Повернувшись до нього за першого ж слушного випадку

Б). АКТИВНИЙ ЗАХИСТ

А). ПАСИВНИЙ ЗАХИСТ

Затягуємо час, не кажемо нічого, удаємо, що не зрозуміли, недочули. Розпитуємо про всілякі деталі. Говоримо про щось інше. Удаємо, що зараз не маємо часу, пропонуємо перенести розмову на потім. Іронізуємо, щоб маніпулятор не розумів, коли ми жартуємо, а коли говоримо серйозно.

ЄДИНЕ, ЩО ТУТ ПОТРІБНО – ВИЯВИТИ ВИТРИМКУ І НЕ ЗІЙТИ З ЦІЄЇ ПОЗИЦІЇ.

Гамлет протиставляє маніпуляції імітацію божевілля. Князь Потьомкін і Шувалов.

Мета такого захисту –

не відповідати конфліктогеном на конфліктоген,

зберегти нормальні стосунки.

У більшості випадків маніпулятор

відступає вже перед пасивним захистом,

бо втратив основні переваги – ви виявили його справжній інтерес і позбавили ефекту несподіванки.

Він оголяє егоїстичний характер намірів маніпулятора і тому сам є сильним конфліктогеном. Це призведе до ескалації конфлікту, тому слід добре поміркувати, проти кого ми застосовуємо активний захист.

Головне:

НЕ БІЙТЕСЯ ПОГАНО ВИГЛЯДАТИ –

САМЕ ЦЕ ЕКСПЛУАТУЮТЬ ВСІ МАНІПУЛЯТОРИ.

Ваша відповідь на маніпуляцію:

«Боюся, ти про мене занадто доброї думки».

Розставте крапки над «і»

СКАЖІТЬ ПРЯМО, ЩО ТУРБУЄ ВАС

У ПРОПОЗИЦІЇ ПАРТНЕРА.

Л. Брежнєв та академік М. Келдиш про виключення А. Сахарова з Академії наук.

Контрманіпуляція

Удаємо, що не здогадуємося, що нами маніпулюють, починаємо зустрічну гру і завершуємо її тим, що ставимо маніпулятора у програшну позицію, показуючи тим самим, хто насправді володіє ситуацією.

Гамлет і Гільденстерн. Дівчина і лихвар.

Найбільш ефектний варіант – довести маніпуляцію до абсурду.

Луї Пастер вибирає зброю.

ВИБІР ЗАХИСТУ

Ø Не створювати конфлікт там, де можна зберегти мир. Іноді шкода від маніпуляції менша, ніж від погіршення стосунків.

Ø Якщо контрманіпуляція сильніша за саму маніпуляцію, конфлікт наростатиме. Вирішуємо, чи нам це потрібно?

Ø АЛЕ погані стосунки, замасковані видимістю сердечності – благодатний ґрунт для маніпуляторів. Тому іноді корисніше оголити справжній стан справ.

МАНІПУЛЯЦІЇ У СЛУЖБОВИХ СТОСУНКАХ

ЦІЛІ МАНІПУЛЯТОРА:

Ø Зробити вас знаряддям для досягнення власних цілей

Ø Перекласти на вас частину своєї роботи

Ø Ухилитися від відповідальності

Ø Самоствердитися за ваш рахунок

Ø Розв’язати свої психологічні проблеми

Ø Одержати виграш у комфортності свого становища

Маніпуляції

підлеглі		керівник

Ø Приховане управління – єдиний для підлеглих спосіб керувати керівником

Ø Це треба робити дуже обережно

Напрями:

Ø Нейтралізація його недоліків як керівника

Ø Досягнення особистої вигоди ініціатора не на шкоду роботі

Ø Досягнення особистої вигоди ініціатора не на шкоду роботі та колегам

СХЕМИ

Ø «Мавпа на шиї»: перекладає свою роботу. Явно Дор – Б; приховано «нездара» Дит – Б. Мішень – самовпевненість керівника, приманка – уявна легкість виконання.

