Запитання до поглибленого вивчення теми. Вкажіть правильну відповідь:

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Енергоємність виробництва визначається діленням:

а) середньорічних енергетичних потужностей на кількість підприємств;

б) середньорічних енергетичних потужностей на середньорічну кількість працюючих;

в) середньорічних енергетичних потужностей на 100 га земельної площі;

г) споживаної на виробничі цілі електроенергії на середньорічну кількість зайнятих у виробництві;

д) назвіть власний варіант відповіді.

2. До резервів вирішення сучасної енергетичної кризи в АПК України відносяться:

а) економія паливно-енергетичних ресурсів;

б) удосконалення економічного протизатратного механізму енергозбереження;

в) заміна енергомісткої техніки і технологій енергозберігаючими;

г) використання відновлюваних джерел енергії і робочої худоби;

д) будівництво нових електростанцій.

3. Вартість повного комплексу “Джон Дір” і трьох жаток з усіма додатковими витратами становить:

а) 252 тис. американських доларів;

б) 196 тис. американських доларів;

в) 296 тис. американських доларів;

г) 358 тис. американських доларів;

д) 549 тис. американських доларів;

е) правильна відповідь не вказана.

4. Концепція забезпечення АПК технікою в умовах ринку включає:

а) прокат техніки;

б) фірмове обслуговування;

в) створення ринку вживаної техніки;

г) централізоване планове постачання техніки;

д) бартерний обмін;

е) власний варіант відповіді.

5. Коефіцієнт змінності визначається:

а) множенням машино-днів на машино-зміни;

б) діленням машино-змін на машино-дні;

в) діленням машино-змін на виконані умовно-еталонні гектари;

г) діленням річного виробітку одним трактором на змінний виробіток;

д) діленням відпрацьованих машино-змін на середньо­річну кількість машин.

Література:

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (вип. 6)/ За ред. Саблука П.Т. та ін. – К.: ІАЕ, 2003 – 763 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

4. Інвестиції, кредит і лізинг в АПК: законодавчі та нормативні акти (збірник документів). – Київ: Задруга, 1998. – 256 с.

5. Павловська Л.Д. Практикум з курсу “Економіка підприємств ”. – Житомир: ДАЕУ, 1999. – 125 с.

6. Про заходи щодо розвитку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплексу та збільшення обсягів її виробництва: Указ Президента України // Урядовий кур’єр. – 2001. – 14 листопада. – № 210.

7. Формування ринкув матеріальних ресурсів АПК / За ред. Підлісецького Г.М. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 428 с.

ТЕМА 11. Оборотний капітал
та нематеріальні ресурси аграрного підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Значне місце серед чинників зростання ефективності функціонування підприємств в ринкових умовах посідає ефективне використання оборотного капіталу, або, як звично називали його раніше, оборотних засобів. Слід дати визначення оборотного капіталу та його складових. Доцільно скористатись рисунком 11.1.

Рис. 11.1. Оборотний капітал аграрного підприємства

Рекомендується також навести структуру оборотного капіталу за середніми даними аграрних підприємств України та методи оцінки виробничих запасів, які застосовуються у сучасних умовах господарювання при їх вибутті, ідентифі­кованою та середньозваженою собівартістю, методами ФІФО та ЛІФО, за нормативними витратами та цінами реалізації.

Рівень забезпеченості підприємства оборотним капіталом має бути достатнім для гарантування неперервної діяльності підприємства. На нього впливають:

Ø спеціалізація підприємства;

Ø об’єм валової продукції сільського господарства та інших галузей;

Ø умови реалізації;

Ø умови розрахунків;

Ø умови матеріально-технічного постачання;

Ø виробнича собівартість власних та куплених сировини і матеріалів та ін.

Далі слід навести показники рівня забезпеченості та ефективності використання оборотного капіталу, розкрити методику їх визначення (рис. 11.2)

Рис. 11.2. Показники забезпеченості
оборотним капіталом

Важливо враховувати, що наведені показники доцільно використовувати за умови стабільності економіки (інфляція має становити 3–5 % на рік, тобто рівень розвинутих країн). В умовах нестабільності та високої інфляції замість вартісних краще використовувати натуральні показники (кількість поголів’я тварин, насіння, кормів, пального тощо).

