Діагностичні обмеження

Діагностичні можливості.

Діагностичні можливості та обмеження

Методика багатофакторного вивчення особистості Р. Кеттелла дозволяє виявити індивідуально-психологічні особливості особистості, її диспозиційні характеристики. За допомогою цієї методики можна достатньо широко охопити особистісну сферу.

Структура факторів опитувальника у кожної окремої людини відображає імовірнісну модель індивідуально-психологічних властивостей її особистості, яка при накладанні на групову модель тієї вибірки, до якої належить людина, демонструє індивідуальну своєрідність конкретної особистості і дозволяє з певною долею вірогідності прогнозувати реальну поведінку в певних життєвих ситуаціях.

Також за допомогою цієї методики можна з’ясовувати деякі аспекти особистісних проблем, до певної міри знаходити корекційні механізми для вирішення особистісних проблем, внутрішні ресурси для компенсації тих якостей, відсутність яких утруднює процес адаптації та соціальної (навчальної, професійної) інтеграції.

Дана методика може застосовуватися як у групі, так і індивідуально, як у блоці з іншими методиками, так і самостійно. Для якісної і прогностичної інтерпретації досліднику потрібен деякий досвід роботи з методикою.

Дослідження за методикою проводиться порівняно швидко (час дослідження коливається від 20 до 50 хвилин), що робить її зручною у груповому дослідженні.

Коефіцієнти надійності факторних показників для будь-якої окремо взятої форми 16 PF зазвичай низькі. Навіть для двох форм коефіцієнта надійності, що визначаються методом паралельних форм, мають значення приблизно 0,50, а методом повторного тестування через тиждень або менше – не вище 0,80.

Р. Кеттелл інтерпретував фактори еклектично, використовуючи поняття з інших теорій особистості. Р. Кеттеллу не вдалося з’ясувати особливості взаємодії факторів у цілісній особистості, їх взаємозв’язок у регуляції поведінки людини. Тому властивості особистості, виділені ним, варто сприймати як попередні.

Для вивчення динамічних факторів – мотивів, потреб, інтересів, цінностей – необхідно застосовувати інші методи. Це необхідно враховувати при інтерпретації, тому що реалізація у поведінці особистісних рис і установок залежить від актуальних потреб і характеристик життєвої ситуації.

Вікових меж застосування форми С тесту Р. Кеттелла практично немає. Однак слід здійснювати деякі вікові коригування, що стосуються основних особистісних факторів тесту. Зокрема, зазначається, що з віком інтелектуальні показники за фактором В знижуються, що підтверджено дослідженнями вітчизняних вчених (А. М. Капустіна, В. А. Чикер).

Незважаючи на можливість самостійного використання методики, коефіцієнт передбачуваності і самої діагностики психологічних та професійних властивостей особистості збільшиться і стане більш точним, якщо буде реалізований комплексний підхід до вивчення особистості, який дозволяє краще використовувати, по-перше, її діагностичне призначення, по-друге, її прогностичне значення і, по-третє, дозволяє її використовувати при психологічному описі особистості, що включає не тільки опис, а й аналіз різноманітних властивостей в їхній індивідуальній своєрідності, взаємозв’язку, взаємообумовленості і ґенезі. Під комплексним підходом розуміється врахування конкретного виду діяльності і соціальних факторів.

Р. Кеттелл вказував на можливість мотиваційних викривлень відповідей (наголошуючи на мотиваційній лабільності тесту), на вплив на результати дослідження різного ступеня самопізнання індивіда та індивідуальні відмінності у сприйманні вербально визначеної стимульної ситуації.

Проте навіть за умови правильності й об’єктивності відповідей існують методологічні слабкості опитувальника:

Наперед визначена позиція дослідника, який виділяє саме ті ознаки, які вважає за значимі, що несуть на собі історичний, соціальний, культурний відбиток.

Постійна можливість суб’єктивного викривлення смислу питання, відсутність шкали або точки відліку (тому одні досліджувані перебільшують у собі певні якості, інші – применшують).

За оцінкою окремих дослідників, всі ці моменти можуть вносити неточності в результати дослідження і можуть бути нівельовані тільки при масовості матеріалу, а це означає, що методика не може бути самостійною для оцінки власне індивідуальних випадків, для чого власне створювалася. У роботі з даною методикою можна виділити загальні для групи фактори, але спроби побудувати з цих факторів типоутворюючу структуру індивіда не виправдовуються, тому що виникає суперечність між усередненою статистикою і спрямованістю на тип.

Дата добавления: 2015-05-22