Підбір та аналіз літератури та формулювання припущень про причини виникнення проблеми

Бібліографічний опис джерела	Основні ідеї та тези, що стосуються проблеми
Навчально-методична та довідкова література
Гуревич К. М. Дифференциальная психология и психодиагностика. Избранные труды. – СПб.: Питер, 2008. – 336 с.	Психофізіологічні основи професійної придатності. Аналізуються професійна придатність та основні властивості нервової системи, залежність індивідуальних досягнень від динамічних особливостей психічної діяльності і поведінки.
Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология. – СПб: Питер, 2001. – 464 с. (Часть 2. Темперамент и типологические особенности проявления свойств нервной системы. Характеристика отдельных свойств нервной системы. С. 115-135. Часть 4. Дифференциальная психофизиология профессиональной, учебной и спортивной деятельности. Успешность профессиональной деятельности и свойства нервной системы и темперамента. С. 187-211).	Аналізуються відмінності у поняттях «індивід», «індивідуальність» та «особистість». Особливості різних концепцій темпераменту: гуморальна та конституційна концепції темпераменту. Акцентуйовані темпераменти (К. Леонгард). Психічні властивості, що складають структуру темпераменту. Фізіологічні механізми прояву деяких властивостей нервової системи: сили, рухливості, лабільності, балансу нервових процесів. Сила нервових процесів є показником реактивності та витривалості нервової системи. Аналізується проблема вимірювання сили нервових процесів. У суб’єктів зі слабкою нервовою системою рівень активації у стані спокою вищий, ніж в осіб з сильною нервовою системою. Отже, їм потрібен менший подразник для психічної активації. Проте, почавши реагувати раніше, у суб’єктів зі слабкою нервовою системою раніше відбувається зниження ефекту реагування, ніж в осіб з сильною нервовою системою. Відповідно, суб’єкти зі слабкою нервовою системою виснажуються швидше. Типологічні особливості працівників не пов’язані із задоволеністю працею, також нема потреби спеціально відбирати працівників, оскільки вони формують індивідуальний стиль діяльності, який може передбачати компенсацію певних «недоліків» типології.
Ильин Е. П. Методики изучения соотношения первой и второй сигнальных систем // Е. П. Ильин. Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 368-373.	Методика вимірює типологічні відмінності людей, зокрема, силу нервової системи. Сила нервових процесів є показником працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за величиною і триваліше навантаження, ніж слабка нервова система. Розуміння типологічних особливостей досліджуваного чи групи досліджуваних дозволяє виявляти типологічні і стильові відмінності, прогнозувати психофізіологічні особливості діяльності суб’єкта: витривалість, стійкість до монотонії, до нервово-психологічної напруги, а відтак може бути інформативною при дослідженні причин виникнення великої кількості помилок, підвищеної втомлюваності, нервових зривів за певних умов діяльності.
Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А. В. Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – 350 с. (Глава 2. Психология профессиональной деятельности. С. 98-111. Глава 3. Психология субъекта профессиональной деятельности. С. 196-211.).	Основні фізіологічні характеристики трудової діяльності: оцінка важкості та напруженості праці. Класифікація і види трудової діяльності: форми праці, що вимагають м’язової активності, форми механічної праці, форми праці, пов’язані з напівавтоматичним і автоматичним виробництвом, форми інтелектуальної праці. Наводяться методи оцінки важкості і напруженості праці. Вивчення ступеня напруженості уваги, напруженість аналізаторних функцій, ступінь емоційної та інтелектуальної напруженості, монотонність праці, ступінь навантаження на пам’ять. Ознаки монотонної праці: висока частота повторень трудових дій, нетривалий часовий цикл виконуваних операцій, малоелементний кількісний склад операцій, структура одноманітності трудових дій, простота трудових дій. Наводиться класифікація функціональних станів.
Корольчук М. С. Психофізіологія діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – С. 38-42.	Симптоми монотонії: психологічні (почуття стомлення, апатії, сонливості та отупіння), фізіологічні (погіршення ритму серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, зниження м’язового тонусу) та виробничі (коливання продуктивності праці, загальне зниження процесу, зменшення здатності переключатися та реагувати на сигнали навколишніх робочих обставин).
Фахова періодична література
Асеев В. Г. Проблема монотонности в исследованиях зарубежных авторов // Вопросы психологии. – 1975. – № 1. – С. 163-170.	Методи боротьби з монотонією: 1. Подача оброблюваних деталей і матеріалів невеликими порціями, частинами. 2. Вибір оптимального темпу і ритму роботи. 3. Раціональний розподіл перерв на відпочинок (5-хвилинні перерви після півгодинної роботи). 4. Зміна видів роботи і внесення варіацій у трудовий процес. 5. Використання факторів оточуючого робочого середовища (достатнє освітлення, кольоровий інтер’єр, оптимальний температурний режим).
Белоусов В. В. Функциональная роль типа темперамента в индивидуальной и совместной деятельности людей // Вопросы психологии. – 1984. – № 4. – С. 102-106.	Обґрунтовується рівноцінність типів темпераменту в індивідуальній діяльності підвищеної складності.