В аграрних підприємствах кругообіг оборотного капіталу має свої особливості:

• не всі оборотні засоби здійснюють повний кругообіг, частина з них споживається та використовується на відновлення, наприклад, насіння, корми, сировина і матеріали тощо;
• організаційний фактор – строки збирання та підготовки продукції до реалізації, система розрахунків за реалізовану продукцію;
• авансування виробничої діяльності на значний термін, сезонність виробництва, що зумовлено особливостями аграрного виробництва та інші.

Показники ефективності використання оборотного капіталу наведені на рисунку 11.3.

Рис. 11.3. Показники економічної ефективності використання оборотного капіталу

Важливо сформувати шляхи зростання економічної ефективності оборотного капіталу. До головних належать:

· підвищення швидкості обороту оборотного капіталу (наприклад, за рахунок зростання середньодобових приростів тварин на відгодівлі);

· використання більш продуктивних тварин і сільськогосподарських рослин;

· впровадження ресурсо-, еколого-, енергозберігаючих технологій, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, режиму економії щодо оборотних фондів підприємства;

· оптимізація власних і позичкових джерел формування оборотних засобів та інші.

У сучасній економічній літературі усе частіше починає використовуватись новий термін «авансований капітал».

Однією із важливих для розуміння подальших тем залишається проблема більш широкого, порівняно з класичним, трактування капіталу, а саме: авансованого капіталу. Це пояснюється тією обставиною, що в ринкових умовах частина капіталу (основних і оборотних засобів виробництва, землі, праці) може авансуватися у придбання цінних паперів, на кредитування, на внески до статутних фондів підприємств тощо.

Слід звернути увагу слухачів, що авансований капітал підприємства представлений його активами (форма 1 «Баланс») у трьох розділах:

1) необоротні активи;

2) оборотні активи;

3) витрати майбутніх періодів.

Розглядаючи джерела формування авансованого капіталу в умовах ринкової економіки, необхідно приділити увагу наступним:

v власні кошти;

v позичковий капітал (кредити банків, власні облігації тощо);

v пайові внески засновників;

v благодійні внески;

v акціонерний капітал;

v оренда майна, землі тощо;

v додаткові гроші, отримані внаслідок інфляції.

Найважливішою частиною авансованого капіталу є власний капітал, який представлений у розрізі його складових (статутного, пайового, додаткового, резервного тощо) у формі 1 «Баланс» річного фінансового звіту підприємства. Розмір власного капіталу показує, скільки коштів залишилося б у підприємства за умови реалізації ним усіх своїх активів (за балансовою вартістю на кінець звітного року) та сплати усіх зобов’язань. Наприклад, активи підприємства становлять
50 млн грн, загальні зобов’язання – 40 млн грн. Значить власний капітал становитиме: 50-40=10 млн грн, тобто це ті реальні кошти, які матиме підприємство (у вигляді основних і оборотних фондів, грошових коштів і коштів у розрахунках) за умови реалізації усіх своїх активів та сплати усіх зобов’язань.

Ефективність використання авансованого капіталу визначається наступними показниками:

1. Абсолютною ефективністю виробництва, яка обрахо­вується діленням валової, чистої, товарної продукції, прибутку на площу сільськогосподарських угідь.

2. Відносною ефективністю використання ресурсів: фондовіддачі ОВФ, фондовіддачі оборотного капіталу, рівня продуктивності праці, землевіддачі.

3. Ефективністю спожитих виробничих ресурсів: зарпла­товіддачі, матеріаловіддачі, коефіцієнта прибутковості.

4. Ефективністю додаткових вкладень у виробничі ресурси. Це коефіцієнти ефективності: додаткових вкладень в авансований капітал, додаткових поточних виробничих витрат, окупністю додаткових вкладень.

5. Узагальнюючими показниками ефективності: нормою прибутку на авансований капітал (або рентабельністю авансованого капіталу), нормою прибутку на власний капітал.

Далі доцільно навести визначення та види нематеріальних ресурсів підприємства. Не дивлячись на те, що нематеріальні ресурси не мають фізичної форми і є недотичними, безтілесими, вони мають ряд спільних рис, а саме: використовуються тривалий час, не втрачаючи при цьому своєї форми, та можуть приносити прибуток [2].

Розрізняють наступні джерела придбання нематеріальних ресурсів:

• власні або позичені (кредити) кошти: програмне за без­печення ЕОМ, право на винахід, ноу-хау, товарний знак;
• у результаті об’єднання або поглинання інших підприємств: гудвіл, ноу-хау, право на промислові зразки, товарні знаки;
• внески учасників до статутного фонду підприємства: право користування землею, іншими природними ресурсами, технології, ноу-хау, право на винахід та інші;
• благодійні внески інших юридичних та фізичних осіб.

