробленої продукції (у сільському господарстві – валової продукції у співставних цінах, а в період гіперінфляції – валового доходу, або товарної продукції) до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільсько­господарського призначення.
Фондомісткість –	це обернений до фондовіддачі показник.
Фондооснащеність –	відношення вартості основних виробничих фондів сільськогоспода­рського призначення до площі сільсь­когосподарських угідь. У 2003 р. у середньому в аграрних підприємсмтвах України становила 2058 грн (на 1 га с.-г. угідь), порівняно з 1996 р. скоротилася майже вдвічі.
Фондоозброєність –	відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподар­ського призначення до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. У 2003 р. у середньому в аграрних підприємствах України становила 39,5 тис. грн.
Норма прибутку –	показує, скільки прибутку отримано на 1 грн витрачених фондів. Розрахо­вується діленням прибутку на суму середньо­річної вартості основних виробничих фондів сільськогосподар­ського призначення і оборотних засобів та множенням частки від ділення на 100 %.
Коефіцієнт (швидкість) обороту основних фондів –	відношення річної суми амортизації основних виробничих фондів до їх середньорічної вартості.
Період обороту основних фондів –	показник обернений до коефіцієнта обороту.
Коефіцієнт зростання (Кзр) –	відношення вартості основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року.
Коефіцієнт вибуття (Квиб) –	відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до вартості усіх основних засобів на початок року.
Коефіцієнт оновлення (Кон) –	відношення заново уведених за рік основних фондів до балансової вартості усіх основних засобів на кінець року.
Коефіцієнт сукупного відтворення (Ксв) –	відношеннявартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості усіх основних засобів на початок року. Показує, яка частка нововведених основних засобів використана на просте і яка на розширене відтворення. Ксв=Квиб+ Кзр.
Коефіцієнт зношення (Кз) –	відношення суми зношення на кінець року до первісної вартості основних засобів на кінець року.
Коефіцієнт придатності (Кп) –	частка від ділення первісної вартості основних засобів на кінець року за мінусом усієї суми зношення на їх первісну вартість на кінець року. Або, Кп=1-Кз. Чим вищий Кп і менший Кз, тим кращі умови для раціонального використання основних засобів.
Умовний строк окупності основних фондів –	частка від ділення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на операційний прибуток підприємства від основної діяльності.
Виробнича потужність підприємства –	максимально можливий випуск продукції (переробки сировини) за певний час (рік, місяць, зміну, добу) у натуральному вимірі у встановленій номенклатурі та асортименті під час повного завантаження обладнання та виробничих площ [1].
Проектна виробнича потужність підприємства –	потужність, що визначається у процесі реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства [1].
Поточна виробнича потужність підприємства –	визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва або переви­щенням проектних показників [1].
Резервна виробнича потужність підприємства –	повинна формуватись і постійно існувати в окремих галузях економіки: електроенергетиці, газовій промисловості, на транспорті для покриття так званих пікових навантажень [1].
Вхідна виробнича потужність –	потужність на початок року, показує, якими виробничими можливостями володіє підприємство на початок планового періоду [1].
Вихідна виробнича потужність –	потужність на кінець року, складається із суми вхідної потужності та потужності, що вводиться за мінусом потужності, що вибуває [1].

Дата добавления: 2015-05-22