Варіанти захисту: пасивний- не маю часу, крапки над «і» - робота ваша, контрманіпуляція – зменшу зарплату.

Ø «Хочу з вами порадитися» - перекладає відповідальність. Явно Дор – Б; приховано «нездара» Дит – Б.

Мішень – самовпевненість керівника, приманка – уявна легкість виконання.

Варіанти захисту: пасивний- не маю часу, крапки над «і» - робота ваша, контрманіпуляція – зменшу зарплату.

Ø «Мене рвуть на частини!» - «загнана домогосподиня»

Ø «Сирота» тримається подалі від начальства (мною не керують)

Ø «Дитя на роботі». Мішень – недостатній контроль, приманка – бажання керівника йти шляхом найменшого опору.

Варіанти захисту: пасивний – система публічної оцінки роботи кожного, крапки над «і» - показати, що його хитрощі вам зрозумілі, покарати, публічно викрити маніпуляцію, контрманіпуляція – настроїти проти нього тих, на кого він перекладає свою роботу; розпустити чутку про скорочення штату.

Ø «Одержати підпис» - перекладає відповідальність. Мішень – нездатність ефективно робити кілька справ нараз, приманка – відволікаюче повідомлення.

Ø «Через голову начальника» - пасивний захист та контр маніпуляція неможливі – розставте крапки над І. Мішень – схильність вищестоящих порушувати правила ділової етики, приманка – «зручність» прямого контакту з виконавцем.

Ø «Дрібні послуги» - керівник переводиться з позиції Дор або Б в позицію Дит.

Маніпуляції

керівник

підлеглі

Ø Управління норовливим підлеглим. Мішень – честолюбство, приманка – прагнення робити по-своєму.

Ø Метод бажаних ситуацій (запізнювалися на нараду).

Ø Управління ледачим підлеглим – метод Сократа – поступове звуження свободи.

СХЕМИ МАНІПУЛЯЦІЙ:

Ø «Обіцяного три роки чекають» - вистава, що має переконати у прагненні вирішити питання.

Ø «Заплатимо потім» - мішень – прихований інтерес працівника, приманка – надія, що»потім заплатять».

Ø «Подумайте про своє майбутнє». Мішень – страх, приманка – надія на краще майбутнє.

Ø «Ухиляння від відповіді». Мішень – запальний характер працівника, приманка – в’їдливі зауваження керівника.

Ø Дистанція.

Ø Глибоке крісло (Сталін).

Захист від маніпулювання

Ø Знання психології людини, її слабкостей, ро­бить її зручним об'єктом маніпуляції. Тому перший рубіж захис­ту— не виявляйте свої слабкості.

Ø Ознакою маніпуляції є відчуття незручності: людина не ба­жає щось робити, говорити, та вона змушена — інакше незручно, бо вона буде «погано виглядати». Цього простого усвідомлення цілком достатньо, щоб узяти се­бе в руки і почати захищатися. При цьому можна використовува­ти як пасивний, так і активний захист.

ü Пасивний захист рекомендується використовувати, якщо лю­дина не знає, що робити, як відповісти маніпулятору. У цьому ви­падку не треба нічого говорити. Можна зробити вигляд, що ви не розчули, не зрозуміли або взагалі перевести розмову на щось інше. Єдине, що при цьому потрібно— прояви­ти витримку! Сказати собі: «Стій, це маніпуляція!» Скажіть це собі і здійсніть контроль своїх почуттів, тому що слова про маніпуля­цію змусять вас адекватно оцінити ситуацію. У більшості випадків маніпулятор відступає вже перед пасив­ним захистом, тому що найнебезпечніше в маніпуляції — її стрім­кість, несподіваність, коли у людини немає часу поміркувати, як вийти з положення.