Слід звернути увагу слухачів, що за останній період лише окремі аграрні підприємства мали на своєму балансі нематеріальні активи (ресурси). Але в розвинутих країнах це явище широко розповсюджене і практика їх використання представляє інтерес для України. Так, наприклад, строк амортизації нематеріальних активів у США і Канаді складає до 40 років, Японії – до 5 років, у Швеції та Голландії – до 10 років. Негайне списання вартості ділової репутації фірми забороняється законодавством США, Канади та Японії.

У нашій країні підприємства самостійно встановлюють строк використання нематеріальних ресурсів із врахуванням морального зносу та інших чинників, який становить не більше 20 років.

Доцільно зупинитися також на особливостях комерціалізації інтелектуальної власності, що особливо чітко проявляється у ринковій економіці (ліцензування). Розглянути сутність та види ліцензій (звичайна, виключна, повна), методи визначення ціни ліцензії.

Важливо з’ясувати, що від використання або надання дозволу на використання нематеріальних активів підприємство отримує доход, який у ринковій економіці має назву роялті. Наприклад, це доход за патент або ліцензію, ноу-хау, авторські права, право на використання земельної ділянки, виробничих приміщень, інших природних ресурсів тощо.

За умови внесення нематеріального активу (наприклад, права володіння земельною ділянкою) у статутний фонд при створенні підприємства роялті набуває форми дивідендів.

В цілому ж нематеріальні ресурси (активи) підприємства за характером функціонування та дією на результативність виробництва є аналогом основних виробничих засобів.

План семінарсько-практичного заняття

1. Економічна суть та склад оборотного капіталу.
2. Рівень забезпеченості підприємства оборотним капіталом.
3. Показники ефективності використання оборотного капіталу.
4. Шляхи покращення використання оборотного капіталу.
5. Поняття, значення та види нематеріальних ресурсів.
6. Способи та джерела придбання нематеріальних активів.
7. Досвід використання нематеріальних активів у розвинутих країнах.
8. Особливості нарахування амортизації нематерільних ресурсів.
9. Ефективність використання нематеріальних ресурсів.