Фетискин Н. П., Молодцова В. И. О значимости учёта индивидуальных различий при расстановке рабочей смены на монотонизированных производствах // Психологический журнал. – 1983. – Т. 4. – № 5. – С. 101-110.	Моделювання оптимальних умов розстановки робочої зміни з метою підвищення ефективності праці, задоволеністю діяльністю, підвищення активності, покращення психічного стану, зниження втомлюваності. Методи дослідження: аналіз виробничої документації, продуктів діяльності, бесіда, інтерв’ю, включення спостереження, хронометраж, опитування, а також методи дослідження сили нервової системи, рухливості та врівноваженості нервових процесів за авторством В. Д. Нєбиліцина, К. М. Гуревича та Є. П. Ільїна. Висновок за результатами дослідження: зміна робочого місця з метою боротьби з монотонією є неефективною у випадку осіб, в яких слабка нервова система, інертність нервових процесів та переважання процесів гальмування, оскільки призводить до втоми та погіршення психологічного клімату у колективі; але водночас вона є ефективною для осіб із сильною нервовою системою, рухливими нервовими процесами, врівноваженістю та переважанням збудження у балансі нервових процесів.
Вузькоспеціалізована література
Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под редакцией Ю. В. Гиппенрейтера, В. Я. Романова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 74-77.	Формальні ознаки індивідуального стилю: а) стійка система прийомів і способів діяльності; б) ця система обумовлена певними особистісними якостями; в) ця система є засобом ефективного пристосування до об’єктивних вимог.
Мерлин В.С.Психология индивидуальности / Под редакцией Е. А. Климова. – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 448 с.	Принципи інтегрального дослідження індивідуальності: від біохімічних особливостей організму до соціального статусу організму. Це забезпечує системний підхід до вивчення людини. Індивідуальний стиль діяльності людини залежить від типу нервової системи, від біохімічних властивостей та спрямованості особистості. Автор виділяє такі властивості темпераменту: сенситивність, реактивність та активність, темп реакцій, пластичність і ригідність, екстравертованість та інтравертованість, емоційна збудливість.
Небылицын В. Д. О структуре основных свойств нервной системы // Небылицын В. Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. – М.: Издательство «Наука», 1976. – С. 111-131.	Розкриває суть поняття про баланс (врівноваженість) нервових процесів, аналізує його зв’язок з силою, рухливістю і динамічністю нервових процесів.
Небылицын В. Д. Изучение основных свойств нервной системы и их значение для психологии индивидуальных различий // Небылицын В. Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. – М.: Издательство «Наука», 1976. – С. 132-144.	Властивості нервової системи мало піддаються змінам під впливом умов зовнішнього середовища та виховання, за винятком раннього онтогенезу. Проте форма поведінки залежить від умов життя. Автор пропонує ввести для аналізу ще одну властивість нервових процесів – швидкість та легкість, з якою нервова система генерує процеси збудження та гальмування.
Теплов Б. М. Итоги и перспективы исследования типологических свойств нервной системы человека // Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. – М.: Издательство Академии Педагогических наук РСФСР, 1961. – С. 509-535.	«Сильна нервова система характеризується яскравим процесом явища «закону сили» в межах не тільки дуже сильних подразників звичайної інтенсивності, тоді як при слабкій нервовій системі в діапазоні тих же інтенсивностей «закон сили» виявляється слабко». «Сила нервової системи характеризується опірністю до гальмівної дії подразників...» Подразники слабкої і середньої інтенсивності у сильній нервовій системі більше концентруються, ніж у слабкій. Сила нервової системи характеризується збереженням концентрації процесу збудження при переході до «дуже сильних» подразників. «...залежність між силою і чутливістю зворотна: сильна нервова система характеризується низькою чутливістю, слабка нервова система – високою чутливістю».
Теплов Б. М. Некоторые вопросы изучения общих типов высшей нервной деятельности человека и животных // Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. – М.: Издательство Академии Педагогических наук РСФСР, 1961. – С. 347-508.	«Слабкість нервової системи... характеризується низькою межею працездатності, тобто властивістю розвивати запорогове гальмування при тривалій (або часто повторюваній) дії подразників будь-якої інтенсивності або при порівняно нетривалій дії дуже сильних подразників». «...слабкість нервової системи є наслідком її високої реактивності, чутливості». «...чим вища реактивність, збудливість коркових клітин, тим нижча межа її працездатності». «...слабка нервова система – це нервова система високої чутливості».
Теплов Б. М. Современное состояние вопроса о типах высшей нервной деятельности человека и методика её определения / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под редакцией Ю. В. Гиппенрейтера, В. Я. Романова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 24-31.	Відсутня однозначна залежність між типом як поєднання властивостей нервової системи і типом як характерною «картиною» поведінки, тобто темпераментом. Проте особливості властивостей нервової системи утворюють підґрунтя, на якому легше формується певна форма поведінки. Структура властивостей нервової системи: 1) сила (витривалість), 2) динамічність (легкість генерації нервового процесу), 3) рухливість (швидкість переробки подразників), 4) лабільність (швидкість виникнення і припинення нервового процесу). Проаналізовані експериментальні методи для вивчення властивостей нервової системи.
Теплов Б. М. Типологические свойства нервной системы и их значение для психологии / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под редакцией Ю. В. Гиппенрейтера, В. Я. Романова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 32-38.	Слабка нервова система – нервова система малої працездатності, проте високої чутливості. Незалежність особистісних характеристик від домінування певних властивостей нервової системи.
Internet-джерела
Конспект лекций по дифференциальной психологии Б. И. Цуканова: www.psylist,net/difpsy	Проаналізовані особливості прояву індивідуальних відмінностей.

Припущення щодо причин виникнення проблеми. Однією з найбільш імовірних причин виникнення великої кількості виробничих помилок працівників типографії можуть бути їх типологічні відмінності, що по-різному впливають на функціональний стан працівників та рівень їхньої працездатності. Зокрема, типологічні відмінності можуть впливати на передчасне виникнення стану стомлення і монотонії працівників, що спричинює велику кількість виробничих помилок. Отже, основне завдання психологічної допомоги – діагностика типологічних відмінностей працівників, які допускають велику і незначну кількістю помилок.