Повторення прохання, по-перше, дає час для відповіді, по-друге, виявляє справжній інтерес маніпулятора і збиває заготов­лений ним розподіл ролей. Головне в цьому — психологічний настрій: не слід соромитися говорити те, що думаєш.

Маніпулятор переважно експлуатує бажання людей виглядати добре, тому не треба боятися показатися поганим. «Боюся, ти си­льно перебільшуєш мої переваги, щедрість, здібності і т. ін.» Ці слова знімають з людини усі зобов'язання і відкривають необме­жений простір для імпровізацій.

ü Коли потрібен активний захист? Не тоді, коли об'єкт маніпу­ляції перебуває в залежності (службовій, матеріальній і т. ін.) від маніпулятора.

Справа в тому, що активний захист є зустрічним конфліктогеном, що не поступається, а навіть переважає у силі дії мані­пулятора.

За законом ескалації конфліктогенів останній відпо­вість конфліктогеном ще більш сильним, що в підсумку при­зведе до відкритого конфлікту,

в чому залежна сторона зовсім не зацікавлена.

Крім випадків прямої залежності

існують ще й моральні фак­тори,

пов'язані з вихованістю, звичками дотримуватися певних етичних норм,

що утримують від будь-якого вислову,

який може скривдити співрозмовника.

Зрозуміло, що вихованій людині

важ­че зважитися

на активні методи захисту від маніпуляцій.

Якщо ж необхідність у цьому дійсно є,

то спочатку треба «роз­ставити крапки над і».

ü Треба, не соромля­чись, сказати, що вас турбує у пропозиції партнера. Після цього психологічна перевага переходить до вас.

Постає питання: чому жертва часто не знаходить конструктив­ного вирішення у процесі спілкування з маніпулятором? Тому що розподіл позицій заданий маніпулятором так, аби максимально утруднити жертві вибір правильної позиції.

У цей момент психологічної боротьби маніпулятор має значні переваги — підготовка і раптовість. Не кожен миттєво знайде кращий хід. Тому, навіть якщо потенційна жертва просто зробить паузу чи «не почує» питання (пасивний захист), або вступить хоч в якесь обговорення, вона виграє час і, як правило, знаходить гід­ний вихід.

ü Якщо названі заходи не допомагають, можна використати активну форму захисту від маніпуляції, чи контрманіпуляцію. Зміст контрманіпуляції — зробити вигляд, що не розумієш, що тобою намагаються маніпулювати, почати зустрічну гру і за­вершити її раптовим питанням, яке показує маніпулятору вашу психологічну перевагу. Але в цьому випадку наростає конфлікт­на ситуація.

Чи завжди треба захищатися? Іноді, відчуваючи, що нами ма­ніпулюють, можна і піддатися маніпулятору. Це доцільно, коли втрати від маніпуляції менші, ніж від погіршення відносин з маніпулятором; чи коли бачиш, як іншими діями можна компенсу­вати свій програш від маніпуляції. Так нерідко буває, наприклад, у взаєминах підлеглих з керівниками і взагалі в ситуаціях залеж­ності від маніпулятора. Ще великий Будда висловив чудову думку: «Тільки та пере­мога є справжньою, коли ніхто не почуває себе переможеним».

Отже:

Ø Не виказуйте слабкостей

Ø Усвідомте, що вами маніпулюють

Ø Пасивний захист

Ø Активний захист

Ø Розставте крапки над «і»

Ø Контрманіпуляція

Інший варіант класифікації психологічних захистів:

П'ять вихідних форм захис­ту: втеча, заховатись (відхід в укриття), завмирання (маскування), напад (знищення, вигнання) і контроль (управління). При цьому очевидна можливість попарного співвіднесення активних і пасив­них форм захисних дій, що разом утворюють самостійні пере­мінні захисного процесу.