Терміни і поняття

Оборотний капітал (оборотні засоби) –	сукупність оборотних фондів та фондів обігу.
Оборотні фонди –	предмети праці, які беруть участь у процесі виробництва одноразово та повністю переносять свою вартість на створюваний продукт, наприклад, насіння, корми, посадковий матеріал, сировина, матеріали, добрива, запа­сні частини, паливно-мастильні матеріали тощо.
Виробничі запаси –	предмети праці, які ще не вступили у процес виробничого споживання. Можуть бути сільськогосподарського(корми, насіння, посадковий мате­ріал, підстилка, органічні добрива) та промислового походження(мінеральні добрива, отрутохімікати, запасні частини, паливно-мастильні матеріали).
Незавершене виробництво –	виробничо спожита частина оборотних фондів, але яка ще не перетворилась на готову продукцію.
Незавершене виробництво у рослинництві –	це витрати на лущення стерні, підняття зябу, на насіння та посів озимих, вартість доставки та внесення добрив восени під урожай майбутнього року тощо.
Незавершене виробництво у тваринництві –	витрати незакінченої інкубації яєць, вартість перехідних запасів меду у вуликах.
Незавершене виробництво пере­робних виробництв –	витрати та вартість переробки спожитої сировини, що знаходиться у процесі виробництва.
Незавершене виробництво підсобних виробництв –	вартість незакінченого ремонту техніки, незакінченого випалювання цегли.
Тварини на вирощуванні та відгодівлі –	оборотні активи, які відображені вартістю дорослих тварин на нагулі, молодняка на вирощуванні, вибрако­ваного з основного стада, та птиці, звірів і кролів.
Фонди обігу –	предмети праці, які не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва, а лише обслуговують його. Це готова до реалізації продукція, грошові кошти в касі і на рахунках у банку, а також кошти у розрахунках та інші оборотні активи.
Готова продукція –	продукція, яка призначена для продажу за різними каналами реалізації: переробним підприємствам, на продовольчих ринках, біржах, в рахунок оплати праці працівникам, у фірмових магазинах, для внутріш­нього споживання на підприємстві.
Дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) –	кошти, які повинні надійти підприємству за продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) як оплата за одержані векселі і т. д.
Дебіторська заборгованість за розрахунками –	заборгованість за бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів. Наприклад, суми авансів, які надані іншим підприємствам у рахунок наступних платежів, забор­гованість та переплати податкових органів тощо.
Авансований капітал аграрного підприємства–	сукупність авансованих органічно взаємопов’язанихресурсів, взятих на усіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування під­приємства за всіма напрямами його діяльності [2]. Складається з необоротних активів (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби тощо), оборотних активів (оборотні фонди, фонди обігу, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції тощо), витрат майбутніх періодів (витрати, що понесені у поточному або у попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів).
Власний капітал аграрного підприємства –	частина авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел (статутного, пайового, додатково вкладеного, іншого додаткового, резервного, неоплаченого, вилученого капіталів та нерозподі­леного прибут­ку), є власністю підприємства. Визна­чається відні­манням від активів підприємства його зобов’язань (позичкового капіталу).
Землевіддача –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням вартості валової продукції (у співставних цінах) на вартість землі, на якій вироблена продукція.
Зарплатовіддача –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням вартості валової продукції (у співставних цінах) на фактичний фонд оплати праці.
Матеріаловіддача –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням вартості валової продукції (у співставних цінах) на матеріальні витрати, сформовані за рахунок спожитих оборотних фондів.
Коефіцієнт прибутковості –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням прибутку на суми всіх поточних витрат, що віднесені на реалізовану продукцію.
Норма прибутку на авансований капітал (рентабельність активів) –	узагальнюючий показник ефективності авансованого капіталу. Визначається діленням чистого прибутку підпри­ємства на авансований капітал та множенням на 100 %: НАК =ЧП: АК х 100 %.
Норма прибутку на власний капітал –	узагальнюючий показник ефективності власного капіталу. Визначається діленням чистого прибутку на власний капітал та множенням на 100 %: Нвк = ЧП: ВК х 100 %.
Нематеріальні ресурси (активи) –	засоби праці, що не мають фізичної, речової форми, визнаються об’єктом права власності юридичної чи фізичної особи, мають вартість завдяки можливості їх використання та одержання доходу. Наприклад, ліцензії, орендні, авторські та інші права, ноу-хау (know-how), гудвіл (Good will), товарні знаки і промислові зразки, технологічні і технічні нововведення тощо.
Роялті –	винагорода підприємства за викорис­тання або надання дозволу на використання нематеріальних активів (прав інтелектуальної власності). Наприклад, це доход за авторські права на наукові розробки, предмети культури та мистецтва, на копіювання чи розповсюдження патенту чи ліце­нзії, ноу-хау, промислові або наукові зразки, права на винаходи тощо.
Право на винахід –	це вид нематеріальних ресурсів, право на користування технічним, технологічним та іншим рішенням, закріплене за власником та оформлене патентом.
Право користування природними ресурсами –	вид нематеріальних ресурсів, право користуватися надрами, іншими ресурсами природного середовища.
Право користування земельною ділянкою –	вид нематеріальних ресурсів, право власника земельної ділянки на її використання, яке може бути пере­дане іншим юридичним та фізичним особам або у статутний фонд під­приємства за відповідну винагороду.
Авторські та суміжні з ним права –	вид нематеріальних ресурсів, право на літературні і музичні твори, наукові публікації, програми для ЕОМ, на бази даних тощо.
Право на промислові або наукові зразки –	вид нематеріальних ресурсів, право на використання художньо-констру­кторських, наукових рішень, які надають товарам специфічний зовнішній вигляд, що сприяє підвищенню попиту.
Право на використання товарних знаків –	вид нематеріальних ресурсів, виключне право використання їх власником для позначення (у вигляді слів, малюнків тощо) влас­них товарів з метою визначення їх розрізнення від однорідних товарів інших підприємств. Реєструються у патентних органах.
Ноу-хау (Know-how) –	вид нематеріальних ресурсів, це право на набутий виробничий і організаційно-господарський досвід, технічну інформацію, технологічні рішення, які сприяють зростанню прибутковості підприємства. Є комерційною таємницею підприєм­ства і на відміну від права на винахід, як правило, не патентується.
Гудвіл (Good will) –	вид нематеріальних ресурсів, ділова репутація або ціна підприємства, визначається як різниця між балансовою вартістю підприємства і ринковою вартістю його активів. Різниця залежить від місця розташування, конкурентоздатності, технологій, іміджу підприємства.
Ліцензування –	право використання суб’єктом гос­подарювання нематеріального активу (винаходів, ноу-хау, товарних і промислових знаків тощо), який є власністю іншого суб’єкта господа­рювання.
Ліцензія –	сума коштів, яку виплачує ліцензіант (покупець ліцензії) ліцензіару (продавцю ліцензії).

1. Дайте визначення оборотного капіталу (оборотних засобів) підприємства.

2. Що означають поняття “оборотні фонди”, “фонди обігу”?

3. Поясність суть складових оборотних фондів та фондів обігу.

4. Які чинники визначають забезпеченість підприєм­ства оборотним капіталом?

5. Вкажіть показники рівня забезпеченості підприєм­ства оборотним капіталом. Яка методика їх визначення?

6. Вкажіть показники ефективності використання оборотного капіталу. Яка методика їх визначення?

7. Які особливості кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах?

8. Які із чинників зростання ефективності оборотного капіталу є визначальними для аграрних підприємств?

9. Що означає поняття “нематеріальні ресурси (активи)” підприємства?

10. Назвіть складові нематеріальних активів підприємства.

11. Вкажіть способи та джерела придбання нематеріальних активів.

12. Дайте визначення поняттю “роялті”, наведіть приклад, коли роялті набуває форми дивідендів.

13. Доведіть, що нематеріальні ресурси за характером функціонування та дією на кінцеві результати виробництва ідентичні основним виробничим засобам.

14. Як відбувається амортизація нематеріальних активів?

Навчальні завдання

Завдання 11.1. За даними річного звіту конкретного підприємства розрахувати показники його забезпеченості оборотним капіталом.

Вихідна інформація. Необхідна інформація міститься у формі 1 “Баланс” та стосовно площі сільськогосподарських
угідь – у формі 7 “Землекористування” річного звіту підприємства.

Методика виконання. Результати розрахунків подати в таблиці 11.1. Методика визначення показників наведена у методичних порадах до вивчення даної теми та у графі “Спосіб розрахунку” таблиця 11.1.

Таблиця 11.1

Показники забезпеченості підприємства оборотним капіталом (ОК)

№ з/п	Показники	Спосіб розрахунку	Значення показника
приклад – ПСП “Урожай” Житомирсь­кого району	розрахун­ковий варіант
	Середньорічна вартість ОК, тис. грн	ф.1 “Баланс”, (к. 260 гр. 3 + к. 260 гр. 4): 2
	Площа с.-г. угідь, га	ф. № 7	1285,2
	Фондооснащеність, грн/га	р. 1: р. 2´1000
	Факт. наявність ОК на кінець року, тис. грн	ф. № 1 “Баланс”, к. 260, гр. 4

Закінчення таблиці 11.1
	Сукупний норматив ОК, тис. грн [5]	Для спро­щення розра­хунків і для прикладу р. 4 ´ 100:98
	Ступінь забезпеченості підприємства ОК, %	р. 4:р. 5 ´ 100 %
	Середньорічна вартість оборотних фондів (ОбФ), тис. грн	ф. 1.“Баланс”, (сума кодів 100–140 гр. 3 + сума кодів 100–140 гр. 4): 2
	Середньорічна вартість основних виробничих фондів (ОВФ), тис. грн	ф.1. “Баланс” (к. 031 гр. 3+ к. 031 гр. 4):2
	Вартісне співвідно­шення між оборот­ними і основ­ними фондами	р. 7: р. 8	0,096

Оцінка отриманих результатів. Чим вищий показник фондооснащеності підприємства та ступінь забезпеченості оборотним капіталом порівняно із нормативом, тим вищий рівень його ефективності. Слід враховувати, що фондооснащеність залежить від співвідношення між оборотними і основними фондами. Так, у нашому прикладі(ПСП “Урожай” Житомирського району) низький показник такого співвідношення означає низькі рівні спеціалізації тваринництва та забезпеченості основними фондами. Найвищим цей показник буде у ското- та свиновідгодівельних господарствах.

Завдання 11.2. За даними річного звіту конкретного підпри­ємства розрахувати показники ефектив­ності використання оборотного капіталу.

Вихідна інформація. Середньорічна вартість оборотного капіталу вибирається із таблиці 11.1 попереднього завдання, валова продукція із форми 6-АПК річного звіту, товарна продукція – із форми 7-АПК річного звіту, матеріальні витрати – із довідки 2-річного звіту “ Затрати на основне виробництво”.