Таким чином визначається шість стереотипних дій, об'єд­наних у пари, що доповнюються: утекти — вигнати, схова­тися — опанувати, затаїтися — ігнорувати. Кожна пара за­дає свій параметр процесу захисту: дистанціювання з агресо­ром, управління потоком впливу, управління інформаційним каналом.

ПАРАМЕТРИ СТЕРЕОТИПНИХ ДІЙ ПРОЦЕСУ ЗАХИСТУ

Перемінні	Пасивна форма	Активна форма
Дистанціювання з агресором	Віддалення себе: втеча, відхід	Віддалення агресора: ви­гнання, знищення, агресія
Контроль характеру впливу	Блокування — вистав­ляння перепон: бар'єра, «щита», пошук укриття	Контрвплив: контроль над агресором, підпоряд­кування його, управління ним
Блокування інформації	Про себе: маскування	Про агресора: ігнорування чи заперечення

Відхід полягає у збільшенні дистанції, перериванні контакту, виведенні себе за межі досяжності впливу агресора. Прояв цього виду захисту: зміна теми бесіди, небажання загострювати відно­сини, прагнення ухилитися від зустрічей з тим, хто є джерелом неприємних переживань.

Вигнання — це збільшення дистанції, віддалення агресора. Варіації проявів: звільнення з роботи, осуд, глузування, прини­ження, колючі зауваження.

Блокування має на увазі контроль впливу того, хто нападає, побудову перешкод на його шляху. Варіації: значеннєві бар'єри («мені важко зрозуміти, про що йде мова»); рольові обмеження («я на роботі, поговоримо потім»); «маски», що приймають на себе головний «удар» («це не я — у мене характер такий», «ми лише виконуємо наказ»).

Управління полягає у контролі впливу, що виходить від агре­сора, і спробі тиску на його характеристики. Це може бути плач (прагнення розжалобити), скарги, зойки; підкуп чи прагнення умилостивити; спроби потоваришувати чи стати членами однієї спільноти («своїх не б'ють»); провокування бажаної поведінки і т. ін. Сюди ж підпадає контрманіпуляція.

Завмирання — це контроль інформації про самого суб'єкта захисту, її перекручування чи скорочення подачі. Прояви: маску­вання, обман, приховання почуттів, відмова від дій, щоб не ви­явити себе.

Ігнорування — виявляється в контролі інформації про агресора, у наявності чи характері погрози з його боку; в обмеженні обсягу інформації чи спотвореному сприйнятті. Наприклад, стереотипізація («так він просто пустує»), применшення ступеня погро­зи, пояснення позитивними намірами («він бажає добра»).

Оскільки маніпуляції переважно мають прихований характер, наявність погрози адресатом сприймається, в основному, неусвідомлено. Захисні дії його також залишаються непоміченими, а у випадках, коли вони виявляються, їм приписують прийнятні для даних умов пояснення. Поведінкові прояви захисту від мані­пуляцій, загалом, виглядають звично і пристойно.

У спілкуванні з маніпулятором повинні переважати:

• логіка активно-вичікувальної позиції (щоб виграти час і здо­бути підтвердження будь-яким своїм припущенням, ставте за­питання);

• почуття такту і самовладання (не втягуйтеся занадто емо­ційно в ситуацію, зберігайте дисоційованість з нею);

• віра в здатність партнера відмовитися від боротьби і віра у свої сили;

• готовність зламати звичний сценарій, що нав'язується, і праг­нення запропонувати свій, нестереотипний, не відповідний очі­куванням опонента;

• налаштованість на спільне вирішення проблеми.

Треба також пам'ятати,

що завжди є «аварійний» вихід із си­туації —

можна перервати контакт під пристойним приводом,

(коли ви будете достатньо готові і сильні для протистояння).

Будь-які не­гативні почуття повинні бути переборені

(інакше вони можуть зруйнувати вашу позицію),

а їхня енергія може бути використана

для поліп­шення стосунків.