Методика виконання. Методика визначення показників ефективності використання оборотного капіталу наведена на рисунку 11.3 даної теми та у відповідній графі таблиці 11.2, в яку доцільно розмістити результати розрахунків.

Таблиця 11.2

Показники економічної ефективності використання оборотного капіталу

№ з/п	Показники	Спосіб розрахунку	Значення показника
приклад – ПСП “Урожай” Житомир­ського району	розрахун­ковий варіант
	Виробничі витрати за мінусом амортизації, тис. грн	Довідка 2 річн. звіту, к. 500,гр. 1– к. 300, гр. 1
	Середньорічна вартість ОК, тис. грн	табл.11.1 посібника, р.1
	Коефіцієнт обороту ОК	р. 1: р. 2	1,17
	Коефіцієнт завантаженості	1: р. 3	0,85
	Тривалість періоду обороту, днів	365: р. 3
	Тривалість 1 обороту ОК, днів	р. 5: р. 3
Закінчення таблиці 11.2
	Валова продукція у співст. цінах, тис.грн	ф. 6-АПК річн. звіту, к.0110
	Фондовіддача, грн	р. 7: р. 2	0,19
	Матеріальні витрати, тис. грн	Довідка 2 річн. звіту, к. 260, гр.1
	Матеріаловіддача, грн	р. 7: р. 9	0,78
	Матеріаломісткість, грн	1: р. 10, або р. 9: р. 7	1,28

Оцінка отриманих результатів. Зростання коефіцієнта обороту оборотного капіталу за умови зменшення тривалості його обороту свідчить про позитивні тенденції щодо використання оборотних засобів. Зекономлені при цьому кошти підприємство може використати на вирішення найважливіших проблем свого розвитку.

У нашому прикладі на 1 грн, вартості оборотного капіталу рівень виробничих витрат (за мінусом амортизації) становив 1 грн 17 коп. Коефіцієнт завантаженості – 0,85, що засвідчує низький рівень завантаженості (менше одиниці). Тривалість обороту становить 267 днів. Цей показник повинен зменшуватись.

Фондовіддача оборотного капіталу показує, скільки валової продукції отримано на 1 грн використаних оборотних засобів. І, звичайно, чим вищий цей показник, тим ефективніше використовуються оборотні активи підприємством. У нашому випадку фондовіддача 0,19 означає, що на 1 грн оборотного капіталу підприємство отримало всього 19 коп. валової продукції (у співставних цінах).

Наступний показник – матеріаловіддача. У ПСП «Урожай» він становив 78 коп, тобто на 1 грн матеріальних витрат підприємство отримало 78 коп. валової продукції. А тенденція до зростання матеріаломісткості навпаки засвідчує про негативні тенденції у розвитку підприємства. Так, у досліджу­ваному господарстві, щоб отримати 1 грн валової продукції, необхідно понести матеріальні витрати на суму 1 грн 28 коп. (матеріаломісткість 1,28 грн).

Завдання 11.3. Визначити вартість нематеріального ресурсу – права на користування земельною ділянкою у розмірі середнього земельного паю для працівників сільськогосподарського підпри­ємства та для інших орендодавців, зокрема пенсіонерів.

Вихідна інформація. Визначена відповідно до законодав­ства вартість такої орендованої земельної ділянки становить 9204 грн. Розмір середнього земельного паю – 4 га. Згідно з Указом Президента України (від 2.02.2002 р.) встановлена плата за оренду земельної ділянки у розмірі не менше 1,5 % для працівників сільського господарства та не менше 2 % від її вартості для інших орендовців, зокрема пенсіонерів.

Методика виконання. Спочатку множенням площі на вартість 1 га визначаємо вартість усієї земельної ділянки. Потім для кожної категорії окремо: працюючих у сільському господарстві та інших розраховуємо відповідно 1,5 % та 2 % від вартості усієї земельної ділянки. Для цього спочатку всю вартість земельної ділянки множимо на 1,5 та ділимо на 100, а для пенсіонерів потрібно всю вартість земельної ділянки помножити на 2 та поділити на 100.

Відповідь: вартість нематеріального ресурсу – права на користування земельною ділянкою розміром 4 га становитиме:

§ для працюючих у сільському господарстві – 552 грн 24 коп.;

§ для усіх інших, зокрема пенсіонерів – 736 грн 32 коп.

Дата добавления: 2015-05-22