Провідним фактором в опорі зовнішньому тиску і маніпулю­ванню виступає особистісний потенціал, особистісна сила, що являє собою стійкість до зов­нішнього впливу й одночасно силу власного впливу на людей.

Вона включає наступні перемінні:

Ø «складність» внутрішнього світу;

Ø багатство значеннєвих зв'язків із зовнішніми контекстами;

Ø «укорінення» особистісних структур (особистість має гли­бокі корені);

^ ясність внутрішніх пріоритетів і одночасна поступливість у непринципових моментах;

Ø гнучкість у засобах і стійкість у цілях;

Ø духовна зрілість, коли життєві цілі такі, що пролягають по­за межами досягнення в рамках одного людського життя.

Особистісна сила тим вище, чим вище духовність людини. Протистояти чужому впливу можна за допомогою свого особистісного впливу. Таким чином, особистісний потенціал, що включає духовну зрі­лість і свободу людини від усякого роду стереотипів, є одночасно потенціалом особистісного впливу і протистояння чужому впливу.

Тема 5. УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТНИМИ СИТУАЦІЯМИ

ПЛАН

1. Поняття та типологія конфліктогенів.

Правила безконфліктної поведінки.

2. Формула конфлікту. Типологія конфліктів.

3. Дії в конфліктній ситуації.

4. Конфліктні особистості

5. Основні правила переконання

6. Стратегія поведінки у конфліктній ситуації.

a. Модель «відхід»

b. Модель «придушення»

c. Модель «виграти – програти»

d. Модель «компроміс»

e. Модель «виграти – виграти»

f. Практичні рекомендації

1 питання. Поняття та типологія конфліктогенів. Правила безконфліктної поведінки

Конфліктогени – слова, дії або бездіяльність, здатні призвести до конфлікту.

Закономірність ескалації конфліктогенів: на конфліктоген на нашу адресу ми намагаємося відповісти сильнішим конфліктогеном, нерідко максимальним – щоб компенсувати свій психологічний програш. Тому сила конфліктогенів стрімко наростає.

Наше завдання: протистояти ескалації конфліктогенів.

Перший конфліктоген найчастіше буває ненавмисним, випадковим – наслідком збігу обставин.

ВИПАДКОВІ КОНФЛІКТИ:

Перший конфліктоген

Більш сильний конфліктоген у відповідь

Ще сильніший конфліктоген у відповідь

Ще сильніший конфліктоген у відповідь

Конфлікт

Приклад: чоловік скинув горнятко. (Це мій приклад, а ви придумайте свій)

ПРАВИЛА БЕЗКОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ:

Ø Не допускайте конфліктогенів.

Ø Не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген.

Ø Виявляйте емпатію до співрозмовника.

Ø Посилайте якомога більше доброзичливих сигналів на адресу співрозмовника.

Типи конфліктогенів

1. Прагнення до зверхності

Накази, погрози, будь-які негативні оцінки, критика, звинувачення, висміювання, сарказм, часом – поблажливість. Хвалькуватість. Категоричність. Нав’язування своїх порад. Перебивання співрозмовника. Підвищення голосу. Приховування інформації. Нагадування про неприємне.

Не прагніть бути вищим за інших.

2. Вияви агресивності

Природна агресія – як риса особистості та ситуативна агресія – відповідь на внутрішні конфлікти (особисті неприємності, поганий настрій або самопочуття, відповідь на одержаний конфліктоген). Це фрустрація – наслідок перешкоди на шляху до мети.

Стримуйте свою агресивність.

Ø Пасивний спосіб – «Поплакатися».

Ø Активний – фізична активність

Ø Логічний – аналітична робота, пошук раціонального виходу з ситуації – це притупить емоції.

3. Вияви егоїзму

Егоїст добивається чогось для себе за рахунок інших – конфліктогеном є несправедливість.

Стримайте свій егоїзм.

Дата добавления: 2015-05-22